Ухвала суду № 137172759, 02.06.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3569/26

1-кс/308/3224/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , у присутності: прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисників ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_7 , погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні № 12026070000000023 від 22.01.2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

01 червня 2026 року до слідчого судді надійшло клопотання старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_7 , погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні № 12026070000000023 від 22.01.2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що 03.01.2026 року ОСОБА_9 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за допомогою мобільного додатку-месенджера «Telegram» де останній зареєстрований під ніком-логіном « ОСОБА_10 » підшукав громадянина України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому під час дії правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за межі України, та якому повідомив, що зможе організувати його незаконне переправлення через державний кордон України поза межами пунктів пропуску, за грошову винагороду у сумі 7 800 доларів США, розмежовуючи при цьому вказану вище ціну, а також спосіб передачі вказаних вище грошових коштів, а саме 4 000 доларів США до переправки через державний кордон України та 3 800 доларів США безпосередньо перед нею, обумовивши при цьому можливі дату, місце та механізм його протиправного переплавлення через державний кордон України, на що ОСОБА_11 дав свою згоду. Надалі, розуміючи неможливість одноособово вчиняти зазначені кримінальні правопорушення, ОСОБА_9 , діючи умисно, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, місці та часі, проте не пізніше 20.02.2026 залучив до своєї протиправної діяльності бувшого військовослужбовця - ветерана ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючого працівника поліції - оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 2 (з обслуговування житлових масивів «Позняки» та «Осокорки») Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві підполковника поліції ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що ОСОБА_9 розподілив функції між кожним з учасників, які полягали в наступному: ОСОБА_12 будучи ветераном війни та ОСОБА_13 будучи правоохоронцем мали використовуючи суспільне відношення до них, а також будучи обізнаними в методах роботи правоохоронних органів здійснити логістичне перевезення ОСОБА_11 з міста Києва до села Луги Рахівського району Закарпатської області, здійснюючи при цьому об?їзди та безперешкодні проїзди блокпостів, а також патрулів Національної поліції України, Національної гвардії України та державної прикордонної служби України, після чого отримати свою частку за пророблену роботу в сумі 3 800 доларів США на двох, а ОСОБА_14 та ОСОБА_4 мали перевезти ОСОБА_11 по місту Києву, здійснюючи при цьому об?їзди та безперешкодні проїзди блокпостів, отримавши за вказані дії грошові кошти в розмірі 4 000 доларів США.

У подальшому 05.03.2026 та 06.03.2026 ОСОБА_9 , діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_4 , використовуючи мобільний додаток-месенджер «Telegram» з ніком-логіном « ІНФОРМАЦІЯ_6 », двічі зв?язався з ОСОБА_11 , та надав останньому поради щодо незаконного перетину державного кордону України, надавши при цьому вказівку о 08 годині 00 хвилин 07.03.2026 прибути до станції метро «Лісова» що знаходиться у Деснянському районі міста Києва, з метою подальшого перетину державного кордону України, та мати при собі підготовлені до попередніх порад та вказівок речі (туристичну амуніцію) та грошові кошти, в сумі 7 800 доларів США, поділивши їх на 4 000 доларів США та 3 800 доларів США, на що ОСОБА_11 надав свою згоду.

В той же час, ОСОБА_14 , діючи з корисливого мотиву, за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 та ОСОБА_13 , використовуючи додаток-месенджер «Telegram» з ніком-логіном« ІНФОРМАЦІЯ_7 », зв?язався з ОСОБА_11 , після чого уточнивши його місцезнаходження, неподалік від станції метро «Лісова» що знаходиться у Деснянському районі міста Києва, зустрівся з ОСОБА_11 , та на автомобілі марки «Audi A4» білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 та забезпечив безпечний, в об`їзд блокпостів, у межах м. Києва, надавши йому поради та вказівки щодо подальшого перетину державного кордону України, та довіз останнього до АЗС «Сокар» по вул. Броварський проспект, 53А, де вони зустрілись з ОСОБА_4 , який під`їхав у вказане місце на автомобілі «FordFiesta» державний номерний знак НОМЕР_2 .

В подальшому, о 08.39 год. 07.03.2026 на АЗС «Сокар» по вул. Броварський проспект, 53А, ОСОБА_14 разом з ОСОБА_4 , на виконання заздалегідь розробленого плану, повідомили ОСОБА_11 про свою обізнаність щодо обставин вчинення даного злочину, надали інструкції щодо його поведінки під час подальшого переміщення до прикордоння Закарпатської області та одержали від останнього грошові кошти в сумі 4000 доларів як частину плати за організацію незаконного переправлення останнього через державний кордон України, після чого повідомили, що до Закарпаття для досягнення злочинного наміру його безперешкодно довезуть інші особи ( ОСОБА_13 та ОСОБА_12 ).

