Ухвала суду № 137179359, 05.06.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/13449/26

1-кс/569/4827/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СУ ГУ Національної поліції в Рівненській області майора поліції ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 332 КК України, -

в с т а н о в и в:

Слідчий, у рамках кримінального провадження № 42026182490000043 від 13.05.2026, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 369 КК України, звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням.

Своє клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» призваний на військову службу за мобілізацією до лав Збройних Сил України.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_5 призначено на посаду старшого техніка 8-ої стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони в/ч НОМЕР_1 .

Під час проходження військової служби за мобілізацією сержант ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та Законів України, виконувати свої службові обов`язки, що визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, сумлінно вивчати військову справу, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно, бути дисциплінованим, пильним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.

Згідно приписів ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє особу від юридичної відповідальності.

У той же час, у військовій частині НОМЕР_3 на посаді інструктора - заступника командира навчального відділення проходить військову службу ОСОБА_7 та у підпорядкуванні якого проходить військову службу за мобілізацією майстер 2-го екіпажу безпілотних авіаційних комплексів 2-го взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 6-ої роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 2-го батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_8 .

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами відповідальності за вчинення корупційних правопорушень є особи, які прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та які постійно або тимчасово обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків.

Зокрема, згідно з підпунктом «г» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» військові посадові особи Збройних Сил України відносяться до осіб, що уповноважені на виконання функцій держави, на яких поширюються обмеження, що встановлені, цим Законом.

Вимогами ст.ст. 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особам, які уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняним до них особам забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Згідно примітки до ст. 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» та примітки до ст. 364 КК України інструктор - заступник командира навчального відділення військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_7 являється службовою особою, яка наділена повноваженнями, пов`язаними з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Разом з тим, ОСОБА_9 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, у порушення вимог вищевказаного законодавства, вчинив корупційне кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 не пізніше 12 травня 2026 року, точної дати не встановлено, перебуваючи в м. Рівне Рівненської області під час спільної зустрічі з ОСОБА_7 за попередньою змовою, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, висловили пропозицію останньому надати йому неправомірну вигоду у розмірі 1000 доларів США за сприяння та організацію переміщення двох військовослужбовців, в тому числі солдата ОСОБА_8 за межі військової частини НОМЕР_3 .

02.06.2026 близько 15 год. ОСОБА_9 на виконання спільного злочинного умислу, попередньо узгодженого з ОСОБА_5 , знаходячись поблизу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: с. Мости Рівненського району Рівненської області, вул. Гаївка, 9 під час зустрічі з інструктором - заступником командира навчального відділення військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_7 надав останньому 1000 доларів США за сприяння та переміщення військовослужбовця військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_8 за межі зазначеної військової частини, з метою ухилення від проходження військової служби.

03.06.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , старшого техніка 8-ої стрілецької роти 3-го батальйону територіальної оборони в/ч НОМЕР_1 , раніше не судимого, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 369 КК України.

Причетність підозрюваного до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами та доказами, а саме:

-проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

- протоколом обшуку автомобіля AUDI A4 державний номерний знак НОМЕР_5 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_6 ;

-протоколом огляду місця події за адресою: с. Мости, Рівненського району, Рівненської області вул. Гаївка, 9, поблизу магазину «Лісовичок»;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_10

-іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Відповідно до вимог 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, шляхом застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання його під вартою, вищевказаних ризиків уникнути не можливо.

Покликаючись на вищевикладене, слідчий вказує про неможливість запобігання вищевказаним ризикам інакше ніж шляхом застосування стосовно ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні повністю підтримали клопотання з викладених у ньому підстав, просили його задоволити.

Підозрюваний та захисник просили застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід, заставу та визначити її мінімальний розмір, вказавши на тяжке матеріальне становище підозрюваного, яка буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірною для нього.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42026182490000043 від 13.05.2026, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 369 КК України.

За вищевказаних обставин, у рамках даного кримінального провадження, 03.06.2026 ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 369 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Так, відповідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду даного клопотання, прокурором не обґрунтовано наявність в діях та поведінці підозрюваного достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається у своєму клопотанні слідчий.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.

Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов`язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.

Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов`язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Бойченко проти Молдови» №41088/05, рішення від 11 липня 2006 року «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу».

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.

Прокурором та слідчий в судовому засіданні також не надано жодних документів які б, підтверджували твердження того, що перебуваючи на волі, ОСОБА_5 буде порушувати покладені на нього процесуальні обов`язки.

В судовому засіданні також встановлено, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання, та має на своєму утриманні п`ятеро малолітніх дітей, являється учасником бойових дій, на даний час проходить військову службу в Збройних сала їх України, де характеризується виключно позитивно, що свідчить про його місці соціальні зв`язки, співпрацює з органом досудового розслідування.

Про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризиків, визначених у клопотанні, прокурором та слідчим при його розгляді не доведено.

Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, пов`язаним із позбавленням особи свободи, який полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установу тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням режиму цієї установи (Рішення Конституційного Суду України, 23.11.2017, №1-р/2017). У рішенні у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (§ 80). У рішенні у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року вказаний суд, зокрема, дійшов висновку, що національні суди порушили пункт 1 статті 5 Конвенції, оскільки при ухваленні рішень не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою (§ 29, §31).

Згідно із частиною 1 статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, його стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, утриманців, слідчий суддя вважає, що у відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України, слід застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді застави. Оскільки саме цей запобіжний захід буде цілком достатнім та забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави до підозрюваного ОСОБА_9 , з урахуванням наявних ризиків, суд вважає, що більш м`який запобіжний захід, ніж застава, не зможе в повній мірі забезпечити його належну процесуальну поведінку такого, нівелювати наявні ризики та не забезпечить дієвості кримінального провадження.

Суд приймає до уваги також практику ЄСПЛ, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, у рішенні "Мангурас проти Іспанії" від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. При цьому ЄСПЛ також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином суд, визначаючи розмір застави бере до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому вважає, що підозрюваному ОСОБА_5 слід визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень, оскільки саме така сума співмірна з наявними ризиками та може забезпечити виконання процесуальних обов`язків.

Саме такий розмір застави, на думку слідчого судді, є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного суд не вбачає.

Окрім цього, застосовуючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 131-132, 176, 177, 181, 183, 194, 196, 199, 205 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання відмовити.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді застави, в розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч гривень двісті сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Зобов`язати ОСОБА_5 визначений розмір застави внести протягом 5 (п`яти) днів з моменту оголошення ухвали.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 строком на два місяці, наступні обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити строк дії ухвали та строк дії покладених обов`язків, до 31.07.2026.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя