Рішення № 137168673, 14.05.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/554/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс Агро" (77000, Івано-Франківська область, Івано-Франківський р-н, с. Залужжя, вул. Незалежності, буд.1; ідент. код 13655286)

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Приватне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" (ідент. код 00851519, 03115, м. Київ, проспект Берестейський, 121 В, офіс 106)

до Військової частини НОМЕР_1

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків (КЕВ м. Харків) (61024, Харківська обл., місто Харків, вул. Сковороди Григорія, 61; ідент. код 07923280)

про усунення перешкод у здійсненні права користування

за участю представників:

позивача не з`явився

3-я особа (ПрАТ "Агрохолдинг Авангард") - не з`явився

відповідача не з`явився

3-я особа (КЕВ м. Харків) - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіс Агро" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до військової частини НОМЕР_1 (відповідач), згідно якої просить суд зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код НОМЕР_2 ) усунути перешкоди у здійсненні права користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіс Агро" нежитловими приміщеннями, загальною площею 1293,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський р-н, с. Хроли, вул. Зорянська/Миколаївська, 25/2, шляхом їх звільнення.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.02.2026 у справі № 922/554/26 позовну заяву ТОВ "Авіс Агро" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження; проведення підготовчого засідання у справі призначено на 19 березня 2026 року о 10:30.

3-ю особою (ПрАТ "Агрохолдинг Авангард") 04.03.2026 подало до суду письмові пояснення (вх. № 5306), які судом долучені до матеріалів справи. У наданих поясненнях третьою особою повідомлено, що протягом дії Договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 298 від 07.06.2024 неодноразово звертався до відповідача щодо припинення договірних відносин за вищенаведеним Договором у зв`язку з відновленням підприємством господарської діяльності та необхідністю налагодження останнім виробничих процесів. Звернення були залишені без відповіді та відповідач до сьогоднішнього дня не звільнив орендовані нежитлові приміщення у строк, зазначений у Договорі, чим не виконав свої обов`язки за Договором, а відповідно порушує право власності на вказану нерухомість. Одночасно 3-ю особою повідомлено, що 01.10.2025р. ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" продало ТОВ "Авіс Агро" адміністративний корпус літ. «А-2», загальною площею 1293,7 кв.м., що розташований за адресою: 62480, Харківська область, Харківський район, с. Хроли, вул. Зорянська/Миколаївська, буд. 25/2, а також за ТОВ "Авіс Агро" зареєстровано право власності на нежитлову будівлю в реєстрі речових прав на нерухоме майно. А відтак, просить позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс Агро" задовольнити.

3-ю особою (Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків) 11.03.2026 подало до суду письмові пояснення (вх. № 5875), які судом долучені до матеріалів справи. У наданих поясненнях третьою особою повідомлено, що Договір № 298 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном, в порядку приписів п. 10.4, продовжено як мінімум до 30.04.2026; відповідачем не було порушено п. 10.5. Договору, таким чином відсутні підстави для дострокового розірвання договору. При цьому, третьою особою наголошено, що кінцевим бенефіціарним власником як Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс Агро" (відсоток частки 100%) так і Приватним акціонерним товариством "Агрохолдинг Авангард" (відсоток частки 98%) є одна та сама фізична особа: Піацца Ніколас Ентоні, громадянства Сполучені Штати Америки, 82414, місто Коуді, Вайомінг, 14-та Стріт, офіс 414. Із зазначеної інформації можна зробити Висновки, що одна і таж сама фізична особа продала собі від себе Майно і в результаті зазначеного правочину намагається навмисно (повністю розуміючи свої дії) позбавити Відповідача права на законне користування Майном. Посилаючись на приписи п. 1, 2 ст. 770 Цивільного кодексу України, якою унормовано, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця, 3-ю особою наголошено, що до позивача після отримання у власність Майна перейшли всі права і обов`язки попереднього власника Майна і договір продовжує дію на тих самих умовах далі. А відтак просить в позові відмовити.

