Ухвала суду № 137174307, 04.06.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/3714/26

Номер провадження 1-кс/650/458/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:

головуючої слідчої судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисник підозрюваного ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка клопотання слідчого СВ ВП №1 Бериславського РВП ГУНП в Херсонській області ОСОБА_4 , погодженого з прокурором Начальником Високопільського відділу Бериславської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно підозрюваного:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Нововоронцовка Херсонської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштований, маючого середню освіту, раніше судимого: 27.10.2021 Нововоронцовським районним судом Херсонської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі. Звільнений 18.12.2025 по відбуттю строку покарання,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України, у кримінальному провадженні № 12026231130000334 від 14.04.2026 року ,

встановив:

Слідчий СВ ВП № 1 Бериславського РВП ГУНП в Херсонській області капітан поліції ОСОБА_4 звернувся до Великоолександрівського районного суду Херсонської області з клопотанням, погодженим Начальником Високопільського відділу Бериславської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 ч. 1 КК України.

Підставами для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 слідчий вказує, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у невстановленому в ході проведення досудового розслідування місці та у невстановлений час, переслідуючи прямий злочинний умисел, направлений на порушення правового режиму обігу наркотичних засобів, у порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», згідно з якою обіг наркотичних засобів включених до таблиці ІІ списку №1 Переліку наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770, на території України обмежено, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, незаконно, з метою збуту наркотичних засобів, незаконно придбав та у подальшому зберігав у невстановленому досудовим розслідуванням місці наркотичний засіб, який відповідно до висновку експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів є канабісом, який віднесений до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, загальна маса якого в перерахунку на суху речовину становить 4,161 г., який 22.05.2026 об 11.29 годині, перебуваючи поблизу парку відпочинку в с-щі Нововоронцовка Бериславського району Херсонської області, умисно, незаконно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення шляхом незаконного збуту наркотичних засобів, збув шляхом оплатної передачі за готівкові грошові кошти в сумі 1500 гривень громадянину ОСОБА_8 (анкетні дані змінено), у якого його вилучено під час проведення огляду місця події в приміщені за місцем тимчасової дислокації сектору поліцейської діяльності ВП № 1 Бериславського РВП ГУНП в Херсонській області, розташованого за адресою: вул. Червоного Хреста, 7 в с-щі Нововоронцовка Бериславського району Херсонської області, 22.05.2026 року у період часу з 11:39 по 11:51 годину.

Слідчим відділом ВП № 1 Бериславського РВП ГУНП в Херсонській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12026231130000334 від 14.04.2026, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України.

03.06.2026, згідно ст.208 КПК України, ОСОБА_7 був затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст.307 КК України о 17 год. 25 хв.

03.06.2026 року ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку ст.ст. 111, 276-278 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 307 КК України.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, у п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності, належності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, тому слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_7 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для обрання щодо нього запобіжного заходу.

Слідчий вважає, що наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обґрунтування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є те, що ОСОБА_7 , вчинивши злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, в тому числі шляхом перетину державного кордону України через неконтрольовані його ділянки, що межують з російською федерацією . Тобто усвідомлення відповідальності перед законом, може спонукати підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.

Обґрунтування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є те, що ОСОБА_7 з метою ухилення від відповідальності або пом`якшення покарання може у незаконний спосіб впливати на осіб, які допитані в якості свідків та осіб, які можуть бути допитані в якості свідків у кримінальному провадженні, та протиправним шляхом схиляти їх до зміни показань показів.

Обґрунтування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто ОСОБА_7 , перебуваючи на волі може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме ухилятись від явки до органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення відповідальності, а також враховуючи те, що ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, він може затягувати строки проведення досудового розслідування.

Обґрунтування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є те, що ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не має офіційних джерел доходу, не працевлаштований раніше неодноразово судимий, судимість у встановленому законом порядку не знято та не погашено та у випадку не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній перебуваючи за місцем свого фактичного проживання, з метою залякування свідків, які допитані та можуть бути допитаними у кримінальному провадженні може вчинити кримінальне правопорушення стосовно останніх, за для надання ними показань про обставини правопорушення на свою користь, у тому числі шляхом погроз, а також з метою переховування від слідчого, прокурора та суду вчинити інше кримінальне правопорушення.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, приходжу до висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню або ж створять загрозу суспільству.

Слідчий суддя вважає, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступень суспільної небезпеки цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку. Беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Слідчий суддя враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, згідно якої тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

Вивчивши матеріали справи, допитавши підозрюваного ОСОБА_7 , який свою провину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому розкаявся, зазначив, що дійсно вчинив вказане кримінальне правопорушення, просив відпустити його на домашній арешт, захисника ОСОБА_6 , який підтримав думку свого підзахисного, прокурора, який наполягав на задоволенні клопотання слідчого та обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановлення існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України: вірогідність переховування від органів досудового слідства та суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення; та оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, що застосування до ОСОБА_7 більш м`яких запобіжних заходів буде недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а тому слідчий суддя задовольняє клопотання слідчого та обирає запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім того, слідчий суддя враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі «Марченко проти України» при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі внесення застави, ураховуючи вищевикладене, є підстави на покладання на підозрюваного обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України..

З метою належного дотримання вимог, закріплених у Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, необхідно керуватись правовими позиціями Європейського суду з прав людини, сформульованими у рішеннях: справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (Заява N 42310/04) Страсбург, 21 квітня 2011 року. Суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення (див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, N 182); справа «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia), 7064/05, 1 червня 2006 року 74. Суд неодноразово відзначав, що суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів» та інші.

Керуючись ст.ст.132,176-179, 184, 193-194,196 376 КПК України, слідчий суддя,

постановив:

Клопотання слідчого СВ ВП №1 Бериславського РВП ГУНП в Херсонській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно підозрюваного ОСОБА_7 - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 01.08.2026 включно.

Визначити розмір застави, після внесення якої ОСОБА_7 повинен бути звільнений з під варти, у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266240 грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, ОСОБА_7 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Покласти на ОСОБА_9 у разі звільнення під заставу такі зобов`язання:

-прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора та суду;

-не відлучатись з місця проживання АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора, суду;

-повідомляти про зміну свого місця проживання;

-утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілою у кримінальному провадженні.

Попередити ОСОБА_7 про наслідки невиконання обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, роз`яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її проголошення (для підозрюваного, який утримується під вартою з моменту вручення копії ухвали).

Слідчий суддя ОСОБА_1