Постанова № 137171296, 08.06.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1242/26

Провадження № 2-а/347/19/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю. С.,

за участю:

секретаря с/з Сумарука І.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Косівської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом. Вимоги позову обгрунтовані тим, що постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Косівської міської ради від 08.05.2026 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП.

Підставою для винесення постанови став протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначено, що ОСОБА_1 самовільно розмістив дитячий атракціон на земельній ділянці комунальної власності по вул. Грушевського у м. Косів. Позивач категорично не погоджується з вказаним протоколом та постановою, та зазначає, що жодних атракціонів чи батутів він не встановлював. На вказаній території знаходився лише причеп, який відповідно до технічного паспорта НОМЕР_1 зареєстрований як дитячий лабіринт. Причеп заїхав на територію, яка використовується як паркавка, про, що він і зазначив у протоколі. Жодна конструкція не була розкладена, та не приведена у робочий стан. Жодної експлуатації атракціону не здійснювалось. Сам факт перебування причепу на території призначеній для паркування транспортних засобів, не є порушенням правил благоустрою. На переконання позивача, посадоваими особами не надано будь яких доказів здійснення ним підприємницької діяльності, та розміщення атракціону на ділянці, що є комунальною власністю.

З цих підстав, оскаржувану постанову та протокол просив скасувати, та вирішити питання судових витрат.

Відповідачу було забезпечено право подати відив на позовну заяву, однак правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 27.05.2026 року позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 27.05.2026 витребувано у відповідача докази, щодо обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 152 КУпАП.

За змістом ч. 5, ч. 7 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше, яке може бути подане відповідачем в строк для подання відзиву, а позивачем разом із позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

На підставі досліджених судом матеріалів адміністративної справи №9 відносно ОСОБА_1 , судом встановлено, що 22.04.2026 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол серії ВАД №737497 від 22.04.2026 року, відповідно до якого 19.04.2026 року в м. Косів, по вул. Грушевського, гр. ОСОБА_1 самовільно без відповідних дозвільних документів із органів місцевого самоврядування встановив дитячий атракціон на землі комунальної власності, чим порушив правила благоустрою.

Згідно копії листа від 21.04.2026 № 802 Косівська міська рада інформувала начальника Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Федія П. про самовільне розміщення ОСОБА_1 по вул. Грушевського, на земельній ділянці комунальної власності дитячого розважального комплексу (лабіринт та інше), та просила виїхати на місце події для перевірки, та вжити заходи для притягнення винних осіб до відповідальності, у випадку підтвердження факту самовільного розміщення атракціонів.

Відповідно до копії витягу рішення від 17.11.2025 року №3094-57/2025 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності земельна ділянка з кадастровим номером 2623610100:01:004:0085 для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови, яка розташована в м. Косів, по вул. Грушевського. Вирішено облікувати вказану земельну ділянку комунальною власністю. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав та Виятгу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, власником земельної ділянки з кадастровим номером 2623610100:01:004:0085 є Косівська міська рада.

Згідно письмового пояснення ОСОБА_2 , інспектора МКП «Косів», на перехресті вулиць Грушевського-Гоголя, на території комунальної власностіна площадці де розташована парковка, гр. Копчук встановив атракціон без відповідних дозволів, і за таким дозволом в органи місцевого самоврядування не звертався.

Згідно копії рапорта поліцейського офіцера громади Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Шатрука І. у нього на виконанні перебували матеріали ЄО №3113 від 21.04.2026 року від Косівської міської ради. В ході розгляду вказаних матеріалів було прийнято рішення притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 152 КУпАП.

Згідно копії протоколу засідання адміністративної комісії від 08.05.2026 року розглядався протокол серії ВАД №737497 від 22.04.2026 року, за результатами якого, було винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Тобто закон розглядає протиправну дію (бездіяльність), вчинену певною особою, як адміністративний проступок лише в тому випадку, якщо має місце вина цієї особи, якщо вчинене було здійснено навмисно або з необережності.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

Згідно ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення, зокрема заст. 152 КУпАП, мають право складати посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ч. 1ст. 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема заст. 152 КУпАП, якою передбачено відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.

Частиною першою статті 152 КУпАП передбачено, що порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів -тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - субєктів підприємницької діяльності - від пятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, частиною другою статті 5 КУпАП визначено, що сільські, селищні, міські ради встановлюють відповідно до законодавства правила, за порушення яких адміністративну відповідальність передбачено статтями 152, 159 і 182 цього Кодексу.

Згідно з положеннями Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією України та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, згідно з ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Мотивована оцінка суду, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Косівської міської ради від 08.05.2026 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП. Вказана постанова винесена на підставі розгляду адміністративної комісією виконавчого комітету Косівської міської ради протоколу серії ВАД №737497 від 22.04.2026 року, відповідно до якого 19.04.2026 року в м. Косів, по вул. Грушевського, гр. ОСОБА_1 самовільно без відповідних дозвільних документів із органів місцевого самоврядування встановив дитячий атракціон на землі комунальної власності, чим порушив правила благоустрою.

