Рішення № 137179798, 08.06.2026, Коломацький районний суд Харківської області

636/2134/26

Провадження № 2/625/110/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2026 р. с. Різуненкове Коломацький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Лосєва Д.К.,

за участю секретаря судового засідання Калюжної Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» в особі його представника Пєскової С.В. звернулося до суду із позовною заявою, в якій просило суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №516410-КС-002, укладеним між його сторонами 16 грудня 2024 року, у розмірі 28830 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 10000 гривень 00 копійок; заборгованості за процентами в сумі 11830 гривень 00 копійок; заборгованості прострочених платежів за комісією в сумі 2000 гривень 00 копійок; заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 5000 гривень 00 копійок.

Крім того позивач просив суд стягнути із відповідачки судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662 гривні 40 копійок.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 16 грудня 2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладений договір про надання кредиту за №516410-КС-002 в електронній формі у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», який підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Як вказала представник позивача, відповідно до умов вищезазначеного договору кредитодавець зобов`язався передати позичальнику кредитні кошти у сумі 10000 гривень 00 копійок на умовах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти і сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Крім того позивач вказав, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за кредитним договором виконало повністю, надавши позичальниці грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору, шляхом перерахування коштів на банківську картку позичальника, а відповідачка взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за умовами кредитного договору не виконала, внаслідок чого у неї станом на 07 січня 2026 року виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 28830 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 10000 гривень 00 копійок; заборгованості за процентами в сумі 11830 гривень 00 копійок; заборгованості прострочених платежів за комісією в сумі 2000 гривень 00 копійок; заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 5000 гривень 00 копійок, що й послугувало підставою для звернення ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до суду із позовом.

23 квітня 2026 року суддею Коломацького районного суду Харківської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за вказаним вище позовом і справу призначено до розгляду у судовому засіданні, а також задоволено клопотання позивача про витребування у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформації щодо підтвердження факту належності ОСОБА_1 відповідної платіжної картки, а також інформації у виді виписок про рух коштів по рахунку за період із 16 лютого 2024 року по 02 червня 2025 року, про що постановлено відповідну ухвалу.

Будь-які процесуальні дії, як то вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо, не вчинялися.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, водночас у поданій 09 березня 2026 року позовній заяві, яка зареєстрована за вх. №9519/26 (а.с. 1-9), представник позивача просила суд справу розглядати без участі представника ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином в порядку, визначеному ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за її зареєстрованим місцем проживання (а.с. 60, 69).

Причини неявки відповідачка суду не повідомляла, будь-яких заяв та клопотань від неї не надходило, у встановлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк відзиву на позовну заяву не подавала.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Водночас, згідно частини третьої вказаної статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За правилами, визначеними ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відповідачка своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористалася, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направила, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не подала, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідачки за наявними у справі матеріалами, які містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що всім учасникам судового процесу судом створені належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог і заперечень, а також надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того судом вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством України повноважень, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, долучені у якості додатку до позовної заяви, а також витребувані судом докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Так частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Із досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що 16 грудня 2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі Кредитодавець) і ОСОБА_1 (далі Позичальник) за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем укладений договір №516410-КС-002 про надання кредиту в електронній формі, відповідно до умов якого Кредитодавець надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 10000 гривень 00 копійок на засадах строковості, поворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (а.с. 12-15).

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (UA-3769) відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

У пунктах 2.1 2.13 договору сторони дійшли згоди, що сума позики складає 10000 гривень 00 копійок; строк кредиту 24 тижні; стандартна процентна ставка становить в день 0,7%, фіксована; комісія за надання кредиту становить 2000 гривень 00 копійок, яка нараховується одноразово при видачі кредиту; термін дії договору до 02 червня 2025 року; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту становить 20411 гривень 76 копійок; орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 2439,701 %; дата видачі кредиту 16 грудня 2024 року; дата повернення кредиту 02 червня 2025 року.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що кредитодавець зобов`язаний протягом 3 робочих днів з дня укладання договору надати позичальнику кредит в сумі вказаній в п.2.1 договору, шляхом безготівкового переказу коштів на реквізити електронного платіжного засобу, який зазначений у розділі 12 Договору.

