Рішення № 137167037, 05.06.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/12338/25

Провадження № 2/202/1982/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Коваленко К.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2025 року на адресу Індустріального районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_3 в особі представника, адвоката Сидоренка Станіслава Ігоровича, до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що вироком Індустріального районного суду міста Дніпра від 29 квітня 2025 року (справа №202/9409/24, провадження №1-кп/202/796/2025) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено покарання у виді штрафу у дохід держави у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень, з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на один рік, з розстрочкою сплати штрафу на строк дванадцять місяців шляхом щомісячного внесення нею грошових коштів у сумі 4250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень, починаючи з дати набрання вироком законної сили.

Потерпілою від злочину було визнано ОСОБА_4 . 20 вересня 2024 року наступила смерть потерпілої і цивільного позивача у справі ОСОБА_4 , і інтереси потерпілої від кримінального правопорушення під час розгляду справи у суді представляв адвокат Сидоренко Станіслав Ігорович.

Через настання смерті потерпілої ОСОБА_4 її цивільний позов було залишено без розгляду за клопотанням представника потерпілої для подальшого звернення до суду після вступу вироку суду у законну силу, з позовом позивача (онукою потерпілої), оскільки саме вона несла витрати на лікування та судові витрати по справі.

Потерпіла у кримінальному провадженні ОСОБА_4 була інвалідом другої групи безстроково через захворювання сердечно-судинної системи.

На початку 2020 року ОСОБА_4 було імплантовано електрокардіостимулятор і їй категорично було протипоказано будь-які види праці, протипоказано хвилювання та переживання будь-яких стресів.

08 червня 2024 року, близько 10 годин 35 хвилин, ОСОБА_2 керуючи автомобілем "HYUNDAI TUCSON" на ринку «Байкал» у м. Дніпро своїми діями, які виразилися у порушенні ПДД України, скоїла на неї наїзд та спричинила травми середнього ступеню тяжкості.

Через отриманий закритий перелом шийки лівої стегнової кістки потерпіла відчувала дуже сильний біль та фізичні страждання у момент спричинення тілесних ушкоджень, так і до часу настання її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно висновків лікарів, ОСОБА_4 потребувала ендопротезування шийки лівого стегна, але вказану хірургічну операцію неможливо було провести через високі ризики її життю через імплантований кардіостимулятор та через значну серцеву недостатність.

До дорожньо-транспортної пригоди 08.06.2024 року ОСОБА_4 могла самостійно пересуватися та обслуговувати себе, а після ДТП та до моменту настання її смерті вона фактично була прикута до ліжка та згідно висновку ЛКК потребувала постійного стороннього догляду, який вимушена була здійснювати позивач ОСОБА_3 . Позивач через це була вимушена поєднувати догляд за потерпілою та свою роботу, де у неї через це виникали суперечки із керівництвом, оскільки догляд за ОСОБА_4 потребував багато часу, що впливало на продуктивність її праці та фактичною неможливістю відпочивати, оскільки весь вільний час від праці позивач присвячувала догляду за лежачою бабусею, яка постійно відчувала сильний біль у місті травмування ноги під час ДТП.

Від відповідача 1 стало відомо, що відповідальність водія, який керував автомобілем "HYUNDAI TUCSON", реєстраційний номер НОМЕР_1 , перед третіми особами за заподіяну шкоду, застрахована у ПРAT "СК "ЄВРОІНС УКРАЇНА».

Згідно цивільного законодавства відповідач 1 ОСОБА_2 , через те, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, як особа, яка керує транспортним засобом, зобов`язана відшкодувати частково матеріальну шкоду у вигляді певного переліку витрат, за винятком різниці заподіяної шкоди та страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, яку повинна сплатити страхова компанія, з якою відповідачем 1 укладено договір страхування. Такою страховою компанією є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА», яка у справі залучена як відповідач 2.

