Рішення № 137168570, 02.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2026м. ДніпроСправа № 904/7295/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В.

за участю секретаря судового засідання Давидової Є.О.

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олві Груп Україна" (65104, Одеська область, місто Одеса, проспект Академіка Глушка, будинок 29, офіс 300; ідентифікаційний код 42759122)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Ем Трейд" (49026, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Решетилівська, будинок 10А; ідентифікаційний код 45444658)

про стягнення заборгованості за договором перевезення вантажу №13062025/1 від 13.06.2025 у загальному розмірі 152 743,78 грн

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ СПОРУ

1. Стислий виклад позиції позивача

Позивач зазначає, що між ним та відповідачем укладено договір перевезення вантажу №13062025/1 від 13.06.2025, на виконання якого позивачем надавалися відповідачу послуги з перевезення вантажу, що підтверджується товарно-транспортними накладними та актами надання послуг.

За твердженням позивача в період з 14.06.2025 по 02.09.2025 на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 361 266,12 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг виконав частково, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 135 540,39 грн за актами надання послуг №ОУУА-002915 від 30.08.2025 та №ОУУА-002957 від 02.09.2025.

Позивач також вказує, що відповідач ухиляється від підписання вказаних актів надання послуг та не надав мотивованих заперечень щодо їх змісту, у зв`язку з чим такі послуги вважаються прийнятими без зауважень відповідно до умов договору.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу, пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарського процесуального кодексу України.

З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до відповіді про наявність зареєстрованого Електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі №45444658 від 25.07.2025 судом було з`ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с. 32).

Як вбачається з матеріалів справи:

- ухвала суду від 12.01.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була надіслана судом в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа (а.с. 83), якою підтверджується, що ухвала суду від 12.01.2026 була доставлена до Електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Ем Трейд" - 13.01.2026 о 12:19 год.;

- ухвала суду від 23.04.2026 про призначення судового засідання у справі була надіслана судом в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа (а.с. 99), якою підтверджується, що ухвала суду від 23.04.2026 була доставлена до Електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Ем Трейд" - 24.04.2026 о 09:50 год.;

- ухвала суду від 05.05.2026 щодо відкладення судового засідання в межах розумних строків була надіслана судом в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа (а.с. 117 на звороті), якою підтверджується, що ухвала суду від 05.05.2026 була доставлена до Електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Ем Трейд" - 06.05.2026 о 10:39 год;

- ухвала суду від 21.05.2026 щодо оголошення перерви у судовому засіданні в межах розумного строку була надіслана судом в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 21.05.2026 була доставлена до Електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Ем Трейд" - 22.05.2026 о 18:00 год.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, відповідач вважається таким, що отримав ухвали суду, а саме:

- ухвалу суду від 12.01.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі - 13.01.2026;

- ухвалу суду від 23.04.2026 про призначення судового засідання у справі - 24.04.2026;

- ухвалу суду від 05.05.2026 щодо відкладення судового засідання в межах розумних строків - 06.05.2026;

- ухвалу суду від 21.05.2026 щодо оголошення перерви у судовому засіданні в межах розумного строку - 23.05.2026.

Крім того, відповідно до відповіді №21779344 від 25.12.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 35-36) вбачається, що місцезнаходженням відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Ем Трейд" є: 49026, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Решетилівська, будинок 10А.

Так, з метою належного повідомлення відповідача про обставини даної справи, судом здійснено поштове направлення ухвал суду Товариству з обмеженою відповідальністю "Укр Ем Трейд" за адресою: 49026, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Решетилівська, будинок 10А, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак вказана поштова кореспонденція, надіслана за офіційним зареєстрованим місцезнаходженням відповідача, повернулася на адресу суду, зокрема:

- поштове відправлення, в якому містилася ухвала суду від 12.01.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повернуто на адресу суду 10.02.2026 з відміткою Адресат відсутній;

- поштове відправлення, в якому містилася ухвала суду від 23.04.2026 про призначення судового засідання у справі повернуто на адресу суду 04.05.2026 Одержувач відсутній за вказаною адресою (а.с. 103-107);

- поштове відправлення, в якому містилася ухвала суду від 05.05.2026 щодо відкладення судового засідання в межах розумних строків повернуто на адресу суду 27.05.2026 За закінченням встановленого терміну зберігання (а.с. 143-147).

