Ухвала суду № 137170685, 02.06.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1550/22

Провадження № 1-кп/466/120/26

У Х В А Л А

28 травня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі колегії суддів: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря с/з ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження №12020140000000030, відомості про які 22.01.2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, п. п. 6, 12, 13 ч.2 ст. 115, ч. 4 ст.187, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 5 ст. 185 КК України;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст.187, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч.2 ст. 345 КК України;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за вчинення кримінальних право-порушень, передбачених ч. 3 ст.28, п.п. 6, 12 ч. 2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.2 ст.345 КК України;

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_10 ,

захисників - адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

в с т а н о в и л а:

26.05.2026 прокурор Львівської обласної прокуратури ОСОБА_10 подав до суду клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів без визначення застави, враховуючи, що строк тримання обвинувачених під вартою завершується 31.05.2026 року включно.

Клопотання вручено обвинуваченим та захисникам.

В обгрунтування клопотання зазначає, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 завершується 31.05.2026 року, а тому виникла необхідність у продовженні вищевказаного строку, оскільки ризики, зазначені у вищезгаданих ухвалах слідчого судді про застосування та продовження обвинучаченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати. Докази, які дають підстави обвинувачувати ОСОБА_5 у вчиненні особливо тяжких злочинів є вагомими, допустимими та отриманими у встановленому КПК України порядку; вік і стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_5 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного із позбавленням волі; ОСОБА_5 не працевлаштований; у разі визнання винуватим ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років; ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення із застосуванням насильства небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу, тобто усвідомлював небезпечність своїх дій. На даний час ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені під час досудового розслідування, продовжують існувати. Беручи до уваги те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч.4 ст.187 КК України, санкція статті яких передбачає позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі та від 8 до 15 років позбавлення волі відповідно, що вчинені останнім із застосуванням фізичного насильства до потерпілого, вагомість та обґрунтованість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, є підстави вважати що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які слугували підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є актуальними та не відпали. Про неможливість запобігти ризику незаконному впливу на свідків, потерпілих свідчить той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів, такі судом не допитані і не досліджені.

Прокурор вказує, що згідно ст.183 КПК України заборон щодо застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає. З урахуванням викладених ризиків та особи обвинуваченого, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_5 , прокурор зазначає про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого не в силі. Також наголошує, що при виконанні судом вимог ч.3 ст.183 КПК України щодо визначення розміру застави, враховуючи те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення насильницького характеру, тому просить не визначати розмір застави.

Разом з тим, враховуючи, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 завершується 31.05.2026 року, а тому виникла необхідність у продовженні вищевказаного строку, оскільки ризики, зазначені в ухвалах суду про застосування та продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати. Під час оцінки обставин, передбачених ст. 178 КПК України, досудове розслідування прийшло до висновків, що наявні докази, які дають підстави обвинувачувати ОСОБА_6 у вчиненні особливо тяжких злочинів є вагомими, допустимими та отриманими у встановленому КПК України порядку. Це зокрема: вік і стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_6 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного із позбавленням волі; у разі визнання винуватим ОСОБА_6 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років; ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення із застосуванням насильства небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу, тобто усвідомлював небезпечність своїх дій. Такі обставини продовжують існувати, що також зазначено в ухвалах суду про продовження строку тримання під вартою.

На даний час ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час досудового розслідування та на початку розгляду справи по суті продовжують існувати. Беручи до уваги те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів передбачених п. п. 6, 12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України, санкція статті яких передбачає позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі та від 8 до 15 років позбавлення волі відповідно, що вчинені останнім із застосуванням фізичного насильства до потерпілого, вагомість та обґрунтованість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, є підстави вважати що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є актуальними та не відпали.

Прокурор вказує, що згідно ст.183 КПК України заборон щодо застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає. З урахуванням викладених ризиків та особи обвинуваченого, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_6 , прокурор зазначає про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого не в силі. Також наголошує, що при виконанні судом вимог ч.3 ст.183 КПК України щодо визначення розміру застави, враховуючи те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення насильницького характеру, тому просить не визначати розмір застави.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 завершується 31.05.2026 року, а тому, як зазначає прокурор, виникла необхідність у продовженні вищевказаного строку, оскільки ризики, зазначені у вищезгаданих ухвалах слідчого судді про застосування та продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати. При оцінці обставин, передбачених ст.178 КПК України, досудове розслідування прийшло до висновків, що наявні докази, які дають підстави обвинувачувати ОСОБА_7 у вчиненні особливо тяжкого злочину є вагомими, допустимими та отриманими у встановленому КПК України порядку, це зокрема: вік і стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_7 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного із позбавленням волі; у разі визнання винуватим ОСОБА_7 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі; ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу, тобто усвідомлював небезпечність своїх дій. На даний час ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені під час досудового розслідування, підтверджені про існування під час судового розгляду продовжують існувати. Беручи до уваги те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів, передбачених п. п. 6, 12 ч.2 ст. 115, ч. 4 ст.187 КК України, санкція статті яких передбачає позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, що вчинені останнім із застосуванням фізичного насильства до потерпілого, вагомість та обґрунтованість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, є підстави вважати що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які слугували підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є актуальними та не відпали. Про неможливість запобігти ризику незаконному впливу на свідків, потерпілих свідчить той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів, такі судом не допитані і не досліджені.