Щодо права позивача на пред`явлення позовних вимог вказали, що позивач ОСОБА_3 у 2012 році набула статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, про що свідчить відповідне рішення Виконкому Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради №104 від 16.03.2012, а рішенням №109 того ж Виконкому від 16.03.2012 потерпіла у вищевказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 була призначена піклувальником позивача і фактично замінила рідну матір.

Саме позивач здійснювала всі витрати, пов`язані з лікуванням та утриманням ОСОБА_4 після отримання останньою травм у ДТП, вона піклувалася про ОСОБА_4 до настання смерті останньої.

Окрім того, саме позивач здійснювала оплату наданих юридичних послуг з представництва адвокатом потерпілої Лопаткіної Т.П. у кримінальному провадженні, що відображене у наданих до позову Договорах на надання юридичної допомоги та актах виконаних робіт.

Після смерті ОСОБА_4 саме позивач прийняла спадщину, яка залишилася після бабусі, та є цивільною правонаступницею померлої.

Після ДТП ОСОБА_4 проходила обстеження, а надалі лікування амбулаторно у домашніх умовах, у зв`язку з чим позивач понесла витрати на таке лікування бабусі. Матеріальні витрати склалися з витрат на лікування, придбання медичного та допоміжного обладнання, відповідного інвентаря, ортопедичного матрацу та іншого. Вказані витрати підтверджуються призначеннями лікарів та наданими копіями фіскальних та товарних чеків на загальну суму 16 430 грн 19 коп.

Щомісяця позивачем, окрім медикаментів, здійснювалися витрати на придбання для лежачої хворої бабусі засобів гігієни (пелюшки, спеціальні салфетки та ін.), що щомісяця обходилося більш ніж 3000 (три тисячі) гривен. За чотири місяці, які ще прожила ОСОБА_4 . Позивачем додатково було витрачено приблизно 12 000 (дванадцять тисяч) гривень.

Здійснити будь-яку компенсацію понесених витрат, пов`язаних із лікуванням та доглядом за ОСОБА_4 . Відповідач-1 не забажала.

Вказали, що потерпіла від кримінального правопорушення ОСОБА_4 фактично замінила позивачу рідну матір. Вона виховувала та утримувала позивача до її повноліття. Вони були дуже близькі. Травмування у ДТП, винуватицею якої була ОСОБА_2 , спричинило сильні болі та моральні страждання потерпілої, яка була позбавлена можливості нормального людського існування та можливості самообслуговуватися.

Цей фактор також дуже сильно вплинув психологічно і на позивача, оскільки теж було порушено її нормальний побут та стосунки у своїй родині. Почалися певні складнощі на роботі через необхідність бути дуже часто відсутньою на роботі через догляд за бабусею.

Позивач, окрім того, раніше страждала на епілептичні нападки та перебувала на відповідному обліку у лікаря, але за останні три роки до моменту ДТП за участю її бабусі, в якій потерпіла отримала травми, через які вимушена була постійно лежати - такі не проявлялися.

Через стрес, який пережила позивач, через отримання травм її бабусею, сильними душевними переживаннями за бабусю та через її смерть, знову пережила епілептичний напад, про що свідчить відповідний консультативний висновок невролога від 23.09.2024. Вказаний факт підтверджує наявність сильного стресу, яка пережила позивач через вищезазначені події та обставини.

Саме внаслідок ДТП у ОСОБА_4 відбулися загострення серцево-судинних хвороб та погіршився стан її здоров`я, відбулося загострення гіпертонії і серцевої недостатності, на які вона хворіла раніше. Неможливість надання медичної допомоги у необхідному обсязі через встановлений електрокардіостимулятор також морально гнітило Позивача, оскільки вона відчувала свою безпорадність у даній ситуації перед рідною людиною та неможливості допомоги своїй бабусі, полегшити її біль і страждання, та безпорадній стан.

Моральну шкоду, спричинену їй діями відповідача 1 позивач оцінює у 100000 грн.