У п.4.2.2 Договору сторони на момент укладання Договору встановили графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка.

Крім того, вищевказані умови договору відповідач прийняв, підписавши за допомогою електронного підпису шляхом відтворення одноразового ідентифікатора прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладання договору №516410-КС-002 про надання кредиту (а.с.17-20).

Із паспорта споживчого кредиту (а.с.12), який також підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису шляхом відтворення одноразового ідентифікатора (UA-6734), вбачається, що в ньому визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: тип кредиту, сума/ліміт кредиту, строк кредитування, мета отримання кредиту, спосіб та строк надання кредиту; інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; процентна ставка; тип процентної ставки; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача; реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту та інше.

З огляду на вищевказані обставини суд вважає, що наданими позивачем доказами повністю підтверджено особисте підписання ОСОБА_1 кредитного договору в електронному вигляді.

Враховуючи вищевикладене, договір №516410-КС-002 є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст.3 ЦК України, а також ст.1054 ЦК України, ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», позаяк позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

Як вбачається із витягу - Анкети клієнта, сформованого 10 січня 2026 року за допомогою інформаційно - телекомунікаційної системи https://my.tpozyka.com, відповідачем на адресу позивача передано інформацію обраних ним умов кредиту для формування Товариством належної пропозиції клієнту (а.с. 20).

16 грудня 2024 року о 19 годині 31 хвилині 13 секунді ОСОБА_1 , використовуючи номер телефону НОМЕР_1 , ідентифікувавшись в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та здійснивши вхід до особистого кабінету, акцептувала умови оферти шляхом надсилання ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» акцепту та підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором UA-3769 (який був направлений в смс-повідомленні на мобільний телефонний номер відповідачки 16 грудня 2024 року о 19 годині 30 хвилині 36 секунді), що підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта, складеною ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» ( а.с. 20).

Як вбачається із інформації, наданої ТОВ "Профіт Гід", 16 грудня 2024 року о 19 годині 31 хвилині ТОВ "Профіт Гід" на картковий рахунок ( НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 згідно кредитного договору №516410-КС-002 від 16 грудня 2024 року перераховано грошові кошти в сумі 10000 гривень 00 копійок (а.с. 20).

Згідно інформації за № 20.1.0.0.0/7-260501/76774-БТ, наданої 06 травня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), на яку 16 грудня 2024 року здійснено переказ коштів на суму 10000 гривень 00 копійок (а.с. 63-66).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом, а також довідки про стан заборгованості, наданими ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», ОСОБА_1 своєчасно не сплачувала кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, комісією та іншими платежами, внаслідок чого станом на 09 січня 2026 року у неї виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 28830 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 10000 гривень 00 копійок; заборгованості за процентами в сумі 11830 гривень 00 копійок; заборгованості прострочених платежів за комісією в сумі 2000 гривень 00 копійок; заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 5000 гривень 00 копійок (а.с. 11).

Згідно із бухгалтерським обліком якість кредиторської заборгованості характеризується показниками, що відбивають своєчасність здійснення розрахунків по зобов`язанням. Приклад цього дає показник частки простроченої кредиторської заборгованості в загальному обсязі. Дані для розрахунку таких показників (саме розрахунку заборгованості) приводяться в розділі «Дебіторська і кредиторська заборгованість» Додатка до бухгалтерського балансу (форма № 5), який складається на підставі первинної бухгалтерської документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Водночас у вказаному розділі відображуються дані про рух відповідних показників кредиторської заборгованості.

Аналіз кредиторської заборгованості проводиться на підставі використання фінансової звітності, бухгалтерського балансу і форми № 5. Для того, щоб співвіднести динаміку величини кредиторської заборгованості зі змінами масштабів діяльності установи, при складанні розрахунку заборгованості, використовуються ряд коефіцієнтів оборотності кредиторської заборгованості, як показники фінансових результатів.

