Ухвала суду № 137178293, 02.06.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 940/448/23

Провадження № 4-с/378/5/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В. ,

за участю секретаря: Горбаченко А.О.,

скаржника: ОСОБА_1 ,

її представника: Чоклі Є. Ю. ,

представника боржника: Сербінової А. А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Ставище Київської області справу за скаргою ОСОБА_1 , боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_4 , про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), визнання протиправною бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До суду з вказаною скаргою звернулася ОСОБА_1 , посилаючись на те, що на виконанні Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в порядку примусового виконання перебуває виконавчий лист від 31.05.2025 у справі №940/448/23, виданий Володарським районним судом Київської області щодо встановлення зустрічей ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності батька ОСОБА_6 та будь-яких інших осіб, з 10:00 години кожного першого понеділка по 10:00 годину кожного другого понеділка місяця та з 10:00 години кожного третього понеділка місяця по 10:00 годину кожного четвертого понеділка місяця безперервно за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . 28.11.2025р. державним виконавцем винесено постанову про відкладення виконавчих дій до 08.12.2025р. включно, що мотивована наявністю клопотання боржника про службове відрядження. Водночас подане боржником клопотання від 27.11.2025р., на яке посилається виконавець, містить численні недостовірні та юридично незначущі твердження, не підтверджує існування обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду, та не створює підстав для застосування ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження». Незважаючи на це, державний виконавець без проведення перевірки викладених обставин, без витребування додаткових доказів, без урахування інтересів стягувача та без дотримання принципів своєчасності й ефективності виконавчого провадження, виніс постанову про відкладення виконавчих дій, фактично створивши штучні та протиправні перешкоди у спілкуванні з дитиною згідно з визначеним судом графіком.

Скаржник просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ковтун Владислави-Марії Сергіївни від 28.11.2025р. про відкладення виконавчих дій до 08.12.2025р. у виконавчому провадженні НОМЕР_1; визнати протиправною бездіяльність державного виконавця щодо ненакладення штрафу на боржника ОСОБА_4 , попри явне невиконання ним рішення суду без поважних причин; зобов`язати старшого державного виконавця вжити всіх передбачених законом заходів для поновлення строків та забезпечення ефективного виконання судового рішення, зокрема: негайно організувати виконання визначеного судом графіку зустрічей матері з дитиною, накласти на боржника штраф у порядку статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Скаржник ОСОБА_1 , її представники адвокати Чокля Є.Ю. та Напрієнко М.В. в судовому засіданні підтвердили обставини, що викладені у скарзі, заявлені у скарзі вимоги підтримали, просять їх задовольнити. До суду представником скаржника Чоклею Є.Ю. подано додаткові пояснення з приводу поданої скарги (т. 1 а. с. 158-160), відповідно до яких вона зазначає, що вимога у наданні згоди матері на залучення психолога для дитини грунтується на особистій ініціативі боржника не в межах виконавчого провадження, з великою ймовірністю з метою збору доказів для цивільної справи, а не в межах вжитих державним виконавцем у встановлений законом спосіб заходів виконавчого провадження. Державний виконавець не має права примушувати стягувача брати участь у заходах, які не відповідають предмету виконання.

Також, представником скаржника Чоклею Є.Ю. подано письмові заперечення на клопотання ОСОБА_4 про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 , вважає, що скарга подана у встановлений строк, а тому слід відмовити у задоволенні клопотання про залишення скарги без розгляду (т. 4 а. с. 157 - 158).

ОСОБА_4 до суду для участі у розгляді скарги не з`явився, належним чином повідомлений про місце, час та дату судового розгляду по справі. До суду подав письмові заперечення на скаргу (т. 1 а. с. 118 - 131), відповідно до яких просить відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 у повному обсязі з тих підстав, що постанова про відкладення проведення виконавчих дій від 28.11.2025 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 винесена державним виконавцем відповідно до вимог ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 7 р. IX Інструкції з організації примусового виконання рішень. Винесення такої постанови є правом державного виконавця та в межах його повноважень і обумовлюється наданою йому законом дискрецією у прийнятті рішень, виходячи із фактичних обставин, що встановлюються у кожному конкретному випадку при здійсненні примусових виконавчих дій.

Крім того, ОСОБА_4 до суду подав клопотання про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 з підстав пропуску нею строків подання до суду скарги визначених ст. 449 ЦПК України (т. 1 а. с. 151-154), а також письмові заперечення на додаткові пояснення представника стягувача від 17.02.2026 року, в яких просить відмовити в задоволенні скарги, в зв`язку з її необгрунтованістю (т. 4 а. с. 1 - 5).