Просила суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду (витрати на лікування потерпілої ОСОБА_4 ) заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 16 430,19 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн., витрати на здійснення нею постійного стороннього догляду за потерпілою від ДТП ОСОБА_4 протягом чотирьох місяців, у розмірі 3 000,00 щомісячно, на загальну суму 12 000,00 грн. та понесені нею витрати на правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 грудня 2025 року, головуючим суддею у розгляді вказаної позовної заяви визначено суддю Слюсар Л.П.

В порядку ч.ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України, 22 грудня 2025 року суддею сформовано запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 , на який надано відповідь № 2159492 від 22.12.2025.

Ухвалою судді від 23.12.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

04.02.2026 року від представника відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна» адвоката Пилипець А.Ю., засобами поштового зв`язку, надійшов відзив на позовну заяву. В якому вказали, що ознайомившись із змістом позовної заяви, позовні вимоги не визнають в повному обсязі. Зазначили, що обґрунтованими витратами є ті витрати, які мають прямий причинно-наслідковий зв`язок між завданими ушкодженням особі внаслідок ДТП та безпосередньо впливають на відношення/покращення стану здоров`я такої особи та підтверджуються призначенням лікарів, програмою реабілітації, відповідною медичною документацією, яка підтверджує витрати.

Тому не всі витрати, що були зроблені під час лікування будуть входити в суму страхового відшкодування, тобто є таким, що не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку щодо лікування потерпілого внаслідок ДТП (перелік тих витрат, що не пов`язані із лікуванням відмічені/наведені у розрахунку).

Зазначили, що розрахунок суми страхового відшкодування, а саме витрат на лікування здійснюється Страховиком на підставі наданих документів, що підтверджують поставлений діагноз після ДТП, підтверджують витрати на лікування затверджені відповідним закладом охорони здоров`я із зазначенням діагнозу (виписка з амбулаторної карти хворого, епікриз, висновки судово-медичних експертиз, висновки медико-соціальної комісії, довідки про тимчасову втрату працездатності, лікарняні листи, чеки на придбання лікарських препаратів, тощо… ), призначене лікування та платіжні документи, що підтверджують придбання ліків.

Інші витрати на лікування є такими, що не знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку між настанням ДТП та спричиненням травм або дані витрати на лікування не відносяться до даної ДТП.

Вказали, що обґрунтування позивачем, своїх позовних вимог та їх розміру, лише на підставі рахунків на оплату, які не є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та правової позиції Верховного Суду, є наслідком того, що позивачем не доведено: розмір завданого матеріального збитку, фактичність понесених витрат. Відсутність доведеного розмірі завданого збитку здоров`ю виключає наявність спору між сторонами, оскільки як позивач не довів усі обставини на які він посилається, як на підстави обґрунтування позовних вимог.

Просили суд в задоволенні позову в частині заявлених позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» відмовити.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 18.02.2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з наведених у позові підстав.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити в задоволені позовних вимог позивача.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Відповідно до наданого відзиву на позов просили суд у разі неявки у судове засідання представника розгляд справи проводити без участі останнього .

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, матеріали справи № 202/9409/24, встановив такі фактичні обставини.

29.04.2025 Вироком Індустріального районного суду міста Дніпр у кримінальній справі № 202/9409/24 (кримінальне провадження № 12024041030002021) ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України і призначено покарання у виді штрафу у дохід держави у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000,00 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. Вирок набрав законної сили.

В межах кримінального провадження № 12024041030002021 ОСОБА_4 було надано статус потерпілої.

Судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_2 08 червня 2024 року близько 10 години 35 хвилин, більш точний час встановити не надалося за можливе, керуючи технічно справним автомобілем "HYUNDAI TUCSON" реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 належить ОСОБА_5 , здійснювала рух заднім ходом на проїжджу частину автодороги від магазину «Овочі, фрукти», що знаходиться на території ринку «Байкал» по вулиці Старочумацькій, 5А в Індустріальному районі м. Дніпро.