Суд зазначає, що у разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

При цьому до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Крім того, господарським судом на вебпорталі Судова влада України було розміщено оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме щодо відповідача, а саме:

- 27.04.2026 яким повідомлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Укр Ем Трейд викликається господарським судом у судове засідання 05.05.2026 о 10:40 год, як відповідач у справі №904/7295/25 (а.с. 102);

- 06.05.2026 яким повідомлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Укр Ем Трейд викликається господарським судом у судове засідання 21.05.2026 о 12:30 год, як відповідач у справі №904/7295/25 (а.с. 118).

Також, господарським судом на вебпорталі Господарського суду Дніпропетровської області 11.05.2026 розміщено оголошення з повідомленням відповідача про відкладення судового засідання у справі в межах розумного строку до 21.05.2026 о 12:30 год (а.с. 119).

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, що знаходяться у відкритому доступі, зокрема, ухвалу господарського суду від 12.01.2026 надіслано судом 12.01.2026, зареєстровано в реєстрі 14.01.2026 та забезпечено надання загального доступу 15.01.2026, тобто завчасно. За таких обставин у відповідача були всі необхідні дані для пошуку та відстеження руху справи та поданими у ній заявами по суті справи, і, відповідно, реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 12.01.2026, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем в електронному вигляді (13.01.2026), граничним строком, з урахуванням частин 1, 2, 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, для подання відзиву на позовну заяву було 28.01.2026.

Судом враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на дату ухвалення рішення строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2026, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання

23.12.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Олві Груп Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Ем Трейд" про стягнення заборгованості за договором перевезення вантажу №13062025/1 від 13.06.2025 у загальному розмірі 152 743,78 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025 справу №904/7295/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.

26.12.2025 ухвалою господарського суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Олві Груп Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Ем Трейд" про стягнення заборгованості за договором перевезення вантажу №13062025/1 від 13.06.2025 у загальному розмірі 152 743,78 грн залишено без руху.

30.12.2025 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №57182/25 від 30.12.2025) про усунення недоліків позовної заяви.

12.01.2026 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

23.04.2026 ухвалою господарського суду призначено судове засідання у справі в межах розумного строку на 05.05.2026 о 10:40 год. Явку позивача та відповідача (повноважних представників учасників справи) у призначене судове засідання - визнано обов`язковою. Витребувано у позивача оригінали доданих до позову доказів.

05.05.2026 у судове засідання повноважні представники сторін не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

05.05.2026 ухвалою господарського суду відкладено судове засідання у справі в межах розумного строку до 21.05.2026 о 12:30 год. Явку позивача та відповідача (повноважних представників учасників справи) у призначене судове засідання - визнано обов`язковою.

05.05.2026 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли письмові пояснення (вх. суду №21676/26 від 05.05.2026).

21.05.2026 у судове засідання з`явився повноважний представник позивача, повноважний представник відповідача не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

У вказаному судовому засіданні представник позивача надав суду витребувані у позивача оригінали доданих до позову доказів, судом було звірено копії із оригіналами доказів, засвідчено копії додатків та протокольно долучено до матеріалів справи.

Представник позивача усно просив суд надати додатковий час та оголосити перерву в судовому засіданні з метою подання до суду інформації щодо того, в якій частині позивач не підтримує позовні вимоги.

Суд узгодив з представником позивача дату та час наступного судового засідання, а саме: 02.06.2026 о 12:00 год.

21.05.2026 ухвалою господарського суду оголошено перерву у судовому засіданні у справі в межах розумного строку, постановлено повідомити сторін, що продовження судового засідання відбудеться 02.06.2026 о 12:00 год.