Представник ОСОБА_4 , - адвокат Сербінова А.А. в судовому засіданні підтримала заперечення ОСОБА_4 на скаргу з викладених у ньому підстав та клопотання про залишення скарги без розгляду.

Представник Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не прибув, до суду направив відзив на скаргу (т. 1 а. с. 38 - 42), відповідно до якого просить розгляд скарги проводити без його участі та відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі з наступних підстав. На виконанні Дарницького відділу ДВС перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Володарського районного суду Київської області №940/448/23 від 18.03.2024 року щодо зобов`язання батька ОСОБА_4 забезпечити надання дитини ОСОБА_5 для зустрічей дитини з матір`ю ОСОБА_1 у встановлений судом графік побачень. На підставі Постанови Київського апеляційного суду від 18.03.2024 року, резолютивною частиною якого визначено: тимчасово до набрання законної сили рішенням руду визначення місця проживання дитини, забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без присутності батька ОСОБА_4 та будь-яких інших осіб, з 10-00 години кожного першого понеділка місяця по 10-00 годину кожного другого понеділка місяця та з 10-00 години кожного третього понеділка місяця по 10-00 годину кожного четвертого понеділка місяця безперервно за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОСОБА_4 забезпечити надання дитини ОСОБА_5 для зустрічей з матір`ю у встановлений судом графік побачень. 31.07.2025 року до Дарницького відділу ДВС надійшов оригінал виконавчого листа Володарського районного суду Київської області №940/448/23 від 18.03.2024 року. Після надходження вказаного оригіналу виконавчого документу державним виконавцем організовано подальше примусове виконання. Вважає, що відповідно до ч. 1 ст. 447-1 ЦПК України не передбачено можливості оскарження окремої постанови як процесуального документа. Неправильне обрання скаржником способу судового захисту та невідповідність предмета скарги встановлених законом вимогам дає підстави вважати, що така скарга не може бути розглянута по суті та підлягає залишенню без розгляду. Крім того, за умови небажання дитини спілкуватись з матір`ю не вбачається належної результативності проведення виконавчих дій за відсутності участі психолога (експерта, спеціаліста), оскільки виконати рішення суду без добровільного бажання дитини є фактично неможливим, з огляду на те, що постійно фіксується її небажання зустрічатися із стягувачем, яка повсякчас залучає до виконавчих дій сторонніх осіб, які перебувають в квартирі АДРЕСА_2 , а також вдається до викликів поліції за відсутності такої необхідності. Оскільки сама дитина не бажає спілкуватись із стягувачем, на сьогодні відсутні підстави застосування штрафних санкцій відносно ОСОБА_4 (боржника). Саме дитина ОСОБА_5 відмовляється спілкуватись із матір`ю, а остання, в свою чергу, згоди на роботу з психологом не надає, вимогу державного виконавця від 10.09.2025 року не виконує. Стягувач від організації спілкування з профільним та кваліфікованим спеціалістом відмовляється. Старшим державним виконавцем Ковтун В-М. С. скеровано ряд запитів до державних установ та організацій щодо залучення відповідного спеціаліста до роботи из дитиною в межах виконавчого провадження, і тільки Дніпровський центр соціальних служб у м. Києві повідомив про наявність такого спеціаліста, який може проводити соціальну роботу з дитиною, проте за умови згоди двох батьків дитини. 24 вересня 2025 року боржник повідомив про надання ним згоди на таку роботу, стягувач же своєї згоди не наддала й до сьогодні. Питання щодо залучення психолога до проведення виконавчих дій залишається невирішеним, подальше проведення перевірки виконання рішення суду без залучення психолога є недоречним та нерезультативним, з огляду на вочевидь відвертий супротив дитини ОСОБА_5 від спілкування із стягувачем протягом всього періоду виконавчого провадження. Державним виконавцем було повторно направлено запит до Дніпровського центру соціальних служб у м. Києві щодо інформації про можливість їхнього будь-якого залучення, на що 22.10.2025 року надійшла відповідь про те, що психологічна робота з дітьми проводиться виключно за згодою обох батьків. За таких обставин просить відмовити в задоволенні скарги на постанову про відкладення виконавчих дій від 28.11.2025 року з підстав її необгрунтованості, оскільки зазначена постанова винесена у відповідності до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» і є правомірною.

Також, до суду подано представником Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) письмові заперечення на додаткові пояснення представника стягувача від 17.02.2026 року (т. 3 а. с. 241 - 243), відповідно до яких зазначено, що дії державного виконавця спрямовані виключно на забезпечення виконання судового рішення, у межах повноважень державного виконавця, відповідно до закону та в порядку і спосіб визначений рішенням суду. Просить відмовити в задоволенні скарги.

