Рішення № 137176930, 08.06.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/13156/24

№ 2/183/1639/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Григорьєвої В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за участю:

представника позивача Бацюк О.М.,-

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції сторін.

У грудні 2024 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просять стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 32957-01/2024 від 22.01.2024року у розмірі 20000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 22 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 32957-01/2024 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, на підставі якого ТОВ «Авас Кредит» надав відповідачеві кредит у розмірі 5000,00 грн., строком на 120 днів, зі сплатою стандартної процентної ставки у розмірі 2,50 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

29.05.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу № 29052024, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «Факторинг Партнерс» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за Договором № 32957-01/2024 від 22 січня 2024 року.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань, своєчасно не сплачувала кредит та відсотки за користування кредитом, в результаті чого виникла заборгованість за кредитом у розмірі 20000,00 грн., яка складається з: заборгованість по кредиту 5000,00 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам у розмірі 15000 грн.

Зазначену суму, а також судові витрати та витрати на правову допомогу позивач просить стягнути з відповідача.

У відзиві на позов відповідач звертає увагу на те, що договір про надання кредиту № 32957-01/2024 був укладений після набарання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», частиною 5 якої встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1%. Таким чином, відповідач наполягає на тому що умови договору не відповідають зазначеним норма Закону, тому він не визнає позов в частині нарахування заборгованості зі сплати процентів у розмірі, що встановлений у договорі. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів перерахування йому кредитних коштів, а саме первинного бухгалтерського документу. Так само зауважує, що розрахунок заборгованості не може являтися первинним документом, з якого можливо встановити дійсну заборгованість. Подану позивачем паперову копію електронного документу договору відповідач вважає не допустимим доказом, оскільки він не містить інформацію про його ідентифікацію (а.с. 64-73).

У відповіді на відзив представник позивача наполягає на задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 79-94).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін (а.с. 48).

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2026 року витребувано докази за клопотанням представника позивача (а.с. 115)

У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, спростовувала всі доводи відповідача щодо неукладеності договору, невідповідності його норм діючому законодавству тощо.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома.

Суд, дослідивши зібрані письмові докази, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що між 22.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 32957-01/2024 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, на підставі якого ТОВ «Аванс Кредит» надав відповідачеві кредит у вигляді кредитної лінії, сума кредитної лінії складає 500,00 грн., строком на 120 днів, зі сплатою стандартної процентної ставки у розмірі 2,50 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (а.с. 16-20).

Договір підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором W1566.

При цьому, відповідач зобов`язався повернути кредит у строки, що визначені договором та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі.

На підтвердження виконання умов підписаного договору позивачем надано довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про зарахування коштів у розмірі 5000 грн. в системі іPay.ua на картку № НОМЕР_1 ) (а.с. 28).

На виконання ухвали суду про витребування доказів Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» надало інформацію про те, що на імя ОСОБА_1 відкрито ряд рахунків, відкрито декілька платіжних карток, в тому числі під № 43141140205843888, згідно виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 , що була оглянута судом в електронному вигляді, 22.01.2024 року на рахунок відповідача зараховано кредитні кошти у розмірі 5000 гривень (а.с. 117-118)

29 травня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу № 29052024, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «Факторинг Партнерс» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за Договором № 32957-01/2024 від 22.01.2024 (а.с. 33-42).

В матеріалах справи також наявні графік платежів, заявка - анкета Клієнта на отримання фінансового кредиту, паспорт споживчого кредиту, підпис відповідача на яких вчинено із застосовуванням електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора (а. с. 21-25).

Згідно з детальним розрахунком заборгованості ТОВ «Факторинг Партнерс» за кредитним договором № 32957-01/2024 від 22.01.2024 року відповідач має заборгованість в загальному розмірі 20000 грн., яка складається з: заборгованість по кредиту 5000,00 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам у розмірі 15000 грн.(а. с. 30-32).