01.06.2026 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. суду №26672/26 від 01.06.2026).

У судове засідання 02.06.2026 повноважні представники сторін не з`явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

02.06.2026 ухвалою господарського суду залишено без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Олві Груп Україна (вх. суду №26672/26 від 01.06.2026) про уточнення позовних вимог.

Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського

суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить стаття 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

У зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 12 січня 2026 року

№40/2026, затвердженим Законом України від 14.01.2026 №4757-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.

Справа №904/7295/25 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши статті 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань зі сплати за надані послуги за договором перевезення вантажу, на виконання якого позивачем було надано відповідачу послуги з перевезення вантажу, що підтверджується товарно-транспортними накладними та актами надання послуг.

Ухвалою господарського суду від 23.04.2026 було, зокрема, витребувано у позивача оригінали доданих до позову доказів.

Ухвалою господарського суду від 05.05.2026 було, зокрема, повторно витребувано у позивача оригінали доданих до позову доказів.

У судовому засіданні 21.05.2026 представником позивача було надано суду частково оригінали доданих до позову доказів (а.с. 122-135).

Суд при розгляді справи враховує лише ті докази, оригінали яких надано суду.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг виконав частково, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 135 540,39 грн за актами надання послуг №ОУУА-002915 від 30.08.2025 та №ОУУА-002957 від 02.09.2025.

Позивач також вказує, що відповідач ухиляється від підписання актів надання послуг та не надав мотивованих заперечень щодо їх змісту, у зв`язку з чим такі послуги вважаються прийнятими без зауважень відповідно до умов договору.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу, пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:

(1) Факт укладення між сторонами договору та його умови.

(2) Факт виконання позивачем договірних зобов`язань.

(3) Факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань.

(4) Правомірність нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

1. Укладення між сторонами договору та його умови.

Як убачається з матеріалів справи, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Олві Груп Україна", як експедитором, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Ем Трейд", як замовником, укладено договір перевезення вантажу №13062025/1 від 13.06.2025 (надалі - договір, а.с. 24 - 26), відповідно до умов пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, експедитор бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з місця відправлення до пункту призначення, які вказуються в додатках до цього договору та видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник бере на себе зобов`язання сплатити за перевезення вантажу плату в строк та на умовах, встановлених цим договором та заявками до нього.

Згідно із пунктом 1.2 договору місце навантаження та вивантаження вантажу, маршрут, найменування вантажу, його маса/кількість, вартість, строк навантаження, упакування та строк перевезення (доставки вантажу) визначаються в заявках, які можуть бути подані замовником у телефонному режимі (смс, вайбер, інші засоби), або на електронну пошту експедитора.

Протягом виконання перевезення за договором, вантаж є власністю замовника без права розпорядження ним експедитором (пункт 1.3 договору).

За умовами пункту 1.4 договору надання послуг з перевезення підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до пункту 3.5 договору замовник зобов`язаний своєчасно сплачувати отримані рахунки.

Умовами пункту 4.1 договору сторони узгодили, що вартість (ціна) послуг з перевезення вантажу, встановлюється в заявках до договору, що є невід`ємними частинами договору.

Згідно із пунктом 4.2 договору розрахунки між експедитором і замовником здійснюються шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок експедитора. При цьому замовник оплачує експедитору 80% від вартості перевезеної партії протягом 2-х банківських днів з моменту вигрузки вантажу в пункті призначення та отримання рахунку. Замовник проводить остаточний розрахунок після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг та надання замовнику наступних документів: оригінал рахунку на перевезений товар; оригінал акту-приймання передачі наданих послуг, підписаного обома сторонами; оригінал товарно транспортної накладної з відміткою про розвантаження в пункті призначення.

Моментом виконання оплати вважається день зарахування коштів на рахунок (пункт 4.3 договору).

