Ухвала суду № 137168051, 02.06.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/15771/25

Номер провадження2-з/205/711/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Данчула К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває вищезазначена цивільна справа.

22 квітня 2026 року відповідачем було направлено до суду клопотання про витребування доказів, в якому просила суд витребувати у ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Мілоан»: оригінал договору про споживчий кредит № 2238740 від 04 січня 2021 року, укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 з додатками № 1,2 графіком платежів, паспортом споживчого кредиту з електронними підписами сторін; докази фактичного підписання первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та позичальником ОСОБА_1 примірника оригіналу Договору про споживчий кредит № 2238740 від 04 січня 2021 року з додатками № 1, 2 графіком платежів, паспортом споживчого кредиту до нього у дату укладання у наданій суду редакції; докази фактичного надання ОСОБА_1 примірника оригіналу Договору про споживчий кредит № 2238740 від 04 січня 2021 року з додатками № 1, 2 - графіком платежів, паспортом споживчого кредиту у дату укладання первісним кредитором; оригінал Анкети-заявки на кредит № 2238740 ОСОБА_1 про видачу кредиту за договором про споживчий кредит № 2238740 від 04 січня 2021 року з ТОВ «Мілоан» та умов, повідомлених до його укладання первісним кредитором (оферта і акцепт); Правила надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Мілоан» з підписом ОСОБА_1 про ознайомлення та погодження з ними у наданій суду редакції; первинний бухгалтерський документ щодо фактичного перерахунку грошових коштів від первісного кредитора перерахунку грошових коштів по договору про споживчий кредит № 2238740 від 04 січня 2021 року від ТОВ «Мілоан» на користь позичальника ОСОБА_1 з повними реквізитами та відміткою банку платника про фактичне проведення платежу; виписку з банківського рахунку ТОВ «Мілоан» за дату 04 січня 2021 року з операцією фактичного перерахунку грошових коштів на користь позичальника ОСОБА_1 по договору про споживчий кредит № 2238740 від 04 січня 2021 року, засвідчена банківською установою; первинні бухгалтерські документи про подальші розрахунки ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» за договором про споживчий кредит № 2238740 від 04 січня 2021 року, з яких можна встановити рух коштів, нараховані і сплачені/не сплачені суми; докази фактичного направлення та отримання повідомлення ОСОБА_1 з вимогою погашення заборгованості за договором про споживчий кредит № 2238740 від 04 січня 2021 року на користь ТОВ ФК «Кредит-Капітал» до звернення до суду з позовом; повний текст договору факторингу №74-МЛ від 23 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал», акта приймання-передачі та докази фактичної оплати за приймання-передачу права вимоги за договором про споживчий кредит № 2238740 від 04 січня 2021 року; повідомлення ОСОБА_1 про підвищення процентної ставки та пролонгацію строку кредитування за Кредитним договором № 2238740 від 04 січня 2021 року від ТОВ «Мілоан» з доказами його фактичного направлення та отримання. В обґрунтування клопотання зазначила, що жоден документ у матеріалах справи не підписаний відповідачем та сторони не погоджували можливість застосування аналогу відтворення власноручних підписів методом копіювання або підписання одноразовим ідентифікатором. Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Звертає увагу суду, що стороною позивача не доведено факту передачі коштів позичальнику за вказаним кредитним договором.

Представник позивача у позовній заяві просив суд розгляд справи проводити за відсутності їх представника.

Відповідач ОСОБА_1 у клопотанні просила суд вирішити клопотання за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та клопотання відповідача, суд дійшов таких висновків.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Пунктами 1 та 2 частини 12 статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону такого документа, є оригіналом такого документа.

Також ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на презумпцію цілісності (достовірності) електронних доказів, що означає, що доказ вважається цілісним (достовірним), поки інша сторона цього не спростує.