Відповідачем 11.03.2026 подано до суду відзив на позовну заяву (вх. № 5891), згідно з яким відповідач посилаючись на дію військового стану запровадженого в Україні запроваджений законодавцем пріоритет національних інтересів, першочергового задоволення потреб для Збройних Сил України перед комерційними інтересами окремих осіб, а тому неможливість задоволення інтересів приватних осіб у даному випадку перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку із військовою агресією РФ, наголошує на неможливості забезпечення права позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс Агро" на користування приміщеннями на території режимного об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з необхідністю виконання поставлених перед військовою частиною НОМЕР_1 бойових (спеціальних) завдань, а також пріоритетом національних інтересів перед власними комерційними інтересами. А відтак просить суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіс Агро".

В свою чергу, позивачем надано до суду відповідь на відзив та пояснення (вх. 6146 від 13.03.2026, вх. 6269 від 16.03.2026), в яких позивач наголошує, що правовідносини які склались між сторонами не є договором найму та як ПрАТ «Агрохолдинг Авангард», так і ТОВ «Авіс Агро» неодноразово надавали/надсилали листи щодо припинення договірних відносини за договором спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 07 червня 2024 року № 298 та оформлення належним чином розірвання договору шляхом підписання додаткової угоди і передачі нерухомого майна за актом, які, зокрема, були долучені до матеріалів справи №922/554/26 ТОВ «Авіс Агро» і ПрАТ «Агрохолдинг Авангард». Але листи були проігноровані відповідачем, чим порушені положення п.2.1) ст.834 ЦК України. При цьому, посилаючись на приписи ст.835 ЦК України, позивач наголошує, що станом на 01 серпня 2025 року, зокрема, Військова частина НОМЕР_3 ліквідована, код ЄДРПОУ анульований, правонаступник Військова частини НОМЕР_1 не зверталась ані до ПрАТ «Агрохолдинг Авангард», ані до ТОВ «Авіс Агро» з інформацією про реорганізаційні заходи та можливістю змінити сторону договору. Договором спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 07 червня 2024 року № 298 не передбачено іншої умови в разі ліквідації юридичної особи, тому цей договір, відповідно до ст. 835 ЦК України був припинений з моменту ліквідації Військової частина НОМЕР_3 .

У підготовчому засіданні 19.03.2026 у справі задоволено клопотання (вх. 6565, 6539) позивача та відповідача про відкладення підготовчого засідання та постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 16 квітня 2026 року о 12:30 год.

У підготовчому засіданні 16.04.2025 р. постановлено: протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 26.05.2026 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України і протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 14 травня 2026 року о 12:00 год.

Представники сторін та третіх осіб у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

07.06.2024 року між філією "КРОСС-ПФ "ЗОРЯ" Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (сторона 1,), Військовою частиною НОМЕР_3 (Сторона 2) та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (Сторона 3) було укладено Договір спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 298, відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 якого сторона 1 надала Стороні 2 можливість на спільне безоплатне користування нерухомим майном Сторони 1 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежитловими приміщеннями загальною площею 1293, 7 кв.м, для власних потреб Сторони 2.

Факт передачі нерухомого майна Стороні 2 Договору (Військовій частині НОМЕР_3 ) в спільне безоплатне користування підтверджується Актом приймання-передачі нерухомого майна від 07.06.2024, в якому зазначено, що Сторона 1 Договору передала, а Сторона 2 прийняла нежитлові приміщення, загальною площею 1293 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з фіксацією показників електричної енергії та водопостачання за лічильниками на дату заїзду. Вказаний акт приймання-передачі підписаний Стороною 1 та Стороною 2 без заперечень та зауважень, а також письмово погоджений Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням, яке є платником з відшкодування комунальних послуг відповідно до умов договору.

Пунктом 10.1 Договору сторони передбачили, що цей Договір діє відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, з 01.06.2024 до 31.12.2024, включно, але не довше дії воєнного стану.

