Ухвала суду № 137167249, 05.06.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/1654/26

Провадження № 4-с/206/6/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Поштаренко О.В.,

за участю секретаря Содоль М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпрі скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 та скасування постанови,-

за участю:

представник ДВС: Рижка А.П.

представник 3-ї особи: Бур`ян Т.М.

ВСТАНОВИВ:

25.03.2026 року до Самарського районного суду міста Дніпра надійшла скарга ОСОБА_1 на дії начальника Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо винесення постанови від 10 жовтня 2024 року про скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 52917356.

В обґрунтування скарги заявник ОСОБА_1 зазначив, що 17.11.2016 року Торецьким міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відкрито виконавче провадження ВП № 52917356 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу до досягнення дитиною повноліття.

02.04.2024 року державним виконавцем Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ульяновою Я.О. в межах зазначеного виконавчого провадження винесено постанову про арешт коштів боржника.

Постановою державного виконавця від 10.10.2024 року виконавче провадження ВП № 52917356 закінчено на підставі пункту 3 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку зі смертю стягувача ОСОБА_3 . Вказаною постановою також припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Разом із тим, того ж дня постановою начальника Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасовано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження на підставі абзацу четвертого частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Про наявність виконавчого провадження та накладення арешту на грошові кошти заявник дізнався після блокування банківського рахунку, на який надійшли кошти, призначені для проходження реабілітації у зв`язку з отриманим пораненням. При цьому заявник зазначає, що тривалий час перебував на лікуванні.

Також заявник посилається на те, що звертався до Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про зняття арешту з коштів, однак у задоволенні зазначеної заяви йому було відмовлено. Разом із тим заявнику стало відомо, що постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження було скасовано.

У зв`язку з наведеним просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10 жовтня 2024 року про скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 52917356.

Представник Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України проти задоволення скарги заперечував, посилаючись на те, що на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження існувала непогашена заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 262 123,87 грн, а тому закінчення виконавчого провадження було передчасним. Крім того, зазначав, що на момент смерті стягувача дитина, на утримання якої стягувалися аліменти, була неповнолітньою, а тому правовідносини допускали правонаступництво.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 13.04.2026 року ОСОБА_2 було залучено до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

У судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення скарги та просила відмовити у її задоволенні. Зазначила, що заборгованість за виконавчим документом не погашена, а ОСОБА_2 має намір у подальшому реалізовувати право на її стягнення, оскільки продовжує навчання.

19.04.2026 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява, в якій він підтримав подану скаргу та просив її задовольнити. Також заявник просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали виконавчого провадження та надані сторонами докази, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що на виконанні у Торецькому міському відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перебувало виконавче провадження № 52917356 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_2 .

10 жовтня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку зі смертю стягувача ОСОБА_3 .

Того ж дня начальником відділу державної виконавчої служби зазначену постанову скасовано в порядку контролю за діяльністю державного виконавця.

Із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що станом на дату винесення постанови про закінчення виконавчого провадження заборгованість зі сплати аліментів становила 262 123,87 грн.

Також судом встановлено, що особа, на утримання якої стягувалися аліменти, ОСОБА_2 , залучена до участі у справі та заперечує проти задоволення скарги.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує його виконання у визначеному законом порядку.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті стягувача або боржника лише тоді, коли виконання їх обов`язків чи вимог не допускає правонаступництва.

Отже, сама по собі смерть сторони виконавчого провадження не є безумовною підставою для його закінчення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/617/17 зроблено висновок, що смерть сторони виконавчого провадження сама по собі не припиняє можливості виконання рішення, якщо матеріальні правовідносини допускають правонаступництво.

Суд враховує, що предметом виконання у даному випадку є не лише поточні аліментні платежі, а й заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на дату винесення постанови про закінчення виконавчого провадження становила 262 123,87 грн.

За змістом статей 179, 180, 194, 195 Сімейного кодексу України аліменти є власністю дитини та використовуються в її інтересах.

Відповідно до частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу має право під час здійснення контролю за діяльністю державного виконавця скасувати його постанову у разі встановлення її невідповідності вимогам закону.

На момент винесення оскаржуваної постанови існувала непогашена заборгованість зі сплати аліментів, а особа, на утримання якої вони були присуджені, не втратила права на їх отримання. При цьому ОСОБА_2 залучена до участі у справі та заперечує проти задоволення скарги.

Враховуючи наявність значної заборгованості зі сплати аліментів та відсутність підстав для висновку про припинення права на її стягнення, суд доходить висновку, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження була винесена передчасно.

Водночас закінчення виконавчого провадження внаслідок смерті стягувача призводило б до припинення примусового виконання судового рішення про стягнення аліментів за наявності непогашеної заборгованості в сумі 262 123,87 грн та фактичного позбавлення особи, на утримання якої присуджено аліменти, можливості отримати належні їй кошти.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та сукупністю дій органів і осіб, визначених цим Законом, спрямованих на примусове виконання рішень.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно та своєчасно вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї зі сторін виконавець, сторона або заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Суд враховує, що на момент смерті стягувача дитина, на утримання якої були присуджені аліменти, не досягла повноліття, а тому правовідносини щодо виконання рішення про стягнення аліментів допускали правонаступництво.

Відповідно до статті 3 Конвенції ООН про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 27 Конвенції ООН про права дитини батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, а держава зобов`язана вживати належних заходів для забезпечення стягнення коштів на утримання дитини з батьків або інших осіб, які несуть фінансову відповідальність за дитину.

Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зазначено, що аліментні зобов`язання мають особливу правову природу, спрямовану на захист прав та інтересів дитини, а тому під час застосування норм права суд повинен виходити з необхідності забезпечення ефективного захисту майнових прав дитини.

Закінчення виконавчого провадження за наявності непогашеної заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 262 123,87 грн фактично призвело б до втрати особою, на користь якої присуджені аліменти, реальної можливості отримати кошти, які належать їй за законом та підтверджені судовим рішенням.

Суд враховує, що смерть законного представника дитини не може бути використана як самостійна підстава для припинення виконання рішення суду про стягнення аліментів у випадку, коли існує значна непогашена заборгованість та зберігається особа, в інтересах якої таке рішення ухвалене.

Таким чином, скасування начальником відділу державної виконавчої служби постанови про закінчення виконавчого провадження відповідало завданню виконавчого провадження, принципу обов`язковості виконання судового рішення та було спрямоване на забезпечення майнових прав особи, на користь якої ухвалено рішення суду.

Суд відхиляє доводи скаржника про те, що смерть стягувача автоматично зумовлювала закінчення виконавчого провадження, оскільки пункт 3 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" пов`язує можливість закінчення виконавчого провадження не лише з фактом смерті сторони, а й з відсутністю правонаступництва. Натомість матеріали справи свідчать про існування особи, в інтересах якої ухвалене рішення суду, наявність значної непогашеної заборгованості та можливість подальшого виконання судового рішення».

Згідно зі статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

З урахуванням встановлених обставин справи, наявності непогашеної заборгованості зі сплати аліментів, можливості правонаступництва у спірних правовідносинах та відсутності порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження» під час винесення оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Керуючись ст. 447, 451 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 та скасування постанови - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя О.В. Поштаренко