Рішення № 137177732, 08.06.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1027/26

Провадження № 2/347/842/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

Головуючої-судді: Крилюк М.І.

секретаря : Лазорик Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В с т а н о в и в:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 грудня 2024 року між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ», правонаступником якого є ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № LM383784812, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 6200 грн на умовах, визначених договором. Позичальник зобов`язався повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у строки і на умовах, передбачених договором.

Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за договором та перерахував відповідачу кредитні кошти у визначеному розмірі та строк. Натомість відповідач свої договірні зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання та утворення заборгованості.

На підтвердження факту укладення кредитного договору позивач послався на положення статей 205, 509, 526, 1054 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до яких електронний договір, укладений шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до письмової форми правочину та породжує для сторін відповідні права й обов`язки.

Згідно з умовами договору відповідач надав акцепт оферти шляхом введення одноразового ідентифікатора в особистому кабінеті та натискання кнопки «відправити/підписати», що підтверджує його волевиявлення на укладення договору. На підтвердження зазначених обставин позивачем надано копію договору кредитної лінії № LM383784812 від 12.12.2024 року та довідку про ідентифікацію позичальника.

Відповідно до пункту 5.1 договору кредитні кошти були перераховані на платіжну картку відповідача шляхом кредитового переказу. На підтвердження факту перерахування коштів надано довідку про успішне проведення платежу в системі переказу коштів. При цьому позивач вказав, що не має доступу до банківського рахунку відповідача та не володіє повними реквізитами його платіжної картки, оскільки для здійснення переказів використовуються сертифіковані платіжні сервіси із захистом даних відповідно до стандарту PCI DSS. У зв`язку з цим позивачем подано клопотання про витребування додаткових доказів.

Кредитний договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства України в електронній формі, а строк повернення кредиту настав. Оскільки відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором становила 21 177,47 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 6 199,32 грн; заборгованість за процентами 11 878,49 грн; заборгованість за штрафними санкціями (пеня) 3 099,66 грн; заборгованість за комісією 0 грн.

Крім того, позивач зазначив, що 21 липня 2025 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 21/0725-01, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № LM383784812 від 12.12.2024 року, укладеним з відповідачем.

Також позивач повідомив, що іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав ним не подано. На адресу відповідача була направлена досудова вимога про погашення заборгованості. Заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви не вживалися.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 21 177,47 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності та не заперечував проти ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав, заяв чи клопотань не надсилав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи відповідно до вимог ЦПК України.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, у зв`язку з чим наявні передбачені законом підстави для ухвалення заочного рішення відповідно до статті 280 ЦПК України.

Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2026 року вирішено здійснювати заочний розгляд справи згідно з вимогами статті 281 ЦПК України.

Дослідивши подані сторонами письмові докази, наявні в матеріалах справи, та надавши їм оцінку в їх сукупності, суд вважає вимоги позову підставними і такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи із наступного:

Судом встановлено, що 12 грудня 2024 року між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ», правонаступником якого в подальшому стало ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № LM383784812. Відповідно до умов зазначеного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти у розмірі 6200 грн, а позичальник, у свою чергу, зобов`язався своєчасно повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, а також інші платежі, передбачені умовами договору.

Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема засвідченою копією Договору кредитної лінії № LM383784812 від 12.12.2024 року з протоколом електронного підписання (а.с.7-19), Паспортом споживчого кредиту, який містить інформацію про істотні умови кредитування та був наданий споживачу до укладення договору (додаток № 2), Заявкою на отримання грошових коштів (додаток № 4), а також довідкою про ідентифікацію позичальника (додаток № 6).

Дослідженням змісту договору встановлено, що він укладався в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця. Відповідно до умов договору та протоколу електронного підписання відповідач здійснив акцепт оферти шляхом введення одноразового ідентифікатора BЕМY-7943, отриманого від кредитодавця, у спеціальному полі особистого кабінету та підтвердив свою згоду на укладення договору шляхом натискання відповідної електронної кнопки. Такі дії відповідача свідчать про його вільне волевиявлення щодо укладення кредитного договору та прийняття його умов у повному обсязі.

Крім того, матеріали справи містять протокол електронного підписання договору (додаток № 3), який відображає процедуру підписання електронного документа одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами Закону України «Про електронну комерцію» щодо порядку укладення електронних договорів.

На підтвердження належного виконання первісним кредитором своїх договірних зобов`язань щодо надання кредитних коштів позивачем подано довідки про успішне перерахування коштів з протоколами електронного підписання (додатки №№ 7, 10), а також платіжне доручення згідно з Договором № LM383784812 (додаток № 11). Із зазначених документів убачається, що кредитні кошти були фактично перераховані на платіжну картку, реквізити якої були вказані відповідачем при оформленні кредиту. Доказів того, що кредитні кошти відповідачем не отримувалися або були перераховані іншій особі, матеріали справи не містять, а відповідачем таких обставин не спростовано.

Також суд бере до уваги, що після укладення договору сторони продовжували перебувати у договірних правовідносинах, про що свідчить наявна у матеріалах справи Додаткова угода від 15.12.2024 року до Договору № LM383784812 (додаток № 9), що додатково підтверджує факт існування між сторонами кредитних правовідносин та визнання сторонами укладеного договору.

Разом із тим, як убачається з розрахунку заборгованості за договором № LM383784812 (додаток № 8), відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. Унаслідок порушення умов договору утворилася заборгованість, яка станом на дату звернення позивача до суду становила 21 177,47 грн, з яких: 6 199,32 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 11 878,49 грн заборгованість за нарахованими процентами, 3 099,66 грн штрафні санкції (пеня). Будь-яких доказів погашення зазначеної заборгованості повністю або частково відповідачем суду не подано.

