Рішення № 137171239, 08.06.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/968/26

Провадження №: 2/343/816/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано - Франкiвської областi в складi:

головуючого судді - Андрусіва І.М.,

з участю: секретаря судового засідання - Семків В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Долинського районного суду Івано - Франківської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 343/968/26, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін:

представниця позивача ТОВ "Бізпозика" - Лебідь К.В., звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за договором №534088-КС-002, про надання кредиту від 06.06.2025, у розмірі 13 098,60 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог послалась на те, що 06.06.2025 між ТОВ "Бізпозика" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір №534088-КС-002, про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями. Даний договір було підписано у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора UA-8692, який був направлений йому на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці НОМЕР_1 .

Відповідно до умов вказаного договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 7 000 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. Сторони визначили, що денна процентна ставка становить 0,91%.

Позивач ТОВ "Бізпозика" свої зобов`язання за даним договором виконало та надало відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в загальному розмірі 7 000 грн., шляхом їх перерахування на його банківську карту № НОМЕР_2 , яка була вказана ним при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку із чим, у нього утворилась заборгованість в розмірі 13 098,60 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 6 051,80 грн., суми прострочених платежів по процентах - 4 236,40 грн., розмір відсотків нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України - 2 810,40 грн.

У судове засідання представниця ТОВ "Бізпозика" не з`явилася, хоча про місце, дату і час проведення такого була повідомленою у встановленому законом порядку. Безпосередньо у позовній заяві просила розгляд справи проводити без її участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилась, хоча про місце, дату і час проведення таких був повідомленим у встановленому законом порядку (а.с. 81).

ІІ. Процесуальні дії у справі:

05 травня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

Судове засідання призначене 03.06.2026 було відкладено у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці.

Відповідач ОСОБА_1 будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань, жодних доказів на спростування обґрунтувань позивача суду не надав, хоча був повідомленим у встановленому законом порядку про місце, дату і час розгляду справи.

08 червня 2026 року ухвалою суду постановлено провести заочний розгляд даної справи.

Беручи до уваги те, що учасники справи в судове засідання не з`явились, суд ухвалює рішення без участі учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенню ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача ТОВ "Бізпозика" з метою отримання кредиту.

Порядок і умови надання споживчих кредитів ТОВ "Бізнес позика", дії, що передують його укладенню, визначені у правилах надання споживчих кредитів, які затверджені наказом директора ТОВ "Бізнес позика" від 18.02.2025 №2-ОД (а.с. 53-59).

Відповідач ОСОБА_1 при здійсненні реєстрації на сайті ТОВ "Бізнес позика", в особистому кабінеті зазначив такі особисті дані: ПІП, дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , номер телефону НОМЕР_1 , номер банківської картки для перерахунку коштів № НОМЕР_2 , що підтверджується анкетою клієнта (а.с. 51), за допомогою яких його було ідентифіковано в ІТС.

Відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений з інформацією про умови кредитування у ТОВ "Бізпозика", орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи з обраних умов кредитування, а також які наслідки можуть настати в разі невиконання ним своїх зобов`язань, підтвердженням чого слугує паспорт споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 16-18).

Після перевірки статусу клієнта та ознайомлення його з умовами кредитування ТОВ "Бізпозика" запропонувало відповідачу укласти договір про надання кредиту з використанням інформаційно - телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» на визначених у пропозиції умовах, що підтверджується пропозицією (офертою) укласти договір № 534088-КС-002, про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 06.06.2025 (а.с. 29-30).

З умовами вказаної пропозиції відповідач ОСОБА_1 ознайомився, повністю і безумовно прийняв та акцептував, підписавши її (а.с. 40).

Акцептувавши пропозицію ТОВ "Бізпозика", відповідач з використанням інформаційно - телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі уклав з вказаним товариством договір №534088-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 06.06.2025, відповідно до якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 7 000 гривень. Строк кредитування - до 26.09.2025. Процентна ставка в день - 0,91%, фіксована. Комісія за надання кредиту - 1 400 грн. Даний договір підписаний відповідачем ОСОБА_2 06.06.2025 о 14.25 год електронним підписом - одноразовим ідентифікатором UA-8692 (а.с. 19-28).

