Рішення № 137170018, 03.06.2026, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/765/26

2/689/595/26

РІШЕННЯ

Іменем України

03.06.2026 селище Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого-суддя Кульбаба А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Лебеденко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Ярмолинці цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 18 459,00 грн. за кредитними договором №595112562 від 08.07.2019.

На обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що 08.07.2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №595112562 на суму 6100 грн, що підписаний відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора P3D856VA. Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 6100 грн, шляхом перерахування через банк-провайдера. Факт надання грошових коштів підтверджується Платіжним дорученням. У подальшому відповідач збільшив суду кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 12 050,00грн.

28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

05.08.2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступив, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ООНЛАЙН ФІНАНС» набув право грошової вимоги до відповідача за вищезазначеним кредитним договором.

11.07.2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» укладено Договір факторингу №11/07/25-Е, згідно з умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 595112562 від 08.07.2019 року.

Згідно з реєстром боржників № Б/Н від 14.07.2025 року за Договором факторингу № 3 від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» становить 18 459,00 грн, з яких: 12 050,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 409,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

28.05.2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , у якому вказала, що ознайомившись з позовом ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС", про стягнення заборгованості за кредитним договором № 595112562 від 08.07.2019, відповідачем не визнається повністю з наступних підстав: відповідач не заперечує проти того що між нею та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» був укладений кредитний договір № 595112562 від 08.07.2019 року на загальну суму 12 050 грн. Проте стверджує, що вказані нарахування здійснені як первісним, так і наступним новим кредитором - ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" поза межами строку кредитування, тобто після спливу визначеного договором строку дії договору. Заявлений до стягнення розмір заборгованості за відсотками в загальній сумі 6 409,00 грн є повністю безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Також твердження позивача про набуття ним статусу належного кредитора є недоведеним. Щодо правомірності нарахування заборгованості в межах визначеного договором строку. Відповідно до умов договору позики № 595112562 від 08.07.2019 року та додатків до нього (що міститься в Додатку № 3 до позовної заяви) кредит надавався у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 12050,00 грн., в межах строку дії Договору - 10 днів з дня підписання договору, з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, а саме до 18.07.2019. Згідно з Договором Відповідач зазначає наступне. За умовами договору відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 Договору, строк його дії та строк надання кредиту є чітко визначеними та становлять 10 (десять) днів. Пунктом 1.4 Договору прямо передбачено: нарахування процентів у розмірі 0,63% на день здійснюється виключно "до закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3 цього Договору". Таким чином, за погодженими сторонами умовами, граничний розмір законних договірних відсотків за весь строк кредитування становить 436,59 грн. Пункт 4.2 Договору передбачає, що у разі неповернення кредиту в строк, початкова ставка скасовується заднім числом, і застосовується підвищена ставка 1,70% за кожен день з моменту укладення договору до закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3 цього Договору. Таким чином, за погодженими сторонами умовами, граничний розмір законних договірних відсотків за весь строк кредитування має становити 1 178,10 грн. Щодо безпідставного застосування ст. 625 ЦК України. У пункті 4.3 Договору кредитор зазначає, що щоденні відсотки у розмірі 1,70% після закінчення строку кредиту є процентами за понадстрокове користування в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. Проте, така кваліфікація є хибною. Відсотки за кредитом нараховані після закінчення строку дії кредитного договору є незаконними. Отже, з урахуванням викладеного, здійснивши детальний та правомірний перерахунок заборгованості за Договором виключно в межах строку його дії. Відповідач доводить, що за договором позики № 595112562 від 08.07.2019 року, проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 10 днів, тобто строку, на який були надані кредитні кошти і, враховуючи визначену фіксовану процентну ставку за кредитами, нарахування процентів має проводитися на рівні фіксованої процентної ставки. Отже обґрунтований розмір грошових зобов`язань Відповідача становить: тіло кредиту (за підвищеною ставкою) 12 050,00 грн; Відсотки (нараховані в межах договірного строку) 1 178,10 грн. Всього (Разом): 13 228,10 грн (тринадцять тисяч двісті двадцять вісім гривень 10 копійок). Щодо необґрунтованості та недоведеності розрахунку заборгованості первісним кредитором. Позивач обґрунтовує заявлені вимоги розрахунком заборгованості складеним Первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога». При цьому , Позивачем у заяві не наведено жодних обгрунтувань на підставу нарахування Відповідачу відсотків які вказані. Відповідач категорично не погоджується із зазначеним розрахунком, оскільки він є необґрунтованим, не містить детального та зрозумілого порядку нарахування процентів, а також не підтверджений належними та допустимими доказами. Відповідач не погоджується із зазначеним розрахунком та вважає його необґрунтованим