Рішення № 137178652, 03.03.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/129/25

провадження №: 2/398/161/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"03" березня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Дубровської Н.М., за участю секретаря судового засідання Тараненко А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гулий Андрій Васильович до Олександрійської міської ради Кіровоградської області про визнання Договору міни нерухомого майна дійсним,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гулий Андрій Васильович через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до Першої олександрійської державної нотаріальної контори про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , про що Олександрійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було складено відповідний актовий запис № 35 від 10 січня 2023 року. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є його син ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач звернувся до Першої олександрійської державної нотаріальної контори для оформлення спадкових прав. 19 грудня 2023 р. постановою за № 1556/02-31 йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, мотивуючи відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину тим, що правовстановлюючим документом на квартиру є Договір міни нерухомого майна, який зареєстрований Придніпровською товарною біржею від 01 лютого 2002 р, реєстраційний № 839-НД/839-Н/Ф12. Чинним законодавством України не передбачено такої форми угоди, як біржова. Зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених, а лише не підлягають подальшому нотаріальному посвідченню. Договір міни нерухомого майна, який зареєстрований Придніпровською товарною біржею від 01 лютого 2002 р, реєстраційний № 839-НД/839-Н/Ф12, було зареєстровано в бюро технічної інвентаризації, про що свідчить проставлена відмітка на договорі. Відповідно до архівної довідки № 581 від 21.09.2023 р. станом на 01.01.2013 р. право власності на квартиру по АДРЕСА_1 за даними КП «ОМБТІ» належало ОСОБА_2 на підставі договору міни від 01 лютого 2002 р, реєстраційний № 839-НД/839-Н/Ф12. Відповідно до ст. 128 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов`язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі. Зі змісту п. 21 договору міни нерухомого майна, який зареєстрований Придніпровською товарною біржею від 01 лютого 2002 р, реєстраційний № 839-НД/839-Н/Ф12, вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. У відповідності до вимог ст. 227 ЦК України підлягає реєстрації в органах технічної інвентаризації. До 01.01.2013 року виникнення права власності на нерухоме майно не пов`язувалося з його державною реєстрацією. Державна реєстрація здійснювалася за фактом права власності, яке вже виникло. В даному випадку право власності виникло на підставі договору міни, який проведено у якості біржової операції між продавцем та покупцем. Отже, держава цим самим визнала його право власності на нерухомість, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах. Таким чином, вищевказана квартира належала спадкодавцю на підставі зареєстрованого на товарній біржі договору міни, який був фактично виконаний сторонами і також відповідно до чинного на момент його укладення законодавства зареєстрований у бюро технічної інвентаризації. Право власності померлого на квартиру ніким не оспорюються. Однак, у зв`язку з недодержанням при укладенні договору нотаріальної форми, син померлого не може реалізувати свої спадкові права. Тому позивач звертається до суду з позовною вимогою про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування. Просить визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка належала померлому на підставі договору міни нерухомого майна, який Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.01.2025року зареєстрований Придніпровською товарною біржею від 01 лютого 2002 р, реєстраційний № 839-НД/839-Н/Ф12.

13.01.2025 року ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 березня 2025 року, клопотання представника задоволено, замінено відповідача на належного, тобто на Олександрійську міську раду Кіровоградської області.

19.08.2025 року від представника позивачки адвоката Гулого А.В. надійшла заява про збільшення позовних вимог, а саме, визнати дійсним Договір міни нерухомого майна від 01 лютого 2002 року, який укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на Придніпровській товарній біржі, реєстраційний № 839-НД/ 839-Н/Ф12, який зареєстрований в Олександрійськоїму комунальному міжміському бюро технічної інвентаризації за № 9609/71с556 від 13.02.2002, відповідно до якого ОСОБА_2 став власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2025року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гулий А.В. надав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, на позовних вимогах наполягає, просить задовольнити у повному обсязі, проти заочного рішення не заперечував.

Належним чином повідомлений представник відповідача Олександрійської міської ради Кіровоградської області у судове засідання не з`явилися, заяв не надав.

Суд, за відсутності підстав для відкладення або оголошення перерви в судовому засіданні, передбачених ст. 223 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, батьком позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно свідоцтва про народження є ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , про що Олександрійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було складено відповідний актовий запис № 35 від 10 січня 2023 року.

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є його син ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Першої олександрійської державної нотаріальної контори для оформлення спадкових прав.

19 грудня 2023 р. постановою за № 1556/02-31 йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, мотивуючи відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину тим, що правовстановлюючим документом на квартиру є Договір міни нерухомого майна, який зареєстрований Придніпровською товарною біржею від 01 лютого 2002 р, реєстраційний № 839-НД/839-Н/Ф12.

