Рішення № 137168357, 04.06.2026, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/650/26

2/530/657/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

04.06.2026 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Ситник О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в місті Зіньків Полтавської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ФІНТРАСТ Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ФІНТРАСТ Капітал звернулося до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 12.03.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 5379892 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Згідно п.1.2 та п. 1.3 Кредитного договору сума кредиту складає 6000 грн., строк кредиту 360 днів: з 12.03.2025 р. по 07.03.2026 р., стандартна процентна ставка 0,95% в день, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Відповідно до договору ТОВ«ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладення договору. Відповідно до реквізитів договору № 5379892 від 12.03.2025 року відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «95802». На момент 10.04.2025 р. відповідачем ОСОБА_1 не здійснила на рахунок ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» оплату процентів згідно графіку платежів, тіло кредиту не повернула.

30.10.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК« ФІНТРАСТ УКРАЇНА» було укладено договір факторингу № 30/10/2025, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Фактично таким чином, відповідач має заборгованість по договору № 5379892 від 12.03.2025 р. в сумі 30177,00 грн з яких: 6000,00 грн. тіло кредиту, 13281,00 грн. - нараховані проценти первісним кредитором, 7296,00 нараховані позивачем проценти за 128 календарні дні, 3000,00 грн - штрафні санкції, 600,00 грн комісія за надання кредиту. Посилаючись на те, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує і погашення боргу не здійснює, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 07.04.2026 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Представник позивача в позові просив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

29.04.2026 р. представник відповідача, адвокат Зачепіло З.Я. направила до суду відзив на позовну заяву, в якому просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю,оскільки відсутні докази перерахунку коштів за кредитним договором на рахунок відповідача ОСОБА_1 та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора і підписання ним договору, а надані позивачем паперові копії електронних доказів кредитного договору з доповненням, які містять інформацію про їх підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором не можна вважати достовірними та достатніми, до то ж в матеріалах справим відсутні первинні документи (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, виписки по рахунках), які підтверджують виконання ТОВ «Лінеура Україна» умов кредитних договорів щодо перерахунку коштів саме на банківський рахунок ОСОБА_1 , а довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надана позивачем не є первинним документом та належним доказом видачі кредитних коштів, не відповідає критеріям належності та достовірності, не надано виписки по рахунках, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором заборгованості, відсутній розрахунок заборгованості, який би дозволив перевірити правильність нарахування відсотків, відсутні докази передачі первісним кредитором позивачу документів щодо переказу коштів на рахунок відповідача, саме у тих розмірах, які заявляє позивач, а докази надані позивачем про факт набуття ним права вимоги за договором № 5379892 від 12.03.2025 р. оформлені неналежно. Також просять судові витрати покласти на позивача, а у разі задоволення позовних вимог зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до розміру 3000 (три тисячі) грн.

13.05.2026 р. представник ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», Столітній М.М. надіслав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що ані кредитний договір, ані будь-яке його положення чи пункт, включаючи ціну договору , не визнано, відповідно до чинного законодавства, недійсним, несправедливим чи недобросовісним, нарахування процентів за користування кредитними коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору, права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором беззаперечно доведено належними та допустимими доказами, а саме кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом є оригіналом такого документу, а позивачем надано оригінал електронного доказу (додаток до позовної заяви № 20), перерахування коштів здійснено шляхом перерахуванняна поточний рахунок споживача, реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту та підтверджується довідкою платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення», що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору, що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства. Адвокатом було здійснено адвокатський запит до банку-емінента платіжної картки (копії відповіді та клопотання про витребування доказів додавалися до позовної заяви), відповідач же станом на 10.04.2025 р. не здійснив оплату процентів згідно графіку платежів та не повернув тіло кредиту. Станом на дату укладення договору факторингу № 30/10/2025, строк дії договору № 5379892 від 12.03.2025 р. не закінчився, а тому було здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 7296,00 грн (розрахунок додавався до позовної заяви, нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту), стягнення неустойки (штрафу, пені) є обгрунтованими та правомірними, а відповідача належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором шляхом повідомлення в особистому кабінеті боржника та/або відправленням текстового повідомлення на зазначену в анкеті електронну адресу та/або телефонний номер, заміна ж кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, а витяг з Реєстру боржників підписаний керівником Товариства та скріплений печаткою відповідно до вимог ДСТУ 4163:2020. Щодо розрахунку судових витрат зазначають, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, тому просить суд позов ТОВ ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовільнити в повному обсязі.

