Ухвала суду № 13717226, 04.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-10173/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" лютого 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Межевича М.В., суддів Грибан І.О. та Федорової Г.Г., при секретарі Бурді Л.М., за участю представника відповідача Циганковій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київсоцбуд»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київсоцбуд»до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000132330/0 від 12.02.2010 року, № 0000162330/0 від 12.02.2010 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000553304/0 від 12.02.2010 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ДПІ у Подільському районі м. Києва доведена правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 12.02.2010 року № 0000132330/0, від 12.02.2010 року № 0000162330/0, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.02.2010 року за № 0000553304/0, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

З таким висновком суду не можна не погодитися, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Подільському районні м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, про що складено акт перевірки від 02.02.2010 року за № 19/23-304/34539417.

В ході перевірки встановлено: порушення пп. 16.4., пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп.5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: неподання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2008 року до ДПІ у Подільському районі м. Києва та заниження податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2008 року на загальну суму 270 663,00 грн.; порушення п. 5.4 Положення про комунальний податок у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 18.03.2004 року за № 81/1291 (із змінами і доповненнями) в результаті чого встановлено неподання підприємством розрахунку комунального податку з нульовим значенням за ІІ квартал 2008 року; порушення пп. 2.9 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року за № 637, а саме: проведення розрахунків (виплата за авансовими звітами коштів, використаних на господарські потреби) без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленого зразка, який би підтверджував сплату готівкових коштів на загальну суму 800,80 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.02.2010 року за № 0000132330/0 (по податку на прибуток приватних підприємств на суму 406 165,00 грн., в т.ч. за основним платежем 270663,00 грн., штрафними санкціями 135502,00 грн.), за № 0000162330/0 (комунальному податку на суму 170 грн.) і рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.02.2010 року за № 0000552304 на суму 800,80 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Київсоцбуд»відповідно до свідоцтва про право сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва юридичною особою виданого Києва перебувало на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку у розмірі 6 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за період з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року.

Однак, через декілька днів після отримання вищевказаного свідоцтва про право сплати єдиного податку учасниками Товариства було прийняте рішення про відступлення належної на праві власності частки учасника товариства ЗАТ «Вадес»99,9 часток статутного капіталу Товариства, що становить 99,9 % статутного капіталу на загальну суму 99900,00 грн. на користь ТОВ «Фактор Капітал».

При цьому, 04.02.2008 року державним реєстратором зареєстрована нова редакція Статуту ТОВ «Київсоцбуд», відповідно до якого учасниками (засновниками) Товариства є: ТОВ «Фактор Капітал»99,9 % статутного капіталу підприємства та гр. ОСОБА_3 0,1 % статутного капіталу підприємства.

В свою чергу, ТОВ «Фактор Капітал»не є субєктом малого підприємництва, що підтверджується показниками фінансово-господарської діяльності, задекларованих ним у 2007 році.

Пунктом 7 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.10.1998 року за № 727/98 дія даного Указу не поширюється на: суб'єктів підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального патенту; довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи; суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків; фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами; спільну діяльність, визначену пунктом 7.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»відмова від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).

Таким чином, у позивача протягом ІІ кварталу 2008 року не мав було правових підстав перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва та сплачувати єдиний податок у розмірі 6% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), використовуючи норми Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Проте, позивачем було завищено суму єдиного податку у ІІ кварталі 2008 року в розмірі 55080,00 грн.

Також перевіркою податкового органу встановлено заниження податку на прибуток підприємств у загальній сумі 270663 грн.

Так, за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року підприємством задекларовано скоригований валовий дохід у сумі 37739 043 грн., а за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року підприємством задекларовано скоригований валовий дохід у сумі 37739 043 грн.

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.04.2008 року по 30.06.2008 року встановлено його заниження на загальну суму 31846 435 грн.

Згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо, платник податків не подає у встановленні строки податкову декларацію.

Відповідно пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку...”.

У пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) витрати.

З системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, обґрунтовано дійшов висновку, що під час перебування ТОВ «Київсоцбуд»на спрощеній системі оподаткування норми ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на підприємство не діяли, а тому при визначенні сум валових витрат і валових доходів за ІІ і ІІІ квартали 2008 року податковим органом вірно враховувалися надходження сум коштів за першою подією, що сталася саме у ІІ та ІІІ кварталах 2008 року, коли позивач повинен був перебувати на загальній системі оподаткування.

Витрати по видатковій накладній від 31.03.2008 року за № РН-0000045 ( І квартал 2008 року) виданої ТОВ «Фактор Капітал»у сумі 632406,58 грн. ( без ПДВ) та оплаченої платіжним доручення від 08.07.2008 року за № 27 (ІІІ квартал 2008 року) підприємством у ІІ кварталі 2008 року не могли бути понесенні, так як не відповідають пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У відповідності до поданої декларації до ДПІ у Подільському районі м. Києва підприємством за ІІІ квартал 2008 року було задекларовано валових витрат у сумі 60944191 грн., в складі яких не відобразило суму 632406,58 грн. оплаченої платіжним доручення № 27 від 08.07.2008 р. та не надавало до перевірки підтверджуючих документів, так як дана сума не відображалась у складі валових витрат.

Підприємство не включило до складу валового доходу за ІІ квартал 2008 року вартість приросту балансової вартості запасів на складах у сумі 1392000 грн. (полуфабрикат WET-WHITE», несортированный 24000 кг. на загальну суму 1670400,00 в т.ч. ПДВ 278400,00 грн.), отримані підприємством 23.06.2008р., що є порушенням п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Згідно з п. 5.9 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»порядок податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів).

Абзацом 1 цього пункту передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Відповідно до Закону в перерахунку беруть участь лише ті запаси, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат. Сутність перерахунку полягає в порівнянні вартості залишків запасів на кінець звітного періоду з вартістю залишків на початок звітного року та відповідному уточненні платником податків або валових доходів (у рядку 01.2 декларації з податку на прибуток підприємства у разі приросту запасів), або валових витрат (у рядку 04.2 декларації з податку на прибуток підприємства у разі убутку запасів).

Отже, якщо в осіб, які у відповідному податковому звітному періоді перейшли на загальну систему оподаткування зі спрощеної системи, обліковуються запаси, придбані та оприбутковані в період єдиного податку (тобто витрати на придбання яких не було включено до складу валових), вартість таких запасів не підлягає відображенню в таблиці 1 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства та відповідно не враховується при подальшому перерахунку по пункту п. 5.9 ст. 5 Закону.

Що стосується порушення вимоги п. 5.4 Положення про комунальний податок у м. Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 18.03.2004 року № 81/1291, колегія суддів зазначає, що позивач повинен був подати розрахунок сплати комунального податку за ІІ-ий квартал 2008 року, оскільки не мав права перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до пп. 2.9 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. за № 637 (далі Положення №637), готівкова виручка (готівка) підприємств, у тому числі готівка, одержана з банку, використовується ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування. Згідно з пп.2.11 п.2 Положення № 637 звітування за одержані під звіт кошти здійснюється відповідно до законодавства України. Форма і зміст розрахункових документів визначено «Положенням про форму і зміст розрахункових документів», затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000р. за № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001р. за №105/5296.

В порушення вимог вищезазначених пунктів Положення № 637 працівником підприємства проведено виплату готівкових коштів за видатковим касовим ордером № 1 від 28.12.2006р. на суму 800,80 грн., як компенсація витраченої готівки, на підставі наданого авансового звіту №АО-00000001 від 18.08.2006р. без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленого зразка, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів у сумі 800,80 грн.

Абзацом 6 ч. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання готівки»від 12.06.1995р. за № 436/95 передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Оскільки, при перевірці позивача, перевіряючим органом виявлені триваючі порушення, то річний строк для застосування пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності відповідачем не було пропущено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.02.2010 року № 0000132330/0, від 12.02.2010 року № 0000162330/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.02.2010 року за № 0000553304/0, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київсоцбуд»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя І.О. Грибан

Суддя Г.Г. Федорова