Додатковою угодою № 1 до Договору від 05.02.2025 року було продовжено строк дії договору до 31.12.2025 року і сторони домовились, що умови договору розповсюджуються на правовідносини, які виникли між ними з 01.01.2025 року у відповідності до ч.3. ст.631 ЦК України.

Відповідно до п. 10.4 договору у разі відсутності заяви сторони 2 про припинення чи дострокове розірвання договору, дія договору продовжується на той же самий строк, на який його було укладено і на тих самих умовах.

01.10.2025 року між ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" (продавець, 3-я особа) та ТОВ "Авіс - Агро" (покупець, позивач) було укладено договір купівлі-продажу, за яким продавець продав, а покупець купив належне продавцю на праві приватної власності нерухоме майно, зокрема, адміністративний корпус літ. «А-2», загальною площею 1293,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а також за ТОВ «Авіс Агро» зареєстровано право власності на нежитлову будівлю в реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивач повідомляє у позові, що оскільки в Договорі спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 298 не було зазначено юридичну адресу Військової частини НОМЕР_3 , листи щодо зміни власника, а також щодо звільнення нежитлового приміщення і території у зв`язку з закінченням строку договору надавались власноруч по останньому відомому позивачу місцезнаходженню командира Військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_3 під`їзд. Але другі екземпляри листів, що надавались, із відміткою про отримання не повертались, жодної відповіді від ВЧ НОМЕР_3 не було отримано.

Також листи надсилались на адресу Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, однак відповідей теж не було отримано.

12.02.2026 року на адресу останнього відомого позивачу місцезнаходження командира Військовій частині НОМЕР_3 АДРЕСА_3 під`їзд та на адресу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова 61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, 61 відправлено лист за вих. № 12 від 11.02.2026, у якому зазначено наступне:

«Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова припинив відшкодування за спожиту ВЧ НОМЕР_4 електроенергію та воду з липня 2025 року. Розмір заборгованості сягає сотні тисяч гривень. Це дуже велике навантаження на підприємство, яке самостійно відбудувало потужності після пошкоджень у зв`язку з військовою агресією рф та відновило господарську діяльність, яка являється критично важливою для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період та напряму впливає на підтримання обороноздатності країни.

З урахуванням вищевикладеного та на підставі права власності на нерухоме майно, яке наразі самовільно зайняте, вимагаємо терміново звільнити приміщення та територію, а саме, адміністративний корпус літ. «А-2», загальною площею 1293, 7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та підписати акт приймання-передачі нерухомого майна.».

Крім того, 16.02.2026 року позивачем відправлено лист за вих. № 13 аналогічного листу № 12 змісту на адресу, за якою Військова частина НОМЕР_3 самовільно займає нерухоме майно Позивача, а саме: нежитлові приміщення, загальною площею 1293, 7 кв.м, АДРЕСА_2 .

Також вищенаведений лист відправлено на офіційну електронну адресу Військової частини НОМЕР_3 , яка зазначена у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС - ІНФОРМАЦІЯ_1

Крім того, позивач зазначає, що на адресу ТОВ "Авіс Агро" надійшов лист (вих. № 1656/3286 від 02.02.2025р.), за підписом командира військової частини НОМЕР_1 , у якому повідомляється, що у 2025 році підрозділи військової частини НОМЕР_3 були реорганізовані у військову частину НОМЕР_1 та по теперішній час у АДРЕСА_4 дійсно знаходяться підрозділи військової частини НОМЕР_1 . Даний лист відправлено з пропозицією щодо продовження терміну дії договору до 30.04.2026 р.

За таких підстав позивач наполягає, що ним вжиті всіх можливих заходів щодо належного повідомлення Військової частини НОМЕР_3 , яка в подальшому була реорганізована у Військову частину НОМЕР_1 , про необхідність звільнення нежитлових приміщень ТОВ «Авіс Агро», у зв`язку із закінченням терміну дії Договору, натомість відповідач станом на час звернення до суду не виконав свої обов`язки за Договором та не звільнив нерухомість у строк, зазначений у Договорі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За приписами ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що Додатковою угодою № 1 від 05.02.2025 до Договору № 298 від 07.06.2024 строк дії договору було продовжено до 31.12.2025.