З наявного в матеріалах справи реєстру боржників за кредитними договорами між позичальником та ТОВ «Аванс Кредит» до договору факторингу №29052024 від 29.05.2024 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором № 32957-01/2024 від 22.01.2024 року в розмірі 20000,00 грн., яка складається з: заборгованість по кредиту 5000,00 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам - 1500,00 грн. (а. с. 9).

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Зокрема, у п. 1 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Пунктом 5 частини 1 статті 1 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.

На підтвердження виконання вимог договору факторингу №29052024 від 29.05. 2024 року щодо оплати позивачем надано суду копію платіжної інструкції (зворот а. с. 34).

Отже, пред`являючи вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором, ТОВ «Факторинг Партнерс» просило стягнути заборгованість за тілом кредиту, відсотками та комісією.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію,і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) і договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно із ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Отже, принцип змагальності сторін визначений законом і він передбачає, що кожна сторона повинна довести перед судом обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У кожної із сторін не має процесуальних переваг в доведенні своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що існування заборгованості відповідача за кредитним договором № 32957-01/2024 від 22.01.2024 року в загальному розмірі 20000,00 грн., яка складається з: яка складається з: заборгованість по кредиту 5000,00 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам 15000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідачем не було надано власного розрахунку або інших доказів з метою спростування обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Також судом встановлено факти укладення між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 вищевказаного кредитного договору, отримання відповідачем коштів за його умовами, та невиконання відповідачем належним чином зобов`язань з повернення кредитних коштів.

При цьому суд також приймає до уваги ту обставину, що ТОВ «аванс Кредит» відступило право вимоги щодо заборгованості відповідача на користь позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» на підставі договору факторингу договору факторингу і таке відступлення відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 512 та ст. 513 ЦК України.

Щодо доводів відповідача про недоведеність факту укладення кредитного договору та видачі кредитних коштів суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі №910/14452/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Позивачем на підтвердження позовних вимог надано копію кредитного договору № 32957-01/2024 від 22.01.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 , укладеного в електронному вигляді з використанням одноразового ідентифікатора, а також копію листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» щодо перерахування відповідачу кредитних коштів за реквізитами платіжної банківської картки № НОМЕР_2 .

Ця ж інформація щодо зарахування кредитних коштів підтверджена АТ «ПУМБ» в ході розгляду справи.

Відповідачем не спростовано факт укладення ним вказаного вище кредитного договору та отримання кредитних коштів, зокрема, доказів відсутності у спірний період відкритої на його ім`я в банківській установі платіжної картки за № НОМЕР_2 та зарахування на відповідний рахунок 5000 грн. 22 січня 2024 року.

Доказів оспорення договору № 32957-01/2024 від 22.01.2024 року, або певних його умов - суду не надано; клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Отже, задовольняючи позовні вимоги, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача також понесених позивачем витрат на правову допомогу, що підтверджуються договором № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, який укладений між ТОВ «Факторинг Партнерс» та АО «Лігал Ассістанс»; заявкою на надання юридичної допомоги № 75 від 05 липня 2024 року; витягом з акту № 1 про надання юридичної допомоги від 01.11.2024 року, яким визначено вартість години роботи адвоката, переліком проведеної роботи з кількістю витраченого на надану правову допомогу часу на загальну суму 9 000 грн. (а. с. 14-15).

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 9 000 грн. не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, оскільки з матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи. Крім того справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, сторони до суду не з`являлися, а отже не відноситься до складних справ.

Однак, враховуючи, що рішенням суду позов було задоволено, що дає суду підстави зазначити про здійснення адвокатом належного захисту позивача, але судом враховується недотримання співмірності затрат на правничу допомогу і тому необхідно зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до суми 2 000 грн., що відповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 137, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором № 32957-01/2024 від 22.01.2024 року в розмірі 20000 гривень (двадцять тисяч гривень), з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000,00 грн.; заборгованість за процентами 15000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн., а всього 4422 гривні 40 копійок (чотири тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, оф. 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Сорока О.В.