Суд, розглянувши вказану скаргу, заслухавши доводи сторін виконавчого провадження та їх представників, представника державної виконавчої служби, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.

На виконанні Дарницького відділу ДВС перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Володарського районного суду Київської області №940/448/23 від 18.03.2024 року щодо зобов`язання батька ОСОБА_4 забезпечити надання дитини ОСОБА_5 для зустрічей дитини з матір`ю ОСОБА_1 у встановлений судом графік побачень. На підставі Постанови Київського апеляційного суду від 18.03.2024 року, резолютивною частиною якого визначено: тимчасово до набрання законної сили рішенням руду визначення місця проживання дитини, забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без присутності батька ОСОБА_4 та будь-яких інших осіб, з 10-00 години кожного першого понеділка місяця по 10-00 годину кожного другого понеділка місяця та з 10-00 години кожного третього понеділка місяця по 10-00 годину кожного четвертого понеділка місяця безперервно за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОСОБА_4 забезпечити надання дитини ОСОБА_5 для зустрічей з матір`ю у встановлений судом графік побачень (т. 2 а. с. 1А зв. - 2).

Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 17.07. 2023 року №161 рекомендовано ОСОБА_4 звернутись до психолога з запитом про надання рекомендацій щодо налагодження позитивного ставлення дитини ОСОБА_5 до її матері ОСОБА_1 , рекомендувати батькам дотримуватись рекомендацій психолога (т. 2 а. с. 174 зв. - 175).

16.08.2024 року постановою старшого державного виконавця Дарницького відділу ДВС Ковтун В - М. С. на підставі вказаного виконавчого листа відкрито виконавче провадження (т. 2 а. с. 14).

14.03.2025 року постановою старшого державного виконавця Дарницького відділу ДВС Ковтун В - М. С. закінчено виконавче провадження (т. 2 а. с. 186).

20.06.2025 року постановою начальника Дарницького відділу ДВС про перевірку законності виконавчого провадження скасовано постанову старшого державного виконавця Дарницького відділу ДВС Ковтун В - М. С. від 14.03.2025 року про закінчення виконавчого провадження (т. 2 а. с. 197 - 200).

23.06.2025р. державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, яку направлено сторонам виконавчого провадження та до Володарського районного суду Київської області для повернення оригіналу виконавчого документа до відділу ДВС (т. 2 а. с. 201).

31.07.2025р. до відділу ДВС надійшов оригінал виконавчого листа Володарського районного суду Київської області №940/448/23 від 18.03.2024 року. Після надходження оригіналу виконавчого документа державним виконавцем організовано подальше примусове виконання (т. 2 а. с. 233 - 235).

28.11.2025 року старшим державним виконавцем Дарницького відділу ДВС Ковтун В - М. С. винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій до 08.12.2025 року включно, в зв`язку із поданим боржником ОСОБА_4 клопотанням про відкладення виконавчих дій, оскільки він перебуватиме в службовому відрядженні (т. 1 а. с. 6 - 10, 132 - 135, т. 3 а. с. 111 - 115).

Вказану постанову про відкладення проведення виконавчих дій направлено стягувачу на її електронну адресу 28.11.2025 року, яку остання повідомила виконавчій службі згідно поданої заяви, що підтверджується листом Дарницького відділу ДВС від 19.03.2026 року №70568, листом у електронній пошті джержавного виконавця та заявою стягувача (т. 4 а. с. 50 - 51 зв.).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Права та обов`язки виконавців передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України cторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12?197гс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.».

У постанові від 22 квітня 2020 року у справі №641/7824/18 (провадження № 6110355св19) Верховний Суд зазначив, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.».

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження №612417сво19)).

На виконанні у Дарницькому відділі державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Відділ) перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Володарського районного суду Київської області № 940/448/23 від 18.03.2024 року щодо зобов`язання ОСОБА_4 забезпечити надання дитини ОСОБА_5 для зустрічей з матір`ю у встановлений судом графік побачень.

