Рішення № 137176418, 05.06.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/2184/26

Провадження № 2/209/1929/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

05 червня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського

у складі: головуючого судді Корнєєвої І.В.

за участі секретаря Пиндик Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2026 року позивач звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування позову посилався на те, що 25.11.2014 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200153788 щодо кредитування, на підставі якої відповідачу надані грошові кошти з встановленим строком користування з 25.11.2014 (видана кредитна картка ) ,а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування.

23.05.2016 року згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №812 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладення такого договору не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов`язків кредитора щодо позичальника (боржника), вимоги до якого передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги, разом із правами за договором забезпечення таких вимог. Вимогами чинного законодавства України та умовами договору факторингу не передбачена передача програмного забезпечення, що здійснює нарахування заборгованості по сплаті тіла кредиту, нарахуванню відсотків та пені, а також його детального розрахунку з формулою її формування. Це пов`язано з тим, що в разі відступлення права вимоги вже за існуючою заборгованістю Фактор, відповідно до умов договору факторингу, не має право нарахувати відсотки, комісію, неустойку що передбачені умовами кредитного договору.

20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі Договору № 7_БМ, що укладений за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15.06.2020 року.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року № 910/11298/16 ТОВ «Діджи Фінанс» визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками «Банк Михайлівський», у тому числі і за кредитним Договором № 200153788 від 25.11.2014 року.

Взятих на себе зобов`язань по кредитному Договору № 200153788 від 25.11.2014 року ОСОБА_1 не виконує, внаслідок чого, станом на 11.04.2026 року, утворилася наступна заборгованість у розмірі 23 645,07 грн., яка складається з:

- за кредитом -6 948,72 грн. грн;

- за відсотками 16 696,35 грн.

Вказана заборгованість розрахована станом на дату укладання Договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 року.

Крім того, позивач, на підставі ст.ст.611,625 ЦК України, просить стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 5 170,34 грн. та 3% річних, що становить 2 126 грн.

Одночасно у позовній заяві ставиться питання про поновлення процесуального строку для звернення до суду, пропущеного з поважних причин, оскільки у зв`язку із довготривалими судовими процесами щодо доведення приналежності права вимоги кредитору, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» лише на початку 2023 року отримало оригінали кредитних договорів, право вимоги по яких відступлене останньому ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі Договору № 7_БМ від 20.07.2020 року.

Інших заяв та клопотань по справі не надійшло.

Ухвалою суду від 08.05.2026 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено судове засідання.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у "розумні строки". Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі "Странніков проти України", де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі« розумності строку".

З урахуванням зазначеного особа, яка не була присутньою під час розгляду справи, має право на адекватну, скорочену процедуру скасування рішення, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 25.11.2014 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200153788 щодо кредитування, на підставі якої відповідачу надані грошові кошти у розмірі 9 634,52 грн. з встановленим строком користування з 25.11.2014 (видана кредитна картка ) до 25.11.2017 року - 1096 днів,а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування..

20 липня 2020 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (04212, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ: 42649746) набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020р., укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 р., що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021р. у справі № 910/11298/16 відповідно до якої позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», в тому числі і за Кредитним договором № 200153788 від 25.11.2014. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів.

Відповідно до витягу з додатку 1 до договору від 15.06.2020 № 7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості.

Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2.

Визнано відсутніми у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 № 1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 року № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 року № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу.

Визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор».

Згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Окрім того, визнано відсутніми у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 № 1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2.

23 травня 2016 року згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладення такого договору не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов`язків кредитора щодо позичальника (боржника), вимоги до якого передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги, разом із правами за договором забезпечення таких вимог. Вимогами чинного законодавства України та умовами договору факторингу не передбачена передача програмного забезпечення,' що здійснює нарахування заборгованості по сплаті тіла кредиту, нарахуванню відсотків та пені, а також його детального розрахунку з формулою її формування. Це пов`язано з тим, що в разі відступлення права вимоги вже за існуючою заборгованістю Фактор, відповідно до умов договору факторингу, не має право нарахувати відсотки, комісію, неустойку що передбачені умовами кредитного договору.

Таким чином, Банк, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», виконав свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином, в той же час відповідач ОСОБА_1 порушив умови Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.

Станом на 11.04.2026 року, утворилася наступна заборгованість у розмірі 23 645,07 грн., яка складається з:- за кредитом -6 948,72 грн. грн;- за відсотками 16 696,35 грн. Сума заборгованість розрахована станом дату укладання договору факторингу № 7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів.

Щодо строку звернення до суду.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За положеннями ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Частиною 2стаття 258 ЦК України, передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позивач при доведенні поважності причин пропуску строку для звернення до суду також посилається на Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Вважає, що такий строк не було пропущено у зв`язку з коронавірусною хворобою та подальшим введенням воєнного стану.

Постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 211 від 11.03.2020 року(зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 1236 від 09.12.2020 року(зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року на всій території України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IXна період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями257-259,362,559,681,728,786,1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.

Слід зазначити, що після закінчення строку дії Договору (з 25.11.2017 року) розпочався відлік загального строку позовної давності, в межах якого було введено в державі карантин (з 12.03.2020 року), спричинений коронавірусом SARS-CoV-2".

Карантинні обмеження закінчилися 30.06.2023 року.

Крім того, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.

Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні було введено правовий режим воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023, від 06.11.2023 року та наступними Указами воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено.

