Рішення № 137167786, 20.04.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/15367/25

провадження № 2/208/1262/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 квітня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Кіблицької М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товарна біржа «Українська», про визнання договору купівлі-продажу дійсним,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Токарєва О.Г. звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товарна біржа «Українська», про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

У своєму позові представник позивача просить суд: визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомості, а саме житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 21 квітня 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , зареєстрованого 21 квітня 1998 року товарною біржою «Українська», за реєстраційним номером 12952.

В обґрунтуванні позову представник позивача зазначила, що 21.04.1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу нерухомості, а саме житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Укладений договір купівлі-продажу житлового будинку був зареєстрований товарною біржою «Українська» під реєстраційним № 12952.

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 21 квітня 1998 року посвідченого товарною біржою «Українська» позивач придбав у власність житловий будинок житловою площею 25,0 кв.м. з господарськими спорудами та будівлями: літня кухня, сарай, гараж, туалет, огородження, замощення, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до реєстраційного посвідчення виданого КП «Красноармійське бюро технічної інвентаризації» право приватної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 в реєстровій книзі № 33 за реєстровим №7369, на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, зареєстрованого товарною біржою «Українська» 21.04.1998 р., № 12952.

03.11.2025 року позивач звернулась до Центру надання адміністративних послуг м. Покровська з заявою для реєстрації право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

10.11.2025 року позивачем було отримано рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій, оскільки подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Жилі будинки, квартири, як об`єкти права власності об`єднує те, що вони підлягають обов`язковій державній реєстрації, відчуження певних об`єктів з переліку нерухомого майна потребує обов`язкового нотаріального посвідчення, так згідно зі статтею 227 ЦК України - Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідченим.

Станом на даний час посвідчити нотаріально договір купівлі-продажу нерухомого майна неможливо, оскільки позивачу невідоме місце знаходження продавців колишніх власників будинку, відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Тобто, позивач позбавлений можливості реалізувати свої майнові права, оскільки у діючих на час укладання біржового контракту в 1998 році та діючих правових нормах на теперішній час, є протиріччя щодо необхідності нотаріального посвідчення вказаного договору.

Позивач постійно і відкрито користується спірним об`єктом нерухомості, однак наявні перешкоди у здійсненні реалізації свого права власності на майно, оскільки біржовий контракт (договір купівлі-продажу) нотаріально не посвідчено.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Токарєва О.Г. не з`явились, представник позивача надала суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з`явились, повідомлені належним чином, причини неявки до суду не повідомили.

В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товарної біржи «Українська» не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Ухвалою суду від 29 грудня 2025 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 12 березня 2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 21 квітня 1998 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу нерухомості, відповідно до умов якого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_1 придбала об`єкт нерухомості: жилий будинок, жилою площею 25,0 кв.м. та слідуючи господарські споруди та побудови: літня кухня, сарай, гараж, туалет, огородження, замощення. Будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Укладений договір купівлі-продажу нерухомості був зареєстрований товарною біржою «Українська» під реєстраційним № 12952.

ОСОБА_1 21 квітня 1998 року Товарною біржою «Українська» видано біржове свідоцтво, відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_1 на підставі заяви придбала біржове місце та на підставі рішення № 12952 від 21 квітня 1998 р., а також статуту ТБ «Українська» прийнята в члени ТБ «Українська».

Відповідно до реєстраційного посвідчення, виданого 25 червня 1998 року КП «Красноармійське бюро технічної інвентаризації» право приватної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 в реєстровій книзі № 33 за реєстровим № 7369, на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, зареєстрованого товарною біржою «Українська» 21.04.1998 р., № 12952.

З довідки Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» м.Покровськ Донецької області від 02.07.2025р. №1446/01-02 вбачається, що до 01 січня 2013 року будинок АДРЕСА_1 зареєстровано: ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого товарною біржею «Українська» від 21.04.1998р. реєстраційний №12952. В КП «БТІ» зареєстровано 25.06.1998р. в кн.33 за реєстровим №7369. Станом на 13.01.1998р. загальна площа 47,6 кв.м., житлова площа 25,0 кв.м. будинку АДРЕСА_1 .

Також, в матеріалах справи міститься технічний паспорт на жилий будинок АДРЕСА_1 , в якому останньою власницею зазначена ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, зареєстрованого товарною біржою «Українська» під реєстраційним № 12952.

10 листопада 2025 року рішенням №81770607 державного реєстратора прав на нерухоме майно Єгорової Л.С., Центр надання адміністративних послуг м.Покровськ, Донецька обл., відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам встановленим Законом, а саме: договір купівлі-продажу нерухомості укладений 21 квітня 1998 року на Українській товарній біржі підпадає під дію положення ЦК Української РСР (в редакції від 27.12.1996), закону «Про товарну біржу» (в редакції від 16.02.1993). Згідно зі ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди. Стаття 227 ЦК УРСР передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку і його реєстрація органами місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 15 закону «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Однак, за загальним правилом, визначеним у ст.ст. 47, 227 ЦК УРСР договори купівлі-продажу нерухомості підлягали нотаріальному посвідченню. Для договорів купівлі-продажу, міни жилого будинку у разі, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, було установлено обов`язкову нотаріальну форму.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Вказаний договір купівлі-продажу нерухомості укладено 21.04.1998р., тобто під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР) статтею 227 якого передбачено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу жилого будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Частиною другої статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомості) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

У відповідності до частини другої статті 47 ЦК УРСР (в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомості) якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

У відповідності до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч.2 ст.47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомості сторони ухилилися від його нотаріального посвідчення, що на теперішній час перешкоджає позивачу розпоряджатися своїм майном, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими.

Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з`ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, суд, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач з вимогою про повернення сплаченого судового збору не звертався, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4, 15, 16, 19, 76, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280-289, 353, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товарна біржа «Українська», про визнання договору купівлі-продажу дійсним, задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомості, а саме житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 21 квітня 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , зареєстрованого 21 квітня 1998 року товарною біржою «Українська», за реєстраційним номером 12952.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач 1 - ОСОБА_2 , дата народження невідома, РНОКПП невідомий, остання відома адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач 2 ОСОБА_3 , дата народження невідома, РНОКПП невідомий, остання відома адреса: АДРЕСА_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товарна біржа «Українська», ЄДРПОУ 24514270, адреса: Запорізька обл., м.Запоріжжя, вул.Комсомольська, буд.30, кім.201.

Суддя Похваліта С. М.