Згідно ст.183 КПК України заборон щодо застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає. З урахуванням викладених ризиків та особи обвинуваченого, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_7 , прокурор вказує про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого не в силі. Також наголошує, що при виконанні судом вимог ч.3 ст.183 КПК України щодо визначення розміру застави, враховуючи те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення насильницького характеру, тому просить не визначати розмір застави.

Враховуючи, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 завершується 31.05.2026 року, а тому виникла необхідність у продовженні вищевказаного строку, оскільки ризики, зазначені у вищезгаданих ухвалах слідчого судді про застосування та продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати. При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, досудове розслідування прийшло до висновків, що наявні докази, які дають підстави обвинувачувати ОСОБА_8 у вчиненні особливо тяжкого злочину є вагомими, допустимими та отриманими у встановленому КПК України порядку. Це зокрема: вік і стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_8 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного із позбавленням волі; у разі визнання винуватим ОСОБА_8 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі; ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу, тобто усвідомлював небезпечність своїх дій. На даний час ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, які були встановлені під час досудового розслідування, продовжують існувати. Беручи до уваги те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, санкція статті яких передбачає позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, що вчинені останнім із застосуванням фізичного насильства до потерпілого, вагомість та обґрунтованість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, є підстави вважати що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є актуальними та не відпали. Про неможливість запобігти ризику незаконному впливу на свідків, потерпілих свідчить той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів, такі судом не допитані і не досліджені.

Згідно ст.183 КПК України заборон щодо застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає. З урахуванням викладених ризиків та особи обвинуваченого, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_8 , прокурор наголошує про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого не в силі. Разом з тим, при виконанні судом вимог ч.3 ст.183 КПК України щодо визначення розміру застави, враховуючи передбачені ч.4 ст.182 КПК України обставини, зокрема, те, що ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення насильницького характеру, тому прокурор вважає за наслідками розгляду даного клопотання скористатись правом не визначати розмір застави.

26.05.2026 прокурор Львівської обласної прокуратури ОСОБА_10 подав до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді домашнього арешту строком на 2 місяці.

Прокурор покликався на те, що на даний час ризики, зазначені в ухвалах суду про застосування та продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, не зменшились та продовжують існувати. Разом з тим при оцінці обставин, передбачених ст.178 КПК України, досудове розслідування прийшло до висновків, що: наявні докази, які дають підстави підозрювати ОСОБА_9 у вчиненні особливо тяжкого злочину є вагомими, допустимими та отриманими у встановленому КПК України порядку; вік і стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_9 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, не пов`язаного із позбавленням волі; у разі визнання винуватим ОСОБА_9 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років; ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу, тобто усвідомлював небезпечність своїх дій.

На даний час ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені під час досудового розслідування, продовжують існувати.

Наголошує, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, санкція статті якого передбачає позбавлення волі на строк від 8 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що також обвинувачується із застосуванням фізичного насильства до потерпілого, вагомість та обґрунтованість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, є підстави вважати що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є актуальними та не відпали. Про неможливість запобігти ризику незаконному впливу на свідків, потерпілих свідчить той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів, такі судом не допитані і не досліджені.

Крім цього прокурор звертає увагу суду, що в даному кримінальному провадженні за епізодами розбійного нападу частина потерпілих та свідків не допитано, а відтак, з метою усунення небезпеки впливу обвинуваченого на вказаних осіб, слід продовжити обвинува- ченому ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці.

Обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 подали письмове клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, а також спільну заяву і врахувати їхнє бажання проходити військову службу у лавах ЗСУ в боях проти російської агресії та надати таку можливість.

При цьому зазначають, що тримання під вартою понад 5 років у кримінальному провадженні, яке має очевидні ознаки сфабрикованого, штучно сконструйованого та побудованого на суперечливих, сумнівних і недопустимих доказах є порушенням Конституції України та суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

Неодноразово зазначали про порушення їх прав на досудовому слідстві та під час судового розгляду. Відсутні докази проголошення ухвал про обшук в даній справі, а тому такі слідчі дії отримані вчинені з явним порушенням прав і свобод і такі слід визнати недопустимими доказами. Прокурор не обгрунтовує доведення ризиків, зазначені в клопотанні, а грунтується тільки на тяжкості злочинів.