Після цього, ОСОБА_14 посадив ОСОБА_11 в свій автомобіль марки «Audi A4» білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 та, забезпечивши подальший безпечний об`їзд блокпостів, у межах м. Києва, довіз останнього до вул. Івана Федорова, 31, що в м. Києві.

Реалізовуючи спільний злочинний умисел, о 10.21 год. 07.03.2026 до автомобіля ОСОБА_14 , що зупинився поблизу вул. Івана Федорова, 31, м. Київ, під`їхав ОСОБА_12 за кермом транспортного засобу «Hyundai» моделі «Sonata» д.н.з. НОМЕР_3 , в який пересів ОСОБА_11 , та виконуючи вказівку, сів на заднє пасажирське сидіння вказаного вище транспортного засобу, ОСОБА_13 сів на переднє пасажирське сидіння.

ОСОБА_12 о 10.55 год. 07.03.2026, відповідно до розробленого раніше злочинного плану, забрав ОСОБА_13 , який, сідаючи до автомобіля «Hyundai», зайняв переднє пасажирське сидіння.

Діючи з корисливого мотиву, за попередньою змовою групою осіб, використовуючи транспортний засіб марки «Hyundai» моделі «Sonata» д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 почали рух до Закарпатської області з метою перевезення ОСОБА_11 , якому під час дії правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за межі України.

Під час руху до Закарпатської області, а саме до села Луги Рахівського району, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 діючи з корисливого мотиву, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_14 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , перевозячи ОСОБА_11 , надали останньому поради та вказівки щодо незаконного перетину державного кордону України, а також неодноразово здійснювали об`їзди та безперешкодні проїзди блокпостів, а також патрулів НПУ, НГУ, та ДПСУ, використовуючи при цьому наявне у ОСОБА_13 службове посвідчення працівника поліції, а також ветеранське та інвалідне посвідчення, які належали ОСОБА_12 .

У подальшому, приблизно о 22 годині 30 хвилин 07.03.2026 ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , діючи з корисливого мотиву, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_14 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 привезли ОСОБА_11 до околиці села Луги Рахівського району Закарпатської області, де отримали від останнього свою частку «грошової винагороди» за свої злочинні дії, в сумі 3 800 доларів США.

В той же час ОСОБА_9 , діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 , використовуючи мобільний додаток-месенджер «Telegram» з ніком-логіном « ІНФОРМАЦІЯ_6 », повторно зв`язався з ОСОБА_11 , та відправив останньому картографічний файл «Lugiosmand.gps», на якому знаходився намічений піший маршрут з України до Румунії.

Надалі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , діючи з корисливого мотиву, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_14 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , відповідно до розробленого раніше злочинного плану, використовуючи транспортний засіб марки «Hyundai» моделі «Sonata» д.н.з. НОМЕР_3 почали рух, до «кінцевої зупинки», куди останні мали довезти ОСОБА_11 , однак не змогли вчинити заплановані злочинні дії до кінця, у зв`язку з їх виявленням правоохоронними органами.

За таких обставин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 332 Кримінального кодексу України, а саме: сприяння незаконному переправленню особи через державний кордон України шляхом надання порад, вказівок, наданням засобів та усуненням перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

28.05.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Як стверджує прокурор, обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними доказами, а саме: заявою ОСОБА_11 про вчинення кримінального правопорушення; протоколом огляду місця події та показаннями самих підозрюваних ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , протоколами за результатами НСРД, протоколами допиту свідків, протоколами пред`явлення осіб та предметів для впізнання за фотознімками, протоколами оглядів мобільних телефонів та іншими матеріалами в їх сукупності.

На думку сторони обвинувачення, у даному кримінальному провадженні наявні підстави для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Метою застосування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

- Незаконно впливати на свідків, підозрюваних у кримінальному провадженні.

- Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Враховуючи викладене, прокурор просить слідчого суддю застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дзержинськ, Донецької області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із можливістю внесення застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні та додані до нього матеріали кримінального провадження.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 категорично заперечив щодо клопотання сторони обвинувачення, та просив відмовити у його задоволенні. Просив застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою та ізоляцією від суспільства.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 також заперечила щодо клопотання прокурора та просила відмовити у повному обсязі.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому правопорушенні не визнав, просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід та підтримав думку своїх захисників.

Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисників, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.

