Рішення № 137178243, 03.06.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1399/26

Провадження 2-1552/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року м.Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінченко О.М.

при секретарі Калашник І.В.,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу, в обґрунтування якої вказав, що 26.02.2024 сталася ДТП за участю транспортного засобу VOLKSWAGEN NEW BEETLE д.н.з. НОМЕР_1 VIN-код НОМЕР_2 та транспортного засобу RENAULT KANGOO д.н.з. НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. В судовому порядку відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 та ст.122-4 КУпАП, було встановлено факт, що відповідач після ДТП за його участю самовільно залишив місце пригоди. Цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу VOLKSWAGEN NEW BEETLE д.н.з. НОМЕР_1 VIN-код НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-217812575. ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило обчислення суми належної до виплати в якості відшкодування позивачем шкоди третій особі за полісом страхування №ЕР-217812575 у зв`язку з пошкодженням внаслідок ДТП транспортного засобу RENAULT KANGOO д.н.з. НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . За полісом страхування №ЕР-217812575 було передбачено суму франшизи (за ризиком нанесенню шкоди майну третіх осіб - 1500,00 грн.), яку було утримано з кінцевого розміру страхового відшкодування до виплати. Належний кінцевий розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи до виплати склав 5000,00 грн. Позивач на виконання полісу страхування №ЕР-217812575, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу RENAULT KANGOO д.н.з. НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 5000,00 грн. Враховуючи винність відповідача у настанні ДТП, порушення ним обов`язків, встановлення Законом №1961-ІV, а також здійснення виплати страхового відшкодування, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» отримало право звернутися до відповідача за компенсацією виплаченого страхового відшкодування в розмірі виплаченого страхового відшкодування. 18.04.2025 р. досудову вимогу було направлено відповідачці, однак лист повернувся позивачу. Станом на дату подання позовної заяви відповідачка не сплатила позивачу. Датою початку розрахунку штрафних санкцій є шостий день від дати досудової вимоги. Розрахунок штрафних санкцій проводився за період з 24.04.2025 р. по 04.03.2026 р. Розмір основного боргу 5000,00 грн., інфляційні втрати 213,44 грн., пеня 1333,01 грн., три відсотки річних 129,45 грн. Розмір основного боргу 5000,00 грн + інфляційні втрати 213,44 грн. + пеня 1333,01 грн. + три відсотки річних 129,45 грн. = 6675,90 грн.

В зв`язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТДВ «СГ «Оберіг» грошові кошти в розмірі 6675,90 грн., з яких: сума виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5000,00 грн.; штрафні санкції, а саме: інфляційні витрати в розмірі 213,44 грн., пеня в розмірі 1333,01 грн., 3% річних в розмірі 129,45 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8022,50 грн., судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою суду від 11.03.2026 було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

05.04.2026 р. поштою та 07.04.2026 р. через підсистему «Електронний суд» до суду від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач на короткий термін залишила місце пригоди, що жодним чином не унеможливило виконання позивачем своїх функцій. Позивач оглянув транспортні засоби, ідентифікував страховий випадок та виплатив кошти. Законний інтерес страховика не постраждав. Стягнення регресу в даному випадку перетворюється не на відшкодування збитків, а на несправедливе збагачення страхової компанії за рахунок формального порушення, яке не мало наслідків. Оскільки в постановах №372/1136/24 та 372/1142/24 детально описано механічні пошкодження обох транспортних засобів, позивач мав можливість звірити ці дані з результатами власної експертизи. Таким чином, майновий інтерес страховика не був порушений, а отже право на регрес не виникло. Відповідач не отримувала жодних повідомлень. Оскільки відповідачка не знала про наявність боргу та його точний розмір, вона не вважається такою, що прострочила виконання зобов`язань. За відсутності прострочення, нарахування будь-яких санкцій за ст.625 ЦК України є незаконним. Позивач просить стягнути 8022,50 грн. витрат на адвоката. Це на 20% більше ніж сума основного боргу. Відповідач просить суд зменшити витрати до 500-1000 грн., що відповідає судовій практиці. В зв`язку з цим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, суттєво зменшити розмір витрат на правничу допомогу до розумних меж (у разі будь-якого стягнення).

