Рішення № 137171284, 02.06.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1763/25

Провадження № 2/346/1228/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю секретаря Урбанович І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінтраст Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.04.2024 року між ТОВ «Слон кредит» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 1577427, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти (кредит), а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору, останній, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору.

27.06.2025 року між ТОВ «Слон кредит» та позивачем укладено договір факторингу №27062025, згідно з яким право грошової вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача. Станом на 26.11.2025 року загальний розмір заборгованості позивачем визначено як 64 200 грн., з яких: 10 000 грн. за кредитом; 49 200 грн. - за відсотками; 5 000 грн. штрафні санкції. Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати, які складаються із 2 422,20 грн. сплаченого судового збору та 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві вказав клопотання про розгляд справи у відсутності представника ( а.с. 1-25 ).

Відповідач в судове засідання не з`явився, 18.05.2026 року через систему Електронний суд подав до суду письмові пояснення, в яких вказав, що із переліку додатків до позовної заяви встановлено відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт належного підписання ним договору та існування оригіналу електронного документа. Також позивачем не надано належних та допустимих доказів проходження ним процедури належної електронної ідентифікації та верифікації особи під час укладення спірного договору. У позовній заяві відсутнє будь-яке пояснення щодо використання різних ідентифікаторів документів та їх прив`язки до конкретного факту волевиявлення, що унеможливлює перевірку цілісності процедури електронного підписання та послідовності вчинення правочину. При зверненні до суду з позовом позивачем не надано виписок з рахунку первісного кредитора або інших платіжних документів, які б підтверджували перерахування коштів позичальнику, не підтверджено, що платіжна карта НОМЕР_1 належить відповідачу. Крім того, умови договору є несправедливими, загальна сума до повернення - 64 200 грн., при тілі кредиту 10 000 грн., що значно перевищує суму отриманих коштів. Кредитний договір № 1577427 укладено 25.04.2024 року, тобто в період дії Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким набрав чинності 24.12.2023 року, стандартна процентна ставка за договором становить 1,5% на день та перевищує законодавчо встановлену максимальну межу. Сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом наданих послуг. Враховуючи вищенаведене, просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 25.04.2024 року між ТОВ «Слон кредит» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 1577427, відповідно до п. 1.2 1.4 якого товариство надає відповідачу (споживачу) кредит у гривні, а останній зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором; сума кредиту (загальний розмір) складає 10 000 грн.; строк кредиту 360 днів; детальні терміни повернення кредиту визначені в Графіку платежів, що є додатком № 1 до цього договору (а.с.44-48).

Відповідно до п. 1.5 1.5.2, 1.7-1.7.2, 1.8-1.10.2 договору тип процентної ставки фіксована; за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 договору; знижена процентна ставка 1,350% в день та застосовується відповідно до наступних умов: якщо споживач до 25.05.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором. Денна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1,50% в день; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 1,49% в день. Загальні витрати на дату укладення договору складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 54 000 грн.; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 53 550 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 9 089,90% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 8 077,33% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 64 000 грн.; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 63 550 грн.

Згідно з п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до п.3.1, 3.4 договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт. Розмір процентної ставки, встановлений в п.1.5 договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії договору та не може бути збільшений товариством в односторонньому порядку.

Відповідно до 4.1 договору товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов`язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту. Споживач зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором ( п.4.4 договору ).

Відповідно до п. 5.1. договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно графіка платежів, крім випадку визначеного в пп.5.3. договору.

Згідно з п. 6.4 договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 500 грн. на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 100 грн. починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Згідно з п. 9.2 договору останній вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в п.1.4.договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, договір продовжує діяти до повного виконання споживачем зобов`язань за ним.

Відповідно до п. 9.6 договору він укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони товариства електронним підписом, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Електронний підпис товариства створюється на договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІКС товариства /зазначений в цьому договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис споживача на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

Підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що: - перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.1, 2, 4, 5 ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та розміщена на Веб-сайті; - він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів або банківських металів у кредит, ТОВ «Слон Кредит», що розміщені на веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (п.9.8 договору).