В момент руху заднім ходом автомобіля «HYUNDAI TUCSON" реєстраційний номер НОМЕР_1 водій ОСОБА_2 не діяла таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, проявила крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінами, в результаті чого скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка в цей час рухалась позаду автомобіля "HYUNDAI TUCSON" реєстраційний номер НОМЕР_1 та перебувала в смузі його руху.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому шийки лівої стегнової кістки, садна лівого ліктьового суглобу. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до середнього ступеню тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров`я, понад 21 добу.

В ході судового розгляду представником потерпілої ОСОБА_1 долучено копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , відповідно до якого 20 вересня 2024 року наступила смерть ОСОБА_4 .

Згідно висновку судово-медичної експертизи №4254м/2454-Е від 20.11.2024, враховуючи дані судово-медичної експертизи трупа та причину смерті, наявний гр. ОСОБА_4 , перелом шийки лівої стегнової кістки у причинно- наслідковому зв`язку з настанням її смерті не перебуває.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

11 лютого 2024 року між ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» та ОСОБА_6 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № СА/0195202, забезпечений транспортний засіб «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний № НОМЕР_1 . Ліміт відповідальності страховика, складає: за шкоду, завдану здоров`ю 320000,00 грн.; за шкоду завдану майну -160000,00 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2024 року у справі №202/9409/24 цивільний позов ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди та заява про процесуальне правонаступництво ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Рішенням Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради №107 від 16.03.2012, про надання дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_3 надано статус дитини позбавленої батьківського піклування.

Рішенням Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради №109 від 16.03.2012, про призначення ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 піклувальником над дитиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 піклувальником над дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно зі Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області від 16.09.2025 року спадкоємцем зазначеного у заповіті майна гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 є гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Позивачем заявлені вимоги про стягнення із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди (витрати на лікування потерпілої ОСОБА_4 ) заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 16 430,19 грн.; стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн., витрат на здійснення нею постійного стороннього догляду за потерпілою від ДТП ОСОБА_4 протягом чотирьох місяців, у розмірі 3 000,00 щомісячно, на загальну суму 12 000,00 грн. та понесені нею витрати на правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 та п.8 і 9 ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч.7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1230 ЦК України, до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов`язаннях, або право на відшкодування збитків, що належало спадкодавцеві відповідно до закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 була призначена піклувальником над дитиною ОСОБА_3 , була її бабусею, вони проживали разом. ОСОБА_3 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , прийняла спадщину та є правонаступником після її смерті та звернулася до суду з даним позовом.

Щодо заявлених позивачем вимог про відшкодування витрат на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_4 в розмірі 16430 грн. 19 коп., то суд виходить з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 з заявою про відшкодування витрат на лікування до Страхової компанії не зверталася.

Відповідно п.59 ст.1 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.

Згідно зі ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно зі ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вироком Індустріального районного суду міста Дніпра від 29 квітня 2025 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Отже факт, обставини ДТП, вина особи у її настанні встановлені у межах кримінального провадження за ч.1 статтею 286 КК України, до страхової компанії щодо відшкодування матеріальної шкоди потерпіла не зверталася, що не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Вказане узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим статтею 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди. А тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.

Оскільки ОСОБА_3 є правонаступником потерпілої, тому вимоги позивача щодо стягнення матеріальної шкоди (витрат на лікування потерпілої ОСОБА_4 ) заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди законні, однак щодо заявленого розміру, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.24.1 ст.24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV, в редакції, від 21.05.2024 року, яка діяла на момент виникнення страхового випадку, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Отже обґрунтованими витратами є ті витрати, які мають прямий причинно-наслідковий зв`язок між завданими ушкодженнями особі наслідок ДТП та безпосередньо впливають на відновлення/ покращення стану здоров`я такої особи та підтверджуються призначенням лікарів, програмою реабілітації, відповідною медичною документацією, яка підтверджує витрати.

Позивачем надані документи, що підтверджують поставлений діагноз ОСОБА_4 після ДТП, призначене лікування та платіжні документи, що підтверджують придбання ліків.