з наступних причин. Отже, згідно розрахунку Первісного кредитора загальна заборгованість за кредитним договором № 595112562 від 08.07.2019 р. відповідача, станом на 04.03.2020 складає: 17 229,90 грн. з яких 12 050,00 грн - заборгованості за основним боргом, 5 179,90 грн. заборгованість по процентах за користування. З огляду на вищевикладене, наданий Позивачем Розрахунок заборгованості Первісного кредитора є недостовірним, спростовується первинними даними самого ж кредитора та не може бути належним і допустимим доказом у справі. Отже, слід вилучити копію Розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (оригінал знаходиться у Первісного кредитора) (що міститься в додатку № 21 до позовної заяви) з матеріалів справи. Щодо Розрахунку заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»: Відповідачем проведений аналіз щодо наданої Позивачем копії Розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «ТАЛІОН ПЛЮС» (що міститься в Додатку № 22 до позовної заяви), а сааме: детальний перегляд таблиці «Розрахунки, грн», викриває очевидну внутрішню суперечність та штучне неправомірне донарахування суми боргу, яке було вчинене ще на етапі первинного відступлення права вимоги. Зокрема, зазначена таблиця містить наступні суперечливі та неправдиві дані. Завищення вимог на початковій даті та ігнорування даних первісного кредитора: У графі «Дата придбання» розрахунку чітко зазначено 04.03.2020 року. Проте, у першому ж рядку таблиці на цю дату відображено початкову суму 22 784,95 грн, а у Реєстрі вимог ТОВ «ФК «ТАЛІОН ПЛЮС» від 04.03.2020 р. щодо Відповідача одразу зафіксовано суму 18 459,00 грн. Така фіксація є абсолютно безпідставною та протиправною з огляду на таке: Офіційна фіксація боргу продавцем: Первісний кредитор своїм офіційним фінальним розрахунком заборгованості чітко зафіксував стан рахунку Відповідача на дату продажу (04.03.2020 р.): у системі було відновлено чисте тіло кредиту в розмірі 12 050,00 грн, а фінальна сума нарахованих відсотків була остаточно зафіксована на рівні 5 179,90 грн. Загальний законний розмір заборгованості, який підлягав передачі, становив виключно 17 229,90 грн. Свідоме маніпулювання з боку ТОВ «ФК «ТАЛІОН ПЛЮС»: Незважаючи на офіційні фінансові показники первісного кредитора, новий кредитор ТОВ «ФК «ТАЛІОН ПЛЮС» у перший же день відступлення права вимоги (04.03.2020 р.) вніс до свого Реєстру суму 18 459,00 грн, тобто штучно і безпідставно завищив борг на 1 229,10 грн.Невідповідність внесених коригуванням:Бажаючи підігнати внутрішній математичний баланс під штучно вказану у Реєстрі цифру (18 459,00 грн), ТОВ «ФК «ТАЛІОН ПЛЮС» лише 01.08.2020 року (тобто майже через 5 місяців після придбання боргу) здійснює операцію сторнування/ коригування процентів на суму -5 555,05 грн, що формально зменшує вихідне сальдо «До сплати» до 17 229,90 грн (12 050,00 грн тіло, 5 179,90 грн проценти). Таке ретроспективне коригування є прямим доказом того, що станом на 04.03.2020 р. законний розмір заборгованості Відповідача не міг перевищувати 17 229,90 грн. Проте у Реєстрі вимог на цю ж дату ТОВ «ФК «ТАЛІОН ПЛЮС» безпідставно зафіксувало суму 18 459,00 грн. Збільшення зобов`язань позичальника відбулося штучно та авансом ще до моменту відображення коригувань у бухгалтерському обліку компанії. Безпідставне нарахування додаткових стягнень новим кредитором:У рядку від 30.05.2023 року (дата продажу боргу на користь ТОВ «Онлайн Фінанс») у графах «Сплачено» (що фактично відображає обсяг прав, які передавалися за наступним договором факторингу) безпідставно вказано суму процентів у розмірі 6 409,00 грн замість фактично нарахованих та зафіксованих первісним кредитором 5 179,90 грн. Внаслідок цієї маніпуляції в останньому рядку таблиці у графі «До сплати» виник арифметично абсурдний від`ємний показник -1 229,10 грн, який підтверджує, що сума вимог, передана новому кредитору (18 459,00 грн), незаконно перевищує реальний обсяг заборгованості. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор)передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони(клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Відповідач зауважує, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підставі чого було збільшення розміру заборгованості з 17229,90 грн до 18 459,00 грн на момент відступлення права вимоги за цим договором відступлення від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»(далі ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»). Оскільки первісний борг на дату 04.03.2020 р. реально складав 17 229,90 грн, самовільне внесення фінансовою компанією до Реєстру суми 18 459,00 грн є грубим порушенням матеріального права та свідчить про штучне нарахування вигаданої суми у розмірі 1 229,10 грн. З огляду на вищевикладене, наданий Позивачем Розрахунок заборгованості ТОВ «ФК «ТАЛІОН ПЛЮС» є недостовірним, арифметично суперечливим, спростовується первинними даними самого ж кредитора та не може бути належним і допустимим доказом у справі. Отже слід вилучити копію Розрахунку заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (оригінал знаходиться у ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»); (що міститься в додатку № 22 до позовної заяви) з матеріалів справи. Що до договорів про відступлення права вимоги та факторингу № 28/1118-01, № 05/0820-01, № 11/07/25-Е. Аналізуючи позовну заяву та додані до неї документи, Відповідачем встановлено, що Позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів набуття права вимоги за Кредитним договором № 595112562 від 08.07.2019 у встановленому законом порядку. Проаналізувавши договір про відступлення права вимоги , факторингу № 28/1118-01 (Додаток №11 до позовної заяви), договір факторингу № 05/0820-01 (Додаток №14 до позовної заяви), договір факторингу № 11/07/25-Е (Додаток № 17 до позовної заяви) виявлено той факт, що відсутні будь які дані стосовно Відповідача, та первісного договору № 595112562 від 08.07.2019. Так, Позивач посилається на укладення між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, а також на подальше відступлення права вимоги за Реєстром прав вимоги №68 від 04.03.2020. До доказів додано копію Витягу з Реєстру прав вимоги № 68 від 04.03.