Рішення № 137173995, 27.05.2026, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/3574/26

Провадження №2/592/1561/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю: секретаря судового засідання Леоненко К. С. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

05.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про стягнення моральної шкоди, в якій він зазначив про те, що він ОСОБА_1 є пенсіонером Збройних Сил України, у зв`язку з цим він перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області та отримує пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб . Пенсія йому була призначена з 1994 року, її виплату з 2007 року здійснює ГУ ПФУ в Сумській області й її виплата проводиться з розрахунку 80 % від суми місячного грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія. 1. На підставі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.08.2022 у справі № 480/5161/22 Головним управлінням ПФУ в Сумській області було проведено перерахунок його пенсії з 01.04.2019, у розмірі 80 % відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 06.06.2022 за № 11/47602/1287, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням раніше проведених виплат. Вказане рішення набрало законної сили 30.09.2022. Відповідно до листа ГУ ПФУ в Сумській області від 22.01.2026, на виконання вказаного судового рішення була нарахована до виплати сума коштів 224300,53 грн. , яка була виплачена частково в розмірі 562,05 грн. , а тому станом на 22.01.2026 сума заборгованості становила 223738,48 грн. . 2. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі № 480/10244/23 було задоволено його позовні вимоги до ГУ ПФУ в Сумській області: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови йому у встановленні та виплаті після здійснення перерахунку пенсії на підставі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.08.2022 у справі № 480/5161/22 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб та обмеження розміру його пенсії десятьма прожитковими мінімумами; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області нарахувати та виплатити йому щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб з місяця припинення її виплати з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести виплату його пенсії з 01.04.2019 без обмеження її максимального розміру з урахуванням раніше проведених виплат. Вказане рішення суду набрало законної сили 19.12.2024. Відповідно до листа ГУ ПФУ в Сумській області від 22.01.2026, на виконання вказаного судового рішення була нарахована до виплати сума коштів 133810,19 грн. , яка не виплачена. 3. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 у справі № 480/3353/24 було задоволено його позовні вимоги до ГУ ПФУ в Сумській області: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 під час здійснення її перерахунку; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013) перерахувати та виплатити йому пенсію з 01.04.2019, 01.03.2022, 01.03.2023 та по теперішній час без обмеження її максимального розміру. Вказане рішення суду набрало законної сили 15.07.2024. Відповідно до листа ГУ ПФУ в Сумській області від 22.01.2026, на виконання вказаного судового рішення була нарахована до виплати сума коштів 126995,95 грн. , яка не виплачена. 4. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі № 480/4847/25 було частково задоволено його позовні вимоги до ГУ ПФУ в Сумській області: - визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, яка полягає у не проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років та її виплати з 01.02.2023, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.05.2025 за № 11/47602/7253; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок та виплату його пенсії за вислугу років з 01.02.2023, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення складеної ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.05.2025 за № 11/47602/7253 з розрахунку 80 % розміру грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії та з урахуванням раніше проведених виплат. Вказане рішення суду набрало законної сили 23.12.2025. Відповідно до листа ГУ ПФУ в Сумській області від 22.01.2026, на виконання вказаного судового рішення, була нарахована до виплати сума коштів 69288,22 грн. , яка не виплачена. Шляхом направлення неодноразових звернень на адресу відповідача щодо виплати йому заборгованості (докази додаються до позовної заяви) , остання не виплачена і по день його звернення до суду з даною позовною заявою. Таким чином, загальна сума заборгованості ГУ ПФУ в Сумській області перед ним із виплати пенсії станом на 01.02.2026 становить 553832 грн. 84 коп. . По причині невиплати відповідачем йому такої значної суми коштів, він позбавлений можливості розпорядження своєї власністю (коштами у вигляді пенсії) , втратив віру в справедливість та захист його прав з боку держави, що спричинило йому моральні страждання і, як наслідок, моральну шкоду, яка має бути стягнена судом на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Так згідно з положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, яким є управління та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України. Обов`язки нараховувати, перераховувати та виплачувати пенсію відповідач має відповідно до пенсійного законодавства. З рішення суду ці обов`язки не виникають. Визнання судом протиправною бездіяльність відповідача з приводу не перерахунку позивачу пенсії та зобов`язання відповідача перерахувати пенсію підтверджують факт неналежного виконання зазначених обов`язків у минулому. Отже, немає жодних підстав вважати, що до дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням відповідач діє правомірно та не допускає прострочення виконання зобов`язання. Аналогічна правова позиція висловлена і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 676/1557/16-ц, провадження № 14-197цс19. Він вважає за необхідне зазначити про те, що саме з вини відповідача він протягом чотирьох років у справі № 480/5161/22 не може отримати свою пенсію, сума якої є доволі значною як для нього, пенсіонера, що свідчить про наявність достатніх та необхідних правових підстав для отримання ним компенсації, передбаченої вищенаведеними нормами права. Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Ст. 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування. їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Ч. 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно із загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Фактичною підставою для застосування відповідальності на підставі ст. 1167 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком. Постановою Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 № 4 (п. 3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. П. п. 4, 5 зазначеної постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Іншими словами, моральна шкода фізичної особи визначається через страждання. Страждання це негативна для людини емоція, змістом якої є біль, мука, тривога, переживання. Страждання є наслідком певних дій, які викликають такі емоції. Які саме дії викликають страждання чинне законодавство не зазначає, обмежуючись лише загальною вказівкою на їхню протиправність. Поміж тим, за практикою Європейського Суду з прав людини обставинами, які беруться до уваги як такі, що заподіюють моральну шкоду, зокрема є: невизначеність ситуації з результатом кримінального провадження та його фінансових наслідків; незручності, викликані негативним впливом на здоров`я; стурбованість і тривога через те, що ситуація триває довго; негативний вплив на членів сім`ї; психічне напруження; глибоке відчуття несправедливості, викликане тривалим невиконанням судового рішення; розчарування тощо. Як свідчать матеріали справи, він обґрунтовує моральну шкоду, заподіяну тривалим невиконанням відповідачем рішень судів (понад 4 роки) , що викликало у нього відчуття розпачу та відчаю. Враховуючи те, що протиправна бездіяльність відповідача перешкоджала отримати йому пенсійні виплати, присудженні судовими рішеннями, протягом тривалого часу, що становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном та є порушенням вимог, та те, що через душевні страждання, які він зазнав у зв`язку з надмірно тривалим невиконанням рішень судів він має право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, розмір якої він оцінює як 20 % від загальної суми заборгованості, тобто 110766,57 грн. від 553832 грн. 84 коп. . Як вказує Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003) . Зважаючи на вищезазначене, його порушені права підлягають поновленню обраним ним способом захисту, шляхом задоволення його позовних вимог. Європейський Суд з прав людини у п. 44 рішення від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначив про те, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу. Зрозуміло, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Але затримка не може бути такою, що зводить нанівець сутність гарантованого п. 1 ст. 6 права (рішення у справі ІммобільяреСаффі проти Італії (980_075) [GС] , заява № 22774/93, п. 74, ЕСНR 1999-V) . На виконання п. п. 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України зазначає про те, що він звільнений від сплати судового збору і понесення інших судових витрат у зв`язку із розглядом справи судом він не передбачає. Також він зазначає про те, що ним не було подано до будь-якого суду України іншого позову до відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Відповідно до ст. ст. 16, 23, 1173 ЦК України; ст. ст. 19, 20, 175, 176 ЦПК України, він просив: 1. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на його користь 110766 (сто десять тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 57 коп. моральної шкоди, яка була завдана тривалим порушенням його прав на отримання пенсійного забезпечення належного розміру. 2. Справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження (вхідний № 8756/26 від 05.03.2026) (а. с. 1-3) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.03.2026 року у справі № 592/3574/26, провадження № 2/592/1561/26 було відкрито спрощене позовне провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43, ЄДРПОУ 21108013) про стягнення моральної шкоди. Розгляд справи було ухвалено проводити в судовому засіданні, яке відбудеться 01.04.2026 об 11:00 в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми (м. Суми, вул. Маґістратська, буд. 12, зала судових засідань № 12) з повідомленням сторін. Було ухвалено встановити відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення йому цієї ухвали, протягом якого він має право подати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України. Одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів. Було ухвалено роз`яснити відповідачу, що в разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов до позивача. Було ухвалено встановити позивачу строк три дні з дня отримання копії відзиву, протягом якого він має право подати суду відповідь на відзив, передбачену ст. 179 ЦПК України, до якої застосовуються правила, встановлені ч. ч. 3, 5 ст. 178 ЦПК України. Одночасно з поданням суду відповіді на відзив позивач зобов`язаний її копію надіслати іншим учасникам справи. Було ухвалено встановити відповідачу строк три дні з дня отримання відповіді на відзив, протягом якого він має право подати суду заперечення, передбачене ст. 180 ЦПК України, до якого застосовуються правила, встановлені ч. ч. 3, 5 ст.178 ЦПК України. Копію заперечення і доданих до нього одночасно з поданням його суду відповідач повинен надіслати іншим учасникам справи. Було ухвалено роз`яснити учасникам справи, що на підставі п. 4 ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: ненадання копії відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: http://kv.su.court.gov.ua/sud1806/gromadyanam/csz/ . Ухвала оскарженню не підлягає. Ухвала набрала законної сили 06.03.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/134636952) (а. с. 20) .