Договір міни нерухомого майна, який зареєстрований Придніпровською товарною біржею від 01 лютого 2002 р, реєстраційний № 839-НД/839-Н/Ф12, було зареєстровано в бюро технічної інвентаризації, про що свідчить проставлена відмітка на договорі. Відповідно до архівної довідки № 581 від 21.09.2023 р. станом на 01.01.2013 р. право власності на квартиру по АДРЕСА_1 за даними КП «ОМБТІ» належало ОСОБА_2 на підставі договору міни від 01 лютого 2002 р, реєстраційний № 839-НД/839-Н/Ф12.

Інших спадкоємців судом не встановлено.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (згідно з ч.5 ст.1268 ЦК України).

За правилами ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

В ч.1 ст.1296 ЦК України закріплено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно до п.п. 4, 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності 01.01.2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. До договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Так як договір міни укладено 01 лютого 2002року, і спір не стосується підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договору, до спірних відносин підлягають застосуванню правила ЦК України від 1963 року.

Відповідно до ст.241 ЦК УРСР (редакція 1963 року) за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.

Відповідно до ст.242 ЦК УРСР (редакція 1963 року) до договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року (що діяв на момент укладення договору купівлі-продажу) біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню та вважаються укладеними з моменту їх реєстрації на біржі.

За умовами договору міни від 01 лютого 2002 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 здійснили обмін належними їм квартирами без доплати.

Сторони домовились відносно усіх істотних умов договору, та відбулося повне виконання договору між сторонами, тобто, сторони договору виконали всі істотні умови договору міни нерухомого майна.

Укладений договір сторонами нотаріально не посвідчувався, факт вчинення правочину посвідчено Придніпровською товарною біржею від 01 лютого 2002 р, реєстраційний № 839-НД/839-Н/Ф12.

Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР (редакція 1963 року), договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Договір не містить умов, які б суперечили закону, а отже є вчиненим у встановленому законом порядку і, відповідно, дійсним.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР(редакція 1963 року), договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення цього правочину. Так, договір міни квартир не був посвідчений нотаріально, а він був укладений та зареєстрований на біржі. Вказані правовідносини на момент їх виникнення були врегульовані різним чином одночасно нормами ЦК УРСР 1963 року та Законом України «Про товарну біржу», тобто існувала колізія норм права. Враховуючи доктрину пріоритетності спеціальних норм права над загальними, а також ті обставини, що Закон України «Про товарну біржу» було прийнято в 1991 року, а ЦК УРСР діяв з 1963 року, суд вважає, що на момент укладення та реєстрації на товарній біржі договору міни квартири, слід було керуватися перед усім нормами Закону України «Про товарну біржу», який дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості фізичною особою без нотаріального посвідчення.

Судом встановлено, що при укладенні договору міни дії були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності відбувся, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме обміну квартирами. Отже, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України на момент його вчинення. З моменту укладення договору і по теперішній час жодна із сторін не заявила про недійсність правочину.

Аналізуючи надані у справі докази в їх сукупності, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо визнання правочину - договору міни дійсним, оскільки суд прийшов до переконання, що визнання правочину - договору міни дійсним не призведе до порушення прав будь-яких осіб, а у позивача відсутній інший шлях захисту своїх прав. Суд не має сумніву у достовірності документів, наданих позивачкою як доказів.

Таким чином судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 набув право власності на квартиру АДРЕСА_3 .

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (Постанова Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № 320/8118/17).

Позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на квартиру в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , є законними, ґрунтуються на нормах матеріального права, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

З огляду на наведене суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані доказами та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 13, 89, 229, 247, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гулий Андрій Васильович до Олександрійської міської ради Кіровоградської області про визнання Договору міни нерухомого майна дійсним задовольнити.

Визнати дійсним Договір міни нерухомого майна від 01 лютого 2002 р., який укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на Придніпровській товарній біржі, реєстраційний № 839-НД/839-Н/ Ф12, який зареєстрований в Олександрійському комунальному міжміському бюро технічної інвентаризації за № 9609/71с556 від 13.02.2002 р., відповідно до якого ОСОБА_2 став власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка належала померлому на підставі договору міни нерухомого майна, який зареєстрований Придніпровською товарною біржею від 01 лютого 2002 р, реєстраційний № 839-НД/839-Н/Ф12.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 13.03.2026 року.

Суддя: Дубровська Н.М.