У відповідності до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Як зазначено у ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, за процесуального керівництва Закарпатської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026070000000023, відомості про яке 22.01.2026 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

28.05.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та доданих до клопотання, а саме: протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.03.2026 року, протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.04.2026 року, протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.04.2026 року, протоколом пред`явлення транспортного засобу для впізнання за фотознімками від 21.04.2026 року, протоколом за результатами проведення контролю за вчиненням злочину в рамках кримінального провадження від 09.03.2026 року, протоколом затримання ОСОБА_13 від 08.03.2026 року, повідомленням про підозру ОСОБА_12 від 08.03.2026 року, повідомленням про підозру ОСОБА_13 від 08.03.2026 року, протоколом допиту свідка від 08.03.2026 року, протоколом огляду предмета від 09.03.2026 року, що у їх сукупності, тим самим встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_4 , у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Вказані докази слідчий суддя вважає достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення.

Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04), рішення від 21.04.2011 року) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Разом з тим, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання та додані до нього докази також дійшов висновку про обґрунтованість ризиків, передбачених у п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що підозрюваний ОСОБА_4 , може ухилятися від органу досудового розслідування та суду оскільки злочин який інкримінують йому є тяжким та передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 9-ти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, та будучи обізнаною про покарання, що йому загрожує за інкримінований йому злочин для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Таким чином, відповідно до вказаної рекомендації, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо підозрюваного.

Підозрюваний ОСОБА_4 може здійснювати незаконний вплив на свідків чи інших учасників кримінального провадження. Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України наявний у зв`язку з тим, що у разі обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою неможливо буде запобігти контактам ОСОБА_4 зі свідками та з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні.

Однак, слідчий суддя не погоджується з доводами сторони обвинувачення про те, що наявний ризик, передбачений п. 4, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_4 , може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином оскільки клопотання сторони обвинувачення не містить жодного обґрунтування такого ризику та відомостей про імовірні спроби/дії підозрюваного допустити поза процесуальну поведінку.

Слідчий суддя враховує, що підозрюваним у даному кримінальному провадженні є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Дзержинськ, Донецької області, українець, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , є фізичною особою підприємцем, неодружений, має на утриманні неповнолітнього сина 19.11.2018 року народження та матір пенсійного віку ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , до кримінальної відповідальності не притягувався, запобіжний захід не обирався, раніше не судимий.

Слідчий суддя погоджується з доводами органу досудового розслідування щодо наявності достатніх підстав вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 .

Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації.

Всі вищезазначені обставини у їх сукупності дають суду підстави вважати, що органом досудового розслідування доведено належними та допустимими доказами недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Заперечення сторони захисту щодо неможливості застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя оцінює критично, оскільки стороною захисту не надано жодних реальних доказів неможливості застосування такого.

З урахуванням викладеного слідчий суддя дійшов висновку, що для убезпечення вищезазначених ризиків слід обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Окрім того, вивченням особи підозрюваного на даний час встановлено, що він працездатний, обставин які б перешкоджали його утриманню під вартою, немає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_15 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Відповідно до частини 3 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з частиною 4 статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого суд з урахуванням положень ст. ст.177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу обвинуваченого, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Застава в жодному разі не виконує функції покарання особи або ж відшкодування збитків, обрання цього заходу не означає доведення її вини, натомість її розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.

У рішенні у справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022 (заява 23312/15) Суд вважав, що, зосереджуючись на розмірі шкоди, не здійснивши ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі її спроможність сплатити визначений розмір застави, і відсутність задовільного пояснення, чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі, національні суди не дотрималися зобов`язання навести відповідне та достатнє обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави, як вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги всі обставини, перелічені у ст. 178 КПК, суд приходить до переконання, що для забезпечення виконання підозрюваним, передбачених КПК України вимог, слід визначити заставу у двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560,00 грн. (Шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят гривень 00 копійок).

У разі внесення застави, зобов`язати підозрюваного ОСОБА_4 у строк до 24 липня 2026 року включно прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або слідчого судді за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю, а також виконувати обов`язки, передбачені статтею 194 КПК, а саме:

- не відлучатися за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування із спеціалістами та експертами у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись ст. ст. 177-178, 180, 183, 186, 193, 194, 309, 392, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, тобто до 24 липня 2026 року включно.

Строк тримання під вартою рахувати з 28 травня 2026 року (з моменту повідомлення про підозру).

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України - у двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560,00 грн. (Шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят гривень 00 копійок).

Роз`яснити, що відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави, зобов`язати підозрюваного ОСОБА_4 у строк до 24 липня 2026 року включно прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або слідчого судді за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю, а також виконувати обов`язки, передбачені статтею 194 КПК, а саме:

- не відлучатися за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування із спеціалістами та експертами у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Також роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 що в разі невиконання вище перерахованих обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному та його захисникам та надіслати начальнику Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)», - для відому та виконання.

Під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні.

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення. Апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1