Акт приймання-передачі наданих послуг повинен бути наданий експедитором замовнику протягом 3-х робочих днів з моменту наданих послуг. Замовник протягом 3-х робочих днів з моменту отримання, повинен підписати такий акт, або у разі незгоди з актом, надати експедитору свої письмові мотивовані заперечення. Якщо протягом 3 робочих днів замовник не надасть таких заперечень, акт вважається підписаним, послуги експедитора вважаються якісно та в повному обсязі та прийнятими замовником без претензій (пункт 4.4 договору).

У випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору (пункт 5.1 договору).

За несвоєчасну оплату наданих послуг замовник платить експедитору пеню, що обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла період, за який нараховується пеня (пункт 5.9 договору).

Усі спори, що виникають з цього договору або пов`язані із цим вирішуються у відповідності із чинним в Україні законодавством (пункт 6.1 договору).

У випадку неможливості вирішення спірних питань шляхом переговорів їх вирішення передається на розгляд до господарського суду у встановленому чинним законодавством України порядку (пункту 6.2 договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 7.1 договору та закінчується 31.12.2026 (пункти 7.1 - 7.2 договору).

Умовами пункту 7.3 договору сторони погодили, що у разі відсутності у сторін заяв про розірвання договору протягом 2-х останніх місяців терміну дії договору, то він вважаться продовженим терміном на 1 рік, на тих самих умовах, але в будь-якому разі не більше ніж двічі.

Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 7.4 договору).

Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання його неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання договору.

2. Виконання позивачем договірних зобов`язань.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору перевезення вантажу №13062025/1 від 13.06.2025 позивачем у спірний період надано відповідачу послуги з перевезення вантажу у загальній кількості 77,02 тони на загальну суму 100 125,69 грн, з урахуванням ПДВ, що підтверджується, зокрема, товарно-транспортними накладними, підписаними представниками обох сторін, копії яких містяться в матеріалах справи, зокрема:

- №93 від 28.08.2025 (а.с. 130) відповідно до якої експедитором надані замовнику послуги з перевезення пшениці українського походження за маршрутом м. Дніпро - ТОВ ТІС-Міндобрива порт Південний причал № 17 (Одеська обл.) вагою 26620 кг (26,62 тон); позивач зазначає, що надання послуг за вказаною товарно-транспортною накладною відображено в акті наданих послуг № ОУУА-002915 від 30.08.2025 (а.с.126);

- № 3607 від 01.09.2025 (а.с. 131) відповідно до якої експедитором надані замовнику послуги з перевезення пшениці українського походження за маршрутом м. Дніпро - ТОВ ТІС-Міндобрива порт Південний причал № 17 (Одеська обл.) вагою 25120 кг (25,12 тон); позивач зазначає, що надання послуг за вказаною товарно-транспортною накладною відображено в акті наданих послуг № ОУУА-002957 від 02.09.2025 (а.с. 125);

- №9907 від 01.09.2025 (а.с. 129) відповідно до якої експедитором надані замовнику послуги з перевезення пшениці українського походження за маршрутом м. Дніпро - ТОВ ТІС-Міндобрива порт Південний причал № 17 (Одеська обл.) вагою 25280 кг (25,28 т); позивач зазначає, що надання послуг за вказаною товарно-транспортною накладною відображено в акті наданих послуг № ОУУА-002957 від 02.09.2025 (а.с. 125).

За надані у вказаний період послуги позивачем виставлено відповідачу рахунки на загальну суму 135 540,39 грн, а саме: №ОУУА-002915 від 30.08.2025 (а.с. 22) на суму 70 020,59 грн, у тому числі ПДВ 11 679,10 грн та №ОУУА-002957 від 02.09.2025 (а.с. 23) на суму 65 519,80 грн, у тому числі ПДВ 10 919,97 грн.

