Ухвала суду № 137171439, 05.06.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/3781/26

провадження № 1-кп/619/434/26

УХВАЛА

05 червня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складіголовуючого - суддіОСОБА_1 за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_2 прокурораОСОБА_3 обвинуваченоїОСОБА_4 захисникаОСОБА_5 розглянув у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 42024222080000040 від 22.03.2024 за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харків, громадянина України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; у вчиненні злочинів, передбачених чч. 2, 3 ст. 4362 КК України,

установив:

До суду надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 за фактом вчинення злочинів, передбачених чч. 2, 3 ст. 4362 КК України.

Під час підготовчого судового засідання не було встановлено підстави для прийняття рішень, передбачених пп. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Підстав для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні не встановлено.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження щодо обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. В обгрунтування клопотання посилається на продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченою переховуватися від суду, який підтверджується, тим що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштована, тобто немає постійного джерела доходу. Також вона не має на утримані малолітніх осіб, осіб похилого віку, не має міцних соціальних зв`язків, а тому в будь-який час може змінити своє місце проживання, що створить умови для її переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України чи в інших державах, шляхом виїзду за кордон. Також врахуючи суворість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 , а саме у випадку визнання її винною у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, їй загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, остання з метою ухилення від кримінальної відповідальності може почати переховуватися від органу досудового розслідування або від суду. Крім того, ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, наслідки та ризик втечі для неї, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, здійснити вплив на свідків, благаючі, умовляючи або погрожуючи їм, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинені злочини. Також продовжує існування ризик вчинення іншиї кримінальних правопорушень, чи продовження кримінального правопорушення, у якому вона обвинувачується, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштована, тобто немає постійного джерела доходу, та під час дій в Україні воєнного стану, у зв`язку з воєнною агресією Російської Федерації проти України, вчинила умисні кримінальні правопорушення злочини, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а саме поширювала матеріали щодо виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, тимчасову окупацію частини території України, заперечуючи збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році шляхом представлення її як внутрішнього громадянського конфлікту, а також глорифікацію її учасників (жителів Донбасу), що вказує на її стійку позицію з вказаного питання, та перебуваючи на волі, може продовжити вчиняти інкриміновані їй кримінальні правопорушення. Зазначене свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинуваченої іншого, більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник адвокат ОСОБА_5 заперечували проти клопотання. Вважають, що ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України необґрунтовані. Просили застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.

Заслухавши клопотання прокурора та думку присутніх осіб, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені пп. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд дійшов висновку про продовження тримання під вартою обвинуваченої з таких підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 183 КК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Судом установлено, що ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 17.04.2026 щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 14.06.2026 з визначення альтернативного запобіжного заходу застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченою ОСОБА_4 переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальном провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому вона обвинувачується, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого їй злочину може вдатися до відповідних дій.

Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах справи, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, один з яких відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Відповідно до фактичних обставин справи вбачається, що ОСОБА_4 , раніше не судима, однак їй інкримінується вчинення, в тому числі, тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст 436 2 КК України а саме: поширенні матеріалів, у яких міститься виправдування збройної агресії російської федерації проти України, у тому числі шляхом представлення збройної агресії російської федерації проти України як внутрішньо громадянського конфлікту, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, вчинене повторно, що об`єктивно свідчить про продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих їй злочинів.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

У п. 36 рішення «Москаленко проти України» № 37466/04 від 20.05.2010 Європейський Суд з прав людини нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Однак, Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria), заява №33977/96, пункти 80-81, рішення від 26.07.2001).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З урахуванням конкретних обставин вчинення злочинів, які інкримінуються ОСОБА_4 , а саме того, що вона обвинувачується у вчиненні злочинів, які віднесені до злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, суд вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Отже, враховуючи відомості, які містяться в матеріалах судового провадження у суду не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності продовження існування ризиків, якими прокурор обґрунтовував необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання ОСОБА_4 під вартою, оскільки на момент розгляду клопотання ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченої та обставин кримінального провадження.

Вищенаведені обставини вказують на неможливість в цьому конкретному випадку застосування до обвинуваченої іншого менш суворого запобіжного заходу.

Отже, суд вважає, що наявні обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, для продовження тримання під вартою ОСОБА_4 , оскільки є достатньо підстав вважати, що обвинувачена з огляду на її моральні якості може ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

До того ж, судове провадження не завершено, не досліджені всі докази, при цьому суд вважає, що існують ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, у зв`язку з цим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченій необхідно продовжити.

Разом з тим, при постановленні ухвали, з урахуванням ч. 3 ст. 183 КПК України, враховуючи тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 та обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченою обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 199 680,00 грн (3 328, 00 х 60 = 199 680,00), з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 394 КПК України ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.

Частиною 2 статті 400 КПК України визначено, що подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями315, 316, 394, 400 ч. 2 КПК України, суд

постановив:

Призначити кримінальне провадження до судового розгляду на 15 год 00 хв 11 червня 2026 року у залі судових засідань приміщення Дергачівського районного суду Харківської області.

Розгляд справи провести у відкритому судовому засіданні.

Викликати в судове засідання осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 до 03 серпня 2026 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 199 680, 00 (сто дев`яносто дев`ять) гривень, яка може бути внесена, як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок : ТУ ДСА України в Харківській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249; Банк отримувача Державна казначейська служба України (м. Київ), код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок: UA 208201720355299002000006674 (призначення платежу застава згідно ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 05.06.2026 у справі № 619/3781/26 (провадження № 1-кп/619/433/26) стосовно ОСОБА_4 , протягом дії ухвали.

Роз`яснити обвинуваченій, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Дергачівський районний суд Харківської області.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачена ОСОБА_4 вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави на обвинувачену ОСОБА_4 покласти такі обов`язки:

- прибувати до прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатися ізс. Руська Лозова Харківського району Харківської області, в якому вона проживає, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи/служби;

-утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні № 42024222080000040 від 22.03.2024, окрім як з дозволу та в порядку визначеному прокурором або судом;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 03 серпня 2026 року.

Після закінчення строку, на який на обвинувачену були покладені відповідні обов`язки, ухвала про продовження запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

У разі невиконання покладених на обвинувачену ОСОБА_4 обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, та суд вирішує питання про застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та надіслати керівнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду захисником, прокурором протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченою в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1