Закон України від 14 травня 2025 року №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» скасовує норму про загальне зупинення строків позовної давності на період воєнного стану.

Закон набрав чинності 4 вересня 2025 року, тобто з цієї дати строки позовної давності відновили свій перебіг, що безпосередньо впливає на можливість стягнення 3% річних від простроченої суми та індексації боргу відповідно до встановленого індексу інфляції за ст. 625 ЦК України.

Оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, право на стягнення 3% річних від простроченої суми та індексації боргу обмежується останніми трьома роками до подання позову.

Отже, на момент подання позивачем у цій справі позовної заяви (13.04.2026 року) позивач не пропустив позовну давність, визначену статтею ЦК України, яка визначається , а тому строк звернення до суду позивачем було дотримано.

Щодо кредитної заборгованості .

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Судом встановлено, що 25.11.2014 року ОСОБА_1 підписав Заяву № 200153788 (далі по тексту кредитний Договір), у розділі 2 якої передбачені наступні умови: сума кредиту 9 634,52 грн; строк кредиту з 25.11.2014 року по 25.11.2017 року; розмір процентної ставки 0,0001% річних; щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості: 3,99% починаючи з 1 місяця дії договору. Разова комісія за видачу кредиту: 1,5 % грн. Сукупна вартість Кредиту: 198,82 % річних.

Крім того, 25.11.2014 ОСОБА_1 підписав:

- Довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, в якій зазначено загальну інформацію про кредит ;

- Графік платежів, у якому ПАТ «Банк Михайлівський» повідомляє, що відповідно до поданої відповідачем заяви (пропозиції) про укладення договору, банк уклав з останнім кредитний Договір № 200153788 від 25.11.2014 року та надав йому кредит у розмірі 9 634,52 грн та відкрив для нього рахунок № НОМЕР_1 (далі рахунок клієнта), для використання в рамках вказаного кредитного Договору

25 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «ЮНІСОН-ГАРАНТ», від імені якого діяв повірений ПАТ «Банк Михайлівський» укладено Договір добровільного страхування від нещасних випадків .

25 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ТДВ «Страхова компанія «М- Лайф», від імені якого діяв повірений ПАТ «Банк Михайлівський» укладено Договір добровільного страхування життя держателів платіжних карток ПАТ «Банк Михайлівський» № NSК200153788.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору.

З виписки по розрахункам вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та здійснював певні платежі за кредитним Договором № 200153788 від 25.11.2014 року, тобто своїми діями підтвердив згоду з умовами укладеного договору.

Відповідно до положень ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За положеннями ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з Договором № 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 року ПАТ «Банк Михайлівський» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору (п.1 Договору) .

ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило ПАТ «Банк Михайлівський» за відступлення права вимоги за Договором № 7_БМ від 20.07.2020 року 5307308,39 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 25 від 09.07.2020 року .

З Витягу Реєстру Боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до Договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 року видно, що ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги за кредитним Договором № 200153788 від 25.11.2014 року до відповідача в сумі 23 645,07 грн, з яких: 6 948,72 грн заборгованість по тілу кредиту; 16 696,35 грн за відсотками.

За наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_2 за кредитним Договором № 200153788 від 25.11.2014 року становить 30 941,52 грн, з яких: 23 645,07 грн - основна сума боргу; 5 170,34 грн. та 3% річних, що становить 2 126 грн.

Оскільки взятих на себе зобов`язань по поверненню кредитних коштів у розмірі 23 645,07 грн, з яких: 6 948,72 грн заборгованість по тілу кредиту; 16 696,35 грн., позичальник не виконує, то вказану заборгованість слід стягнути.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат суду зазначає наступне:

Окрім того, позивачем заявлено вимогу про відшкодування збитків за невчасне виконання умов договору: 5 170,34 грн інфляційних витрат; 2 126,11 грн три проценти річних.

Вказані відшкодування нараховані позивачем відповідно до положень ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також цією нормою установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Крім того, за положеннями ст. 514 ЦК України набувач права вимоги за договором про відступлення права вимоги має права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у зв`язку чим нарахування ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним.

Отже, у цій частині позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Судом позов було задоволено на 76,42 % від заявлених позивачем 30 941,52 грн., тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 034,61 грн. (76,42 % від 2662,40 грн.) у повернення сплаченого судового збору.

Стороною позивача було заявлено про стягнення з відповідача на його користь понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу відповідачем надано: договір про надання правової допомоги № 26 від 15.02.2024 року, укладений між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та Адвокатським Бюро «Анастасії Міньковської», додаткова угода до договору від 15 лютого 2924, додаток № 1 до договору № 26 від 15.02.2024 року, детальний опис робіт( наданих послуг) виконаних АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ», необхідних для надання правничої( правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати за надання професійної правничої допомоги пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 5 349,40 з розрахунку 7 000,00 грн.х 76,42 % = 5 349,40 грн .

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 272, 280-283, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації- АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС"( місце знаходження юридичної особи: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ЄДРПОУ 42649746)заборгованість за кредитним договором № 200153788 від 25.11.2014 року в розмірі 23 645 (двадцять три тисячі шістсот сорок п`ять )грн. 07 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації- АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС"( місце знаходження юридичної особи: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ЄДРПОУ 42649746) судовий збір у розмірі 2 034 гривень 61 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації- АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС"( місце знаходження юридичної особи: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ЄДРПОУ 42649746)суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 349 гривень 40 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу і рішення за цією скаргою не скасовано, воно набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя І.В. Корнєєва