Судом також установлено, що право вимоги за спірним кредитним договором у встановленому законом порядку перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал». На підтвердження зазначених обставин позивачем надано копію договору факторингу № ОК-ТП/28 від 26.03.2025 року (додаток № 12), копію договору факторингу № 21/0725-01 від 21.07.2025 року (додаток № 14), витяги з Реєстру боржників до зазначених договорів факторингу (додатки №№ 13, 15), довідку про відступлення права вимоги (додаток № 5), а також платіжну інструкцію до договору факторингу (додаток № 16). Із наведених документів убачається, що до позивача перейшли усі права первісного кредитора за кредитним договором № LM383784812 від 12.12.2024 року, у тому числі право вимагати від відповідача погашення заборгованості.

Матеріали справи також містять копію досудової вимоги про погашення кредитної заборгованості (додаток № 17), яка була направлена відповідачу до звернення до суду. Однак доказів добровільного виконання вимог кредитора або погашення заборгованості після отримання зазначеної вимоги відповідачем не надано.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності відповідно до вимог статей 7681, 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними та достатніми для підтвердження факту укладення між сторонами кредитного договору, факту надання відповідачу кредитних коштів, порушення ним умов договору щодо повернення кредиту та сплати процентів, наявності заборгованості у заявленому розмірі, а також правонаступництва позивача як нового кредитора у спірному зобов`язанні.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю сторін, оформленою в електронній формі. Згідно з частиною дванадцятою статті 11 зазначеного Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у встановленому законом порядку, прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі. Враховуючи наявні в матеріалах справи документи, суд приходить до висновку, що кредитний договір № LM383784812 від 12.12.2024 року був укладений сторонами з дотриманням вимог чинного законодавства України та є належною правовою підставою для виникнення у відповідача обов`язку щодо повернення кредитних коштів і сплати передбачених договором платежів.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису, у тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Судом встановлено, що 12 грудня 2024 року між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ», правонаступником якого є ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № LM383784812 в електронній формі. Як вбачається з копії договору та протоколу електронного підписання, відповідач здійснив акцепт оферти кредитодавця шляхом використання одноразового ідентифікатора в особистому кабінеті, чим підтвердив ознайомлення з усіма істотними умовами договору та свою згоду на їх прийняття.

Згідно з умовами договору кредитодавець надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 6200 грн, що підтверджується довідками про успішне перерахування коштів з протоколами електронного підписання, платіжним дорученням згідно з Договором № LM383784812, а також заявкою на отримання грошових коштів. Отримавши кредитні кошти, відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та інші платежі на умовах і в строки, визначені договором.

Відповідно до частин першої та третьої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити грошові кошти, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку. Зобов`язання повинні ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти. Частина перша статті 1048 ЦК України передбачає право кредитодавця на одержання процентів від суми позики, а стаття 1049 ЦК України встановлює обов`язок позичальника повернути позику у строк та в порядку, визначених договором.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 6200 грн, однак належним чином своїх зобов`язань за Договором кредитної лінії № LM383784812 від 12.12.2024 року не виконав, допустив прострочення виконання грошового зобов`язання та не надав суду доказів погашення заборгованості або заперечень щодо її розміру.

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на дату звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № LM383784812 від 12.12.2024 року становить 21 177,47 грн, з яких: 6 199,32 грн заборгованість за тілом кредиту, 11 878,49 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, 3 099,66 грн заборгованість за штрафними санкціями (пенею). Заборгованість за комісією відсутня.

Судом також встановлено, що право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал». Зазначене підтверджується договором факторингу № ОК-ТП/28 від 26.03.2025 року, договором факторингу № 21/0725-01 від 21.07.2025 року, витягами з Реєстру боржників до вказаних договорів, довідкою про відступлення права вимоги та платіжною інструкцією до договору факторингу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна, так і майбутня грошова вимога.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому відсутність згоди боржника на відступлення права вимоги не впливає на дійсність такого правочину та не звільняє боржника від обов`язку належного виконання зобов`язання новому кредиторові.

Із наданих суду доказів убачається, що право вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № LM383784812 від 12.12.2024 року було включено до Реєстру боржників, який є невід`ємною частиною договору факторингу № 21/0725-01 від 21.07.2025 року, укладеного між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал». Вказані документи підтверджують набуття позивачем статусу нового кредитора у спірному зобов`язанні та переходу до нього всіх прав первісного кредитора, у тому числі права вимагати повернення основної суми кредиту, сплати процентів, неустойки та інших платежів, передбачених кредитним договором.

Доказів визнання недійсними договорів факторингу, скасування відступлення права вимоги або припинення зобов`язання відповідачем суду не надано. Таким чином, суд доходить висновку, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є належним позивачем у даній справі та має право на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідач будь-яких доказів на спростування розміру заборгованості, факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів чи переходу права вимоги до позивача суду не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № LM383784812 від 12.12.2024 року у розмірі 21 177,47 грн є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача просив стягнути з відповідача 8 000,00 грн на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року.

Відповідно до статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи. Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує співмірність таких витрат із складністю справи, обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом, та значенням справи для сторони.

Судом встановлено, що дана справа є справою незначної складності, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, не потребувала проведення експертиз, допиту свідків чи дослідження значного обсягу доказів, а правова позиція позивача є типовою для спорів щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами.

З огляду на викладене, а також враховуючи критерії розумності, співмірності та справедливості, суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу до 2 000 грн.

Також відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн,він підлягає стягненню з відповідача у зазначеному розмірі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 205, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 10771084 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», а також статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 141, 247, 263265, 274280 ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором кредитної лінії № LM383784812 від 12 грудня 2024 року в загальному розмірі 21 177 (двадцять одна тисяча сто сімдесят сім) гривень 47 копійок, а також судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: М.І. Крилюк