Рішення № 137170537, 26.05.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/831/26

Провадження № 2/355/953/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року Баришівський районний суд Київської області

у складі: головуючого-судді Чехова С.І.

за участю секретаря Котенко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Лисенко Олени Сергіївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Лисенко О.С. з позовною заявою у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором №13.09.2025-100001876 від 13 вересня 2025 року в розмірі 45530 гривень а також понесені судові витрати під час подачі позовної заяви до суду.

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 13 вересня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір (оферти) №13.09.2025-100001876 відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 13000 гривень строком на 181 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту 12 березня 2026 року. Продовження ( лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Кредитодавець також інформує позичальника про зміну строку повернення кредиту, шляхом відправлення повідомлення в особистий кабінет позичальника на веб-сайті кредитодавця., який є створеним на момент укладення даного кредитного договору або створюється позичальником при укладенні ним даного договору та є обраним за згодою з позичальником каналом для комунікації для відправлення повідомлень про зміну строку повернення кредиту та строку виплати кредиту. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача. Процентна ставка-фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія пов`язана з наданням кредиту20% від суми кредиту та дорівнює 2600 гривень. Денна процентна ставка становить 0.89%.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, однак повідомив суд про можливість розгляду справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує просить задовольнити. У разі неявки до судового засідання відповідача не заперечує проти розгляду справи заочно.

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилась однак була повідомлена про час, місце розгляду справи на 26 травня 2026 року о 11 годині 30 хвилин як слід з поштового повідомлення нею було отримано ухвала суд про відкриття провадження за позовом позивача з вказаною датою та часом розгляду справи 23 квітня 2026 року про що вказує особиста підпис.

Стосовно позовних вимог відповідачем ОСОБА_1 був на даний відзив на позовну заяву у якому вона просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог з таких підстав: стороною позивача був наданий кредитний договір який нею не підписувався одноразовим ідентифікатором. Паперова копія кредитного договору не може вважатися електронним документом та не є належним доказом укладеного договору між нею та стороною позивача не погоджувала процентну ставку, неустойку та інші умови кредитування. Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує узгодження саме цих, а не інших кредитних умов.(а.с.35-43)

Стосовно відзиву сторона позивача надала відповідь на відзив у якому просить позовні вимоги задовольнити з тих підстав, що відповідачем у своєму відзиву було повністю заперечено проти позовних вимог, однак не було надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень або на спростування доводів позивача. Відсутність будь-яких доказів з боку відповідача його заперечення проти позовних вимог мають виключно декларативний характер та не спрямовані на спростування конкретних фактичних обставин, доведених позивачем належними і допустимими доказами. Такі заперечення не відповідають вимогам ст.81 ЦПК України, щодо обов`язку сторони довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень а відтак не є достатніми в силу закону. Позиція позивача, що підтверджена поданими доказами, є більше аргументованою та вірогідною на відміну від позиції відповідача, оскільки останній не скористався наданими йому рівними процесуальними можливостями для спростування, поставивши під сумнів їх належність, допустимість чи достовірність не подав альтернативних доказів, для підтвердження своєї позиції. Отже заперечуючи щодо отримання відповідачем кредитних коштів сторона відповідача не надала виписки по рахунках або клопотання про витребування таких доказів, на спростування доказів, наданих стороною позивача. (а.с.44-55)

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у повному обсязі суд приходить до висновку про можливе часткове задоволення заявлених позовних вимог, оскільки:

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України слід, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

На підставі ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджені матеріали справи у повному обсязі, а саме:

Копію заявки кредитного договору №13.09.2025-100001876 (кредитної лінії від 13 09.2025 року з якої слід, що дана заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) з якою позичальник ознайомилася за цим посиланням https//sqroshi.com.ua//ua/informaciva-o-kompanii згідно ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» Кредитодавець ТОВ «Споживчий центр», позичальник ОСОБА_1 адреса АДРЕСА_1 , паспорт серія та номер НОМЕР_1 , дата видачі 02.08.2022, орган що видавав 3219. ІПННОМЕР_3.Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами НОМЕР_6. Відповідно до умов кредитного договору №13.09.2025-100001876 видається кредит позичальнику на наступних умовах: дата надання кредиту 13 вересня 2025 року. Сума кредиту 13000 гривень. Строк на який видається кредит, 181 днів з дня його надання. Дата повернення кредиту 12 березня 2026 року. Процентна ставка фіксована незмінна у розмірі 1% за один день користування кредитом яка застосовується протягом всього строку, Розмір процентної ставки не може збільшеним в односторонньому порядку. Комісія пов`язана за надання кредиту 20% від суми кредиту дорівнює 2600 гривень. Орієнтована реальна річна процентна ставка за кредитом становить 4496.6%.Орієнтована загальна вартість кредиту для споживання 33979 гривень 48 копійок Загальна витрати за споживчим за кредитом 20979 гривень 48 копійок. Спосіб ідентифікації та верифікації споживача отримання ідентифікаційних даних через систему BankID НБУ. Підписано електронним підписом Е675.(а.с.17 )

