Рішення № 137179810, 08.06.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/2452/2026 Справа № 641/2575/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Щепелевої Г.М.,

за участю секретаря судового засідання - Масалової М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №641/2575/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» звернулося до Слобідського районного суду міста Харкова з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 13.02.2021-100003546 від 13.02.2024 у розмірі 18590,00 грн., відшкодувати судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 13.02.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 13.02.2024-100003546, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 13 000 грн., строком на 28 днів, з незмінною процентною ставкою 1% за один день користування, комісією у розмірі 15% від суми кредиту. Між сторонами ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату складання позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 18590,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13000 грн., по процентам в розмірі 3640 грн, комісії 1950 грн. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість.

25.03.2026 ухвалою судді прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

08.06.2026 постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, давши добутому правової оцінки, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 13.02.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 13.02.2024-100003546. Згідно відповіді позичальника (акцепт) з електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е361 ОСОБА_1 прийняла пропозицію ТОВ «Споживчий центр» про укладення зазначеного кредитного договору (оферти).

Відповідно до п. 2.1 вказаної Пропозиції, електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно п.2.2 зазначеної Пропозиції, електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: п. 2.2.1 дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; п. 2.2.2 заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; п. 2.2.3 відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформований на сайті кредитодавця, та підписана позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Відповідно до п.3.1 вказаної Пропозиції, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 3.2 зазначеної Пропозиції, кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; сума кредиту встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; тип кредиту фіксований кредит; строк, на який надається кредит - встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; дата повернення (виплати) кредиту - встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) - встановлюється в заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; графік платежів - встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Згідно з умовами укладеного кредитного договору № 13.02.2024-100003546 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту - 13.02.2024; сума Кредиту: 13 000,00 грн., строк, на який надається Кредит - 28 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту - 11.03.2024.

Також, сторонами було погоджено розмір відсотків, які нараховуються на суму кредиту та комісії, зокрема пунктами 5, 6, 7,8 Заявки кредитного договору встановлено, що процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов?язана з надання кредиту - 15% від суми кредиту у відсотковому значенні.

Відповідно до п. 11 неустойка 130,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання /неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання

Крім того, у відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) зазначено, що позичальник підтверджує та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заява до кредитного договору №13.02.2024-100003546, який укладається на вищевказаних умовах. Також, позичальником зазначено реквізити електронного платіжного засобу для надання коштів за договором НОМЕР_2.

Також, кредитний договір містить графік платежів.

Позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, а саме відповідно до квитанції LIQ PAY № 2425684956, 13.02.2024 року було здійснено переказ коштів у розмірі 13000,00 грн за кредитним договором № 13.02.2024-100003546.

Згідно з наданою довідкою-розрахунком за кредитним договором № 13.02.2024-100003546 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 18590 грн, яка складається із основного боргу у розмірі 13000 грн, нарахованих процентів у розмірі 3640 грн., комісії за надання кредиту у розмірі 1950,00 грн.

При цьому, доказів погашення відповідачем вищевказаної заборгованості позивачу ТОВ «Споживчий центр», матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень ст.ст. 3, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши надані у справі докази та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 13.02.2024-100003546 укладеним між ним та ТОВ «Споживчий центр», в обумовлені договором строки, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають задоволенню в частині стягнення тіла кредиту, відсотків на загальну суму 16640,00 грн.

Щодо стягнення заборгованості за сплати комісії суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої ст.1 та частини другої ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021року в справі № 677/1535/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15.

Частинами першою та другою ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої ст.11, частини п`ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

У справі, що розглядається, що п. 9 кредитного договору передбачений розмір комісії, пов`язаної з наданням кредиту 15% від суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/ залишком кредиту та процентну ставку.

Оскільки надання кредиту це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

Суд звертає увагу, що комісія за надання кредиту в розмірі 1950 грн є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику. Крім того, позивачем у договорі про споживчий кредит не зазначено, які послуги надаюся за комісію пов`язану з наданням кредиту.

За таких обставин, положення кредитного договору № 13.02.2024-100003546 про сплату позичальником на користь кредитора комісії за надання кредиту є нікчемними, а позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 1950,00 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заявлену в позові суму судових витрат в розмірі 2383,12 грн. пропорційно задоволеним вимогам (16640/18590*2662,40= 2383,12).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором в розмірі 16640,00 грн., судовий збір в розмірі 2383,12 грн., а всього 19 023 (дев`ятнадцять тисяч двадцять три) грн. 12 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо судового рішення за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя Г.М.Щепелева