Також позивачем складено акти надання послуг: №ОУУА-002915 від 30.08.2025 на суму 70 020,59 грн, з урахуванням ПДВ (а.с. 126) та №ОУУА-002957 від 02.09.2025 на суму 65 519,80 грн, з урахуванням ПДВ (а.с. 125), які підписані позивачем в односторонньому порядку.

3. Неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань.

Відповідно до матеріалів справи позивачем надано відповідачу послуги з перевезення, що підтверджується, зокрема, вказаними вище товарно-транспортними накладними, виставлено рахунки на оплату та складено акти надання послуг. При цьому надані позивачем послуги відповідачем своєчасно та в повному обсязі не оплачено, що і стало причиною спору та звернення з позовом до суду.

4. Нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу положень статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 5.9 договору за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник платить експедитору пеню, що обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла період, за який нараховується пеня.

Як убачається, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано пеню за період з 04.09.2025 по 31.12.2025 включно на суму заборгованості 135 540,39 грн у розмірі 13 698,86 грн.

Згідно із статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України позивачем також нараховано інфляційні втрати за період з вересня 2025 по листопад 2025 включно у розмірі 2 178,83 грн та 3% річних за період з 04.09.2025 по 31.12.2025 включно у розмірі 1 325,70 грн.

ІV. МОТИВИ СУДУ

1. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

2. Оцінка судом доказів та позицій сторін

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Олві Груп Україна", як експедитором, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Ем Трейд", як замовником, укладено договір перевезення вантажу №13062025/1 від 13.06.2025 (надалі - договір, а.с. 132-134), відповідно до умов пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, експедитор бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з місця відправлення до пункту призначення, які вказуються в додатках до цього договору та видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник бере на себе зобов`язання сплатити за перевезення вантажу плату в строк та на умовах, встановлених цим договором та заявками до нього.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору перевезення вантажу №13062025/1 від 13.06.2025 позивачем у спірний період надано відповідачу послуги з перевезення вантажу у загальній кількості 77,02 тони на загальну суму 100 125,69 грн, з урахуванням ПДВ, що підтверджується, зокрема, товарно-транспортними накладними, підписаними представниками обох сторін, копії яких містяться в матеріалах справи, зокрема:

- №93 від 28.08.2025 (а.с. 130) відповідно до якої експедитором надані замовнику послуги з перевезення пшениці українського походження за маршрутом м. Дніпро - ТОВ ТІС-Міндобрива порт Південний причал № 17 (Одеська обл.) вагою 26620 кг (26,62 т); позивач зазначає, що надання послуг за вказаною товарно-транспортною накладною відображено в акті наданих послуг № ОУУА-002915 від 30.08.2025 (а.с.126);

- № 3607 від 01.09.2025 (а.с. 131) відповідно до якої експедитором надані замовнику послуги з перевезення пшениці українського походження за маршрутом м. Дніпро - ТОВ ТІС-Міндобрива порт Південний причал № 17 (Одеська обл.) вагою 25120 кг (25,12 т) на суму 32 655,90 грн, з урахуванням ПДВ; позивач зазначає, що надання послуг за вказаною товарно-транспортною накладною відображено в акті наданих послуг № ОУУА-002957 від 02.09.2025 (а.с. 125);

- №9907 від 01.09.2025 (а.с.129) відповідно до якої експедитором надані замовнику послуги з перевезення пшениці українського походження за маршрутом м. Дніпро - ТОВ ТІС-Міндобрива порт Південний причал № 17 (Одеська обл.) вагою 25280 кг (25,28 т); позивач зазначає, що надання послуг за вказаною товарно-транспортною накладною відображено в акті наданих послуг № ОУУА-002957 від 02.09.2025 (а.с. 129).