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 ( Копія Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору факторингу №1) (оригінал знаходиться у Первісного кредитора та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») (додаток 12 до позову). Разом з тим, до матеріалів позову не додано належного доказу фактичної передачі права вимоги саме щодо Відповідача, а саме акту приймання-передачі права вимоги, який би підтверджував момент та обсяг переходу прав за кредитним договором. Надані Позивачем: реєстр прав вимоги, протокол узгодження предмету факторингової операції, акт звірки взаємних розрахунків, не є тотожними акту приймання-передачі права вимоги та самі по собі не підтверджують фактичного переходу права вимоги саме за кредитним договором Відповідача. Крім того, із змісту позовної заяви вбачається, що Реєстр прав вимоги надано не в повному обсязі, оскільки частина інформації прихована під приводом наявності персональних даних інших осіб. У зв`язку з цим Відповідач позбавлений можливості перевірити: цілісність реєстру; послідовність його сторінок; належність включення кредитного договору Відповідача до відповідного реєстру; відсутність змін або доповнень у документі. Щодо Реєстру прав вимоги, наданого Позивачем, Відповідач також звертає увагу суду на те, що вказаний документ містить ознаки невідповідності та можливого технічного втручання у його зміст. Так, сторінки 1 та 3 Реєстру прав вимоги надані у вигляді ксерокопій документів, тоді як сторінка 2 візуально відрізняється від інших сторінок та має ознаки набору тексту у текстовому редакторі, а не копії оригіналу документа. Зокрема, наявні відмінності у: способі відображення тексту, форматуванні документа, якості зображення, структурі та розміщенні реквізитів документа. Подані копія Витягу з Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 (Копія Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору факторингу №2) (оригінал знаходиться у ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») (додаток 15 до позову) та копія Витягу з Реєстру Боржників до Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 (Копія Витягу з Реєстру Боржників до Договору факторингу №3) (оригінал знаходиться у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивача) (додаток 18 до позову) містить такі ж порушення. Вказані обставини викликають обґрунтовані сумніви щодо цілісності Реєстру прав вимоги, автентичності його змісту та відсутності внесення змін або доповнень після первинного створення документа. Також Позивачем не надано належних доказів підписання Реєстру прав вимоги уповноваженими особами сторін, а відтак відсутні належні докази настання моменту переходу права вимоги, передбаченого умовами договору факторингу. Окрім цього, Позивач не надав доказів фактичного виконання договору факторингу, зокрема доказів фінансування факторингової операції та передачі грошових коштів первісному кредитору, хоча відповідно до ст. 1077 ЦК України саме фінансування є істотною ознакою договору факторингу. Під час аналізу наданих Позивачем документів Відповідачем також встановлено невідповідність у розмірі заявленої заборгованості. Так, відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора, сума заборгованості на момент передачі права вимоги складала 17 229 грн. Разом з тим, у розрахунку заборгованості та Реєстрі прав вимоги наступного кредитора ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» вже зазначено суму заборгованості у розмірі 18 459 грн. При цьому Позивачем не надано жодних належних пояснень та документального підтвердження щодо підстав збільшення суми заборгованості на момент переходу права вимоги, не надано деталізованого розрахунку донарахувань, а також не підтверджено правомірність зміни розміру заборгованості. Вказані розбіжності свідчать про відсутність узгодженості між документами первісного та наступного кредитора, що додатково ставить під сумнів достовірність наданих Позивачем доказів та правильність визначення розміру заявленої до стягнення заборгованості. Крім того, оскільки Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт набуття права вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», то відповідно не доведено і можливість подальшого переходу такого права вимоги до наступних кредиторів, зокрема до ТОВ «Онлайн Фінанс» від 30.05.2023, а в подальшому до Позивача від 14.07.2025 у даній справі. Отже із справи слід виключити паперові копії доказів: копію Витягу з Реєстру прав вимоги № 68 від 04.03.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 ( Копія Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору факторингу №1) (оригінал знаходиться у Первісного кредитора та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») (додаток 12 до позову), копію Витягу з Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 (Копія Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору факторингу №2) (оригінал знаходиться у ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК«ОНЛАЙН ФІНАНС») (додаток 15 до позову), копію Витягу з Реєстру Боржників до Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 (Копія Витягу з Реєстру Боржників до Договору факторингу №3) (оригінал знаходиться у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивача) (додаток 18 до позову). Таким чином, Позивачем не доведено належними та допустимими доказами ані факту безперервного та законного переходу права вимоги саме щодо Відповідача, ані правомірності передачі права вимоги у розмірі 18 459 грн, оскільки розмір заборгованості, переданої наступному кредитору, не відповідає розрахунку первісного кредитора та документально не підтверджений. Відтак твердження Позивача про набуття ним статусу належного кредитора є недоведеним, тому просила відмовити в задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. (а.с. 129-135).

