Рішення № 137166367, 03.06.2026, Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/622/26

Провадження № 2/493/684/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

ГОЛОВУЮЧОГО-СУДДІ ІЛЬНІЦЬКОЇ О.М.

ЗА УЧАСТЮ СЕКРЕТАРЯ КОТИС О.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом до суду сторін в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компаній «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «ЕЙС» через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 19.06.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 586842087, який укладено у формі електронного документа та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора R72QZ53C.

У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру кредиту, грошової одиниці, в якій надано кредит, строк та умови користування кредитними коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

В подальшому між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено ряд додаткових угод до Договору № 586842087 від 19.06.2019 року, згідно з якими збільшувалась сума кредиту.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу №28/1118-01. У подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод, якими продовжено строк дії Договору факторингу, всі інші умови залишились без змін. Предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 45 від 24.09.20191 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 586842087 від 19.06.2019 року у загальному розмірі 13676,47 грн.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01. Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 586842087 від 19.06.2019 року у загальному розмірі 14240,11 грн.

11.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 586842087 від 19.06.2019 року.

Відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором № 586842087 від 19.06.2019 року у загальному розмірі 19583,61 грн.

Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості за кредитним договором № 586842087 від 19.06.2019 року, тому ТОВ «ФК «ЕЙС» змушено звернутися до суду за захистом порушеного права та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 14240,00 грн та судові витрати, а саме судовий збір в сумі 2662,40 грн і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Оскільки позовна заява подана через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», тому позивач самостійно направив відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів рекомендованим листом з описом вкладення, надавши суду докази їх надсилання.

Ухвалами судді від 15.04.2026 року провадження по даній цивільній справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом до суду сторін, а також за клопотанням позивача витребувані докази в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

12.05.2026 року від відповідача ОСОБА_1 через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, який ухвалою судді від 12.05.2026 року залишений без руху.

12.05.2026 року від відповідача ОСОБА_1 через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків та відзив на позовну заяву та відомості направлення відзиву позивачу на електронну адресу.

У відзиві на позов відповідачка, заперечуючи проти позовних вимог, вказала, що позивачем на наведено поважних причин пропуску позовної давності та не надано її переривання або поновлення у встановленому законом порядку. Крім того вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту існування заборгованості та її розмір. Просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

13.05.2026 року від представника позивача через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що позовна давність сплила під час дії воєнного стану та вважається продовженою на строк дії в Україні воєнного стану. Отже, оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України. Просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

13.05.2026 року та 14.05.2026 року від відповідача ОСОБА_1 через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справі, які ухвалами судді від 14.05.2026 року та 15.05.2026 року залишені без розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася. В позовній заяві міститься клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судові засідання не з`явилася, про поважність причин своєї неявки в судові засідання суду не повідомила.

Суд, розглянувши позов у межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 19.06.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 586842087.

Відповідно до п 1.1 Договору Товариство зобов`язується надати Позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму 3000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п. 1.4 цього Договору.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що строк дії договору починається з моменту його укладання та становить 30 днів.

Згідно з п. 1.4. нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 1,35 % від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору. З врахуванням положень п.1.4 Договору Позичальник сплачує Товариству проценти за користування Кредитом за фактичний час користування Кредитом з розрахунку 492,75 % річних (п. 1.5 Договору).

Розрахунок сукупної вартості Кредиту та Термін платежу зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.6. Договору).

Договір та Графік розрахунків підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора R72QZ53C, що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

У заявці на отримання коштів у кредит від 19.06.2019 року відповідачем зазначені її персональні дані, зокрема: ПІБ, дата народження, РНОКПП, дані паспорта, адресу місця проживання, засоби зв`язку, а також номер платіжної картки.

На виконання умов договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 19.06.2019 року перерахувало відповідачці 3000,00 грн на платіжну картку 4149-62ХХ-ХХХХ-0728, що підтверджується платіжним дорученням №75c795b2-c2ca-48fc-9e3c-8445111b57d4 від 19.06.2019 року.