27.05.2026 р. представник відповідача, адвокат Зачепіло З.Я. направила додаткові пояснення, в яких просить відмовити у повному обсязі у задоволенні ТОВ ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та зазначає, що відповідач ОСОБА_1 являється дружиною військовослужбовця, а тому нараховані відсотки є незаконними та підлягають списанню, оскільки на неї поширюються пільги передбачені п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд, вивчивши матеріали даної цивільної справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що 12.03.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 5379892 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

30.10.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК« ФІНТРАСТ УКРАЇНА» було укладено договір факторингу № 30/10/2025, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.

Згідно п. 1.2. договору Відповідач отримав кредит у розмірі 6 000,00 гривень.

У п. 1.3. Договору вказано, що Кредит надається загальним строком на 360 днів. Періодичність платежів кожні 30 днів.

У п. 1.4. Договору Комісія за надання кредиту: 600.00 грн., тип комісії разова комісія, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та дату надання додаткової суми кредиту.

Згідно п.1.4.1 Договору стандартна процентна ставка 0,95% за кожен день користування кредиту та застосовується в межах строку кредитування, вказаного в п. 1.3. Договору.

Згідно з п. 1.6. Договору Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору включає суму кредиту, комісію, проценти за користування кредитом за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом та складає 27120,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 2.2. Договору дата надання кредиту 12.03.2025 р. або 13.03.2025 р.

Відповідно до п. 3.1 Договору проценти, що нараховуються за цим договором, є однією з складових (другою складовою) оплати за надання та користування кредитом. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році, тобто метод «факт/факт».

Згідно з п. 4.4. Договору у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення або сплати процентів, комісії та/або частини кредиту (якщо таке повернення (виплата) частини кредиту передбачена Графіком платежів) щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.

Згідно з п. 6.3. Договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) клієнтом своїх грошових зобов`язань за договором Товариство має право нарахувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу Товариства сплати штраф у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного такого факту невиконання та/або неналежного виконання.

У п. 9.9. Договору зазначено, що позичальник підтверджує, що: до укладення цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація про фінансову послугу та про її надавача у визначеному законодавством обсязі, спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно ст.9 Закону України «Про споживче кредитування»; він ознайомлений у усіма умовами Правил, актуальна на дату укладання договору редакція, якого розміщена на Веб-сайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно дотримуватися.

Щодо порядку укладення договору слід зазначити наступне.

Цей Кредитний договір було укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства , доступ забезпечується клієнту через Вебсайт або мобільний застосунок «Credit7» (п. 1.1. Договору).

У п. 1.14. ДоговоруПеред укладенням цього Договору Товариством була здійснена електронна ідентифікація Клієнта для входу в Особистий кабінет відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та з метою надання фінансових послуг Клієнту Товариством залежно від технічних особливостей результатів належної перевірки, умов фінансової послуги було використано один (або декілька зазначених способів ідентифікації та верифікації Клієнта з урахуванням вимог, визначене нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення фінансового моніторингу:

- отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних;

- отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння РНОКПП (якщо не необхідної інформації в ідентифікаційному документі), засвідченої КЕП власника ідентифікаційного документа;

-отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, одноразового ідентифікатора (otp-пароля), надісланого Товариством на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником Товариства кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить 0;

-використання інструменту покладання шляхом отримання інформації від третьої особи суб`єкта винного фінансового моніторингу про ідентифікацію, верифікацію клієнтів; шляхом отримання електронної копії ідентифікаційного документа, в такому порядку: отримання е-порту/е-паспорту для виїзду за кордон, завіреного кваліфікованою електронною печаткою державного підприємства "ДІЯ" з відповідною кваліфікованою електронною позначкою часу, що повідає даті здійснення верифікації особи, та: здійснення фотофіксації особи із використанням коду розпізнавання реальності особи з подальшим накладенням КЕП уповноваженого працівника та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото; або отримання копії ідентифікаційного документа або опитувальника, на який накладений КЕП Клієнта.