01.06.2026 року від представника позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» Сахарової О.І. через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, (а.с. 154-161).

03.06.2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до суду надійшло заперечення ОСОБА_1 (на відповідь на відзив) (а.с. 166-171).

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінюючи докази кожен окремо та в їх сукупності, приходить дло висновку, що позов слід задоволити.

Судом встановлено, що 08.07.2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №595112562 на суму 6 100,00 грн, що підписаний відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора P3D856VA. Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 6 100,00 грн, шляхом перерахування через банк-провайдера. Факт надання грошових коштів підтверджується Платіжним дорученням. У подальшому відповідач збільшив суду кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 12 050,00 грн.(а.с.12-22).

28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого первісним кредитором було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №595112562 від 08.07.2019 року.(а.с.44-47).

05.08.2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступив, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» набув право грошової вимоги до відповідача за вищезазначеним кредитним договором.(а.с.60-62).

11.07.2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» укладено Договір факторингу №11/07/25-Е, згідно з умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №595112562 від 08.07.2019 року (а.с.69-72).

Згідно з реєстром боржників Б/Н від 14.07.2025 року за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» становить 18 459,00грн, з яких: 12 050,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 409,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Відповідно до розрахунку заборгованості, що наданий ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором № 595112562 від 8 липня 2019 року за період з 8 липня 2019 року по 4 березня 2020 року на загальну суму 17 229 грн. 90 коп., з яких тіло кредиту 12 050 грн., проценти 5 179, 90 грн. (а.с. 82-83).

Згідно із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 595112562 від 8 липня 2019 року, що складений ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», згідно якого за період з 04 березня 2020 року по 30 травня 2023 року у відповідача наявна заборгованість в сумі 12 050 грн. - тіло кредиту та 6 409 грн. - проценти (а.с. 84).

Випискою з особового рахунку відповідача за кредитним договором № 595112562 від 8 липня 2019 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМАПАНІЯ «ЕЙС» підтверджується заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за Кредитним договором станом на 26 грудня 2025 року, яка становить 18 459 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумолю кредиту 12 050 грн., прострочена заборгованість за процетами 6 409 грн. (а.с. 85).

Випискою по рахунку відповідача ОСОБА_1 , що наданий АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 23 травня 2026 року, підтверджується зарахування на картку відповідача № НОМЕР_1 за період з 8 липня 2019 року по 22 липня 2019 року грошових коштів: 8 липня 2019 року в сумі 6100 грн. (а.с. 150-152).

Відповідно до платіжної інструкції в національній валюті від 30 травня 2023 року № 4097 підтверджується сплата ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 3 818981, 17 грн. оплата за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року та Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020р. (а.с. 68).

Відповідно до платіжних інструкцій в національній валюті № 360 від 24 вересня 2025 року, № 357 від 19 ваенесня 2025 року, № 358 від 19 вересня 2025 року, № 355 від 18 вересня 2025 року, № 356 від 19 вересня 2025 року, № 317 від 12 серпня 2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» перерахувало ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» грошові кошти за відступлення права вимоги (а.с. 78-81).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Між первісним кредитором і відповідачем укладено кредитний договір.

Первісний кредитор взяті на себе зобов`язання з надання кредитних коштів виконав, тоді як відповідач прострочив їх повернення і сплату відсотків за користування ними.

Таким чином, у первісного кредитора виникло право вимоги до відповідача на суму прострочення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Новим кредитором відповідача у справі є позивач.

За змістом ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ"ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС заборгованість за Кредитним договором №595112562 від 08.07.2019 року у розмірі 18 459,00 грн, яка складається з: 12 050,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6 409,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Так, твердження відповідача щодо неправомірності нарахування заборгованості в межах визначеного договором строку суд відхиляє з наступних причин.