26.03.2026 представник відповідача за довіреністю головний спеціаліст-юрисконсульт відділу представництва інтересів в судах та інших органах юридичного управління головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області Москальов Богдан Петрович надіслав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відзив на позовну заяву у справі № 592/3574/26, із змісту якого вбачається, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває справа № 592/3574/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про стягнення моральної шкоди. Ухвалою від 06.03.2026 було відкрито спрощене позовне провадження у справі. Розгляд справи було ухвалено проводити в судовому засіданні, яке відбудеться 01.04.2026 об 11:00 в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми (м. Суми, вул. Магістратська, буд. 12, зала судових засідань № 12) з повідомленням сторін. Ознайомившись зі змістом позовної заяви, головне управління не погоджується з викладеними у ній доводами, вважає її необґрунтованою та безпідставною, виходячи з наступних мотивів та підстав. Щодо фактичних обставин справи. Позивач перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. Позивач звертався до головного управління для роз`яснення стосовно своєї пенсії, а саме: щодо нарахування та виплати компенсації за втрату частини доходів. Головне управління листами надало позивачу запитувану інформацію. При чому позивачу було детально роз`яснено стосовно заборгованостей на рішення суду, на які посилався позивач у зверненнях. Зокрема, листом головного управління від 22.01.2026 № 1800-0202-8/3754 було надано інформацію стосовно суми кошів, що обліковується в головному управлінні, перерахованих на виконання рішень Сумського окружного адміністративного суду. А також було зазначено про те, що кошти вже нараховані до виплати. Щодо нормативно-правового обґрунтування безпідставності позовної заяви. Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органа місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, з межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що судом було визнано протиправність бездіяльності головного управління з приводу не перерахунку йому пенсії. Проте саме по собі визнання рішень органу державної влади протиправним не є автоматичною підставою для відшкодування моральної шкоди. Треба зазначити про те, що судові рішення виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених зобов`язань. Відповідно до ст. 1167 ЦК України, на яку позивач звергає увагу: 1. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. 2. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт. Тобто для застосування ст. 1167 ЦК України, а саме: п. 1 , необхідна наявність вини, протиправної поведінки, моральної шкоди та загалом причинно-наслідкового зв`язку між ними. Наявність вини головного управління має підтверджуватися конкретними доказами, що мали бути б подані разом із позовною заявою. Відповідно до ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право на ознайомлення з матеріалами справи та подачу доказів, а також учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) , що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 77 ЦПК України: 1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. 2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. 3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. 4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. У ст. 80. ЦПК України зазначено: 1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. 2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Стосовно обов`язку доказування і подання доказів, відповідно до ст. 81. ЦПК України: 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. 2. У справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача. 4. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Однак, до матеріалів позову позивачем не було надано жодних доказів: медичних довідок, висновків лікаря, виписок з медичної карти, що б підтверджували погіршення стану здоров`я, звернення за медичною допомогою. Тому, твердження про страждання є суб`єктивними оцінками позивача, які не підкріплені жодними об`єктивними доказами. Позивач у позові зазначає я обґрунтовую моральну шкоду, заподіяну тривалим невиконанням відповідачем рішень судів, що викликало у мене відчуття розпачу та відчаю . Але відповідно до наданих позивачем листів головного управління рішення судів були виконані, перерахунки були здійснені та заборгованість виплачується у межах можливостей. Листом Пенсійного фонду України від 20.08.2024 № 35362-40581/003/8-2800/24 було проінформовано про порядок, черговість виплат на виконання рішень суду. Відповідно до п. 7 розд. II Порядку розроблення, затвердження та виконанню бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2, зареєстрованого в Міністерств юстиції України 23.03.2009 за № 897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1) , видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України від 05.06.2012 № 4901-УІ Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Виплата заборгованості за рахунок коштів Державного бюджету України, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України, визначеними судом боржниками, в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.04.2022 у справі № 686/5244/21, провадження № 61-14316св21 зазначено про те, що правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. За змістом ст. ст. 1173, 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю) , які встановлені судом (суддею) . Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Він просив у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області відмовити у повному обсязі (вхідний № 11952/26 від 26.03.2026) (а. с. 24-26) .

В судове засідання позивач ОСОБА_1 прибув. Про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Він надав суду клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, позов просив задовольнити (а. с. 21, 32, 33) .