В графі Реквізити сторін вказано ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), додаткові контактні дані клієнта: особистий кабінет з відповідними номерами мобільних телефонів та електронної пошти; електронний підпис одноразовим ідентифікатором P232, 25.04.2024 року о 19:32:53 год.

Додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту № 1577427 від 25.04.2024 року ТОВ «Слон кредит» та відповідач погодили Графік платежі (таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит), за яким здійснюється періодичність та розміри платежів позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом; визначено дати платежу з 25.04.2024 року по 20.04.2025 року; кредит (чиста сума кредиту) в сумі 63 550 грн., (10 000 грн. сума кредиту за договором, 53 550 грн. відсотки за перший день користування кредитом), щомісячні платежі, а також проценти за вказані періоди ( а.с. 47 зворот ).

У паспорті споживчого кредиту наведені аналогічні умови кредитування: тип кредиту - кредит; сума кредиту 10 000 грн.; строк кредитування - 360 днів; мета отримання кредиту - споживчі (особисті) потреби; стандартна процентна 547,5% річних (або 1.5% в день); знижена процента ставка, відсотків річних (застосовується з дати видачі кредиту до 25.05.2024 року, якщо споживачем виконані умови для отримання знижки, зокрема до вказаного строку (включно) (+3 дні) здійснена сплата першого платежу з оплати процентів, згідно Графіку платежів або здійснено часткове дострокове повернення кредиту) 492,75% річних (або 1,350% в день); тип процентної ставки - фіксована; загальні витрати за кредитом, за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 54 000 грн.; загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 53 550 грн.; реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою, відсотків річних протягом всього строку кредиту 9 089,90%; реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 8 077,33%; платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладання договору (а.с. 50-51).

Відповідно до листа ТОВ Пейтек №20250702-641 від 02.07.2025 року між ним та ТОВ «Слон Кредит» укладено договір про організацію переказу грошових коштів №06062022-1 від 06.06.2022 року, відповідно до якого 25.04.2024 року о 19:34:14 год. перераховано кошти в розмірі 10 000 грн. на платіжну картку клієнта НОМЕР_1 (а.с. 41).

Згідно з даними інформації, наданої АТ «А-Банк», на ім`я ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку згідно виписки про рух коштів 25.04.2024 року здійснено зарахування переказу коштів на суму 10 000 грн. ( а.с. 117-121 ).

Згідно з даними розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Слон Кредит», станом на 27.06.2025 року розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №1577427 від 25.04.2024 року склав: 64 200 грн., з яких 10 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 49 200 грн. - за відсотками; 5 000 грн. за штрафними санкціями. Нарахування відсотків здійснювалось до 21.03.2025 року включно, тобто в межах строку кредитування. Згідно з цим розрахунком 25.05.2024 року відповідачем здійснено сплату відсотків в сумі 4 050 грн. ( а.с. 53).

27.06.2025 року між ТОВ «ФК» «Фінтраст Капітал» (фактор) та ТОВ «Слон Кредит» (клієнт) укладено договір факторингу №27062025, згідно з п. 1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта ( ціна продажу ) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 91-92).

Згідно п. 1.2 договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №3, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

27.06.2025 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та ТОВ «Слон Кредит» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №27062025 від 27.06.2025 року, згідно з яким кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників, кількістю 1 555 (а.с. 95 ).

01.07.2025 року ТОВ «ФК» «Фінтраст Капітал» здійснило ТОВ «Слон Кредит» оплату згідно з договором факторингу №27062025 від 27.06.2025 року в сумі 3 750 423,44 грн., про що зазначено в платіжній інструкції №7210 (а.с. 62).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №27062025 від 27.06.2025 року позивач набув права вимоги до позичальника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за заборгованістю, яка виникла за кредитним договором №1577427, в загальній сумі 64 200 грн., з яких: 10 000 грн. за кредитом; 49 200 грн. - за відсотками; 5 000 грн. за пенею ( а.с. 39-40 ).