14.04.2026 р. до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що предметом даного спору є регресна вимога на підставі пп. «в» п.38.1.1 ст.38 ЗУ №1961-ІV - самовільне залишення місця пригоди. Це відрізняється від «неповідомлення страховика», оскільки зникнення з місця ДТП є грубим порушенням ПДР. Суд, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення, прийшов до висновку про наявність складу правопорушення та застосував санкцію. Застосована санкція підтверджує, що держава розцінює такі дії як належний об`єкт покарання, а Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" - як безумовну підставу для регресу. Протягом усього часу з моменту ДТП відповідач жодним чином не повідомила позивача про настання страхового випадку. Відповідач не цікавилася процесом врегулювання збитків, не з`ясовувала, чи отримала потерпіла особа відшкодування та чи було воно достатнім для покриття шкоди. Така пасивна поведінка повністю спростовує тезу про "сумлінність" і свідчить про намагання уникнути відповідальності. Заперечення проти витрат на адвоката є безпідставними. Ці витрати є вмотивованими та, фактично, вимушеними. Позиція відповідача, викладена у відзиві, вказує на те, що вона не має наміру добровільно відшкодовувати завдані збитки, навіть за наявності очевидних законних підстав. Позивач був змушений звернутися за професійною правничою допомогою для захисту своїх майнових інтересів саме через таку деструктивну позицію відповідача. Нарахування санкцій проведено згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України та нормами закону. Аргумент відповідача про неотримання поштової кореспонденції (вимоги) не звільняє від відповідальності. Факт неодержання листа за офіційно зареєстрованою адресою лежить поза межами контролю та компетенції позивача. Відповідно до усталеної судової практики, ризик наслідків не отримання пошти за місцем реєстрації несе саме адресат. Бездіяльність відповідача у питанні отримання кореспонденції не може обмежувати право позивача на компенсацію втрат від знецінення грошових коштів. В зв`язку з цим просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 6675,90 грн., з яких: сума виплаченого страхового відшкодування, що підлягає оплаті відповідачем в порядку регресу в розмірі 5000,00 грн., штрафні санкції, а саме: інфляційні втрати в розмірі 213,44 грн.; пеня в розмірі 1333,01 грн.; три відсотки річних в розмірі 129,45 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8022,50 грн., судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою суду від 18.05.2026 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив у разі відсутності представника позивача на судовому засіданні, розгляд справи проводити за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, свої заперечення проти позовних вимог виклала у відзиві на позовну заяву, тому суд вважає, за можливе розглянути даний спір у відсутність відповідачки на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що згідно копій протоколів про адміністративне правопорушення від 27.02.2024 р. серії ААД №019937 та серії ААД №02002, 26.02.2024 р. о 08.00 год. в м.Обухів Київської області по вул.Київській, 164, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки VOLKSWAGEN NEW BEETLE» д.н.з. НОМЕР_1 , не була уважною за кермом, не стежила за дорожньою обстановкою, не обрала безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого допустила зіткнення з припаркованим автомобілем марки RENAULT KANGOO д.н.з. НОМЕР_3 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, власникам завдано матеріальні збитки. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.3(б), 13.1 ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП. Крім того, 27.02.2024 р. о 08.00 год. в м.Обухів Київської області по вул.Київській, 164, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки VOLKSWAGEN NEW BEETLE» д.н.з. НОМЕР_1 та будучи причетною до ДТП, залишила місце пригоди. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.10а ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення передбачене ст. 122-4 КУпАП. (а.с.47 - 48)

Відповідно до постанов Обухівського районного суду Київської області від 11.03.2024 року по справах №372/1136/24 та №372/1142/24 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафи в розмірі 850 грн. та 3400 грн. (а.с.43-45)

Відповідно до ч. 4 ст.81 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Автомобіль VOLKSWAGEN NEW BEETLE» д.н.з. НОМЕР_1 станом на 26.02.2024 р. було застраховано в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія ЕР №217812575 від 09.11.2023 р. (а.с.12)

В результаті ДТП було завдано майнову шкоду власнику автомобіля RENAULT KANGOO д.н.з. НОМЕР_3 - ТОВ «АГРО МЕЛІОРАТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ».

09.09.2024 р. директор ТОВ «АГРО МЕЛІОРАТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ» Разкевич В.М. подав до ТДВ «Страхова група «Оберіг» заяву на виплату страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку 26.02.2024 р. за договором страхування ЕР-217812575 від 09.11.2023 р. (а.с.12 зворот)

Відповідно до ст.29 Закону №1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону№1961-IV Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розміртаспосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки,експертизи пошкодженого майна.

29.02.2024 р. ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було складено Акт огляду транспортного засобу (дефектну відомість) в якому було вказано пошкодження завдані в наслідок ДТП автомобілю RENAULT KANGOO д.н.з. НОМЕР_3 та складено калькуляцію витрат на ремонт вказаного автомобіля в загальному розмірі 12554,00 грн. (а.с.18-19)

Згідно страхового акту # 48597/1 від 13.09.2024 р. складеного в рамках страхової справи #48597 сума страхового відшкодування 5000,00 грн. (а.с.19 зворот)

З копії платіжної інструкції №31337 від 13.09.2024 р. вбачається, що ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», перерахувало ТОВ «АГРО МЕЛІОРАТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ» страхове відшкодування згідно страхового акту 48597/1 від 06.09.2024 р. (Renault Kangoo НОМЕР_3 без ПДВ в сумі 5000,00 грн. (а.с.20)

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки (діяльністю, пов`язаною з використанням, зберіганням або утриманням ; транспортних засобів, механізмів та обладнання та ін.), відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, сприяла недбалість її власника (володільця), шкода завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об`єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей.

