Рішення № 137169051, 05.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 рокусправа № 380/393/26Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: майдан Свободи, 5, Держпром., 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022; код ЄДРПОУ 14099344), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.12.2025 №913050150635 про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести позивача з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу»;

- здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідок про складові заробітної плати, виданих фінансовим управлінням Шептицької (Червоноградської) міської ради від 19.11.2025 № 201 та № 202.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 23 грудня 2025 року вона подала заяву про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно зі статтею 37 Закону України «Про державну службу» № 3723 -XII (у редакції, чинній до 01.05.2016 року) та пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-XIII від 10.12.2015, з урахуванням довідки про складові заробітної плати діючого заступника начальника фінансового управління Шептицької (Червоноградської) міської ради для призначення особі пенсії державного службовця і довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, які видані відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 823 від 12 липня 2024 року фінансовим управлінням Шептицької (Червоноградської) міської ради від 19.11.2025 № 201 та № 202, оскільки вона працювала на посаді заступника начальника міського фінансового управління по 19.03.2006.

Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.12.2025 № 913050150635 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за зазначеною статтею. У вказаному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області вказано, що оскільки у період з 29.03.2006 по 30.09.2017 позивач вже отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III, розрахунок якої проводився за нормами Закону України «Про державну службу», то після переведення її на пенсію на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003, за її бажанням пенсія держслужбовця може бути поновлена у розмірі, який було встановлено до переведення, а призначати вдруге даний вид пенсії з оновленим довідками законні підстави відсутні, адже проведення перерахунків пенсій державним службовцям відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII не передбачено.

Позивач вважає таку відмову протиправною та вказує, що в неї наявні всі умови для переведення на пенсію за віком згідно зі статтею 37 Закону України «Про державну службу» № 3723 -XII (у редакції, чинній до 01.05.2016 року) та пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення», і сам факт того, що вона вже двічі переводилась між видами пенсій, не є перешкодою.

Зазначає, що право на таку пенсію не виникає знову, а зберігається, якщо воно було набуте станом на 01.05.2016, Закон не забороняє переведення на пенсію держслужбовця навіть після: отримання пенсії іншого спеціального виду; переходу на загальну пенсію.

Враховуючи наведене вище, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 14.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ухвалою про відкриття спрощеного позовного провадження, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву з дати отримання ухвали про відкриття провадження. Однак, станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи від відповідача на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

23.12.2025 позивач звернулася до пенсійного органу зі заявою про здійснення перерахунку її пенсії, а саме переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням довідок фінансового управління Шептицької міської ради:

- №201 від 19.11.2025 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за посадою діючого заступника начальника фінансового управління Шептицької міської ради станом на жовтень 2025 року;

- №202 від 19.11.2025 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби за посадою діючого заступника начальника фінансового управління Шептицької міської ради станом на листопад 2023 року жовтень 2025 року.

За принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що розглядав вказану вище заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.12.2025 №913050150635 позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії, мотивуючи тим, що за матеріалами пенсійної справи у період з 29.03.2006 по 30.09.2017 ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», розрахунок якої проводився за нормами Закону України «Про державну службу». Законом України №2148-VIIІ від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» були внесені зміни у тому числі до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до п. 13 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі, якщо особі призначено пенсію відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», не переглядається.

Якщо розмір пенсії, обчислений відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», буде більший від розміру пенсії, обчисленого у тому числі відповідно до Закону України «Про державну службу», проводиться автоматичне, без звернення особи, переведення на пенсію на умовах, передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за матеріалами пенсійної справи.

Особи, пенсію яким відповідно до абзацу 2 цього пункту переведено на пенсію на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду України для переведення на пенсію за нормами законодавчих актів, передбачених абзацом 2 цього пункту, з установленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення.

Оскільки станом на 01.10.2017 розмір пенсії ОСОБА_1 за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» був більший, ніж розмір пенсії, обчислений за нормами Закону України «Про державну службу», з 01.10.2017 ОСОБА_1 було переведено на пенсію за віком на загальних підставах.

У зв`язку з тим, що пенсія ОСОБА_1 , як державному службовцю, призначалася довічно, призначати вдруге даний вид пенсії законні підстави відсутні. За нормами діючого законодавства, у разі доцільності, можливе лише поновлення раніше призначеної пенсії.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

До 01 травня 2016 року умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ).