Копію пропозиція про укладення кредитного договору(кредитної лінії(оферта) з якої слід, що ТОВ «Споживчий центр» пропонує загальні положення кредитного договору. Порядок укладення електронного кредитного договору, свої зобов`язання стосовно позичальника, зобов`язання позичальника, предмет договору, умови надання та повернення кредиту, права кредитодавця, права позичальника, строк дії договору, конфіденційність, згоди, дозволи та запевнення сторін, реквізити і підписи сторін. Факт ознайомлення з офертою підписано електронним підписом Е675.(а.с.16-17)

Копію відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №13.09.2025-100001876 (кредитної лінії)від 13 09.2025 року, стосовно якої була надана згода, що даний електронний кредитний договір, частиною якого є дана відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) укладається в порядку передбаченому Закону України «Про електронну комерцію». Позичальник підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №13.09.2025-100001876 (кредитної лінії) від 13 09.2025 року з яким він ознайомився. Акцептовані позичальником умови кредитного договору містяться у заявці та оферті.(а.с.17 зворотна сторона-18)

Копію паспорта споживчого кредиту інформація яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартна форма) з якого слід, що відповідач була ознайомлена з умовами кредитування з урахуванням побажань споживача інформацією щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача порядком повернення кредиту. Підписано електронним підписом А675 ідентифікатор отриманий смс на номер телефона НОМЕР_2 ОСОБА_1 (а.с.16)

Інформація яка отримана з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача з якої слід, що данні отримані від АТ КБ «ПриватБанк», позичальник є ОСОБА_1 РНОКПП позичальника НОМЕР_3 дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер телефону НОМЕР_2 , реєстрація місця проживання АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , 3319, 02.08.2022 до 02.08.2032 UA. (а.с.11 зворотна сторона )

З розрахунку заборгованості за договором 13.09.2025-100001876 від 13.09.2025 року станом на 06 квітня 2026 року , щодо видачі кредиту слід, що основний борг становить 13000 гривень, 23430 відсотки, залишок відсотків за ст.625 ЦК України 6500 гривень, комісії 2600 гривень всього 45530 гривень.(а.с.12-14)

З копії договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04 січня 2024 року слід, що ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» уклали договір згідно п. 1.1 якого платіжна установа приймає на себе зобов`язання надавати торговцю послуги з передачі коштів без відкриття рахунку, а саме: здійснювати від імені торговця прийом на розрахунковий рахунок платіжної установи безготівкових платежів споживачів, що звертаються до платіжної установи з метою здійснення переказу коштів в якості оплати торговцю вартості його товарів робіт або послуг, та виконувати платіжні операції з переказу торговцю отриманих від споживачів платежів в порядку, в розмірі та у строки передбачені цим договором. Згідно з п. 1.1.2 виконувати платіжні операції з переказу споживачем виплат в порядку в розмірі та у строки передбачені цим договором.(а.с.19-20)

З копії довідки iPay.ua сервіс онлайн платежів за підписом генерального директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» Євгена Веліканова за вих. № 1-0704 від 07 квітня 2026 року слід, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надають послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ та отримало Ліцензію Національного банка України № 3 від 11 липня 2013 року. Між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 13 вересня 2025 року 18:21:57 на суму 13000,00 гривень, номер картки НОМЕР_4 , номер транзакції в системі iPay.ua -862447655, призначення платежу: Видача за договором кредиту № 13.09.2025-100001876 (а.с. 22).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як слід з ч. 1 ст. 207 ЦК України, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно п.п. 5, 6, 7 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» слід, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічною правовою позицією є Постанова Верховного Суду №61-20799св19 у справі №561/77/19 від 16 грудня 2020 року щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора та висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

З викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів.