Позивачем вказано, що відповідач порушив умови кредитного договору і має заборгованість в розмірі 64 200 грн., з яких: 10 000 грн. за кредитом; 49 200 грн. - за відсотками; 5 000 грн. за штрафними санкціями.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), вбачається, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, між сторонами вказаного кредитного договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.

Отже, укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов`язковим.

При цьому, судом, згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ч.1 ст. 1077, ч.1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування наданими йому кредитними коштами, а також на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості. Більше того, відповідачем не надано суду контррозрахунок суми заборгованості, який суд міг би належним чином оцінити про невірність наданого позивачем розрахунку, клопотань про призначення судової економічної експертизи для перевірки правильності розрахунку умовам кредитного договору не заявлялось. Відтак, у суду відсутні підстави для того, щоб піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу, враховуючи, що вона підтверджена наданими позивачем доказами.

Оскільки судом встановлено, що відповідач уклав кредитний договір, та, взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, право вимоги на які набув позивач за укладеним між ним та кредитодавцем відповідача договором відступлення прав вимоги, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за сумою (тілом) кредиту в сумі 10 000 грн. підлягають задоволенню.

Водночас, згідно з вищезазначеним договором про споживчий кредит стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 договору ( 360 днів ).

При перевірці правильності здійснених позивачем розрахунків, судом враховано, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року, що набрав чинності 24.12.2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23.04.2024 року - не більше 1,5 %, а з 21.08.2024 року - не більше 1 %.

Договір про надання споживчого кредиту №1577427 від 25.04.2024 року укладено після набрання чинності пунктом 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення вказаної норми застосовується до даного кредитного договору.

Отже з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що відсотки за користування кредитними коштами за вказаним договором повинні розраховуватися наступним чином:

- 25.04.2024 року по 20.08.2024 року, 10 000 грн. х 1,50% (процентна ставка) х 118 днів = 17 700 грн.

- 21.08.2024 року по 20.04.2025 року, 10 000 грн. х 1% (процентна ставка) х 243 дні = 24 300 грн.

Загалом проценти: 17 700 грн. + 24 300 грн. = 42 000 грн.

Водночас, судом встановлено, що відповідачем здійснювалися сплати в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №1577427 від 25.04.2024 року. Так, згідно з розрахунком заборгованості 25.05.2024 року сплачено 4 050 грн. на погашення процентів, які повинні бути зарахованими в погашення заборгованості. Таким чином, за вказаним кредитним договором з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 37 950 грн. нарахованих процентів (42 000 грн. 4 050 грн.).

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за пенею/штрафами в розмірі 5 000 грн. суд зазначає наступне.

З 24.02.2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено режим воєнного стану.

15.03.2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (набрав чинності з 17.03.2022 року), яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану.

У свою чергу, представник позивача просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості по пені/штрафах, яка, враховуючи дату укладення договору позики, нарахована у період воєнного стану в Україні. Отже в цій частині позовних вимог слід відмовити.

У зв`язку з наведеним, слід позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним договором про споживчий кредит в загальному розмірі 47 950 грн., яка складається із заборгованості: за тілом кредиту 10 000 грн.; за відсотками 37 950 грн.

Що стосується заперечення відповідача щодо недоведеності позивачем перерахунку коштів на виконання кредитного договору та ненадання позивачем первинних документів про перерахування коштів відповідачу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Схоже визначення первинних документів міститься й у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну від 24 травня 1995 року №88.

У пункті 2.1 Положення вказано, що первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, і включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно із пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, зазначені положення не обмежують коло доказів, встановлені нормами ЦПК України, якими сторони вправі доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до п.62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, довідка про перерахування суми кредиту, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом, і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц, від 04вересня 2024 року у справі №426/4264/19.