Водночас з 01 травня 2016 року принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначаються Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ (далі - Закон №889-VІІІ).

Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.

Крім того, пунктом 1 Порядку № 622 також, аналогічно до положень статті 90 Закону № 889-VІІІ, визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.

Також суд зазначає, що підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічні положення закріплені у Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 (далі - Порядок №622).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Так, відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які:

а) досягли певного віку;

б) мають передбачений законодавством страховий стаж;

в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19, від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17, від 11 квітня 2023 року у справі № 1.380.2019.003855.

Статтею 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-ІІІ (далі - Закон № 2493-III) визначено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно з ст.3 Закону № 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій (далі - Закон №2148-VIII) частину сьому статті 21 Закону №2493-ІІІ викладено в новій редакції, згідно з якою пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (застосовується з 01 жовтня 2017 року).

Однак, частина сьома статті 21 Закону №2493-III в редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, передбачала, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Пенсія в частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом №2148-VIIІ були внесені зміни також і до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Зокрема, відповідно до п. 13 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 - застосовується з 1 жовтня 2017 року) у разі, якщо особі призначено пенсію відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», не переглядається та пенсія не індексується.

Отже, як встановлено судом, позивач у період з 29.03.2006 по 30.09.2017 вже отримувала пенсію за віком, хоча й відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», однак розрахунок такої на виконання вимог ч. 7 ст. 21 цього Закону проводився за нормами Закону №3723-ХІІ.

Зданого приводу суд відхиляє аргументи позивача про те, що пенсія за нормами Закону №3723-ХІІ їй раніше не призначалася.

В подальшому, оскільки станом на 01.10.2017 розмір пенсії ОСОБА_1 за Законом №1058-IV був більший, ніж розмір пенсії, обчислений за нормами Закону №3723-ХІІ, з 01.10.2017 ОСОБА_1 було переведено на пенсію за віком на загальних підставах.

23.12.2025 позивач звернулася до пенсійного органу зі заявою, у якій просила знову перевести її на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ, додавши оновлені довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

Відповідач оскаржуваним рішенням у переведенні на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ відмовив фактично з тих підстав, що пенсію за віком, обчислену за нормами Закону №3723-ХІІ вона вже отримувала до 01.10.2017, а проведення перерахунків пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців чинним законодавством не передбачене.

Отже, у цій справі ключовим є питання правозастосування норм пенсійного законодавства у контексті реалізації особою права на повернення до виду пенсійного забезпечення, який їй уже було призначено у минулому, зокрема - до пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-XІІ, після переведення на інший вид пенсії - за нормами Закону №1058-IV. У зв`язку з цим предметом судового розгляду також є питання з`ясування правомірності повторного застосування положень Закону № 3723-XІІ для перерахунку такої пенсії на підставі нових довідок про складові заробітної плати, виданих за посадою, з якої особа звільнилася з державної служби, та встановлення наявності у неї відповідного суб`єктивного права.

Суд звертає увагу, що порушене у справі питання правомірності повторного переведення особи на пенсію за віком, обчислену за нормами Закону №3723-ХІІ, а також можливості її перерахунку на підставі нових довідок про складові заробітної плати не є новим для судової практики й вже було предметом розгляду у Верховному Суді.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі №300/936/23 викладено правовий висновок, згідно з яким ані Закон №889-VIII, ані Закон №1058-IV не містять положень, які б передбачали підстави або механізм для перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку зі зміною (збільшенням) розміру заробітної плати діючих службовців. Аналогічним чином, жодних підстав для такого перерахунку не передбачає і стаття 37 Закону №3723-ХІІ, яка регламентує порядок призначення пенсії за віком державним службовцям.

Верховний Суд у згаданій постанові також наголосив на принципі прямої дії закону в часі: до правовідносин щодо перерахунку пенсій підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент звернення за перерахунком або переведенням, а не те, що діяло на час первинного призначення пенсії. Отже, законодавство, чинне на момент звернення позивача, не передбачало можливості проведення перерахунку пенсії державного службовця, зокрема на підставі поданих нею довідок про оновлені складові заробітної плати.