Згідно п. 9.11 Договору Сторони узгодилиузгодили такий спосіб надсилання (повторного надсилання) підписаного Договору Клієнту: оригінал підписаного Договору вважається отриманим Клієнтом, якщо Товариство його направило на електронну адресу, вказану Клієнтом в Особистому кабінеті/Договорі та/або безпосередньо в Особистий кабінет. У випадку відправлення Договору в Особистий кабінет, Клієнт приймає та підтверджує, що дані Особистого кабінету є його контактними даними, які були ним зазначені під час укладення Договору та які дають можливість Клієнту переглядати укладений Договір, завантажити його на свій персональний комп`ютер або інший пристрій, створити копію на паперовому носії і таким чином отримати у формі, що унеможливлює зміну його змісту. В цьому випадку датою відправлення Договору вважається дата, з якої Клієнту в Особистому кабінеті стає доступним текст укладеного Договору. Примірник Договору, а також додатки до нього надсилаються Клієнту одразу після його підписання, але до початку надання кредиту. Повторне надсилання Договору Клієнту здійснюється на запит Клієнта, що може бути направлений Клієнтом Товариству в письмовій формі на поштову адресу, в письмовій (електронній формі на електронну адресу або шляхом подання заявки засобами телефонного зв`язку до контакт центру Товариства.

Отже, Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://credit7.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Після здійснення акцепту Позичальником оферти Товариства, що є укладенням Договору відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», Товариство наклало на оригінал Договору кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, а оригінал Договору був завантажений в Особистий кабінет Клієнта.

Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою Відповідача з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту.

Факт перерахування коштів підтверджується довідкою за вихідним номером 1-0311 від 23.11.2025 року, з якої вбачається, що ТОВ "Універсальні платіжні рішення" перерахувало на картку НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 6 000,00 грн (а.с. 22).

Згідно із ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК України).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК України); дарування (ч.2 ст.718 ЦК України); факторингу (глава 73 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Слід зазначити, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів того, що Договір № 5379892 від 12.03.2025 року про надання споживчого кредиту чи Договір факторингу 30.10.2052 року нею оспорювалися в судовому порядку чи визнані недійсними в порядку, встановленому законом, посилання на такі обставини також відсутні. Отже, суд приходить до висновку, що недійсними або неукладеними вказані договори чи їх окремі положення не визнавалися, а тому в силу положень статті 204 ЦПК України вони підлягають виконанню.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010 зробила висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, на підставі Договору факторингу укладеного 30.10.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК« ФІНТРАСТ УКРАЇНА» позивач набув право грошової вимоги щодо відповідачки ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту № 5379892 від 12.03.2025 року. При цьому суд враховує, що про заміну кредитора у зобов`язанні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомлено ОСОБА_1 шляхом направлення відповідного листа на електронну пошту, зазначену відповідачкою під час укладення кредитного договору.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» на підставі положень ст.ст.512, 514, 516, 1077, 1078, 1082 ЦК України надав належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем.

ОСОБА_1 не оспорює факт укладення Договору № 5379892 від 12.03.2025 року про надання споживчого кредиту, також відповідачкою не оспорюється факт отримання кредитних кошів у сумі 6000 грн, а тому позовні вимоги про стягнення прострочених платежів по тілу кредиту у сумі 600 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 13281,00 грн за користування кредитом , 7296,00 грн, нарахованих позивачем відсотків за 128 календарних днів, 3000 грн штрафних санкцій та 600 грн комісії, то суд виходить з наступного.

Як було встановлено судом , до додаткових пояснень представником відповідача додано копію свідоцтва про шлюб, із якого вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 05.09.2009 року зареєстрували шлюб ,після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_4 , копію військового квитка серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_2 , а також копію посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_4 від 08.12.2015 року на ім`я останнього з якого вбачається, що останній має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій та довідку начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про те що ОСОБА_2 призваний на військову службу під час мобілізації 16.11.2022 року.