Належних доказів повідомлення позивачем відповідача про припинення дії договору у період з 01.12.2025 р. до матеріалів справи не надано, як і не надано заяви сторони 2 про припинення чи дострокове розірвання договору а відтак суд визнає що договір № 298 від 07.06.2024 було автоматично продовжено на той же самий строк, на який його було укладено і на тих самих умовах в порядку приписів п. 10.4 договору.

Також не надано доказів досягнення згоди сторін на розірвання спірного договору № 298 від 07.06.2024, як того вимагають приписи п. 10.3, 10.5-10.6 договору.

Посилання відповідача та 3-ї особи на стороні позивача на листи від 08.12.2025 р. не приймається до уваги, оскільки до матеріалів справи не надано доказів направлення та вручення його відповідачу.

Натомість, інші листи на які посилається позивач направлялись після продовження строку дії договору, проте за згодою сторін такий договір розірвано не було.

Відповідно до п.3 ст. 827 Цивільного кодексу України до договору позички застосовуються положення глави 58 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 832 Цивільного кодексу України позичкодавець (Приватне акціонерне товариство «Агрохолдинг Авангард» мало право на відчуження речі, яка передана ним у користування (Відповідачеві).

За приписами п.1, 2 ст. 770 Цивільного кодексу України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Умовами Договору про спільне тимчасове користування нерухомим майном не було передбачено, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється, таким чином Договір № 298 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 07.06.2024 є чинним і діючим,

Таким чином до позивача після отримання у власність майна, наданого у безоплатне користування відповідача, перейшли всі права і обов`язки попереднього власника Майна і договір продовжує дію на тих самих умовах далі.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" Харківська міська територіальна громада була включена до переліку територій можливих бойових дій, починаючи з 15.09.2022.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" у місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження або вилучення майна здійснюється за рішенням військового командування без погодження з органами, зазначеними у частині першій цієї статті, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Листом від 02 лютого 2026 року Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача, що у 2025 році підрозділи Військової частини НОМЕР_3 були реорганізовані в Військову частину НОМЕР_1 та станом на час звернення у АДРЕСА_4 дійсно знаходяться підрозділи Військової частини НОМЕР_1 для забезпечення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії РФ та безпосереднього захисту Харківської області та м. Харкова.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" підприємства, установи і організації зобов`язані, зокрема: надавати під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні та інші матеріально-технічні засоби Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту згідно з мобілізаційними планами з наступним відшкодуванням їх вартості в порядку, встановленому законом.

Аналогічних висновків притримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.09.2023 у справі №757/64569/16-ц (провадження № 61-4120св23).

Ураховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що станом на час звернення позивача з цим позовом останнім не доведено порушення своїх прав з боку відповідача, який безпосередньо приймає участь у відсічі збройної агресії та безпосередньо боронить Харківську область та місто Харків.

Отже, неможливість забезпечити право позивача на користування спірними приміщеннями на території режимного об`єкту, за умови дії договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 298 та обумовлена введенням на території України воєнного стану, збройною агресією російської федерації, необхідністю виконання поставлених перед відповідачем завдань, додержання режиму обмеження доступу до інформації та пріоритетом національних інтересів перед комерційними.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Європейський суд з прав людини у справі Мантованеллі проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження.

Разом з цим суд зазначає, що позивач всупереч вимогам статей 13, 74 ГПК України доводів відповідача не спростував, доказів в підтвердження позовних вимог суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Разом з цим суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 9, 11, 12, 13, 73, 74, 76 - 80, 86, 88, 91, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс Агро" до Військової частини НОМЕР_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування - відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "26" травня 2026 р.

СуддяМ.І. Шатерніков