Постанова № 137176027, 04.06.2026, Південний міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Южний міський суд Одеської області)

Справа № 519/712/26 Провадження № 3/519/134/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.06.26 м. Південне

Суддя Південного міського суду Одеської області Лемець С.П., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП № 4 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України, посвідчення водія НОМЕР_1 ,

місце проживання: АДРЕСА_1 ,

місце роботи, посада:

за ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

03.04.2026 о 19:43 год в Одеській обл., м. Південне, вул. Хіміків, буд.18, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Jeep, д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводився із застосуванням приладу Alcotest Drager 0872, результат огляду 1,64 проміле. З результатом огляду ОСОБА_1 погодився під відео запис, чим порушив п. 2.9 ПДР.

По цьому факту був складений протокол про адміністративне правопорушення серія № ЕПР1 № 631246 від 03.04.2026 у відношенні ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, повідомлявся належним чином.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Сидоренко В.В. в судовому засіданні заперечував щодо винуватості його підзахисного.

Адвокат Сидоренко В.В. надав до суду клопотання про закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, так як згідно відеозапису поліцейські не встановлюють у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, пропонують пройти йому огляд на стан сп`яніння не називаючи ознак алкогольного сп`яніння, які вони бачать в нього, перед продуттям приладу Драгер не здійснювалося відбору проб повітря, не було миготіння зеленого індикатору, після проходження огляду поліцейські не запитали чи погоджується ОСОБА_1 з результатом огляду та чи не бажає пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров`я. Ковальчука не було відсторонено від подальшого керування транспортного засобу.

Також адвокатом Сидоренко подано до суду клопотання про визнання результатів огляду недійсним, яке за змістом аналогічне поданому клопотанню про закриття провадження, та клопотання про призначення адміністративного стягнення з урахуванням принципу індивідуалізації, згідно якого враховуючи те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, з урахуванням принципу індивідуалізації покарання, представник просить суд застосувати ст.69 КК України та у разі визнання ОСОБА_1 винним не застосовувати до нього стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникам справи перепонам для руху справи, є порушення ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005).

Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП.

Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

В рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Пункт 2.9 ПДР України передбачає, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Судом протокольно відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження по справі до моменту його звільнення з військової служби та виклик в судове засідання поліцейського, який складав протокол.

Що стосується поданих клопотань про закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення та про визнання результатів огляду недійсним суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу на те, що зі змісту відеозапису дослідженого в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом та як водій транспортного засобу погодився пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу поліцейським на місці зупинки транспортного засобу.

Дані відеозапису повністю узгоджуються із даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Згідно поданих стороною захисту клопотань поліцейські не встановлюють у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, пропонують пройти йому огляд на стан сп`яніння не називаючи ознак алкогольного сп`яніння, перед продуттям приладу Драгер не здійснювалося відбору проб повітря, не було миготіння зеленого індикатору, після проходження огляду поліцейські не запитали чи погоджується ОСОБА_1 з результатом огляду та чи не бажає пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров`я.

Разом з тим, вищевказані доводи є неспроможними, оскільки не відповідають сукупності досліджених судом та суперечать встановленим фактичним обставинам.

Так, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Так, в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що водій транспортного засобу не погоджувався із результатами огляду, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, а його процесуальна поведінка після проходження огляду свідчить про те, що він не заперечував результати огляду та погоджувався з ними.

Більше того, як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 зазначав: «Да вживав часа 2 назад 100 гр. горілки. Я згоден, що в мене є алкоголь в крові…»; «Є там, я 200 грам випив…»; «Оформляйте хлопці…»

Суди першої та апеляційної інстанції неодноразово звертали увагу на те, що незгода водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння повинна бути висловлена в категоричній чіткій формі, а зі змісту процесуальної поведінки водія повинно вбачатись, що він дійсно вважає, що такий результат огляду не відповідає дійсності та погоджується пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, оскільки не перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Суд вважає, що вирішуючи питання щодо незгоди водія транспортного засобу із отриманим позитивним результатом огляду на стан сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, необхідно враховувати процесуальну поведінку водія транспортного засобу та звертати увагу на його ставлення щодо можливості спростувати отриманий результат шляхом проведення відповідного огляду у медичному закладі.

Судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018, які б свідчили про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати недопустимими доказами.

Суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами. Так, вказана відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст.40 Закону України "По національну поліцію".

Норми законодавства про адміністративні правопорушення (КУпАП) не містять вимог щодо наслідків відхилення від вимог внутрішньовідомчих інструкцій, а тому ця обставина має доводитись за загальними вимогами щодо доказів (стаття 251 КУпАП).

Таким чином, відеозапис, який приєднаний до протоколу про адміністративне правопорушення у справі, сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації, тому є належним та допустимим доказом.

Суди неодноразово звертали увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Суд зазначає, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

При цьому, в протоколі про адміністративне правопорушення в п.14 «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення» ОСОБА_1 поставив тільки свій підпис, не зазначивши, що він не згоден з проведеним оглядом на стан алкогольного сп`яніння. Аналогічно ОСОБА_1 вчинив й на самому Акті огляду на стан алкогольного сп`яніння та на результатах тестування на алкоголь.

