Ухвала суду № 137173093, 08.06.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

08.06.2026

Справа № 337/1899/26

Провадження № 2/337/1674/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:

Головуючого-судді: Ширіної С.А.

за участю секретаря: Бикової С.Б.,

представника відповідача-Кірічока В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжя клопотання представника відповідача про витребування доказів по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СУПЕРІУМ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СУПЕРІУМ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 92332,61 грн.

Ухвалою від 03.04.2026 було відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті, за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін.

08.04.2026 року представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про витребування у позивача оригіналів письмових доказів, а саме: оригіналу реєстр боржників в електронному та паперовому вигляді (додаток №1) до договору факторингу від 15.11.2023 укладеному між АТ «Ідея банк» та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СУПЕРІУМ".

Клопотання обґрунтовувала тим, що ним ставиться під сумнів укладення договорів факторингу та перехід права вимоги за вказаними договорами.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом; таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу; якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно із частиною третьою, четвертою статті 83 ЦПК України, відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву у строк встановлений для подання відзиву.

Відповідно до частини 6 статті 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Положеннями частини 5 статті 100 ЦПК України, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Водночас за змістом цієї норми витребування у відповідної особи оригіналу електронного доказу є правом, а не обов`язком суду, отже, відповідне клопотанням учасника справи має бути належним чином обґрунтованим, сумніви мають бути підтверджені певними доказами, або наявністю інформації у сторони, яка б давала підстави мати такі сумніви.

Представник відповідач, звертаючись до суду з клопотанням про витребування оригіналів письмових доказів вказує на те, що позивачем подано лише копії документів (доказів), достовірність яких неможливо встановити без дослідження оригіналів доказів.

Згідно з частинами 3-5 статті 95 ЦПК України, учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

За змістом частин 2-4 ст. 100 ЦПК України, електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Суд зазначає, що подані позивачем документи, зокрема договори факторингу з додатками, подані з дотриманням встановленого законом порядку. Електронна форма подання сама по собі не ставить під сумнів існування оригіналу документа.

Щодо вимоги представника відповідача про витребування реєстру боржників за договором факторингу від 15.11.2023 року.

Згідно договорів факторингу №15/11/23 від 15.11.2023 року , реєстр боржників - це інформація, що стосується боржників, оформлена за формою, встановленою в додатку №1 (форма реєстру боржників в паперовому вигляді) і додатку №1 (форма реєстру боржників в електронному вигляді) до цього договору.

Додатком №1 до договорів факторингу є реєстри боржників. У реєстрі боржників відображається інформація про боржників, зокрема: ПІБ боржника, ІПН боржника, номер кредитного договору, суму заборгованості, кількість днів прострочення.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

За положеннями ч.ч. 1-3 ст. 10 Закону України «Про захист персональних даних», використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб`єктам відносин, пов`язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб`єкта персональних даних чи відповідно до закону. Використання персональних даних володільцем здійснюється у разі створення ним умов для захисту цих даних. Володільцю забороняється розголошувати відомості стосовно суб`єктів персональних даних, доступ до персональних даних яких надається іншим суб`єктам відносин, пов`язаних з такими даними. Використання персональних даних працівниками суб`єктів відносин, пов`язаних з персональними даними, повинно здійснюватися лише відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов`язків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних» поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення.

Статтею 31 Конституції України встановлено, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Суд зазначає, що реєстр боржників за договором факторингу №15/11/23 від 15.11.2023 року стосуються не лише відповідача у даній справі, а й інших боржників ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СУПЕРІУМ", а тому витребування оригіналу вказаного реєстру, може в майбутньому створити перешкоди реалізації прав позивача на судовий захист у інших судових провадженнях.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що подане клопотання необґрунтоване та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 83, 84, 258, 261 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування оригіналів доказів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя: Ширіна С.А.