Також до суду направлено офіційне звернення військової частини щодо готовності прийняти ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 для проходження військової служби і вони дають на це добровільну згоду. Щодо не визначення застави, то це не є обовв`язком суду, а правом, тому з урахуваням строку тримання під вартою, вважають, що можливо визначити розмір застави при розгляді клопотання.

Заперечили щодо клопотання прокурора і просять задовольнити їх клопотання про зміну запобіжного заходу з урахуваннм заяви про можливість проходити військову службу.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_10 підтримав доводи, наведені у письмових клопотаннях та з`ясувавши в обвинувачених їх відношення до заяви про проходження служби у ЗСУ, просив відмовити у задоволенні їх клопотання про зміну запобіжного заходу з урахуваннм заяви про можливість проходити військову службу, оскільки процедура звернення про проходження служби передбачена КПК України, а як зазначили обвинувачені, вони такої не проходили. Також просив відмовити у задовленні клопотання захисника ОСОБА_15 .

Захисники ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 проти клопотання прокурора заперечили та просили задовольнити клопотання обвинувачених про зміну запобіжного заходу та застосувати до обвинувачених запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою цілодобовий домашній арешт, в т.ч. з можливістю носіння електронного засобу контролю або визначити розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_9 просив застосувати до нього запобіжний захід - нічний домашній арешт.

Захисник ОСОБА_15 звернувся до суду з письмовим клопотанням та просив застосувати щодо ОСОБА_9 запобіжний захід домашній арешт у нічний час доби. Зазначили, що обвинувачений ОСОБА_9 не порушував запобіжний захід домашній арешт і має можливість влаштуватися на роботу з метою допомогти матеріально утримувати сімю, немає на меті уникати від слідства.

Вивчивши клопотання, заслухавши доводи та заперечення учасників процесу щодо заявлених клопотань, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу суд враховує вимоги п.п.3,4,5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Водночас, відповідно по п.36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).

Обвинуваченому ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк тримання обвинуваченого під вартою без визначення розміру застави неодноразово продовжувався у встановленому порядку та завершується 02.06.2026.

Вирішуючи питання доцільності продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує те, що такі обвинувачуються у вчиненні, в тому числі, умисного особливо тяжкого злочину із застосуванням фізичного насильства до особи, що потягнуло її смерть, передбаченого п.п. 6,12 ч.2 ст.115 КК України, санкція частини статті якої передбачає позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Так, за злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі. Суд вважає, що з врахуванням тяжкості інкримінованих обвинуваченим злочинів і суворості покарання, яке може бути призначено судом в разі доведення їх винуватості, зважаючи на принцип безпосередності дослідження доказів, існують обґрунтовані ризики можливості переховування обвинувачених від суду з метою уникнення покарання, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та можливості вчинення іншого насильницького злочину, продовження злочинної діяльності.

Такі ризики не зменшилися та продовжують мати місце на даний час.

Суд виходить із принципу забезпечення захисту інтересів суспільства, які переважують правило поваги до особистої свободи, оскільки життя людини є найвищою цінністю, а ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 обвинувачуються, в тому числі, у вчиненні вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людини та вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» №12369/86 від 26.06.1991 вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Із вказаного рішення Європейського суду вбачається, що попереднє ув`язнення може бути застосоване стосовно до особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи із самої тяжкості обвинувачення.

Так, судом досліджено докази сторони обвинувачення та сторони захисту щодо одного епізоду за правовою кваліфікацією п.6 ч.2 ст.115 КК України та розпочато дослідження доказів сторони обвинувачення за іншим епізодом за кваліфікацією ч.2 ст.115 КК України, в якому обвинувачуються ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

В інших епізодах щодо обвинувачення у особливо тяжких злочинах розгляд кримінального провадження не розпочато, не досліджені письмові докази та допити потерпілих і свідків.

З урахуванням наявних ризиків, тривале продовження найтяжчого запобіжного заходу є наслідком специфіки провадження, а саме за вимогою учасників провадження дослідженням кожного доказу від початку і до кінця, в т.ч. перегляд відео від першої хвилини і до закінчення здійснених та оформлених всіх процесуальних дій.

Суд не відхиляє доводів як обвинувачених, так і захисту на користь обвинувачених, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченими процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою буде відповідати характеру суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Окрім цього, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим не суперечить вимогам ст.5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», вказаним у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.10.2014 у справі «Чанєв проти України», оскільки в матеріалах справи існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів у відношенні до обвинуваченого як то цілодобовий домашній арешт з носінням електроного засобу стеження, чи зменшення ризиків заявлених прокурором на даний час не встановлено.

Колегія суддів вважає доцільним продовження обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. На переконання суду, застосування щодо обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам.