Згідно п.п.«в» 38.1.1 п.38.1 ст.38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Оскільки відповідач ОСОБА_1 самовільно залишила місце ДТП, а ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» відшкодувало шкоду, завдану автомобілю ТОВ «АГРО МЕЛІОРАТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ», то відповідно до ст. 1191 ЦК України та п. «в» ст.38.1.1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право зворотної вимоги (регресу) до відповідачки у розмірі виплаченого відшкодування.

Таким чином заперечення відповідачки викладені у відзиві на позовну заяву, зокрема, те що вона на короткий термін залишила місце пригоди, що жодним чином не унеможливило виконання позивачем своїх функцій, є надуманим і продиктованим бажанням уникнути матеріальної відповідальності за вчинене ДТП.

Відповідно до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання

Відповідно до ч.1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

18.04.2025 р. ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» відповідачці ОСОБА_1 було надіслано Вимогу про виплату грошових коштів вих. # 48597/1 від 07.04.2025 р. в якій зазначено, що відповідачці необхідно сплатити позивачу суму в розмірі 5000,00 грн. Відповідь на цю Вимогу відповідачка може надати протягом 5 календарних днів з моменту її отримання. У разі відсутності відповіді протягом 5 календарних днів з моменту отримання Вимоги, ТВД «СГ «ОБЕРІГ» буде змушене звернутися до суду з відповідним позовом. Однак дана Вимога повернулася до позивача за закінченням терміну зберігання, що підтверджується роздруківкою відстеження поштового відправлення (а.с.22 зворот - 26)

Станом на дату подання позовної заяви до суду відповідачка не сплатила кошти позивачу.

Таким чином, датою початку розрахунку штрафних санкцій є шостий день від дати досудової вимоги.

Розрахунок штрафних санкцій проводився за період з 24.04.2025 по 04.03.2026 р.: розмір основного боргу 5.000,00 грн.; інфляційні втрати 213,44 грн., пеня 1.333,01 грн., три відсотки річних 129,45 грн., загальна сума 6675,90 грн. (а.с.26 зворот-27 зворот)

Відповідно до п. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно зі ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу , який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст.64 Конституції України право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод не підлягає обмеженню. Дане право гарантоване усім фізичним та юридичним особам, права і свободи чи інтереси яких порушені, невизнані або оспорені.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Зокрема, ч. 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє учасникам судового процесу здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведені належними і допустимими доказами, а тому позов підлягає задоволенню, та стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача суми шкоди, завданої внаслідок ДТП в розмірі 6675,90 грн.

Враховуючи, що суд задовольняє заявлений позов в повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем у вигляді сплати судового збору в сумі 2662,40 гривень, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідачки.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з частиною другою статті 137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідноз умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячиз конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Згідно з частиною 4 статті 62ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Статтями 26,27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Захист інтересів позивача здійснює адвокат Войціховський Антон Віталійович, що підтверджується копією Договора №04/26 про надання професійної правничої допомоги від 09.02.2026 р. (а.с.28 зворот - 29).

Стороною заявника до матеріалів цивільної справи долучено копію Акту прийому-передачі наданих послуг №48597/1 від 07.03.2026 р. до договору про надання професійної правничої допомоги від 09.02.2026 р. в якому міститься детальний опис виконаних робіт, кількістю часу на надання правової допомоги та розміром гонорару, згідно яких витрати на правову допомогу складають 8022,50 грн. (а.с.28)

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги. Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частина 2 статті 15 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 року у цивільній справі справа № 372/1010/16-ц.

Таким чином, виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, те, що ціна позову складає 6675,90 грн., слід дійти висновку про неспівмірність заявленого до стягнення розміру судових витрат на правову допомогу у сумі 8022,50 грн., який є завищеним.

Дослідивши подані документи, суд приходить до висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 81, 141, 259, 264-265, 268, 273, 280 ЦПК України, ст.ст. 993,1187,1191 ЦК України, ст. 1191 ЦК України та п. «в» ст.38.1.1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» (код ЄДРПОУ 39433769) грошові кошти в розмірі 6675,90 грн. (шість тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн. 90 коп., з яких: сума виплаченого страхового відшкодування, що підлягає оплаті відповідачем в порядку регресу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп., штрафні санкції, а саме: інфляційні втрати в розмірі 213 (двісті тринадцять) грн. 44 коп.; пеня в розмірі 1333 (одна тисяча триста тридцять три) грн. 01 коп.; три відсотки річних в розмірі 129 (сто двадцять дев`ять) грн. 45 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» (код ЄДРПОУ 39433769) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 (дві тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» (код ЄДРПОУ 39433769) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят два) грн. 40 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.М. Зінченко