Витрати за наступними чеками: від 07.07.2024 року на суму 53 грн. 70 коп.; 07.08.2024 року на суму 83 грн. 25 коп.; 03.08.2024 року на суму 127 грн.54 коп., від 28.07.2024 року на суму 34 грн. 00 коп., на загальну суму 298 грн. 49 коп. є іншими витратами на лікування та такими, що не знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку між настанням ДТП та спричиненням травми або дані витрати на лікування не відносяться до даної ДТП.

Крім того чек від 18.07.2024 року на суму 381 грн.20 коп., а відноситься до витрат 348 грн.40 коп.; чек від 16.06.2024 року на суму 687 грн. 90 коп., а відноситься до витрат 666 грн. 08 коп.; чек від 11.08.2024 року на суму 367 грн.00 коп., а відноситься до витрать 298 грн. 60 коп., чек від 01.08.2024 року на суму 405 грн. 80 коп., а відноситься до витрат 329 грн.45 коп., чек від 05.08.2024 року на суму 180 грн. 80 коп., а відноситься до витрат 154 грн. 40 коп.

Позивачем заявлені чеки в розмірі 16430 грн. 19 коп., а фактично загальний розмір витрат за фіскальними чеками на придбання ліків, які підтверджені листами медичних призначень становить 13445 грн. 23 коп.

Виходячи із вищевикладеного позовні вимоги позивача в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди (витрат на лікування потерпілої ОСОБА_4 ), заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 13445 грн. 23 коп., знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, та підлягають задоволенню частково.

Щодо заявлених позовних вимог позивача про стягнення з ОСОБА_2 витрат на здійснення нею постійного стороннього догляду за потерпілою протягом чотирьох місяців у сумі 12000,00 грн., то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно з висновком Дніпровського центра первинної медико-санітарної допомоги №9 Дніпровської міської ради №645 від 11.07.2024 року про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_4 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Оскільки позивачем не надано належних доказів щодо понесених витрат на здійснення нею догляду за потерпілою у кримінальному провадженні ОСОБА_4 (її бабусі) у розмірі 3000,00 грн. щомісячно, та відповідно за чотири місяці такого догляду 12000,00 грн., тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині за недоведеністю.

Щодо заявлених позовних вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000 грн, то суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1, 3, 4, 5 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно зі ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (Постанов КЦС ВС від 13 липня 2023 року у справі № 454/289/22, провадження № 61-2200св23 (ЄДРСРУ № 112202578).

Позивач обґрунтовує позов щодо відшкодування моральної шкоди власними стражданнями: погіршенням власного здоров`я, хвилюванням через травми близької людини.

В судовому засіданні встановлено, що потерпіла від кримінального правопорушення ОСОБА_4 була бабусею та опікуном позивача. Це вказує на їх особливий психологічний, правовий та емоційний зв`язок. Вона виховувала та утримувала позивача до її повноліття. Травмування ОСОБА_4 у ДТП, винуватицею якої була ОСОБА_2 , спричинило сильні болі та моральні страждання потерпілій, яка була позбавлена можливості нормального людського існування та можливості самообслуговуватися.Неможливість надання медичної допомоги у необхідному обсязі через встановлений електрокардіостимулятор морально гнітило позивача, оскільки вона відчувала свою безпорадність у даній ситуації перед рідною людиною та неможливості допомоги своїй бабусі, полегшити її біль і страждання, та безпорадний стан.

Суд приймає до уваги медичні документи, консультативний висновок невролога від 23.09.2024, що підтверджує погіршення стану здоров`я позивача саме в період після вчинення злочину щодо ОСОБА_4 . Вказаний факт підтверджує наявність сильного стресу, яка пережила позивач через вищезазначені події та обставини.

Отже, вчиненим відповідачем кримінальним правопорушенням позивачу завдано моральну шкоду, яка виразилась у моральних переживаннях у зв`язку з душевними хвилюваннями та психологічній дестабілізації.

Як роз`яснював у своїй постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяній фізичній або юридичній особі незаконним діями, або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість виражених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, зваженості та справедливості.