В окремих письмових поясненнях ОСОБА_1 визнав факт вживання алкогольних напоїв та додатково зазначив, що з результатом алкотестеру Драгер 1,64 проміле він згоден.

Таким чином, своєю процесуальною поведінкою ОСОБА_1 додатково підтвердив свою згоду з належною процедурою проведення огляду на стан сп`яніння.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Положеннями п. 6 розділу І Інструкції встановлено, що огляд на стан сп`яніння, зокрема, проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби).

Згідно зі п. 7 розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Пунктом 10 розділу ІІ Інструкції встановлено, що результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Отже, законодавством України встановлений мінімальний показник вмісту алкоголю в крові 0,2‰, при наявності якого, можна стверджувати про перебування особи в стані алкогольного сп`яніння. Разом з цим, у водія ОСОБА_1 встановлений показник на місці зупинки 1,64 %, що перевищує встановлену межу національним законодавством більш ніж у 8 разів та свідчить про беззаперечне перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння.

При цьому, судом не встановлено істотних порушень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, які б свідчили про те, що результати огляду необхідно визнати недопустимими доказами.

Стосовно доводів сторони захисту про те, що незважаючи на складання відносно ОСОБА_1 протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, його не було відсторонено працівниками поліції від керування автомобілем, суд зазначає наступне.

На відеозаписах, долучених до протоколу про адміністративне правопорушення дійсно не зафіксована вимога поліцейських про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом після складання протоколу про адміністративне правопорушення. Однак вказані обставини можуть бути предметом перевірки на предмет дотримання поліцейськими вимог діючого законодавства за заявою ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку.

Суд звертає увагу, що надання правової оцінки можливим зазначеним вище діям працівника поліції, не входить до компетенції суду під час розгляду даної справи, оскільки в даному випадку судом досліджуються не обставини можливого керування ОСОБА_1 транспортним засобом після встановлення ознак алкогольного сп`яніння та складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а лише достатність у працівників поліції законних та достатніх правових підстав для складання протоколу за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

За наведених обставин, зазначені стороною захисту обставини не є підставою для закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, оскільки не є такими, що спростовують факт порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Щодо клопотання про застосування ст.69 КК України суд зазначає.

Санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено імперативне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Тобто, позбавлення права керування транспортними засобами є основним, а не додатковим стягненням, а тому є обов`язковим до його накладення.

Діючий КУпАП, на відміну від загальних положень КК України, не передбачає можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового.

Наведений вище підхід відповідає п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в якому з урахуванням наведеного вище нормативного регулювання, закріпленого в КУпАП, визначено, що судам за правилами КУпАП основні й додаткові стягнення слід застосовувати в межах санкцій відповідних норм.

А відповідно до вимог ч.4 ст.3 КК України застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

Що стосується інших тверджень представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, то згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України", № 4909/04, від 10.02.2010).

Таким чином, аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що провина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого, ч.1 ст. 130 КУпАП повністю доведена та підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 631246 від 03.04.2026; тестуванням на алкоголь за допомогою приладу Alcotest Drager 0872, результат огляду 1,64 проміле; актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних записів, письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 03.04.2026; рапортом інспектора СРПП ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Унжакова О. від 03.04.2026; довідкою до матеріалів адміністративної справи ЕПР1 № 631246 від 03.04.2026; відеозаписом з місця події.

При цьому суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування "поза розумним сумнівом", сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах "Кобець проти України" (п. 43), згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Доказів того, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності або того, що передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП покарання буде становити для нього надмірний тягар, суду надано не було та в судовому засіданні не встановлено.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП, доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушень і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на її користь, оскільки докази винності особи одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.

При цьому, суд також звертає увагу на те, що адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком, оскільки воно безпосередньо загрожує безпеці учасників дорожнього руху, може призвести до серйозних наслідків для життя, здоров`я та майна громадян. Дорожньо-транспортні пригоди, спричинені такими порушеннями, часто стають причиною трагедій, які залишають глибокий слід у житті постраждалих та їхніх родин.

Притягнення до відповідальності за порушення, передбачені ст. 130 КУпАП, є важливим заходом для забезпечення безпеки на дорогах, захисту прав і законних інтересів громадян, а також формування правової свідомості в суспільстві.

Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчинення нових правопорушень.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Відповідно до ст. 33 КУпАП суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи вищезазначене, а також зважаючи на характер правопорушення, його підвищену суспільну небезпечність, відсутність обставин що пом`якшують відповідальність, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень, вважаю, що до ОСОБА_1 доцільно застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП та з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись, ч.1 ст.130 КУпАП, статтями 283-284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративне стягнення у виді однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Реквізити для сплати штрафу, Одержувач: ГУК в Од.обл./Одеська обл./21081300; ЄДРПОУ:37607526; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); р/р (IBAN) UA848999980313080149000015001; код класифікації доходів бюджету: 21081300; Після сплати штрафу оригінал квитанції необхідно надати до суду.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665,60 грн.

Реквізити для сплати судового збору. Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106. Після сплати судового збору оригінал квитанції необхідно надати до суду.

Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом 10-ти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуть до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 цього Кодексу до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Південний міський суд Одеської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Дата складання повного тексту постанови та її оголошення 08.06.2026 о 14.50 год.

Суддя Сергій ЛЕМЕЦЬ