Ухвала суду № 137170200, 04.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про задоволення скарги

м. Київ

04.06.2026Справа № 910/19839/23За скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на бездіяльність державного виконавця

За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

До Державного підприємства «Київський автомобільний ремонтний завод» - правонаступник у виконавчому провадженні: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Фуд 2020»

про стягнення 798 657, 83 грн

Суддя Бондаренко-Легких Г.П.

Секретар судового засідання (помічник судді) Конон В.В.

Представники сторін:

Від стягувача: Вергеліс Я.І., представник, довіреність від 16.12.2025

Від боржника: не прибув.

Від органу ВДВС: не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Київський автомобільний ремонтний завод» про стягнення 798 657, 83 грн, з яких: 683 425, 72 грн основний борг; 73 586, 99 грн пеня; 34 171, 29 грн штраф; 4 734, 99 грн 3% річних; 2 738, 84 грн інфляційні втрати. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати (судовий збір).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 позов задоволено частково. Стягнути з ДП «Київський автомобільний ремонтний завод» на користь ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» 683 425, 72 грн основного боргу, 3 837, 56 грн пені, 8 050, 38 грн штрафу, 4 626, 86 грн 3 % річних, 720, 05 грн інфляційних втрат, а також 10 509, 91 грн судового збору. У задоволені решти позовних вимог про стягнення 69 749, 43 грн пені, 26 120, 91 грн штрафу, 108, 13 грн 3 % річних та 2 018, 79 грн інфляційних втрат відмовлено.

18.09.2024 на виконання рішення від 23.05.2024 Господарський суд міста Києва видав відповідний наказ про примусове виконання рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 замінено боржника у виконавчому провадженні №76833768 з Державного підприємства «Київський автомобільний ремонтний завод» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Фуд 2020».

20.05.2026 через систему «Електронний суд» від ПрАТ «АК «Київводоканал» надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 04.06.2026.

В судове засідання прибув 04.06.2026 прибув представник стягувача (заявника). Представник боржника та органу ВДВС у судове засідання не прибули та про причини неявки суд не повідомили.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (частина 2 стаття 342 Господарського процесуального кодексу України).

Суд, розглянувши скаргу та заслухавши усні пояснення представника заявника оголосив вступну та резолютивну частини ухвали, згідно якої скарга заявника задоволена частково, з огляду на наступне.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (частина 1 стаття 3391 Господарського процесуального кодексу України).

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина 1 стаття 343 Господарського процесуального кодексу України).

Скарга на бездіяльність державного виконавця мотивована наступним:

- 20.01.2025 головним державним виконавцем Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Браташовою Вікторією Іштванівною відкрито виконавче провадження №76833768 щодо виконання наказу Господарського суду міста Києві від 18.09.2024 №910/19839/23;

- 12.05.2025 державним виконавцем у ВП №76833768 винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій з підстав включення боржника до переліку об`єктів малої приватизації, згідно наказу Фонду державного майна України від 23.08.2024 №1996;

- В подальшому об`єкт малої приватизації єдиного майнового комплексу в особі боржника був проданий ТОВ «Інтер Фуд 2020», у зв`язку з чим відбулась зміна боржника у ВП №76833768;

- Державний виконавець листом вих.№87140 від 13.05.2026 повідомив стягувача, що 02.03.2026 на депозитний рахунок Солом`янського ВДВС у міста Києві надійшли кошти, що покривають заборгованість за виконавчими провадженнями, зокрема і ВП №76833768, однак, виконавець одночасно послався на приписи статті 35 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня приватизації або припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації;

- Проте, стягувач вважає, що доводи вказані державним виконавцем не відповідають приписам статті 44 Закону України «Про виконавче провадження» та приписам Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, а відтак державним виконавцем допущено неправомірну бездіяльність, яка полягає в неперерахуванні коштів на користь стягувача у ВП №76833768 у період з 02.03.2026 і до дати подання скарги до суду (20.05.2026).

З огляду на вказані обставини, стягувач просить:

(1) Визнати бездіяльність головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Браташової Вікторії Іштванівни у виконавчому провадженні №76833768 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києві від 18.09.2024 у справі №910/19839/23 на виконання рішення Господарського суду міста Києві від 23.05.2024 №910/19839/23 неправомірною;

(2) Зобов`язати головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчоїслужби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Браташову Вікторію Іштванівну невідкладно перерахувати на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» у виконавчому провадженні №76833768 кошти в розмірі 711 170, 48 грн на виконання рішення Господарського суду міста Києві від 23.05.2024 №910/19839/23.

(3) Стягнути з бюджетних асигнувань Солом`янського відділу державної виконавчоїслужби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» витрати пов`язані з розглядом скарги у розмірі 144, 00 грн.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

На підставі зазначеного можна зробити висновок, що належне виконання державним виконавцем покладених на нього обов`язків гарантує, зокрема, непорушність майнових прав як стягувача, так і боржника.

Підстави зупинення вчинення виконавчих дій регламентовані статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження». Вказана норма визначає виключний перелік підстав зупинення вчинення виконавчих дій, які вчиняються виконавцем шляхом винесення відповідної постанови. Тобто у законодавстві чітко визначені обставини, які можуть бути підставою для зупинення виконавчого провадження, та порядок вирішення питання про зупинення виконавчого провадження, а саме: зупинення виконавчого провадження вирішується безпосередньо виконавцем, на примусовому виконанні якого перебуває виконавче провадження.

Судом встановлено, що головним державним виконавцем Солом`янського ВДВС у місті Києві Браташовою В.І. зупинене ВП №76833768 на підставі пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Окрім цього, ВП №76833768 знаходиться у зведеному виконавчому провадженні №62260824.