Отже, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджено надання позивачем відповідачу у спірний період послуг з перевезення вантажу - пшениця українського походження у кількості 77,02 тони (26,62 тони за ТТН №93 від 28.08.2025) + 25,12 тон за ТТН №3607 від 01.09.2025) + 25,28 тон за ТТН №9907 від 01.09.2025)) на загальну суму 100 125,69 грн, з урахуванням ПДВ (34 605,89 грн, з урахуванням ПДВ за актом надання послуг №ОУУА-002915 від 30.08.2025 на загальну суму 70 020,59 грн, з урахуванням ПДВ) + 65 519,80 грн, з урахуванням ПДВ за актом надання послуг №ОУУА-002957 від 02.09.2025).

Враховуючи викладене, матеріалами справи, з урахуванням пояснень представника позивача підтверджено надання позивачем послуг перевезення вантажу за договором, а саме:

- за актом надання послуг №ОУУА-002915 від 30.08.2025 на суму 34 605,89 грн, з урахуванням ПДВ у загальній кількості 26,62 тони (ТТН №93 від 28.08.2025); Так, відповідно до вказаного акту загальна кількість складає 51,56 тон (26,62 тони + 24,94 тони), ціна без ПДВ - 1 083,33 грн, ПДВ - 20%. Відповідно до товарно-транспортної накладної №93 від 28.08.2025 перевезено вантаж у кількості 26620 кг (26,62 т). 1 083,33 грн (вартість за одиницю без ПДВ відповідно до акту надання послуг) х 26,62 т (кількість відповідно до ТТН №93 від 28.08.2025) = 28 838,24 грн без ПДВ; ПДВ (20%) = 5 767,65 грн (28 838,24 грн х 20%). Всього: 28 838,24 грн + 5 767,65 грн (ПДВ) = 34 605,89 грн, з урахуванням ПДВ.

- за актом надання послуг №ОУУА-002957 від 02.09.2025 на суму 65 519,80 грн з урахуванням ПДВ у загальній кількості 50,40 тон (ТТН №3607 від 01.09.2025 - 25,12 тон, ТТН №9907 від 01.09.2025 - 25,28 тон).

За надані у вказаний період послуги позивачем виставлено відповідачу рахунки на

загальну суму 135 540,39 грн, а саме: №ОУУА-002915 від 30.08.2025 (а.с. 22) на суму 70 020,59 грн, у тому числі ПДВ 11 679,10 грн та №ОУУА-002957 від 02.09.2025 (а.с. 23) на суму 65 519,80 грн, у тому числі ПДВ 10 919,97 грн.

Як зазначалося вище, умовами укладеного між сторонами договору (пункт 4.2) визначено, що розрахунки між експедитором і замовником здійснюються шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок експедитора. При цьому замовник оплачує експедитору 80% від вартості перевезеної партії протягом 2-х банківських днів з моменту вигрузки вантажу в пункті призначення та отримання рахунку. Замовник проводить остаточний розрахунок після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг та надання замовнику наступних документів: оригінал рахунку на перевезений товар; оригінал акту-приймання передачі наданих послуг, підписаного обома сторонами; оригінал товарно транспортної накладної з відміткою про розвантаження в пункті призначення.

Акт приймання-передачі наданих послуг повинен бути наданий експедитором замовнику протягом 3-х робочих днів з моменту наданих послуг. Замовник протягом 3-х робочих днів з моменту отримання, повинен підписати такий акт, або у разі незгоди з актом, надати експедитору свої письмові мотивовані заперечення. Якщо протягом 3 робочих днів замовник не надасть таких заперечень, акт вважається підписаним, послуги експедитора вважаються якісно та в повному обсязі та прийнятими замовником без претензій (пункт 4.4 договору).

З матеріалів справи убачається, що позивачем на адресу відповідача 27.10.2025 листом з описом вкладення було скеровано претензію від 27.10.2025 №27102025 (а.с.9, 21) у переліку додатків якої зазначено оригінали актів приймання-передачі наданих послуг №ОУУА-002915 від 30.08.2025, №ОУУА-002957 від 02.09.2025, рахунку на оплату №ОУУА-002915 від 30.08.2025, рахунку на оплату №ОУУА-002957 від 02.09.2025, акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2025 по 19.10.2025 (поштове відправлення №6510400110603).