Тимчасово до набрання законної сили рішенням руду визначення місця проживання дитини, забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без присутності батька ОСОБА_4 та будь-яких інших осіб, з 10-00 години кожного першого понеділка місяця по 10-00 годину кожного другого понеділка місяця та з 10-00 години кожного третього понеділка місяця по 10-00 годину кожного четвертого понеділка місяця безперервно за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

16.08.2024р. старшим державним виконавцем відділу ДВС Ковтун В.-М.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

14.03.2025р. старшим державним виконавцем відділу ДВС Ковтун В.-М.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки згідно актів державного виконавця, а саме: акту державного виконавця від 27 вересня 2024 року, 07 жовтня 2024 року, 04 листопада 2024 року, 02 грудня 2024 року, 20 січня 2025 року, 03 березня 2025 року, боржника ОСОБА_4 зобов`язано забезпечити надання дитини стягувачу.

Відповідно до постанови про перевірку законності виконавчого провадження від 20.06.2025р. дії старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтун В.-М.С. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 від 14.03.2025р. визнано такими, що вчинені з порушенням вимог пункту 9 частини 1 статті 39, статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 14.03.2025р. винесену старшим державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Ковтун В.-М.С..

23.06.2025 державним виконавцем, керуючись статтею 41 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, яку направлено сторонам виконавчого провадження та до Володарського районного суду Київської області для повернення оригіналу виконавчого документа до відділу ДВС.

31.07.2025р. до відділу ДВС надійшов оригінал виконавчого листа Володарського районного суду Київської області №940/448/23 від 18.03.2024 року. Після надходження оригіналу виконавчого документа державним виконавцем організовано подальше примусове виконання.

Згідно статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

В ході проведення виконавчих дій виявлено наявність стійкого конфлікту між сторонами виконавчого провадження, виконавчі дії супроводжуються галасом, виясненням відносин між сторонами при дитині, залученням сторонніх осіб без повідомлення державного виконавця, неправдивих викликів працівників поліції та ігнорування вимог державного виконавця.

Положеннями статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, серед іншого, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, суд враховує, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено жодного механізму, порядку, методики чи комплексної стратегічної моделі виконання рішень, що були покладені на державного виконавця всупереч установленим межам повноважень, функціональному призначенню та чітко визначеним законом обов`язкам. Тобто такі дії не входять до повноважень державного виконавця, адже останній зобов`язаний діяти виключно на підставі Закону України «Про виконавчого проведення» не перевищуючи наданих законом владних повноважень.

Разом з тим, державним виконавцем здійснюється перевірка виконання рішення суду на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012р. №512/5. Старшим державним виконавцем Відділу Ковтун В.-М.С., як державним виконавцем, здійснюються всі передбачені законом заходи, спрямовані на повне, своєчасне та ефективне виконання судового рішення.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 7 розділу ХІ Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що за наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону.

Згідно приписів статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

Аналіз наведених положень закону дає підстави дійти висновку, що відкладення проведення виконавчих дій передбачено лише за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій, інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони позбавлені можливості скористатися правами, наданими Законом.

Винесення постанови про відкладення проведення виконавчих дій є правом державного виконавця та в межах його повноважень і обумовлюється наданою йому законом дискрецією у прийнятті рішень, але виходячи з фактичних обставин, що встановлені у кожному конкретному випадку при здійсненні примусових виконавчих дій.

У постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 910/6104/21 викладений правовий висновок щодо застосування статті 32 Закону України «Про виконавче провадження», який відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд має врахувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин: «8.37. Відповідно до положень статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову. 8.38. Аналіз положень наведеної норми дає підстави дійти висновку, що: по-перше, застосування цієї норми пов`язане з наявністю певних обставин та умов; по-друге, установлення та оцінювання таких обставин належить до повноважень державного виконавця і, які суд касаційної інстанції не може перебирати на себе».

На підставі наданих суду доказів, суд дійшов висновку про наявність обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій. Отже, постанова про відкладення проведення виконавчих дій винесена обґрунтовано з урахуванням клопотання боржника про відкладення виконавчих дій та доданих до клопотання копій документів із місця роботи боржника на підтвердження службового відрядження.

Щодо зобов`язання визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову про відкладення проведення виконавчих дій, як встановлено судом, постанова винесена державним виконавцем в межах його повноважень відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», а отже підстави для зобов`язання її скасувати відсутні.

Також слід врахувати, що оскаржена постанова про відкладення проведення виконавчих дій вичерпала свою дію фактом її виконання, що скаржником та її представниками при зверненні до суду із скаргою було залишено поза увагою.

Поряд з цим, ОСОБА_4 до суду подав клопотання про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 з підстав пропуску нею строків подання до суду скарги визначених ст. 449 ЦПК України (т. 1 а. с. 151-154).