Таким чином, розрахунок заборгованості відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є похідним від первинної бухгалтерської документації та містить відомості про господарську операцію і підтверджує її здійснення.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ст. 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно п. 5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплене визначення, згідно якого електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (п.13ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Приписами, закріпленими у статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет - магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі № 127/33824/19 від 07 жовтня 2020 року, проте у цій справі мова йшла про відсутність відображення електронного підпису на договорі та відсутність доказів отримання такого підпису позичальником: «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В ч.1 ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ч. 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). А у ч. 2 ст. 1054 ЦК України закріплене правило, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно вимог, закріплених у ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За правилами, визначеними ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно приписів, закріплених у ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як з`ясовано судом договір №516410-КС-002 про надання кредиту від 16 грудня 2024 року, укладений між його сторонами в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію", і підписаній особисто відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису шляхом відтворення одноразового ідентифікатора, в ньому викладено інформацію про тип кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, процентну ставку, платежі за додаткові та супутні послуги, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальну річну процентну ставку, а тому відповідачка була ознайомлена з умовами кредитування.

Підписавши кредитний договір, позичальник у відповідності із ст. ст. 3 та 627 ЦК України добровільно погодив такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання.

Суд констатує, що правочин, укладений між його сторонами, згідно ст.204 ЦК України є правомірним, він укладений у письмовій формі, отже сторонами дотримано вимоги ст.1055 ЦК України щодо форми кредитного договору.

Також у судовому засіданні з`ясовано, що факт отримання кредитних коштів за умовами вказаного вище договору №516410-КС-002 від 16 грудня 2024 рокувідповідачкою не спростований та підтверджений належними і допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Водночас доказів належного виконання зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за вищевказаним договором відповідачем суду не надано, не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів на спростування користування наданими йому коштами, а також не подано будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованостей, як і не надано контррозрахунку.

Оскільки відповідачці надано кредитні кошти у розмірі 10000 гривень 00 копійок шляхом перерахування суми кредиту на банківську картку, вказану нею при укладенні договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» суми заборгованості за кредитом у розмірі 10000 гривень 00 копійок, заборгованості за процентами в сумі 11830 гривень 00 копійок та заборгованості за комісією в сумі 2000 гривень 00 копійок.

З приводу вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК Україниза кредитним договором №516410-КС-002, укладеним між його сторонами 16 грудня 2024 року, суд зазначає наступне.

Так, у відповідності з ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі закон).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України ( постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

З огляду на це вимога позивача про стягнення із відповідача заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК Українизадоволенню не підлягає.

Із врахуванням з`ясованих обставин справи на підставі досліджених у судовому засіданні доказів суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову шляхом стягнення із відповідача заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками та комісією.

Таким чином, із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №516410-КС-002, укладеним між його сторонами 16 грудня 2024 року, у розмірі 23830 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 10000 гривень 00 копійок, заборгованості за відсотками у розмірі 11830 гривень 00 копійокта комісії у сумі 2000 гривень 00 копійок.

За правилами, визначеними п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача слід також стягнути судові витрати (судовий збір) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2200 гривень 47 копійок (23830 гривень 00 копійок (розмір задоволених вимог) х 100% : 28830 гривень 00 копійок(розмір заявлених вимог) = 82,65 % (відсоток задоволених вимог); 2662 гривні 40 копійок (сума сплачених позивачем судових витрат) х 82,65% (відсоток задоволених вимог) : 100% = 2200 гривень 47 копійок (розмір судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог).

Керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 141, 259, 264, 265, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ідентифікаційний код юридичної особи- 41084239) заборгованість за договором №516410-КС-002 про надання кредиту, укладеним між його сторонами 16 грудня 2024 року, у розмірі 23830 (двадцять три тисячі вісімсот тридцять) гривень 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ідентифікаційний код юридичної особи- 41084239) судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, сплачений позивачем, у розмірі 2200 (дві тисячі двісті) гривень 47 (сорок сім) копійок.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Д.К. Лосєв