З долученої судом до матеріалів справи роздруківки трекінгу з офіційного вебпорталу АТ Укрпошта убачається, що поштове відправлення №6510400110603 повернуто відправнику 12.11.2025 за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с. 156).

Крім того, з матеріалів справи убачається, що позивачем на адресу відповідача 30.12.2025 листом з описом вкладення було скеровано претензію від 27.10.2025 №27102025 (а.с.72-73), у переліку додатків якої зазначено оригінали актів приймання-передачі наданих послуг №ОУУА-002915 від 30.08.2025, №ОУУА-002957 від 02.09.2025, рахунку на оплату №ОУУА-002915 від 30.08.2025, рахунку на оплату №ОУУА-002957 від 02.09.2025, акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2025 по 19.10.2025 (поштове відправлення №6500145046330).

З долученої судом до матеріалів справи роздруківки трекінгу з офіційного вебпорталу АТ Укрпошта убачається, що поштове відправлення № 6500145046330 повернуто відправнику 20.01.2026 за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с. 155).

При цьому суд зазначає, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.01.2023 у справі №496/4633/18 направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, листи, що повернулися з відміткою поштового відділення про причину повернення - "за закінченням терміну зберігання" або "інші причини", є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що оскільки спірні акти надання послуг та рахунки було надіслано позивачем за місцезнаходженням відповідача: 49026, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Решетилівська, будинок 10А, останні є належно врученими.

Враховуючи викладене, рахунки на оплату та акти надання послуг вважаються такими, що отримані відповідачем - 12.11.2025.

Отже: строк оплати 80% за надані за договором послуги є таким, що настав - 14.11.2025 (12.11.2025 + 2 банківські дні); строк проведення остаточно розрахунку є таким, що настав - 17.11.2025 (12.11.2025 + 3 робочі дні).

На час розгляду справи доказів сплати за надані у спірний період послуги, відповідачем не надано, матеріали справи не містять.

Договір перевезення вантажу №13062025/1 від 13.06.2025 не припинив своєї дії та є чинним станом на час розгляду спору. Докази зворотного матеріали справи не містять.

Передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі (виконаних робіт) без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Така ж правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №914/131/22.

При цьому надані позивачем послуги відповідачем своєчасно та в повному обсязі не оплачено.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наявність перед позивачем заборгованості за договором з оплати за надані послуги у розмірі 100 125,69 грн, керуючись приписами статті 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з перевезення вантажу, надані за договором у розмірі 100 125,69 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як убачається, позивачем за порушення відповідачем строку сплати за надані послуги, здійснено нарахування пені за період з 04.09.2025 по 31.12.2025 у розмірі 13 698,86 грн, інфляційних втрат за період з вересня 2025 по листопад 2025 включно у розмірі 2 178,83 грн та 3% річних за період з 04.09.2025 по 31.12.2025 включно у розмірі 1 325,70 грн.

Перевіривши надані розрахунки (а.с. 27) суд встановив, що позивачем невірно визначено перший день прострочення. Так, як зазначено судом вище:

строк оплати 80% за надані за договором послуги є таким, що настав - 14.11.2025 (12.11.2025 + 2 банківські дні); першим днем прострочення є 15.11.2025;

строк проведення остаточно розрахунку є таким, що настав - 17.11.2025 (12.11.2025 + 3 робочі дні), першим днем прострочення є 18.11.2025.

Крім того, судом встановлено, що розрахунок позивачем здійснено на суму заборгованості у розмірі 135 540,39 грн, що не підтверджена матеріалами справи та без урахування умов пункту 4.2 договору.