Ухвалою суду від 27.05.2026 року судом було витребувано докази щодо обставин вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ст.152 КУпАП. На вкионання вимог ухвали, відповідачем надано матеріали адміністративної справи №9.

Разом з тим, оцінюючи докази надані відповідачем, суд звертає увагу, що в матеріалах справи крім одного рапорта працівника поліції, та пояснення інспектора МКП «Косів» Копчука М.М. відсутні будь які інші докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Більше того, оцінюючи рапорт працівника поліції Шатрука І., який сам по собі не є доказом, а лише документом інформаційного характеру, встановлено, що поліцейським громади не здійснювався вихід/виїзд на територію ймовірного вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Рішення про складення протоколу, було прийнято лише за результатами розгляду письмових матеріалів.

При цьому в графі протоколу свідки, потерпілі, зазначено «немає». Крім того, в графі протоколу «склад адміністративного правопорушення» не зазначений час вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Суд звертає увагу, що в силу вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Однак, в супереч ст. 251 КУпАП в матеріалах справи відсутні будь які докази фіото чи відеофіксації вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 розмістив дитячий атракціон, в листі Косівської міської ради від 21.04.2026 року № 802 зазначено про розміщення «лабіринту та інше», в рапорті працівника поліції, зазначено про розміщення дитячих розважальних атракціонів (множина). Таким чином, суд не може достовірно встановити, які саме атракціони, в якій кількості та з якими технічними характеристиками були розміщені на земельній ділянці Косівської міської ради, а також чи належать вони взагалі ОСОБА_1 .

Такі розбіжності у матеріалах справи, на переконання суду є суттєвими, та такими, що не усунуті в ході судового розгляду, оскільки вони стосуються самого факту та об`єктивної сторони нібито вчиненого правопорушення. Відсутність у матеріалах справи будь-яких матеріальних носіїв інформації (фото- чи відеоматеріалів), які б фіксували подію правопорушення на виконання вимог ст. 251 КУпАП, позбавляє суд можливості перевірити достовірність даних, зазначених у протоколі та оскаржуваній постанові.

Суд звертає увагу, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень

Суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положення по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд у своїй постанові від 2 квітня 2018 року у справі N 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження своєї позиції, викладеної у постанові про накладення адміністративного стягнення у відповідності до вимог ч. ч. 1, 2 ст.72 КАС України, а також будь-яких доказів на підтвердження дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, в тому числі відеозапис з нагрудних камер поліцейського.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано суду належних та достовірних доказів, які б підтверджували факти викладені у постанові та спростовували доводи позивача.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, суд вважає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Суд звертає увагу, що саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Також, 26.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі N 338/855/17, адміністративне провадження N К/9901/18195/18 вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Інших доказів, які б давали підставу суду достовірно встановити факт вчинення позивачем правопорушення, і як наслідок дотримання відповідачем вимоги щодо правомірності винесення постанови, матеріали справи не містять.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на те, що позивачем заперечується факт скоєння адміністративного правопорушення, а відповідачем не надано жодного належного доказу на спростування позиції останнього, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Що стосується вимоги позивача про про скасування протоколу про адміністратвтине правопорушення, то суд в цій частині зауважеє, що чинним КАС України не передбачено оскарження адміністративного протоколу як самостійного документа. Протокол є процесуальним документом, в якому лише фіксується порушення, а не актом, що накладає санкції. А відтак вимога позовної заяви в цій частині не підлягає до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У своїй постанові від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зі змісту ч. 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Таким чином, судовий збір для звернення до суду з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення складає у 2026 році 665,60 грн.

Отже, в порядку ч. ч. 1, 3 ст.139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Косівської міської ради судові витрати за подання до суду позовної заяви в розмірі 665 грн. 60 коп. судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

В той же час згідно платіжної інструкції на переказ готівки №ПН3625407 від 21.05.2026 року при зверненні до суду з позовом, позивачем сплачено 1331, 20 грн. Таким чином, сума судового збору в розмірі 665, 60 грн., є зайво сплаченою, а відтак, її слід повернути позивачу ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 2, 6, 9, 73 - 77, 139, 242-246, 262, 286, 293, 295 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Косівської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення справа №9 від 08.05.2026 року - скасувати, провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Косівської міської ради (Майдан Незалежності, 11, місто Косів, Івано-Франківська область, 78600, код ЄДРПОУ 04054228) - на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) - витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області повернути платнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 665, 60 грн судового збору, який був сплачений згідно платіжної інструкції на переказ готівки №ПН3625407, дата здійснення платіжної операції 21.05.2026 року (рахунок отримувача UA908999980313121206000009644, код отримувача 37951998, отримувач ГУК в Івано-Франківській обл./ТГ Косів 22030101).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 08 червня 2026 року.

Суддя Ю. С. Кіцула