Ухвала суду № 13717302, 01.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3052/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Штогун С.Г.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" лютого 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Кучми А.Ю., Бєлової Л.В.,

при секретарі: Пеньковій О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача ТОВ «СНВК «Юпітер»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «СНВК «Юпітер»до Державної податкової інспекції у Києво Святошинському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 02.12.2009 року № 0008362300/3,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2010 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СНВК «Юпітер»звернулися в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Києво Святошинському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 02.12.2009 року № 0008362300/3.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2010 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, та прийняти нову, якою вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає, апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що позивач зареєстрований Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 18.03.2004 року та перебуває на обліку у ДПІ у Києво-Святошинському районі.

В період з 31.03.2009 року по 21.04.2009 року, податковим органом проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16.05.1996 року по 31.12.2008 року валютного та іншого законодавства за період з 16.05.1996 року по 31.12.2008 року за результатами якої складено акт перевірки від 24.04.2009 № 223/23-2/01195655.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 08.05.2009 №0000602300/0 про донарахування суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1570560,25 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1357492,30 грн..

В результаті адміністративного оскарження позивачем спірного податкового повідомлення-рішення, ДПА в Київській області рішенням від 10.09.2009 року №1899/10/25-017/242-935 зобовязала ДПІ у Києво-Святошинському районі провести позапланову перевірку ТОВ «СНВК Юпітер»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами проведеної перевірки, складено акт від 18.09.2009 року №436/23-2/01195655, згідно з висновками якого ТОВ «СНВК Юпітер»в порушення підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занизило податок на прибуток на загальну суму 526881,90 грн.

ДПА в Київській області рішенням від 21.09.2009 року №1991/10/25-017/242-970, прийнятим за результатами розгляду повторної скарги, скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.05.2009 року №0000602300/0 у частині донарахованих перевіркою 1043678,35 грн. податку на прибуток та застосованих 1094051,35 грн. штрафних санкцій.

На підставі вказаного рішення ДПА в Київській області, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 07.10.2009 року №0008362300/2 .

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивачем було подано скаргу до Державної податкової адміністрації України. Рішенням про результати розгляду повторних скарг, ДПА України залишила без задоволення скаргу ТОВ «СНВК Юпітер», а відповідачем прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 02.12.2009 року №0008362300/3.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Позичальник) та нерезидентом Акціонерним товариством IETUMU BANKA»(Банківська установа, Рига, Латвія) укладено кредитний договір від 25.10.2004 №2-102/2004, відповідно до якого за користування коштами Позичальник сплачує 10% річних.

З платіжного доручення від 13.11.2006 року, вбачається, що апелянт сплатив 483401,50 грн. відсотків разом з поверненням основної суми Позики (відповідно до платіжного доручення -13.11.2006), а сума сплачених відсотків віднесена до валових витрат підприємства у 2006 році.

Між позивачем та ВАТ «Торгівельно-фінансовий банк «Контракт»в подальшому укладено кредитний договір №96\06 від 14.09.2006 року, за яким ТОВ «СНВК «Юпитер»отримано кредит з цільовим призначенням інвестування будівництва та часткове рефінансування власних витрат.

За умовами договору позивачем за період з 14.09.2006 року по 31.12.2008 року отримано кредиту на суму 36850000 грн., та нараховано відсотків банку за користування кредитом у сумі 9147019,2 грн. ( 2006 р. 614369,86 грн., 2007р. 5771176,71 грн., 2008р. 2761472,69 грн.)

Сума нарахованих відсотків віднесена до валових витрат підприємства у відповідних податкових періодах.

Позивач отримував кредити з метою придбання, виготовлення, реконструкції, модернізації, ремонту та іншого поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації згідно зі ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон) визначено загальний порядок формування складу валових витрат платника податку, які враховуються ним у зменшення валових доходів.

Згідно з підпунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобовязаннями встановлено пунктом 5.5 ст. 5 Закону. Зокрема, відповідно до пп.5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

При цьому, якщо платник податку отримує кредит з метою придбання, виготовлення, реконструкції, модернізації, ремонту та іншого поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації згідно ст. 8 Закону, то мають місце дві окремі господарські операції, а саме: перша отримання кредиту, а друга придбання або ремонт основних фондів за рахунок залучених коштів.

Відповідно до п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509, придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Фінансові витрати - це витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями.

Відповідно до Загальних положень Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 №415, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.05.2006 за №610/12484, собівартість кваліфікаційного активу - це витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу.

Фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані, окрім випадку, коли облікова політика підприємства передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу.

Капіталізація фінансових витрат застосовується лише до суми тих фінансових витрат, яких можна було б уникнути, якби не здійснювались витрати на створення кваліфікаційного активу.

Витрати на створення кваліфікаційного активу для цілей капіталізації включають лише витрати, для здійснення яких сплачуються грошові кошти, передаються інші активи або приймаються зобов'язання з нарахуванням відсотків.

Витрати на створення кваліфікаційного активу для цілей капіталізації зменшуються на суму будь-яких отриманих проміжних виплат та цільового фінансування, безпосередньо пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу.

У разі безпосереднього позичання коштів з метою створення кваліфікаційного активу сумою фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, є фактичні, визнані у звітному періоді, фінансові витрати, які пов'язані з цим запозиченням (за вирахуванням доходу від тимчасового фінансового інвестування запозичених коштів).

Облікова політика підприємства передбачає капіталізацію фінансових витрат, повязаних із створенням (ремонтом) основних фондів, то виплата процентів за борговими зобовязаннями, які фактично здійснені на дату створення таких основних фондів, включається до їх балансової вартості.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до ч.2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Апелянтом не надано належних, допустимих та достатніх доказів, щодо неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»№0008362300/3 02.12.2009 року про донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 526881,9 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 263440,95 грн.

У звязку з цим колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ТОВ «СНВК «Юпітер»- залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 07.02.2011 року.

Головуючий суддя: (підпис)

Судді: (підпис)

Суддя: Бистрик Г.М.