Відповідно до п. 4.1. Невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: шшш.топеууео.иа.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Отже, Правила є у відкритому доступі на Сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Первісного кредитора) за посиланням: Ьирз://топеууео.иа/сопіМепіїаШу/сгегїії;ш1е5/ та Відповідач погодився, що ознайомився з ними (п. 4.1. Договору) Відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору Відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Під час укладення договору Відповідач ознайомився з його текстом та змістом в цілому, паспортом споживчого кредиту, зміст договору жодним чином не порушує його законних прав та інтересів, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловила та з ними погодилась, про що свідчать їїпідписи та згода обробку персональних даних та доступ до кредитної історії.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» Відповідач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Проте, Відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом. Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору. Слід зазначити, що Відповідачем у відзиві на позовну заяву не оспорюється факт укладання кредитного договору № 595112562 від 08.07.2019. Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора. Інформація, надана ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме Відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».

Згідно п.4.3 Кредитного договору Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, дана норма передбачає отримання кредитором гарантій належного виконання зобов`язань боржником у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, однак вже після закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України відсотки не є видом неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Приписи ст. 625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Кредитним договором № 595112562 від 08.07.2019 передбачено розмір прострочених відсотків та конкретну процентну ставку яка буде застосовуватись в період прострочення. Всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов Кредитного договору. Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора.

Інформація надана ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, викладена в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».

Доводи відповідача проте, що позивач неправомірно стягнув відсотки після закінчення кредитного договору суд розцінює критично та відхиляє. Так, відповідно до п.п. 140-141 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі 910/4518/16:Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, навів висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів. Таким чином, за умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів: За користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором. За користуванням кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і, за весь час прострочення. Також суд наголошує на тому, що позивач у свої позовній заяві користувався безпосередньо статтею 625 ЦК України. Як зазначалося вище сторони в кредитному договорі узгодили що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (відповідно до п. 4. 3. Кредитного договору) а.с. 13.

Тобто, у справі № 5017/1987/2012 сторони чітко та недвозначно визначили, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються проценти, які при цьому не є процентами за «користування кредитом», а є відповідальністю за порушення зобов`язання, та погодили їх розмір. Установивши зазначене, суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення таких процентів.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 касаційний суд дійшов такого висновку: «проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування».

Отже, відповідно до позиції Верховного Суду, після закінчення строку дії кредитного договору або у разі пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов`язання. У такому випадку нарахування можливе на підставі ст. 625 ЦК України: «Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».

Положеннями статей 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18).

Враховуючи порушення Відповідачем зазначених норм матеріального права, що регулюють договірні зобов`язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

Отже, на переконання суду, у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України).

Таким чином, в даному випадку розрахунок заборгованості, що наданий ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», згіно якого у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором № 595112562 від 8 липня 2019 року за період з 8 липня 2019 року по 4 березня 2020 року на загальну суму 17 229 грн. 90 коп., з яких тіло кредиту 12 050 грн., проценти 5 179, 90 грн., є належним та допустимим доказом (а.с. 82-83). Такими же належними і допустимими доказами є: розрахунок заборгованості за кредитним договором № 595112562 від 8 липня 2019 року, що складений ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», згідно якого за період з 04 березня 2020 року по 30 травня 2023 року у відповідача наявна заборгованість в сумі 12 050 грн. - тіло кредиту та 6 409 грн. - проценти (а.с. 84); виписка з особового рахунку за кредитним договором № 595112562 від 8 липня 2019 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМАПАНІЯ « ЕЙС», згідно якої заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за Кредитним договором станом на 26 грудня 2025 року становить 18 459 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 12 050 грн., прострочена заборгованість за процентами 6 409 грн. (а.с. 85).

Отже, суд не бере до уваги контррозрахунок, що наданий відповідачем у відзиві на позов, оскільки він суперечить розрахунку заборгованості, що наданий первісним кредитором (ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та не узгодждується із постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17.

Суд розцінює критично та не бере до уваги доводи відповідача щодо непереходу права вимоги за кредитним договором до позивача.

28.11.2018 між ТОВ МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" (Клієнт) та ТОВ Таліон Плюс" (Фактор) укладено Договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року. Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід`ємну частину. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024.

Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги. В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору. Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін. Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 68 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 17 229,90 грн (копія долучена до позовної заяви). Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. З урахуванням викладених обставин, можна зробити висновок, що Сторони виконали умови договору факторингу №28/1118-01 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу №28/1118-01; уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу.

Таким чином, право вимоги перейшло від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже Право вимоги до Відповідача перейшло до ТОВ "Таліон Плюс" 04.03.2020, тобто після укладання Кредитного договору № 595112562 від 08.07.2019. Отже, Відповідач не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, Позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 р. та витяг з реєстру прав вимоги №68 від 04.03.2020 до Договору факторингу № 28/111801 від 28.11.2018. Відповідно до умов договору факторингу № 28/1118-01 передача (відступлення) прав вимоги здійснюється у момент підписання реєстру прав вимог. При цьому така передача не прив`язується до конкретного кредитного договору, а охоплює всі права вимоги, зазначені в реєстрах.

Згідно з умовами договору факторингу, клієнт (первісний кредитор) зобов`язувався передати фактору всі права вимоги, зазначені в реєстрах прав вимоги. Це підтверджує факт фактичного відступлення прав вимоги, яке не обмежується виключно моментом укладення кредитного договору чи датою договору факторингу, а відбувається на підставі відповідного реєстру.