22.06.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору № 586842087 від 19.06.2019 року, відповідно до якої сторони погодили збільшити суму кредиту на 2000,00 грн з 22.06.2019 року на строк дії Договору та виклали Графік розрахунків у новій редакції, всі інші умови договору не змінені цією додатковою угодою.

Згідно з платіжним дорученням № 3c0b4a17-42bf-42e8-91f0-5487dfa274cb від 22.06.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ коштів у розмірі 2000,00 грн ОСОБА_1 на платіжну картку 4149-62ХХ-ХХХХ-0728 згідно з Договором № 5868842087 від 19.06.2019 року

23.06.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору № 586842087 від 19.06.2019 року, відповідно до якої сторони погодили збільшити суму кредиту на 650,00 грн з 23.06.2019 року на строк дії Договору та виклали Графік розрахунків у новій редакції, всі інші умови договору не змінені цією додатковою угодою.

Згідно з платіжним дорученням № 2ea2b602-5930-45d3-f4dc-f6444e9t5040 від 23.06.06.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ коштів у розмірі 650,00 грн ОСОБА_1 на платіжну картку 4149-62ХХ-ХХХХ-0728 згідно з Договором № 5868842087 від 19.06.2019 року.

03.07.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору № 586842087 від 19.06.2019 року, відповідно до якої сторони погодили збільшити суму кредиту на 1100,00 грн з 03.07.2019 року на строк дії Договору та виклали Графік розрахунків у новій редакції, всі інші умови договору не змінені цією додатковою угодою.

Згідно з платіжним дорученням № 90b2be4b-d800-47c1-80c1-f33f660588c6 від 03.07.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ коштів у розмірі 1100,00 грн ОСОБА_1 на платіжну картку 4149-62ХХ-ХХХХ-0728 згідно з Договором № 5868842087 від 19.06.2019 року.

05.07.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору № 586842087 від 19.06.2019 року, відповідно до якої сторони погодили збільшити суму кредиту на 1050,00 грн з 05.07.2019 року на строк дії Договору та виклали Графік розрахунків у новій редакції, всі інші умови договору не змінені цією додатковою угодою.

Згідно з платіжним дорученням №d608e40f-3b18-44ei-964f-9b6d358b0641 від 05.07.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ коштів у розмірі 1050,00 грн ОСОБА_1 на платіжну картку 4149-62ХХ-ХХХХ-0728 згідно з Договором № 5868842087 від 19.06.2019 року.

14.07.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору № 586842087 від 19.06.2019 року, відповідно до якої сторони погодили збільшити суму кредиту на 1000,00 грн з 14.07.2019 року на строк дії Договору та виклали Графік розрахунків у новій редакції, всі інші умови договору не змінені цією додатковою угодою.

Згідно з платіжним дорученням №f1cf6b58-221e-4741-ab03-70t4c09f43d5 від 14.07.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ коштів у розмірі 1000,00 грн ОСОБА_1 на платіжну картку 4149-62ХХ-ХХХХ-0728 згідно з Договором № 5868842087 від 19.06.2019 року.

Також 14.07.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору № 586842087 від 19.06.2019 року, відповідно до якої сторони погодили збільшити суму кредиту на 950,00 грн з 14.07.2019 року на строк дії Договору та виклали Графік розрахунків у новій редакції, всі інші умови договору не змінені цією додатковою угодою.

Згідно з платіжним дорученням №8909f32b-0401-4036-9799-766f338ff7259 від14.04. 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ коштів у розмірі 950,00 грн ОСОБА_1 на платіжну картку 4149-62ХХ-ХХХХ-0728 згідно з Договором № 5868842087 від 19.06.2019 року.

З довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 20.1.0.0.0/7-260421/134606-БТ від 24.04.2026 року, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 16.06.2019 року зараховано 3000,00 грн; 22.06.2019 року 2000,00 грн; 23.06.2019 року 650,00 грн; 03.07.2019 року 1100,00 грн; 05.07.2019 року 1050,00 грн; 14.07.2019 року 1000,00 грн та 950,00 грн, що також підтверджується виписками по картковому рахунку.