Враховуючи характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач внаслідок злочину, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд дійшов висновку про те, що слід стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Щодо відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 100000 грн., то суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, 21 серпня 2024 року з метою отримання правничої допомоги, між ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах потерпілої ОСОБА_4 на підставі нотаріальної довіреності НСН 780901 та ТОВ «Перша правова допомога» укладено Договори №21082404 та №21082405 про надання правничої допомоги.

Згідно з п.1.2 Договору №21082404, перелік, обсяг та види правничої допомоги/ юридичних послу, яка має бути виконана на підставі цього Договору: представництво потерпілого Лопаткіної Т.П. по кримінальному провадженню за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України: ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, підготовка необхідних процесуальних документів, одне судове засідання в суді першої інстанції. Розмір оплати за надання правничої допомоги 30000,00 грн. Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг від 29.08.2024 року підписаним сторонами послуги надані та відповідно до квитанції від 21.08.2024 року перераховано 30000,00 грн.

Згідно з п.1.2 Договору №21082405, перелік, обсяг та види правничої допомоги/ юридичних послу, яка має бути виконана на підставі цього Договору: представництво потерпілого Лопаткіної Т.П. по кримінальному провадженню за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України у суді першої інстанції. Розмір оплати за надання правничої допомоги 70000,00 грн. Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг від 30.04.2025 року підписаним сторонами послуги надані та відповідно до квитанції від 21.08.2024 року, 29.08.2024 року та 29.08.2024 року перераховано відповідно 10000,00 грн., 30000,00 грн., 30000,00 грн.

Адвокатом, що надавав правову допомогу у кримінальному провадженні (договір №21082404-1 від 21.08.2024 року) був адвокат Сидоренко Станіслав Ігорович, який діяв на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 29 березня 2007 року, виданого на підставі рішення Київської обласної КДКА №150 від 29 березня 2007 року та Ордеру на надання правничої допомоги.

Із матеріалів справи №202/9409/24, вбачається, що адвокат Сидоренко С.І. приймав участь у судових засіданнях подав заяви та клопотання.

Витрати пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката є такими, що понесені особою у зв`язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.

Аналогічну правову позицію закріплено у постановах Верховного Суду України від 20.05.2009 у справі № 6-3261св08, від 27.01.2010 у справі № 6-11633св09, від 03.02.2010 у справі № 6-15773св09.

У пункті 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 зазначено, що за висновками Великої Палати Верховного Суду процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 462/6473/16-ц за провадженням № 14-400 цс 18, пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц за провадженням № 14-447цс19, пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 489/5045/18 за провадженням № 14-191 цс 19).

Отже, витрати, пов`язані із наданням правової допомоги (оплата послуг адвоката) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

Суд звертає увагу на те, що глава 8 КПК України містить спеціальне регулювання процесуальних витрату кримінальному провадженні, а їх розподіл здійснюється за правилами КПК України, а не ЦПК України.

Законодавством не передбачено можливості стягнення витрат на оплату правової допомоги в кримінальній справі у порядку цивільного судочинства, як і немає правових підстав для ототожнення витрат на правову допомогу і шкоди (збитків) у розумінні положень чинного законодавства.

Виходячи із вищевикладеного суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача у цій частині позову.

За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст. 12, ч.ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та їх обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтями 77, 78 ЦПК України визначено поняття належності та допустимості доказів.

Відповідно до правил статті 78 ЦПК про допустимість доказів обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 81, 82 ЦПК України встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу обов`язків по доказуванню між сторонами.

За загальним правилом, встановленим ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України.

Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із вищевикладеного, приймаючи до уваги, що викладені докази не викликають у суду жодних сумнівів щодо їх належності, допустимості, об`єктивності та достатності для вирішення справи по суті, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ), Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 102, код ЄДРПОУ 22868348) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення задовольнити частково.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 102, код ЄДРПОУ 22868348) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 13445 (Тринадцять тисяч чотириста сорок п`ять) гривень 23 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) моральну шкоду в розмірі 10000 (Десять тисяч) гривень 00 копійок.

В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.П. Слюсар