У зв`язку із викладеним, суд не вбачає підстав вважати обґрунтованими доводи позивача щодо наявності у неї правових умов для реалізації права на отримання пенсії державного службовця відповідно до пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII та статті 37 Закону України №3723-XІІ.

Зазначені положення не передбачають можливості повторного призначення або перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку із зміною складових заробітної плати після припинення державної служби.

У контексті розгляду даної справи суд бере до уваги правову позицію, викладену у Рішенні Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року №3-р/2022 у справі №3-132/2018 (5462/17), ухваленому за конституційною скаргою щодо перевірки на відповідність Конституції України підпункту 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №?889-VIII.

У зазначеному Рішенні Конституційний Суд України визнав вказане положення таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), у частині, в якій воно унеможливлювало здійснення перерахунку пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XІІ зі змінами. Водночас Суд наголосив на обов`язку Верховної Ради України внести відповідні законодавчі зміни з метою врегулювання порядку і механізму перерахунку пенсій, призначених за зазначеною нормою, з урахуванням приписів Конституції України, принципу правової визначеності та висновків цього Рішення.

Таким чином, Конституційний Суд України підтвердив необхідність законодавчого унормування механізму реалізації права на перерахунок пенсії державного службовця, однак до моменту такого врегулювання саме по собі визнання норми неконституційною не створює підстав для автоматичного перерахунку пенсії в судовому порядку без відповідного законодавчого механізму.

Аналогічні правові висновки щодо застосування зазначених норм права були викладені у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі № 520/6418/21.

Підсумовуючи викладене, з огляду на приписи статті 37 Закону №3723-ХІІ, положення розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, статті 90 цього ж Закону, суд дійшов висновку, що чинне законодавство України не передбачає можливості повторного призначення пенсії державного службовця, яка вже була призначена раніше, а також не встановлює правового механізму її перерахунку у зв`язку зі зміною (збільшенням) складових заробітної плати. Визнання підпункту 1 пункту 2 розділу XI Закону №889-VIII таким, що не відповідає Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року №?3-р/2022), не надає особі безпосереднього права на перерахунок пенсії без наявності відповідного законодавчого врегулювання механізму такого перерахунку. До моменту внесення Верховною Радою України відповідних змін, якими буде унормовано порядок реалізації цього права, вимоги про переведення особи на пенсію державного службовця та її перерахунок не можуть вважатися обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.07.2025 у справі №140/5363/24.

В той же час, суд враховує, що за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє останній після призначення пенсії, перейти з одного виду пенсії на інший, або звернутись до органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за іншим законом.

Попри це, як вже йшлося вище, відповідно до п. 13 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі, якщо особі було призначено пенсію відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність», її виплата за бажанням особи може поновлюватися, однак у розмірі, який було встановлено до переведення.

Враховуючи вищевикладене, суд не заперечує права позивача на перехід на пенсію по віку відповідно до Закону №3723-XII, однак без врахування оновлених довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

Більше того, надаючи правову оцінку наданим довідкам фінансового управління Шептицької міської ради: №201 від 19.11.2025 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за посадою діючого заступника начальника фінансового управління Шептицької міської ради станом на жовтень 2025 року та №202 від 19.11.2025 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби за посадою діючого заступника начальника фінансового управління Шептицької міської ради станом на листопад 2023 року жовтень 2025 року, суд звертає увагу, що такі не відповідають формі, встановленій у додатках 4, 6 до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622.

Також, відповідно до абзацу 6 пункту 4 Порядку № 622 за бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Натомість, позивачу згадана вище довідка видана про середні розміри надбавок, премій та інших виплат за листопад 2023 року жовтень 2025 року, що суперечить як абзацу 6 пункту 4 Порядку № 622, так власне і самій формі довідки.

Крім цього, відповідно до пункту 5 Порядку № 622 довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу» та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.

Отже, оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позивач не має права на проведення перерахунку пенсії згідно Закону №3723-XII на підставі оновлених довідок про заробітну плату №201 від 19.11.2025 та №202 від 19.11.2025, а у разі переведення позивача на пенсію за нормами Закону №3723-XII без урахування таких довідок, розмір її пенсійної виплати буде меншим, ніж остання отримує на даний час згідно Закону №1058-IV, то рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.12.2025 №913050150635 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII є правомірним.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволені позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяБратичак Уляна Володимирівна