Відповідність цієї презумпції знаходить своє підтвердження також у статті 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», згідно якої юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до цивільного законодавства (зокрема, ЗУ «Про електронну комерцію») електронний договір, підписаний сторонами, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Оригіналом є електронний документ із накладеним КЕП (кваліфікованим електронним підписом) або електронним підписом одноразовим ідентифікатором (смс-код, «Приват24», тощо). Кредитодавець зобов`язаний надати доступ до цього документа. Кредитодавець зобов`язаний надіслати підтвердження укладення договору на електронну пошту, у месенджер або іншим способом, який дозволяє переглянути умови договору в будь-який час. За потреби, електронний договір можна роздрукувати таке візуальне відображення прирівнюється до письмового доказу. Якщо позичальник не отримав договору на пошту або не має доступу до особистого кабінету, де зберігається його копія, це порушує вимоги закону. Для безпеки рекомендується зберігати файл договору та скріншоти підписання.

Частиною 1 статті 13 ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Положеннями ч. 5 ст. 100 ЦПК України встановлено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

З системного аналізу положень ЦПК України вбачається, що до суду можуть бути подані оригінали електронних доказів, електронна копія електронного доказу, засвідчена електронним підписом, а також паперова копія електронного доказу, засвідчена у встановленому законом порядку засвідчувальним написом «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, що скріплюється печаткою.

Водночас, необхідно відрізняти примірник електронного документа, який є оригіналом, від електронної копії. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або у разі його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа (ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг»). Тому, якщо створюється електронний документ на комп`ютері чи ноутбуці, а потім зберігається на інший носій (флеш-накопичувач, картка, диск), то відповідно до Закону «Про електронні документи та електронний документообіг», збережений примірник буде оригіналом електронного документа.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява ТОВ ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з додатками до неї сформована в системі «Електронний суд» та скріплена електронним цифровим підписом представника позивача.

Згідно з абз. 1-2 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа та допустимість електронного документа як доказу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Правовою позицією Верховного Суду у постанові від 29.01.2021 року у справі № 922/51/20 визначено, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ у таких формах: оригінал; електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.

Частинами 3-5 статті 95 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

За змістом ч.ч. 2-4 ст. 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

У суду відсутні ґрунтовні сумніви щодо невідповідності поданих стороною позивача копій документів їх оригіналам, що, у свою чергу, не є безпосереднім визнанням на відповідній стадії провадження значимості таких доказів на підтвердження певних подій або фактів.

Відповідачем не обґрунтовано та не доведено невідповідності паперової копії, долученого до позовної заяви кредитного договору його оригіналу в електронній формі та не наведено жодних конкретних даних про сумніви, які можуть вказувати на те, що копія кредитного договору не відповідає оригіналу.

В даному випадку слід звернути увагу, що відповідач фактично ставить під сумнів не сам зміст документів у розрізі їх відповідності первісно складеним як оригіналам, а вказує на неспроможність поданих доказів підтвердити або спростувати певні поді або факти у зв`язку з їх неналежним оформленням.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів здійснюватиметься судом, згідно з приписів ст. 89 ЦПК України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Долучені учасниками справи до матеріалів справи документи оцінюватимуться судом, зокрема, в частині належного волевиявлення, обсягу взятих на себе зобов`язань, одночасно з іншими доказами під час прийняття рішення по справі.

Суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що принцип змагальності у цивільному процесі виключає можливість застосування концепції негативного доказу, крім випадків, передбачених законом.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2019 року по справі № 917/1307/18 висловив правовий висновок, у якому розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Крім того, відповідачем не надано доказів вжиття заходів для отримання оригіналів електронних та письмових доказів самостійно. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що відповідач зверталася до позивача з вказаним клопотанням, таке було отримано первісним кредитором та їй дійсно було відмовлено або не надано таких доказів.

При цьому, витребування у відповідної особи оригіналів електронних доказів є правом, а не обов`язком суду.

Як вбачається зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ч. 4 ст. 77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Це означає, що суд не досліджує та не приймає інформацію, яка не здатна підтвердити або спростувати обставини, важливі для вирішення конкретної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

При цьому, відповідач жодним чином не обґрунтовує клопотання про витребування доказів.

Також щодо зазначених у клопотанні відповідача документів, суд зазначає, що докази на доведення факту укладення кредитного договору та переходу права вимоги від первісного кредитора наявні в матеріалах справи.

Предметом позову у справі, що розглядається є стягнення заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про витребування вищевказаних доказів.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 84, 247, 260 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Ухвала окремому оскарженню від рішення суду не підлягає.

Суддя: Т.П. Терещенко