Рішення № 137179593, 08.06.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/1573/26

провадження № 2/619/1235/26

РІШЕННЯ

іменем України

08 червня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., за участі секретаря судового засідання Кісіль А.О., розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №9631905 від 25.11.2023 року, у загальному розмірі 30100 гривень, витрати за сплату судового збору у розмірі 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 гривень.

Позивач звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з вищевказаним позовом в порядку підсудності, визначеної рішенням Вищої ради правосуддя України № 399/0/15-23 від 20 квітня 2023 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Харківської області», яким територіальну підсудність судових справ Золочівського районного суду Харківської області визначено Дергачівському районному суду Харківської області.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 26.12.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (сайту tengo.ua) в електронній формі було укладено Договір про споживчий кредит № 100549663. Відповідно до умов Договору, Відповідачу було надано кредит у розмірі 7 000 гривень, строком на 30 днів (до 25.01.2021 року) зі сплатою процентів за користування кредитом.

Позивач вказує, що ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання в повному обсязі, перерахувавши кошти на картковий рахунок Відповідача.

Проте Відповідач умови договору не виконав, у визначений строк кошти не повернув, унаслідок чого утворилася заборгованість.

18.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 77-МЛ, згідно з яким Позивач набув статусу Нового Кредитора та отримав право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Позивач зазначає, що всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконала своє зобов`язання, оскільки після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу, для погашення існуючої заборгованості.

Згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом у порядку, визначеному Договором.

Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача становить 30 100 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7 000 гривень; заборгованість за процентами - 23 100 гривень.

Позивач просив стягнути вказану заборгованість, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 662,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 гривень.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову.

Пояснив, що непогоджується з розміром нарахованих процентів у розмірі 23 100 гривень

Зазначив, що стандартна базова ставка у розмірі 5% на день у перерахунку на річний вимір становить понад 1800% річних. Відповідач вважає її непропорційною, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. Оскільки підвищена ставка застосовується за порушення зобов`язання, вона має ознаки фінансової відповідальності, а не плати за користування грошима. Вважає, що сума процентів є надмірною, неспівмірною з наслідками порушення та має бути зменшена судом.

Також відповідач непогоджується із розміром витрат на правничу допомогу - 8 000 гривень. Зазначив, що справа є типовою, масовою і розглядається у спрощеному проваджені без виклику сторін, тому не потребувала значних професійних затрат чи аналізу великої кількості документів.

Зазначив, що правнича допомога обмежувалася лише усною консультацією та дистанційним поданням стандартного позову через «Електронний суд». Крім того, представник позивача просив розглядати справу за його відсутності, що мінімізувало обсяг дій адвоката.

Вказав, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та неспівмірним із фактично наданими послугами, і підлягає зменшенню до об`єктивно обґрунтованого розміру.

Відповідь на відзив позивачем подано не було.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторони про інше.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 1054 ЦК України визначено: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Судом встановлено, що 26.12.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №100549663, який було укладено у електронній формі на веб-сайті tengo.ua згідно до Анкети-заяви на кредит № 100549663. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору (L96806), який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_1 - 26.12.2020 о 06:55, про що свідчить р. 6 договору «Порядок (технологія) укладання догоовру та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника», а також довідка-підтвердження використання відповідача одноразового ідентифікатора.

Згідно з п. 1.2, 1.3 та 1.4 Договору, сума кредиту склала 7 000 гривень, строк - 30 днів з 26.12.2020 року, а термін (дата) повернення кредиту та процентів - 25.01.2021 року.

Пунктом 1.5.2 Договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом у межах початкового 30-денного строку.

Пунктом 1.6 Договору визначено стандартну (базову) процентну ставку, яка становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування.

Відповідно до Довідки про ідентифікацію, Договір було акцептовано Позичальником шляхом підписання аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора L96806, надісланого SMS-повідомленням 26.12.2020 року о 06:55 (UTC) / 08:55 на мобільний телефон Відповідача НОМЕР_1 .

ТОВ «Мілоан» повністю виконало свої зобов`язання, перерахувавши кредитні кошти в розмірі 7 000,00 грн на платіжну картку Відповідача VISA НОМЕР_2 , що підтверджується Платіжним дорученням № 24774086 від 26.12.2020 року.

На виконання ухвали суду від 20.03.2026 про витребування інформації, АТ КБ «Приватбанк було надано інформацію, яка підтверджує факт наявності випуску запитуваної банківської картки на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , а також підтверджує обставини, на які посилається позивач, щодо дат та сум нарахування коштів відповідачу (а.с. 45-47).

З Відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що Відповідач грошові кошти у визначений договором строк (до 25.01.2021 року) не повернув.

Протягом перших 30 днів (з 27.12.2020 по 25.01.2021) кредитодавець нараховував відсотки за пільговою ставкою 1,00 % на день (по 70 гривень щодня, загалом - 2 100 гривень).

Починаючи з дня прострочення (з 26.01.2021 року), нарахування здійснювалося за базовою ставкою 5,00 % на день (по 350,00 грн щодня) відповідно до умов п. 2.2.3 та п. 1.6 Договору.

Нарахування за ставкою 5% тривало протягом 60 днів - до 26.03.2021 року включно, після чого було припинено кредитодавцем.

Загальна сума нарахованих відсотків за цей період склала 21 000 гривень (350,00 грн * 60 днів). Всього нараховано процентів: 2 100 + 21 000 = 23 100 гривень.

13.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 71-МЛ.