У суду не виникло сумніву про те, що кредитор виконав вимоги закону, уклав договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту, користуючись Законом України «Про електронну комерцію». У свою чергу відповідач, використовуючи своє право згідно укладеного договору, підписала його електронним підписом - одноразовим ідентифікатором - та отримала кредитні кошти, які використовувала на свій розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України слід, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За положеннями частини 1 статті 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У змагальному процесі кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.

Суд звертає увагу на те, що заперечуючи факт отримання нею коштів за договором, відповідач не надала власних доказів (зокрема, виписки з її карткового рахунку), які б спростовували факт зарахування коштів, а також не заявляла клопотань про витребування таких доказів судом.

Отже, як було встановлено судом сторона позивача на умовах кредитного договору надала споживчий кредит відповідачу, підставою сталось заява відповідачки про отримання кредиту за умов які були викладені у пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії(оферта) відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, стосовно якої була надана згода, що даний електронний кредитний договір, частиною якого є дана відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) укладається в порядку передбаченому Закону України «Про електронну комерцію». В своєї заяві відповідач вказала свої анкетні дані, паспорт його реквізити, орган, що видавав паспорт, індивідуальний податковий номер, номер електронного платіжного засобу, адреса місця проживання, номер мобільного телефону для зв`язку. Стороною позивача через систему BankID НБУ за електронним запитом була здійснена ідентифікацію відповідача, що співпадало з заявкою яку нею було подано. Через сервіс iPay.ua онлайн платежів ТОВ «Універсальні платіжні рішення» які надають послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків відповідачу було успішно перераховано грошові кошти на платіжну картку в розмірі 13000,00 гривень. У суду не виникло сумніву про те, що відповідачка скористалась договором та отримала кредитні кошти. Однак зі свого боку договір не виконала, не повернула як тіло кредиту, так і проценти за користування грошовими коштами. З таких підстав вимоги сторони позивача в цій частині позовних вимог підлягають задоволенню, а саме: - тіло кредиту у розмірі 13000 гривень, процентів 23430 гривень, всього: 36430 гривень.

Стосовно стягнення відсотків нарахованих по ст.625 ЦК України у розмірі 6500 гривень, суд приходить до висновку, що в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Оскільки відповідно до Закону «2120-ІХ «Про внесення до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України» щодо дії норм на період воєнного стану «неустойка» (штрафи, пеня) та інші платежі, сплатити яких передбачені договором про споживчий кредит нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткові виконання) за таким договором підлягають списанню кредитодавцем.

Також у відповідності до цього закону у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк його припинення або скасування у разі прострочення за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком, або інших кредитодавців (позикодавців) позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України а також від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штраф, пені) за таке прострочення.

Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідним договором, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором підлягають списанню кредитодавцем(позикодавцем).

Щодо позовних вимог в частині стягнення 2600 гривень - комісії за надання кредиту; - 810,00 гривень, суд приходить до висновку, що в цій частині заявлених позовних вимог слід відмовити з таких підстав.

Як слід з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. З таких підстав в цій частині заявлених позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, слід, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки стороною позивача був сплачений судовий збір у сумі 2662,40 гривень, було задоволено частину позовних вимог, саме: з 45530 гривень позовних вимог задоволено 36430 гривень (36430х100%):45530=80%, судовий збір 2662,40 гривень, задоволено 80%, (2662,40х80%):100%= 2129.92 гривень, що підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2 ,4, 12, 13, 81, 89, 128, 141, 223, 229, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 6, 526, 205, 207, 626, 628, 1048, 1054 ЦК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Лисенко Олени Сергіївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вулиця Саксаганського 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_5 ) заборгованість за кредитним договором №13.09.2025-100001876 від 13 вересня 2025 року у розмірі 36430 (тридцять шість тисяч чотириста тридцять) гривень 00 копійок, з яких:

- 13000 (тринадцять тисяч) гривень 00 копійок, тіло кредиту,

- 23430 (двадцять три тисячі чотириста тридцять) гривень 00 копійок проценти за користування кредитними коштами.

В іншій частині заявлених позовних вимог у суму 9100 (дев`ять тисяч сто) гривень 00 копійок, відмовити за необґрунтованість заявлених позовних вимог де

- 2600 (дві тисячі шістсот) гривень 00 копійок комісія,

- 6500 (шість тисяч п`ятсот) гривень 00 копійк, відсотки нараховані по ст.625 ЦК України.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вулиця Саксаганського 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_5 ) понесені витрати по сплаті судового збору під час подачі позовної заяви до суду у розмірі 2129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) гривень 92 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складений 01 червня 2026 року.

Суддя Баришівського

районного суду С. І. Чехов