Зокрема, реєстр прав вимоги до договору факторингу від № 28/1118-01 до якого включено Кредитний договір №595112562 від 08.07.2019 укладено 04.03.2020, тобто через три місяці після укладення кредитного договору. Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не є майбутнім, як помилково вважає Відповідач.

Варто зазначити, що реєстр прав вимоги, підписаний сторонами, містить всі необхідні дані (сума вимоги, боржник, дата переходу, підписи), то він є достатнім доказом передачі права вимоги. Відповідно до ст. 203 ЦКУ, правочин є дійсним, якщо він відповідає волевиявленню сторін та не суперечить закону.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про його предмет, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів відповідного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами договору факторингу є предмет договору та ціна відступлення права вимоги. Оскільки сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, це підтверджує належне відступлення права вимоги. Крім того, сторони погодили викласти зазначені умови договору в реєстрі.

Зокрема, згідно ч. 1. ст. 1077 ЦК України - за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, на переконання суду, відповідач неправильно трактував положення договору та дійшов хибного висновку, що передача права вимоги відбувається у момент підписання договору. Насправді ж право вимоги переходить у момент підписання реєстру, який є невід`ємною частиною договору факторингу. Враховуючи викладене, позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Висновок відповідача про відсутність переходу права вимоги є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договором факторингу. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 (копія долучена до позовної заяви). Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 строк дії цього Договору закінчується 04 серпня 2021 року. Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід`ємну частину. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 (копія долучена до позовної заяви) та № 3 від 30.12.2022 (копія долучена до позовної заяви) - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. Таким чином, додатковими угодами №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 продовжено строк дії Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.

Пунктом 2.1. Розділу 2 Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Тобто, предметом Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 3 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу №05/0820-01 встановлено, що Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за цим Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до цього Договору. Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у разі бажання та необхідності Сторін.

Згідно п. 4.1. Право вимоги переходить від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі установленій в Відповідному додатку. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 18459,00 грн (копіядолучена до позовноїзаяви). Відповідно до п.1.6. Договору Факторингу «Фінансування» - сума коштів, що сплачується Фактором Клієнту за відступлення Права вимоги на умовах цього договору». Відповідно до п.3.1.1. Фінансування - належна до сплати Клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному Реєстрі прав вимог окремо. Отже, договір № 05/0820 - 01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме: 05.08.2020 - 30.12.2024. З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, підписання реєстру прав вимог - передача права вимоги відбулась в межах часових рамок чинності Договору факторингу до 30.12.2024. Слід також звернути увагу, що відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 Фактор (ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс») має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб. Тобто, створення Реєстрів прав вимог до договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та №05/0820-01 від 05.08.2020 відбувається за формою, що визначена у відповідних додатках. Таким чином, вбачається, що вищезгадані Реєстри можуть бути укладені в будь-який момент чинності Договорів факторингу, а перехід права вимоги відбувається в день підписання кожного з Реєстрів.

11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №11/07/25-Е. Відповідно до п.1.1. за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Ціна Продажу - сума грошових коштів, що сплачується Фактором Клієнту на умовах даного Договору, розмір якої встановлюється згідно з п.3.3. цього Договору.

Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 є невід`ємною частиною Договору (п.1.1.). Витяг з Реєстру Боржників долучено до позовної заяви. Згідно п.1.2 Договору перехід від Клієнта (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») до Фактора (Позивач) Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2.

Відповідно до Договору Реєстр Боржників - це інформація, що стосується Боржників, оформлена за формою, встановленою в відповідному Додатку (форма Реєстру Боржників) до цього Договору. Таким чином, згідно витягу з Реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача на загальну суму 18459,00 грн (додаток долучено до позовної заяви). Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору . На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 (копію долучено до позовної заяви).

Реєстрів прав вимоги, надані Позивачем, витяги з Реєстру прав вимоги до Договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, № 05/0820-01 від 05.08.2020 та № 11/07/25-Е від 11.07.2025 підписані та мають печатки уповноважених осіб, а також зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін. Дані документи долучені разом з позовною заявою. Ці документи містять всі необхідні реквізити, підписи сторін та оформлені належним чином, відповідно до встановлених форм договорів факторингу. На момент подачі позову Позивачем, долучено всі наявні на той час документи, які передані первісним Кредитором та всіма наступними Факторами.

Згідно зі статтею 95 ЦПК України, письмові докази можуть подаватися як у вигляді оригіналів, так і належним чином засвідчених копій. Якщо оригінали знаходяться у третіх осіб чи відповідача, позивач повинен зазначити, у кого саме вони зберігаються, що узгоджується з вимогами статті 83 ЦПК України. Відповідно до вищевикладеного, Позивач на підтвердження переходу прав вимоги надав витяги з реєстрів, що відповідають формам погодженим Договорами факторингу та відповідають законодавству України.