Відповідно до умов цього договору та витягу з Реєстру боржників, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 100549663 у розмірі 30 100 гривень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Відповідно до положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 628,629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), згідно зі ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Стаття 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України та правової позиції Верховного Суду України по справі №6-63цс12 кредитний договір є укладеним не з моменту передачі грошей, а з моменту досягнення сторонами в письмовій формі згод з усіх істотних умов такого договору.

Суд вважає, що позивачем доведеним перехід прав вимог до відповідача за кредитним договором №9631905 від 25.11.2023, що підтверджується, зокрема: копією договору про відступлення прав вимоги №71-МЛ/Т від 13.05.2021; копією витягу з реєстру боржників від 13.05.2021 до договору відступлення прав вимоги №71-МЛ/Т від 13.05.2021; копією платіжної інструкції №33073 від 10.06.2021 - «плата за відступлення права вимоги до договору про відступлення прав вимоги №71-МЛ/Т від 13.05.2021».

Судом встановлено, що умови кредитування були чітко відображені в індивідуальній частині договору та узгоджені Відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора L96806.

Такий спосіб підписання повністю відповідає вимогам ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та п. 6.1, 6.2 самого Кредитного договору. Відтак, твердження про укладення договору у належній письмовій (електронній) формі є повністю обґрунтованими.

Зі змісту умов Договору (п. 2.2.3) вбачається, що сторони досягли згоди щодо нарахування відсотків за базовою ставкою 5,00 % на день у випадку прострочення виконання зобов`язання. Сторони погодили, що нарахування процентів за стандартною ставкою після настання дати повернення здійснюватиметься протягом 60 днів, після чого може бути зупинене кредитодавцем. Крім того, сторони домовилися, що відсотки за базовою ставкою в період прострочення нараховуються за вибором Позикодавця як проценти за користування кредитом або як проценти, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, де базова ставка 5,00 % на день визначає «інший розмір процентів», погоджений сторонами.

Аналізуючи правову природу цих нарахувань, суд зазначає, що за загальним правилом, сформульованим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Після цього правовідносини переходять у площину регулювання ст. 625 ЦК України (стягнення 3% річних та інфляційних втрат, якщо інший розмір не встановлений договором).

У даній справі сторони у п. 2.2.3 Договору прямо реалізували право, передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановивши інший розмір процентів за прострочення грошового зобов`язання на рівні стандартної (базової) ставки. Оскільки таке нарахування тривало обмежений період (60 днів), відповідає умовам договору, укладеному на засадах свободи договору (ст. 627 ЦК України), та повністю підтверджується випискою по рахунку боржника, розрахунок заборгованості за процентами у сумі 23 100 гривень є арифметично та правово правильним.

Відповідач належними та допустимими доказами позовних вимог не спростував, доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі не надав.

Відповідність розрахунку та розмір заборгованості не були спростовані відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача.

Факт користування кредитними коштами відповідачем також не спростовано, доказів наявності боргу у іншому розмірі не надано.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач ставить питання про стягнення заборгованності з відповідача за кредитним договором у загальному розмірі 30 100 гривень, а саме: 7 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 23 100 гривень - заборгованість за процентами.

Ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 узятих на себе кредитних зобов`язань належним чином не виконав, доказів, які б спростовували правильність складеного позивачем розрахунку заборгованості або його часткового погашення не надав, підстав для звільнення відповідача від обов`язку з повернення використаних ним кредитних коштів у вказаному розмірі, або для зменшення вказаної суми боргу матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі розмірі 30 100 гривень, а саме: 7 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 23 100 гривень - заборгованість за процентами.

Отже, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, надаючи їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За приписами ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму понесених ним судових витрату у розмірі 2 662,40 гривень, сплачених під час подачі позовної заяви в електронному виді через підсистему ЄСІТС - Електронний Суд.

Що стосується вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем у якості доказів на підтвердження підстав для стягнення 8 000 гривень за надання правничої допомоги надано: договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025; Акт наданих послуг правової (правничої) допомоги; Детальний опис наданих послуг за Договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025; ордер на надання правничої (правової) допомоги; протокол створення та перевірки КЕП, з відміткю сервісу АЦСК.

Під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд у кожному конкретному випадку виходить із фактичних обставин окремо взятої справи, її доказової бази, ураховує складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Без дотримання зазначених вимог рішення суду не може вважатися законним і справедливим.

Саме про такий підхід у питання витрат на професійну правничу допомогу висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 07 серпня 2024 року в справі № 686/18768/22.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Проте суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, незначну складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Також суд зауважує, що надані адвокатом послуги є для нього типовими в силу укладеного із позивачем договору про надання правової допомоги, який свідчать про надання адвокатським об`єднанням аналогічної правової допомоги за іншими кредитними договорами, а відтак зазначене не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Отже, враховуючи вищевказане та беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, фактично надані види послуг, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є завищеною, тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.

Саме такий розмір професійної правничої допомоги, на переконання суду, буде відповідати обсягу наданих послуг, а також вимогам розумності та справедливості.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 1, 76, 77, 78, 81, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, ст. 509, 526, 553, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236), суму заборгованості за Кредитним договором №9631905 від 25.11.2023, у загальному розмірі 30100 гривень, а саме: 7000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 23100 гривень - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236), витрати за сплату судового збору у розмірі 2662,40 гривень

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236), витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 гривень.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, юридична адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, рахунок: НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» МФО: 300614, e-mail: info@kredytkapital.com.ua, є користувачем підсистеми ЄСІТС - Електронний Суд;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (є користувачем підсистеми ЄСІТС - Електронний Суд).

Суддя В. С. Овсянніков