В судове засідання представник відповідача за довіреністю головний спеціаліст-юрисконсульт відділу представництва інтересів в судах та інших органах юридичного управління головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області Москальов Богдан Петрович не прибув. Про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Його неприбуття не є перешкодою для розгляду справи по суті (а. с. 22, 23, 32/зв) .

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ознайомившись із позовною заявою, відзивом на позовну заяву, дослідивши та перевіривши письмові докази справи, суд дійшов наступного висновку.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ст. 56 Конституції України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. В ст. 1173 ЦК України вищезазначене положення знайшло подальший розвиток. Ст. 1173 ЦК України є спеціальною, тобто в ній передбачені особливості, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності. До таких особливостей можна віднести: а) суб`єктний склад завдавачів шкоди. Суб`єктами завдання шкоди є органи державної влади, яка відповідно до ст. 6 Конституції України здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; б) завдання шкоди при здійсненні владно-адміністративних повноважень органів державної влади. Такі діяння можуть мати різноманітні види та форми. Ними можуть бути різні накази, розпорядження, вказівки або інші владні приписи (причому немає значення, зроблені вони в усній чи в письмовій формі) , які підлягають обов`язковому виконанню фізичними та юридичними особами, яким вони адресовані. Поряд із діями, тобто активною поведінкою державних органів, їх посадових та службових осіб, шкода у зазначеній сфері може бути заподіяна і шляхом протиправної бездіяльності, оскільки в області владно-адміністративних відносин вимагається активність, і неприйняття необхідних мір, передбачених законами або іншими правовими актами, може призвести до завдання шкоди. Якщо шкода завдається не в сфері адміністративно-владних відносин, а в сфері господарської або технічної діяльності органів державної влади, вона відшкодовується не за правилами ст. 1173 ЦК України, а на загальних підставах, тобто на підставі ст. 1166 ЦК України; в) завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю. Незаконними діяннями органів державної влади є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена. Суб`єктом відшкодування завданої шкоди є держава. Тобто шкода відшкодовується за рахунок державного бюджет.

Із змісту абз. 3 п. 3, абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року вбачається, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної) , прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків; відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text) .

Крім того, суд бере до уваги положення п. 6.6. розд. VI. Психологічна експертиза Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 року № 1950/5) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.01.2013 року за № 1/22533, із змісту якого вбачається орієнтовний перелік вирішуваних питань при призначенні та проведенні психологічної експертизи, а саме: - чи є ситуація, що досліджується за справою, психотравмувальною для особи (прізвище, ім`я та по батькові) ? Якщо так, то чи завдані особі (прізвище, ім`я та по батькові) страждання (моральна шкода) ? ; - чи спричинені особі (прізвище, ім`я та по батькові) страждання (моральна шкода) за умов ситуації (зазначаються умови ситуації) , що досліджуються у справі? Якщо особі (прізвище, ім`я та по батькові) завдані страждання (моральна шкода) , який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання (моральну шкоду) ? (офіційне опублікування: Офіційний вісник України, 2013, № 3 (22.01.2013) , ст. 91) (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#Text) .

Аналізуючи встановлені обставини справи, наведені норми права, які врегульовують вказані спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Отже, що стосується позовної вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі 110766 (сто десять тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 57 коп. , то суд дійшов наступного висновку.

Що стосується можливого заподіяння відповідачем моральної шкоди позивачу, то суд враховує те, що вимога про відшкодування моральної шкоди є такою, що не обґрунтована належними та допустимим доказами й є лише припущенням позивача (абз. 1 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18.12.2009 року) (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-09#Text) .

А доказування не може ґрунтуватися на припущеннях в силу ч. 6 ст. 81 ЦПК України.

Крім того, суд бере до уваги те, що, з невідомих суду причин, позивач не скористався своїм правом ініціювання питання щодо призначення судової психологічної експертизи для з`ясування питань: - чи є ситуація, що досліджується за справою, психотравмувальною для позивача? - якщо так, то чи завдані позивачу страждання (моральна шкода) ? ; - чи спричинені позивачу страждання (моральна шкода) за умов ситуації, що досліджуються у справі? ; - якщо позивачу завдані страждання (моральна шкода) , який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання (моральну шкоду) , як те передбачено ст. 103 ЦПК України та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, слід відмовити.

Крім того, на думку суду, ефективним способом захисту в даному випадку є звернення до Сумського окружного адміністративного суду з метою встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах та зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, як те передбачено ст. 382 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 259, 265, 268, 272 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, відмовити.

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Головуючий: Ігор БИЧКОВ