Згідно із підпунктом 3 пункту 4 розділу І Закону України від 20.05.2014 № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» (далі - Закон № 1275) у Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» статтю 14 доповнено пунктом 15 такого змісту:

«15. Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Пунктом 3 Розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1275 передбачено поширити дію пункту 3, підпункту 3 пункту 4, пункту 9 розділу І цього Закону на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Тобто, законодавець передбачив ретроактивну дію ч. 15 ст. 14 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Законом України від 11.04.2024 № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» , який набрав чинності 18.05.2024 року, п. 15 ч. 14 Закону № 2011 викладено у наступній редакції:

«Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У пункті 1 резолютивною частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

У п. 2 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

З огляду на викладене, положення п. 15 ст. 14 Закону № 2011 в редакції Закону № 3633 покращує становище фізичної особи позичальника виключно в частині несення юридичної відповідальності, однак проценти за користування кредитом не є видом юридичної відповідальності, а відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон № 3633 з 18.05.2024 року щодо ненарахування процентів за користування кредитом під час дії особливого періоду дружинам військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, з дати набрання ним чинності.

Також, необхідно зазначити, що вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.08.2020 року у справі № 813/402/17 дійшла висновку, що навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і також є особливим періодом.

Згідно із роз`ясненнями Національного банку України у листі від 02.09.2014 року № 18-112/48620 для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року №322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідно до роз`яснень Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України (лист від 01.02. 2019 №321/722) зазначено, що документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем з початку і до закінчення особливого періоду, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

При цьому п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26.12.2018 у справі №522/12270/15, від 14.05.2021 у справі №502/1438/18, від 24.02.2022 у справі №591/4698/20, від 12.05.2022 у справі №336/512/18, від 18.01.2023 у справі №642/548/21.

Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Відповідачем надано докази, що підтверджують факт перебування чоловіка відповідача ОСОБА_2 на військовій службі.

Судом встановлено, що договір № 5379892 про надання споживчого кредиту було укладено 12.03.2025 року, а чоловік відповідача ОСОБА_2 з 16.11.2022 року призваний у Збройні Сили України по мобілізації, що підтверджено довідкою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та службовою відміткою у копії військового квитка серії НОМЕР_3 , відповідач ОСОБА_1 має (мала) статус дружини військовослужбовця Збройних Сил України, у тому числі й у період виконання умов кредитного договору, та на неї з моменту набрання чинності вказаних змін, а саме з 18.05.2024 поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до неї не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

Таким чином нараховані відсотки за користування кредитом в розмірі 13281,00 грн за користування кредитом, 7296,00 грн проценти за 128 календарних дні ,3000 грн штрафні санкції та 600 грн комісії стягненню не підлягають, зважаючи на право відповідачки, як дружини військовослужбовця, на пільги, передбачені вказаним Законом.

Згідно із ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 10000 грн витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина 4 статті 137 ЦПК України передбачає, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу надано:копію договору про надання правничої допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2025, укладений між ТОВ «Фінансова компанія « Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М. (а.с. 44-45); копію акту приймання - передачі наданих послуг № 16868 від 23.03.2026 року (а.с. 98); ордер про надання правничої допомоги (а.с. 85); заявка № 16868 від 23.02.2026 р. на виконання договору про надання правничої допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2025 р.(а.с. 37); рахунок на оплату (а.с. 90); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 58).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 серпня 2019 року в справі № 915/237/18, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням вищенаведеного, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку про те, що обсяг наданої позивачу правничої допомоги, є неспівмірним з вартістю послуг, оплачених позивачем.

Надана представником позивача правнича допомога оцінена на 10000 грн, що не відповідає рівню складності даної справи та критерію розумності.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зменшити розмір правової допомоги до 3000 грн.

Що стосується понесення позивачем судових витрат у виді судового збору в розмірі 2662,40 грн., то , суд керується положеннями частини 1 статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» судом задоволено частково, а саме на 19,88 % ( 6000:30177,00х100%) , з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі пропорційній частині задоволених позовних вимог, що складає 529,29 грн.( 2662,40х19.88%:100%).

На підставі викладеного, ст.ст. 526, 530, 549-551, 599, 624, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, Законом України Про електронну комерцію, п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» , ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ФІНТРАСТ КАПІТАЛ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», юридична адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, ЄДРПОУ 44559822 - суму заборгованості за кредитним договором № 5379892 від 12.03.2025 року в розмірі 6000 (шість тисяч ) грн. 00 коп.

Стягнутиз ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», юридична адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, ЄДРПОУ 44559822, судовий збір у розмірі 529 (п`ятсот двадцять дев`ять ) грн. 29 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп., а всього 3529 ( три тисячі п`ятсот двадцять дев`ять) грн 29 коп..

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду в 30-ти денний строк з дня його винесення через Зіньківський районний суд Полтавської області. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ситник