Ухвала суду № 13717281, 01.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11845/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"01" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Умнової О.В.,

при секретарі Ковризі М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2010 у справі за позовом акціонерного комерційного банку «Інтеграл»в особі першої Київської філії до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

10.08.2010 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0004861510/0 від 30 березня 2010 року, № 0004861510/1 від 07 липня 2010 року та № 0004861510/1 від 30 липня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2010 позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем у встановлені строки подавались до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва податкові декларації з податку на прибуток банку, а саме:

-за І квартал 2009 року, відповідно до якої позивачем в рядку «11»«Прибуток що підлягає оподаткуванню»визначено суму 82882, в рядку «14»«Податкове зобов'язання звітного періоду»зазначено 20721, в рядку «17»«Сума податку до сплати»вказано 20721;

-за 1 півріччя 2009 року - в рядку «11»зазначено «- 377977», в рядку «15»«Сума нарахованого податку за попередній податковий період поточного року»вказана сума 20721;

-за 9 місяців 2009 року - в рядку «11»зазначено 443787, в рядку «14»зазначено 110947, в рядку «15»вказана сума 20721 і в рядку «17»визначена сума податку до сплати у розмірі 90226 грн.

Відділом контролю за фінансовими установами управління контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку дотримання вимог податкового і валютного законодавства Першої Київської філії АКБ «Інтеграл», за результатами якої складено акт № 4142/22-34531533 від 17.12.2009.

За результатами перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення підприємством п. 16.15 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: допущено методологічну помилку, в результаті якої завищено переплату по податку на прибуток на суму 20721 грн.

На підставі акту перевірки № 4142/22-34531533 від 17.12.2009 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 000322360/0 від 25.12.2009, яким контролюючий орган визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 20721,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішення, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням відповідача про результати розгляду первинної скарги від 25.02.2010 № 4408/10/25014 скаргу задоволено, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасовано.

Проте, в подальшому податковим органом було проведено камеральну перевірку, за результати якої складено акт № 1703-15/345 від 12.03.2010 та зроблено висновок про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток у податковій звітності за 9 місяців 2009 року на суму 20721,00 грн.

На підставі акту камеральної перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0004861510/0 від 30.03.2010, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 21757 грн., у т. ч. за основним платежем 20721,00 грн.

За наслідками розгляду скарг позивача податковим органом 07.07.2010 винесено податкове повідомлення-рішення № 0004861510/1 про податкове зобов'язання у розмірі 21757 грн.

30.07.2010 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0004861510/1, яким скасовані штрафні (фінансові) санкції.

В зв'язку з несплатою позивачем визначеного податковим органом зобов'язання ДПІ у Дніпровському районі м. Києва 17 серпня 2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004861510/2, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 20721 грн., яке відповідач вважає узгодженим, а отже, має бути сплачене позивачем.

Доводи апелянта полягають у тому, що він діяв на підставі пп. «в»пп. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності висновків акту перевірки, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову Декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням відємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до п. 6.1 ст. 6 цього Закону.

Пунктом 6.1. ст. 6 цього Закону встановлено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно до п. 16.16 ст. 16 цього ж Закону надміру внесені до бюджету суми податку, що нараховані за звітний період наростаючим підсумком з початку року, зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються платнику податку не пізніше десяти робочих днів з дня одержання письмової заяви такого платника податку.

Отже, висновки апелянта, викладені в акті перевірки № 4142/22-34531533 від 17.12.2009 про порушення позивачем пп. 16.4, 16.16 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Позивач за І квартал 2009 року нарахував та сплатив податок на прибуток у розмірі 20721,00 грн., що відобразив у декларації з податку на прибуток за І квартал 2009 року. За підсумками І півріччя 2009 року позивач вказав в декларації збиток у розмірі 377977,00 грн., відповідно заповнив «15»рядок декларації «Сума нарахованого податку за попередній податковий період поточного року», в якому зазначив суму 20721,00 грн., оскільки податок у вказаному розмірі був задекларований та сплачений позивачем у попередньому звітному періоді. Таким чином, за підсумками І півріччя 2009 року у позивача виникла переплата по податку на прибуток у розмірі 20721,00 грн. За 9 місяців 2009 року позивач вказав в декларації прибуток, обрахований з наростаючим підсумком з початку року в розмірі 443787,00 грн., відповідно заповнив рядок «12»декларації «Нарахована сума податку»в розмірі 110947 грн., рядок «14»«Податкове зобов'язання звітного періоду»з наростаючим підсумком з початку року в розмірі 110947 грн., яке відповідно до рядка «15»декларації «Сума нарахованого податку за попередній податковий період поточного року»підлягало зменшенню на раніше сплачені 20721,00 грн.

Таким чином, визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 20721 грн. основного платежу, колегія суддів вважає безпідставним.

До того ж, за змістом чинного законодавства, що визначає функції податкових органів, здійснення контролю податковими органами за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) має охоплюватись достовірністю та повнотою такого нарахування і сплати (стаття 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.п. 2.2.1 п. 2.2 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Як вбачається з матеріалів справи, помилка в заповненні декларації не призвела до недоплати податку на прибуток, про що, зокрема, зазначив в своєму рішенні № 19773/10/25-014 від 29.07.2010 податковий орган: «За результатами розгляду скарги встановлено, що методологічна помилка при заповненні декларації з податку на прибуток підприємства призвела лише до збільшення переплати податку на прибуток по особовому рахунку платника і не призвела до визначення перевіркою недоплати податку на прибуток»(а. с. 27).

Враховуючи те, що в даній ситуації позивачем податки на прибуток були своєчасно сплачені та в повній мірі, прийняття відповідачем рішення щодо визначення позивачу зобов'язання з податку на прибуток є не обгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що неправомірність вищезазначених доводів відповідача визнається його ж вищезазначеним рішенням про результати розгляду первинної скарги від 25.02.2010 № 4408/10/25014 (а. с. 15-17).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідачем у апеляційній скарзі не вказано обставин та не надано доказів, які б свідчили про протиправність позовних вимог, задоволених рішенням суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2010 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 07.02.2011.