З урахуванням вказаного, судом за допомогою калькулятора підрахунку штрафних санкцій "Ліга. Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) здійснено перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням того, що підтверджений матеріалами справи розмір заборгованості за надані за договором послуги з перевезення складає 100 125,69 грн, відповідно 80% від вказаної суми заборгованості складають 80 100,55 грн (100 125,69 грн х 80 / 100), а саме:

Щодо нарахування пені:

на суму боргу 80 100,55 грн (80% від суми заборгованості):

за період з 15.11.2025 по 17.11.2025 включно розмір пені складає 204,09 грн;

на суму боргу 100 125,69 грн (остаточний розрахунок):

за період з 18.11.2025 по 31.12.2025 включно розмір пені складає 3 741,68 грн.

Отже, розмір пені за загальний період з 15.11.2025 по 31.12.2025 включно складає 3 945,77 грн (204,09 грн + 3 741,68 грн).

Щодо нарахування 3% річних:

на суму боргу 80 100,55 грн (80% від суми заборгованості):

за період з 15.11.2025 по 17.11.2025 включно розмір 3% річних складає 19,75 грн;

на суму боргу 100 125,69 грн (остаточний розрахунок):

за період з 18.11.2025 по 31.12.2025 включно розмір 3% річних складає 362,10 грн.

Отже, розмір 3% річних за загальний період з 15.11.2025 по 31.12.2025 включно складає 381,85 грн (19,75 грн + 362,10 грн).

Щодо інфляційних втрат

З наданого позивачем розрахунку убачається, що фактично нарахування інфляційних втрат здійснено за період з вересня 2025 по листопад 2025 включно.

Отже, розмір інфляційних втрат за листопад 2025 складає 320,40 грн.

Враховуючи викладене, після перерахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійсненого за допомогою калькулятора підрахунку штрафних санкцій "Ліга. Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff), суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 3 945,77 грн за загальний період з 15.11.2025 по 31.12.2025 включно, 3% річних у розмірі 381,85 грн за загальний період 15.11.2025 по 31.12.2025 включно та інфляційні втрати за листопад 2025 у розмірі 320,40 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

V. Висновки Суду

На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.

З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 100 125,69 грн - основного боргу, 3 945,77 грн - пені, 381,85 грн - 3% річних та 320,40 грн - інфляційних втрат.

VІ. Судові витрати

Згідно із частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року в розмірі 3 028,00 грн.

Суд зазначає, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Олві Груп Україна" до господарського суду через систему "Електронний суд".

Згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, судовий збір за розгляд позовної заяви в даній справі про стягнення 152 743,78 грн складає: 3 028,00 грн (мінімальна ставка в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 0,8 = 2422,40 грн.

За розгляд позовної заяви позивач сплатив судовий збір у сумі 3 028,00 грн платіжною інструкцією №13350 від 07.11.2025. Судовий збір зараховано до Державного бюджету України.

Суд звертає увагу, що при поданні позовної заяви в електронній формі за допомогою системи "Електронний суд" заявником сплачено судовий збір без застосування передбаченого частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, тобто позивачем було внесено судовий збір у більшому розмірі (3 028,00 грн), ніж встановлено законом. Відтак має місце переплата на суму 605,60 грн (3028,00 - 2422,40), яку позивач має право повернути з Державного бюджету України на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі подання відповідного клопотання.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 661,63 грн - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Ем Трейд" (49026, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Решетилівська, будинок 10А; ідентифікаційний код 45444658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олві Груп Україна" (65104, Одеська область, місто Одеса, проспект Академіка Глушка, будинок 29, офіс 300; ідентифікаційний код 42759122) 100 125,69 грн (сто тисяч сто двадцять п`ять гривень шістдесят дев`ять копійок) - основного боргу, 3 945,77 грн (три тисячі дев`ятсот сорок п`ять гривень сімдесят сім копійок) - пені, 381,85 грн (триста вісімдесят одна гривня вісімдесят п`ять копійок) - 3% річних, 320,40 грн (триста двадцять гривень сорок копійок) - інфляційних втрат та 1 661,63 грн (одна тисяча шістсот шістдесят одна гривня шістдесят три копійки) судових витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 05.06.2026

Суддя Т.В. Іванова