Враховуючи особу обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , документи, що їх характеризують, відомості про стан здоров`я, приймаючи до уваги, що ризики, які стали підставою для обрання щодо обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження такого на стадії дослідження доказів сторони обвинувачення у 2-му з семи епізодів, існують на даний час і не зменшилися, є підстави вважати, що обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, тому колегія суддів дійшла висновку, що їм слід продовжити строк тримання під вартою.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Пояснення обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які викладені в письмовому клопотанні про не обгрунтованість доведення ризиків, зазначені в клопотанні, кримінальне провадження надумане та не підтверджене належними доказами, побудоване на недостовірних доказах колегія оцінює критично. Суд вважає, що під час дослідження доказів щодо кримінального правопорушення про умисне вбивство, в якому обвинувачуються четверо обвинувачених: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 збільшуються ризики, наведені прокурором у клопотанні. Всі докази будуть досліджені безпосередньо в судовому засіданні в сукупності та будь-який доказ не може мати наперед вищий пріоритет, а їх оцінку буде надано колегією в нарадцій кімнаті. Також суд зазначає, що ухилення від суду відбувається не тільки шляхом виїзду за межі міста Львова, а будь-яке унеможливлення виконувати обов`язки, як то переховування в Україні. З огляду на таке, а також, що обвинувачені не скористалися процедурою, яка прописана в ст.616 КПК України, суд не вбачає підстав для звільнення обвинувачених з-під варти.

У відповідності до п.2 ч.4 ст.183 КПК України суд вправі при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Оскільки обвинуваченим інкримінується вчинення кримінального правопорушення насильницького характеру, в тому числі яке потягнуло смерть не однієї людини, суд вважає за недоцільне визначати обвинуваченим заставу.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що заявлене клопотання прокурора є підставним і таким, що підлягає до задоволення.

21.05.2021 на підставі ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова щодо обвинуваченого ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів. 03.02.2022 на підставі ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду щодо ОСОБА_9 скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави та застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово. Підставою для обрання запобіжного заходу - домашнього арешту стали достатні підстави вважати, що обвинувачений може ухилятися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини в справі та незаконно впливати на потерпілих та свідків. Строк домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_9 неодноразово продовжувався у встановленому порядку та завершується 02.06.2026 р.

Суд вважає, що з моменту обрання обвинуваченому ОСОБА_9 домашнього арешту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для продовження запобіжного заходу та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.

Судом встановлено, що наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.

Врахувуючи наведене, особу обвинуваченого ОСОБА_9 та тяжкості інкримі- нованого йому діяння, його процесуальної поведінки, колегія суддів вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту обвинуваченому на 2 місяці.

Обвинувачений та захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_17 заявили клопотання та просили про зміну запобіжного заходу, а саме з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт в нічний час з покладенням обов`язків. Однак, колегія вважає, що сторона захисту не спростувала обставин, які зазначені в клопотанні прокурора та на даний час не є такими, що можуть обґрунтувати належну поведінку обвинуваченого. Наявність захворювання і потреба в проходженні лікування не було перешкодою у виконанні запобіжного заходу як цілодобового домашнього арешту.

З урахуванням наведеного клопотання прокурора підлягають до задоволення, а у задоволенні клопотань обвинувачених та захисника слід відмовити.

Керуючись ст. 2, 7, 331, 369, 372, 376 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Клопотання від 26.05.2026 року прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_10 про продовження обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 строку тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 діб - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення застави, з 29 травня 2026 року і до 27 липня 2026 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення застави, з 29 травня 2026 року і до 27 липня 2026 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення застави, з 29 травня 2026 року і до 27 липня 2026 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення застави, з 29 травня 2026 року і до 27 липня 2026 року включно.

Для виконання копії ухвали скерувати у Державну установу «Львівська установа виконання покарання (№19) за місцем утримання обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Клопотання від 26.03.2026 року прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_10 про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати квартиру АДРЕСА_2 цілодобово строком на 2 місяці: з 02 червня 2026 року і до 02 серпня 2026 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , крім обов`язків, передбачених ч.7 ст.42 КПК України, такі обов`язки:

- не залишати квартиру АДРЕСА_2 цілодобово;

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії покладених судом на обвинуваченого ОСОБА_9 обов`язків становить два місяці з 02 червня 2026 року і до 02 серпня 2026 року включно.

У задоволенні клопотання від 28.05.2026 року обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу тримання під вартою на більш мякий запобіжний захід відмовити.

У задоволенні клопотання від 28.05.2026 обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Копії ухвали вручити обвинуваченим, захисникам.

Копію ухвали вручити прокурору Львівської обласної прокуратури ОСОБА_10 та скерувати у ВП №1 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області - для контролю.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, в частині запобіжного заходу домашнього арешту, ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлений 02.06.2026 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1

судді ОСОБА_2

ОСОБА_3