Суд також констатує, що чинне законодавство України не містить чітких вимог щодо форми витягів з реєстрів, які підтверджують перехід права вимоги за договорами факторингу. У контексті статей 512 та 1077 ЦК України, перехід права вимоги може підтверджуватися документами, які належним чином фіксують факт укладення договору факторингу та передачі прав. Це можуть бути засвідчені копії витягів, електронні документи або документи, підписані обома сторонами договору. Законодавець не встановлює вичерпного переліку чи форми таких документів, що вказує на необхідність їх оцінки з точки зору загальних критеріїв допустимості та належності, передбачених ЦПК України.

Реєстри прав вимоги в межах договорів факторингу містять інформацію, яка відповідно до законодавства України належить до таємниці фінансової послуги. Це положення закріплене в статті 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», де зазначено, що конфіденційна інформація, яка стосується фінансових послуг, не підлягає розголошенню без згоди відповідних осіб, крім випадків, прямо передбачених законом. У контексті договорів факторингу така інформація включає деталі щодо боржників, їхніх зобов`язань

Крім того, реєстри прав вимоги містять персональні дані боржників, які захищені Законом України «Про захист персональних даних». Відповідно до цього закону, будь-яка обробка або передача таких даних можлива лише за згодою суб`єкта персональних даних або в межах чітко визначених правових підстав. У разі надання таких даних без правових підстав може виникнути загроза порушення прав осіб, чиї дані зазначені в реєстрі.

Також важливо враховувати, що Закон України «Про інформацію» захищає конфіденційну інформацію, до якої належать дані про особу, умови її зобов`язань чи взаємодії із фінансовими установами. Цей закон встановлює, що доступ до такої інформації має бути обмежений та може здійснюватися виключно уповноваженими особами.

Враховуючи викладене, сторона, яка уклала договір факторингу, не має права надавати повний реєстр прав вимоги третім особам. Це пояснюється тим, що умови договорів, за якими передаються права вимоги, є предметом конфіденційності. Надання такого реєстру могло б розкрити інформацію, яка не стосується конкретного предмета договору або конкретної передачі прав вимоги, що порушує зобов`язання сторони за договором та чинне законодавство України.

Фактор, отримуючи право вимоги до певних боржників, отримує доступ лише до тієї інформації, яка є необхідною для реалізації цих прав. Передача інших даних, що стосуються боржників, права вимоги до яких не передавалися, є неправомірною. Це зобов`язує клієнта забезпечити належний відбір документів та інформації, яка передається фактору, обмежуючись лише витягами або копіями, що стосуються переданих прав.

Важливо також зазначити, що надання копій документів або витягів, які підтверджують право вимоги або містять інформацію, необхідну для реалізації цього права, може здійснюватися безпосередньо особою, до якої перейшло право вимоги. Такий підхід гарантує збереження принципу конфіденційності та захисту персональних даних, оскільки доступ до інформації обмежується лише тими суб`єктами, які мають юридичну необхідність або повноваження для її отримання.

З матеріалів справи вбачається, що подані витяги з реєстрів прав вимоги за договором факторингу відповідають вимогам, встановленим законодавством України.

Скан-копія витягу з реєстру прав вимоги № 68 від 04.03.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, скан-копія витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та скан-копії Витягу з Реєстру Боржників до договору № 11/07/25-Е від 11.07.2025, оформлені у фізичній формі, вони мають усі необхідні реквізити, а саме: назву, форму, погоджену сторонами, підписи сторін та основну інформацію, яка чітко підтверджує факт переходу права вимоги за кредитними договорами. Відповідно до частини першої статті 513 ЦК України, перехід права вимоги має бути підтверджений належними доказами, але конкретної форми витягів з реєстрів у законодавстві не встановлено. Законодавець лише вимагає, щоб передані документи підтверджували зміст зобов`язання та факт переходу права вимоги, що у даному випадку забезпечено. Важливо зазначити, що витяги з реєстрів боржників (прав вимог) формуються безпосередньо клієнтом та фактором, тобто сторонами договору факторингу. Позивач, як новий кредитор, не має впливу на їх форму чи вигляд, а також доступу до повного реєстру. Його роль обмежується отриманням документів, які передаються йому у зв`язку з виконанням договору факторингу. Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України, договір факторингу є двостороннім правочином, який передбачає перехід права вимоги від первісного кредитора до нового, і всі документи, що супроводжують цей процес, можуть мати індивідуальну форму, визначену за домовленістю між сторонами.

Таким чином, подані витяги з реєстрів відповідають загальним вимогам належності та допустимості доказів, передбаченим статтями 76 та 77 ЦПК України. Законодавство України не встановлює чіткої уніфікованої форми таких витягів, а тому важливим є зміст документа, його реквізити та відповідність домовленостям між сторонами договору.

Отже, право вимоги за Кредитним договором № 595112562 від 08.07.2019 передані ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та в подальшому Позивачу на підставі Реєстрів прав вимоги, який оформлений належним чином.