Позивачем також долучено візуальну форму послідовності дій відповідача щодо укладення електронного договору про надання кредиту (а.с. 50).

Згідно із випискою АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" (а.с. 84-86), відповідачу ОСОБА_1 в банку було емітовано картку НОМЕР_2 , на яку 06.06.2025 було зараховано 7 000 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом (а.с. 12-14), загальний розмір заборгованості становить 13 098,60 грн., з яких: 6 051,80 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 4 236,40 грн - сума прострочених платежів по відсотках, 2 810,40 грн - сума прострочених платежів по відсотках, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов договору про надання кредиту, непогашення відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

ІV. Оцінка суду:

суд, вивчивши зміст позовної заяви, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, доходить такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Механізм укладення електронної угоди, яким скористався позивач у взаємовідносинах із відповідачем врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно - телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Так, суд встановив, що 06.06.2025 відповідач ОСОБА_1 підписав договір про надання кредиту шляхом використання електронного підпису, одноразовим ідентифікатором, та отримав від позивача ТОВ "Бізпозика" суму кредиту у розмірі 7 000 гривень. Доказів протилежного відповідач не надав.

У вказаному договорі визначені умови кредитування, про що вказано вище, де серед іншого обумовлений і розмір нарахованих відсотків, які нараховуються на кредит, а також визначено графік платежів, з чим відповідач ОСОБА_1 погодився, підписавши його.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Крім того, вимогами ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включається серед іншого і комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що також обумовлено умовами договору.

Відповідно до ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно із розрахунку заборгованості, позивач надав відповідачу можливість користуватися кредитними коштами, однак відповідач не дотримувався своїх зобов`язань щодо погашення кредиту у визначені строки, та на даний час продовжує ухилятись від виконання зобов`язань, тому станом на 07.04.2026 має заборгованість в загальному розмірі 13 098,60 грн.

Відповідачем ОСОБА_1 не спростовано належними засобами доказування наявності заборгованості перед позивачем у вказаному розмірі, будь-якого контррозрахунку заборгованості нею не надано, як і не заперечено складових суми заборгованості, порядку та підставності їх нарахування.

Таким чином, проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши надані в силу ст. 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити частково та стягнути із відповідача на користь позивача 10 288,20 грн заборгованості, яка складається із: 6 051,80 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4 236,40 грн - заборгованість за відсотками.

При цьому, що стосується позовних вимог в частині стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Бізпозика" 2 810,40 грн відсотків, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити таке.

З аналізу положень п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України та ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України випливає, що на кредитний договір, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2 із наступними змінами) доповнити пунктом 6-1 такого змісту: "6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Також, згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

На час розгляду справи в суді, положення п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).

Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

- в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

- в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

- у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 810,40 грн відсотків, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України не підлягають задоволенню і такі підлягають списанню позивачем.

V. Розподіл судових витрат:

відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вимогами ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №11737 від 23.04.2026 (а.с. 11), а тому, беручи до уваги, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову і стягнення з відповідача 10 288,20 грн., що становить 78,5% від розміру заявлених позовних вимог, то, з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з нього на користь позивача 2 089,98 грн (2 662,40 грн х 78,5% / 100%) сплаченого судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, ст. 526, 527, 610, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис», ст. 3, 11, 12 «Про електронну комерцію», ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», та керуючись ст. 259, 264-265, 268, 280-283, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" заборгованість за договором № 534088-КС-002, про надання кредиту від 06.06.2025, у розмірі 10 288 (десять тисяч двісті вісімдесят вісім) гривень 20 копійок та 2 089 (дві тисячі вісімдесят дев`ять) гривень 98 копійок сплаченого судового збору.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано - Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Івано - Франківського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя: І.М.Андрусів