Також судом встановлено, що в жовтні 2025 року завершено приватизацію та продаж єдиного майнового комплексу ДП «Київський автомобільний ремонтний завод», що зокрема відображено в ухвалі від 17.03.2026 у даній справі, де судом вирішувалось питання заміни сторони боржника у ВП №76833768 з ДП «Київський автомобільний ремонтний завод» на ТОВ «Інтер Фуд 2020».

В листі вих.№87140 від 13.05.2026 головний державний виконавець Браташова В.І. повідомила стягувача, що 02.03.2026 на депозитний рахунок відділу надійшли кошти, що покривають заборгованість, зокрема за ВП №76833768, проте виконавчі дії будуть зупинені до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації згідно статті 35 Закону України «Про виконавче провадження».

Оцінюючи дії державного (приватного) виконавця у спірних правовідносинах, потрібно враховувати, що відповідно до частин 1 та 3 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

За змістом пункту 13 розділу VII (Облік і звітність за сумами на рахунках органів державної виконавчої служби та приватних виконавців) Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), державний виконавець невідкладно після ознайомлення з інформацією про надходження коштів (на депозитний рахунок) готує розпорядження, яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу державної виконавчої служби.

Тобто, законом визначено, що і в разі, коли кошти з боржника стягнені в примусовому порядку та перераховані на депозитний рахунок виконавчої служби, і в разі, коли боржник добровільно, без вимоги виконавця, виконав судове рішення шляхом перерахування коштів на депозитний рахунок органу виконавчої служби, виконавець зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня перерахувати отримані від боржника кошти стягувачу.

Закон не надає можливості виконавцю притримати кошти, які перебувають на депозитному рахунку виконавчої служби, які вже стягнені чи перераховані на виконання судових рішень.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.04.2026 у справі №545/304/22.

Отже, залишення коштів, перерахованих ТОВ «Інтер Фуд 2020», на депозитному рахунку органу державної служби не відповідає меті Закону України «Про виконавче провадження», а саме не сприяє виконанню судового рішення, яке набрало законної сили та очевидно порушує права стягувача.

З огляду на вищезазначені обставини, суд визнає неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Браташової В.І., яка полягає у неперерахуванні з депозитного рахунку відділення стягувачу грошових коштів у межах виконавчого провадження №76833768 на виконання наказу Господарського суду міста Києві від 18.09.2024 у справі №910/19839/23.

Щодо питання зобов`язати вчинити головного державного виконавця певні дії, а саме перерахувати грошові кошти на користь стягувача, суд вважає, що дана вимогу не підлягає задоволенню, оскільки вказані дії державний виконавець повинен здійснювати самостійно на підставі приписів чинного законодавства України в межах зведеного виконавчого провадження №62260824, в якому зокрема перебуває ВП №76833768 та відповідно до наявною у виконавця інформації щодо суми боргу щодо виконання рішень щодо кожного стягувача.

У відповідності до статті 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Заявник просить стягнути з органу ВДВС судові витрати з розгляду даної скарги у розмірі 144, 00 грн, у зв`язку з надсиланням скарги з додатками головному державному виконавцю Солом`янського ВДВС у місті Києві Браташової В.І. на адресу місцезнаходження відділення.

Вказані обставини підтверджуються долученими заявником до скарги відповідними доказами направлення скарги засобами поштового зв`язку.

Суд констатує, що стаття 344 Господарського процесуального кодексу України або інша стаття чинного господарський процесуальний закон не впорядковує дії суду в частині розподілу судових витрат за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) виконавця у разі часткового задоволення такої скарги.

Разом з тим близька за змістом стаття 129 Господарського процесуального кодексу України (розподіл судових витрат), зокрема частина 4 передбачає, що у випадку часткового задоволення вимог судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві.

Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.

Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26.06.2019 у справі №905/1956/15 (пункт 6.27), від 26.06.2019 у справі №905/1956/15 (пункт 6.27), від 27.11.2019 у справі №629/847/15-к, від 16.06.2020 у справі №922/4519/14 (пункт 6.19), від 13.01.2021 у справі №0306/7567/12 (пункт 28), від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (пункт 105).

Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії. Вказана позиція висловлена в тому числі в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №2-591/11.

Відповідно до частини 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Враховуючи все вищезазначене, суд, застосовуючи процесуальну аналогію, керуючись частиною 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням часткового задоволення скарги дійшов висновку про необхідність стягнути з відділу судові витрати пропорційно задоволеним вимогам скарги, а саме 72, 00 грн на підставі частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищевикладеного, керуючись статтями 11, 129, 233, 234, 235, 343, 344 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на бездіяльність головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Браташової Вікторії Іштванівни у виконавчому провадженні №76833768 задовольнити частково.

2. Визнати бездіяльність головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Браташової Вікторії Іштванівни у виконавчому провадженні №76833768 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києві від 18.09.2024 у справі №910/19839/23 на виконання рішення Господарського суду міста Києві від 23.05.2024 №910/19839/23 неправомірною.

3. В іншій частині скарги відмовити у задоволенні.

4. Стягнути з бюджетних асигнувань Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, проспект Берестейський, 50, 5-поверх; ідентифікаційний код: 35008087) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; ідентифікаційний код: 03327664) витрати пов`язані з розглядом скарги у розмірі 72 (сімдесят дві) грн 00 коп.

4.1. Дана ухвала відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом.

Стягувач: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; ідентифікаційний код: 03327664).

Боржник: Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, проспект Берестейський, 50, 5-поверх; ідентифікаційний код: 35008087).

4.2. Ухвала згідно частини 1 статті 235 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили 04.06.2026 та може бути пред`явлена в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», в строк до 04.06.2029.

5. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 05.06.2026.

Суддя Г.П. Бондаренко-Легких