28.11.2018 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали договір факторингу №28/1118-01, а також ряд додаткових угод щодо продовження строку дії договору факторингу, згідно якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», зокрема до ОСОБА_1 за Договором № 5868842087 від 19.06.2019 року на загальну суму 13676,47 грн, з яких: 5671,29 грн заборгованість за тілом кредиту; 8005,18 грн заборгованість за відсотками, що підтверджується витягом з Реєстру боржників №45 від 24.09.2019 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року.

05.08.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 05/0820-01, згідно якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за Договором № 5868842087 від 19.06.2019 року на загальну суму 14240,11 грн, з яких: 5671,29 грн заборгованість за тілом кредиту; 8568,82 грн заборгованість за відсотками, що підтверджується витягом з Реєстру боржників № 9 від 30.05.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року.

11.07.2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» уклали договір факторингу № 11/07/25-Е, згідно якого до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за Договором № 5868842087 від 19.06.2019 року на загальну суму 19583,61 грн, з яких: 5671,29 грн заборгованість за тілом кредиту; 8568,82 грн заборгованість за відсотками, 5343,50 грн пеня/штрафи, що підтверджується витягом з Реєстру боржників до договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року.

Таким чином ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» наділене правом грошової вимоги до відповідача.

Всупереч умовам Кредитного договору та додаткових угод до нього відповідачка належним чином не виконала своїх зобов`язань. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача остання не здійснювала платежів для погашення існуючої заборгованості.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 586842087 від 19.06.2019 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.12.2025 року становить 19583,61 грн, з яких: 5671,29 грн заборгованість за тілом кредиту; 8568,82 грн заборгованість за відсотками, 5343,50 грн штрафні санкції.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та за відсотками в загальному розмірі 14240,11 грн.

У п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 «Про електронну комерцію»).

Ч. 1 ст. 11 «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті (ч. 3 ст. 11 «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронно цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів ( ст. 12 «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048ЦК України).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1ЦК України).

Ст. 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Ст. 525 ЦК Українивизначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 12 ,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору. Розрахунок підтверджує існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Копії договорів факторингу підтверджують перехід всіх прав грошової вимоги за кредитним договором до позивача по справі.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконує, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача підлягають задоволенню.

Щодо застосування строку позовної давності, суд виходить з того, що у гл. 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових спеціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної інфекції (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17.03.2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Надалі Законом України від 08.11.2023 року № 3450-ІХ №Про внесення змін до ЦК України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», який набрав чинності 30.01.2024 року, п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином строк звернення до суду з цим позовом не сплив.

Вказане узгоджується з висновками, зазначеними в постанові Верховного Суду України у справі № 702/495/24 від 04.05.2026 року.

Позивач також у своєму позові заявив вимогу про стягнення зі ОСОБА_1 понесених судових витрат на сплату судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрат на професійну правову допомогу в сумі 7000,00 грн.

Зі змісту ч. 1 ст. 133 ЦПК України вбачається, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Як вбачається з наданої платіжної інструкції № 41973 від 30.03.2026 року за подання даного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» підлягають задоволенню в повному обсязі, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати на сплату судового збору за подання до суду позовної заяви в сумі 2662,40 гривень.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Ч. 1 та 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Нормами ч. 3 цієї статті Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн представник позивача надав копії: договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери», додаткової угоди до вказаного Договору від 01.09.2025 року, акту прийому-передачі наданих послуг, згідно яких вартість послуги складає 7000,00 грн.

Водночас заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями ст. 141 ЦПК України, з огляду на таке.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі N 911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у ч. 3-5, 9 ст. 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).

Отже, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Водночас заявлені позивачем витрати не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями ст. 141 ЦПК України, з урахуванням критеріїв розумності, реальності, неминучості таких витрат, зважаючи на те, що ця справа є малозначною в силу вимог закону, розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, суд відповідно положень ст. 141 ЦПК України дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 509, 526, 530, 611, 612, 625, 639, 1048, 1054, 1077ЦК України, ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за Кредитним договором № 586842087 від 19.06.2016 року в розмірі 14240,11 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн., а всього 19902,51 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 05.06.2026 року.

СУДДЯ