Оплата за відступлення прав вимоги підтверджується належними і допустимими доказами: квитанціями від 24 вересня 2025 року № 360, від 30 травня 2023 року № 4097, від 19 вересня 2025 року № 357, від 19 вересня 2025 року № 358, від 18 вересня 2025 року № 355, від 19 вересня 2025 року № 356, від 12 серпня 2025 рооку № 317, від 4 вересня 2025 року № 344 (а.с. 68, 78-81).

Твердження відповідача про визнання Витягу з Реєстру прав вимоги № 68 від 04.03.2020 (додаток 12 до позовної заяви), який засвідчений виключно підписом представника позивача, неналежним, недопустимим доказом та таким, що викликає обґрунтовані сумніви щодо його достовірності, оскільки наданий суду витяг не є витягом з реєстру боржників, оскільки являє собою аркуш паперу, на якому позивачем надрукована певна інформація, яка на думку відповідача не відповідає інформації, наявній в реєстрі боржників, що є додатком до зазначеного договору факторингу, суд відхиляє.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Приписом ч. 5 ст. 95 ЦПК України встановлено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. А частина 6 статті 95 ЦПК України передбачає, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотання учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Так, в порушення припису ст. ст. 12, 13, 84, 95 ЦПК України відповідачем не заявлялося клопотання про витребування оригіналу вказаного доказу для його дослідження в судовому засіданні, тому зазначений доказ - Витяг з Реєстру прав вимоги № 68 від 04.03.2020 є належним та допустимим доказом.

З цього приводу суд також відхиляє твердження відповідача про визнання недопустимими доказами: копію Витягу з Реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 5 серпня 2020 року та копію витягу з Реєстру Боржників до Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025р., адже відповідачка не клопотала про витребування оригіналів цих доказів судом.

А перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги підтверджується копіями платіжних інструкцій: 24 вересня 2025 року № 360, від 30 травня 2023 року № 4097, від 19 вересня 2025 року № 357, від 19 вересня 2025 року № 358, від 18 вер6сня 2025 року № 355, від 19 вересня 2025 року № 356, від 12 серпня 2025 рооку № 317, від 4 вересня 2025 року № 344 (а.с. 68, 78-81).

Суд також констатує, що позивачем долучено до позовної заяви Акт звірки станом на 31.12.2020 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що підтверджує перехід за Реєстром правом вимоги № 68 від 04.03.2020 року. Акт звірки є достовірним, належним і допустимим доказом. Даним актом доводиться, що сторони підтверджують, що станом на 31.12.2023 року Фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за Реєстром прав вимоги № 68 від 04.03.2020 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (а.с. 59).

Також суд зазначає, що до Акту звірку доєднаний також протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимоги № 68 від 04.03.2020 року. в якому зазначено: п. 2. Сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов щодо відступлення Клієнтом Фактору прав грошових вимог, визначених в Реєстрі, правочин щодо їх передачі є завершеним (а.с. 59 зворот).

Отже, Акт звірки та Протокол узгодження підписаний сторонами договору факторингу, а саме: ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (а.с. 59).

Що стосується вимоги представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат, а саме: витрат на професійну правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн, суд зазначає наступне.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У позові представник позивача просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.141 ЦПК України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар у адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті від повідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.137 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до ЗаконуУкраїни «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (ч.3 ст.4 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Гонорар є формою винагороди адвоката заздійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об`єднанням.

Такі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 31 травня 2023 року у справі №757/13974/21-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 зазначено, що витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.

Судом встановлено, що позовну заяву підписано директором ТОВ «ФК "ЕЙС» Сахаровою О.І., в порушення припису п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України представником позивача не надано суду доказів того, що адвокат Соломко О.В. надавав усні консультації позивачу, а також докази підготовки, складання та подачі позовної заяви до суду. Крім цього, відповідь на відзив також підписана Сахаровою О.І. (а.с. 154-162).

Суд не бере до уваги адвокатський запит, як доказ у справі, оскільки зазначений документ лише підтверджує факт звернення адвоката із запитом про надання інформації та не містить відомостей щодо обставин, які входять до предмета доказування у даній справі. Відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін. Адвокатський запит не підтверджує та не спростовує наявність чи відсутність кредитних правовідносин, розмір заборгованості або інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а тому не є належним доказом у даній справі. Тому у задоволенні стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 7000 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, оскільки позов задоволено повністю, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 6, 512, 514, 516, 526, 530, 612, 625, 1048, 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 268, 279, 263 - 265, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС (місцезнаходження: 02094, місто Київ, вул. Юрія Поправки, буд.6, кабінет 13, код ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за Кредитним договором №595112562 від 08.07.2019 року у розмірі 18 459,00 грн (вісімнадцять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять гривень), яка складається з: 12 050,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6 409,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС (місцезнаходження: 02094, місто Київ, вул. Юрія Поправки, буд.6, кабінет 13, код ЄДРПОУ: 42986956) судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

У задоволенні стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн - відмовити повністю.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 05.06.2026.

Суддя А.В. Кульбаба