28.11.2025 року старшим державним виконавцем Дарницького відділу ДВС Ковтун В - М. С. винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій до 08.12.2025 року включно, в зв`язку із поданим боржником ОСОБА_4 клопотанням про відкладення виконавчих дій, оскільки він перебуватиме в службовому відрядженні (т. 1 а. с. 6 - 10, 132 - 135, т. 3 а. с. 111 - 115).

Вказану постанову про відкладення проведення виконавчих дій направлено стягувачу на її електронну адресу 28.11.2025 року, яку остання повідомила виконавчій службі згідно поданої заяви, що підтверджується листом Дарницького відділу ДВС від 19.03.2026 року №70568, листом у електронній пошті джержавного виконавця та заявою стягувача (т. 4 а. с. 50 - 51 зв.).

За ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до приписів ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.

У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Згідно із п. 1, 2 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про нормотворчу діяльність» закон приймається у формі: кодексу України та закону України. За ч. 2 ст. 66 вказаного закону у разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом.

Відповідно до ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

В ЦПК України в якості належного способу повідомлення закріплено направлення повідомлення саме на офіційну електронну пошту.

«Під офіційною електронною поштою розуміється адреса електронної пошти, яка вказана користувачем в ЄСІТС, що складається з складається з ідентифікатора, позначки «@» та доменного імені. Тобто, зазвичай ці адреси закінчуються «mail.gov.ua». В той же час, в якості офіційної електронної пошти також може використовуватися адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. «У тому випадку, якщо в матеріалах справи наявна довідка про те, що документи доставлені до електронного кабінету, вважається, що таким чином особа отримала інформацію на свою офіційну електронну пошту, тобто, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи». Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділі «Мої справи».

Нещодавно дещо змінилася позиція Верховного Суду з приводу можливості повідомлення осіб не на офіційну електронну пошту.

Раніше існувала позиція, що якщо особа направила зі своєї власної електронної пошти суду певну інформацію, то суд може на цю адресу їй відповідати і листуватися. Але зараз ВС орієнтується на те, чи була зазначена певна електронна адреса у документах, направлених особою до суду.

«Виходячи з нової практики, і це вже постійно презюмується, у тому випадку, якщо особа, звертаючись до суду, в заяві або по суті справи, або в заяві з процесуальних питань, вказала свою електронну пошту, яка не є офіційною, то вважається, що вона погоджується на отримання повідомлення саме на цю електронну пошту, тобто, діє презумпція обізнаності - особа має цікавитися, чи отримала лист».

Отже, Верховний Суд виходить з того, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. «Разом з тим, презумпція обізнаності стосується тих суб`єктів, які подавали заяви до суду. Якщо ж відповідач не подавав заяву до суду, де вказана його електронна адреса, але вона зазначена позивачем, то презумпцію обізнаності застосовувати не можна».

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення від 17 січня 1970 року у справі «Delcourt v. Belgium» («Делькур проти Бельгії»), заява № 2689/65, пункт 25 та рішення від 11 жовтня 2001 року у справі «Hoffmann v. Germany» («Гофман проти Німеччини»), заява № 34045/96, пункт 65).

ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення від 08 квітня 2010 року у справі «GUREPKA v. UKRAINE (№ 2)» («Гурепка проти України (№ 2)»), заява № 38789/04, § 23).

Також ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення від 13 грудня 2011 року у справі «TRUDOV v. RUSSIA», заява № 43330/09, § 25, 27).

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21).

Крім того, Верховний Суд виходить із того, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).

Встановлено, що скаржник отримала оскаржувану постанову з виконавчої служби на електронну адресу, про яку сама ж і повідомила виконавчу службу у своїй заяві про отримання повідомлень. Отримала скаржник оскаржувану постанову на електронну адресу 28.11.2025 року, а звернулася із скаргою до суду 02.12 2025 року.

Таким чином, суду вважає, що скаржник порушила строки звернення із скаргою до суду визначені у ст. 449 ЦПК України. Вказаний строк у своїй скарзі поновити скаржник не просить.

З огляду на вищевикладене, судом не встановлено, що державний виконавець діяв не у спосіб та не в межах повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Державний виконавець вживає всіх можливих дій з метою виконання судового рішення та забезпечення прав стягувача на побачення та спілкування з дитиною, а відтак суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні по суті скарги стягувача у виконавчому провадженні НОМЕР_1, надавши стягувачу можливість доступу до правосуддя і подання своїх доводів у змагальному процесі.

Керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 19, 68, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 1, 18, 26, 39, 41, 64-1, 71, 75 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2, 18, 141, 258, 259, 260, 447-1, 450, 451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_4 , про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), визнання протиправною бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 08 червня 2026 року.

Суддя Р. В. Гуртовенко