Матеріали справи містять розрахунок заборгованості за кредитним договором, в якому зазначено про те, що тіло кредиту за договором від 25.04.2024 року складає 10 000 грн., довідку про перерахування кредиту у загальній сумі 10 000 грн. та виписку про рух коштів по рахунку коштів, надану АТ «А-Банк» ( а.с. 41, 53, 117-121), при цьому номер електронного платіжного засобу, на який було перераховано кредитні кошти та який зазначено в довідці, відповідає номеру картки, яка емітована на ім`я відповідача. Відтак, суду позивачем надано докази видачі відповідачеві кредитних коштів у сумі 10 000 грн.

Водночас, суд звертає увагу, що ТОВ « ФК «Фінтраст Капітал» як фінансова установа, не є банком ОСОБА_1 та не може мати доступу до карткового рахунку відповідача і формувати відповідні виписки по рахунку, що є первинними документами бухгалтерського обліку, оскільки не є його власником та вказана інформація є банківською таємницею, доступ до якої має лише відповідач, як клієнт банку. Тобто, відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів.

Однак, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Натомість норми ЦПК України, які регулюють засади змагальності (ст. ст. 12, 81) вимагають від сторони надання не вичерпних чи конкретно визначених доказів, а лише належних і достатніх для доведення своїх вимог чи заперечень.

Проаналізувавши викладене, суд вважає правомірною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та погодженим сторонами умовам договору вимогу позивача про стягнення із відповідача на його користь відсотків за користування кредитом, які нараховані протягом погодженого договором строку кредитування.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки судом задоволено позов у розмірі 47 950 грн., що становить 74,69 % від заявлених вимог в розмірі 64 200 грн., то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 809 грн.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн., суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Як встановлено судом, 10.12.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М. укладено договір про надання правничої допомоги №10/12-2024, згідно з умовами якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених договором ( пункт 1.1 договору ). Згідно з пункту 2.2 договору адвокат бере на себе виконання наступних дій з надання правової допомоги: представництво інтересів клієнта, зокрема в будь-яких органах державної, законодавчої та виконавчої влади, судових органів усіх рівнів ; збирання відомостей про факти, які можуть бути використані, як докази у зв`язку з виконанням доручення; використання засобів захисту, передбачених КПК України, ЦПК України та іншими законами; виконання інших дій, передбачених законодавством ( а.с. 59-60 ).

Відповідно до акту № 12374 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно з договором № 10/12-2024 від 10.12.2024 року витрати товариства на правничу допомогу адвоката в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1577427 від 25.04.2024 року, укладеним між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 , становлять 10 000 грн.; адвокатом Столітнім М.М. позивачу надані правові послуги: зустріч адвоката та клієнта, для надання адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства (0,5 год., 440 грн.); дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи ( 1 год., 840 грн.); аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства (0,5 год., 440 грн.); підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом ( 1 год., 840 грн. ); письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів ( 1 год., 840 грн. ); проведення адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складення, оформлення та направлення адвокатських запитів ( 1 год., 840 грн. ); складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1577427 від 25.04.2024 року, укладеним між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 , до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ( 2 год., 1 640 грн. ); складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи (1 год., 840 грн. ); складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо ( 2 год., 1 640 грн. ); представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1577427 від 25.04.2024 року ( 2 год., 1 640 грн. ( а.с. 54 )).

Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10 000 грн. є завищеним, зважаючи на складність справи, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг. Крім того, вартість вказаних послуг є необґрунтованою, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та з конкретних обставин справи, пов`язаність витрат з розглядом справи. Оскільки вказаний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеним, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 2 500 грн.

На підставі ст. ст. 207, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077-1078 ЦК України та, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 137, 141, ч.2 ст. 247, ст.ст. 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" (код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за кредитним договором №1577427 від 25.04.2024року в загальному розмірі 47 950 ( сорок сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити в зв`язку з їхньою безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" 1 809 (одна тисяча вісімсот дев`ять) гривень сплаченого судового збору та 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст капітал ", код ЄДРПОУ 44559822, адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 05 червня 2026 року.

Суддя: Яремин М. П.