Рішення № 137164674, 05.06.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року Чернігів Справа № 620/13481/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ткаченко О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

11.12.2025 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом від 19.11.2025 №91;

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом від 03.12.2025 №53;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.12.2025 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та прийняти рішення про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позов мотивовано тим, що позивач має право на відстрочку на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII як чоловік, на утриманні якого перебуває троє дітей віком до 18 років та не має заборгованості із сплати аліментів, проте відповідач оспорюваним рішенням протиправно відмовив йому у наданні відстрочи від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з мотивів відсутності договору між батьками про те, з ким буде проживати дитина, участь другого з батьків у її виховання (стосовно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), позаяк факт утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджується рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.04.2015 у справі № 750/1971/15-ц, за яким з нього стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.03.2015 та до досягнення дитиною повноліття та довідкою від 22.10.2025 № НОМЕР_1 , виданої Новозаводським відділом ДВС у місті Чернігів, про відсутність заборгованості у ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 30.09.2025.

Ухвалою судді від 14.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для надання відзиву на позов.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначив, що позивач не надав усіх документів, перелік яких визначений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», п.3 ч.1 ст.23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме свідоцтво про шлюб з матір`ю дітей (трьох і більше) або рішенні суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком, що є військовозобов`язаним, або рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей з батьком, що є військовозобов`язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у її вихованні. Таким чином, йому правомірно відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач вказує на те, що у контексті спірних правовідносин, визначальним для правильного вирішення спору у цій справі є не встановлення факту батьківства чи проживання однією сім`єю, а факт утримання позивачем трьох і більше дітей віком до 18 років.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У позивача є троє неповнолітніх дітей, що підтверджується свідоцтвами про народження цих дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 діти від другого шлюбу з ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дитина від першого шлюбу з ОСОБА_6 (а.с.13, 16, 17).

Також судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.04.2015 у справі № 750/1971/15-ц, яке набрало законної сили, вирішено, зокрема, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.03.2015 та до досягнення дитиною повноліття.

Згідно із довідкою від 22.10.2025 № 47290291, виданою Новозаводським відділом державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про те, що станом на 30.09.2025 відсутня заборгованість зі сплати аліментів згідно із виконавчого листа № 2/750/1157/15, виданого 03.04.2015 Деснянським районним судом м.Чернігова на виконання зазначеного вище рішення у справі №750/1971/15-ц (а.с. 29).

23.10.2025 позивач засобами поштового зв`язку АТ Укрпошта звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 із заявою про надання відстрочки на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

До зазначеної заяви позивач долучив: нотаріально засвідчені копії свідоцтв про народження трьох дітей; власноручно засвідчені копії паспорту громадянина України, довідки РНОКПП ОСОБА_1 , свідоцтва про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , військового квитка ОСОБА_1 ; оригінал витягу з реєстру територіальної громади про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 ; оригінал довідки, виданої Новозаводським відділом ДВС у місті Чернігів, про відсутність заборгованості у ОСОБА_1 зі сплати аліментів; копію рішення Деснянського районного суду від 03.04.2015 р. у справі № 750/1971/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_7 ; копію рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 р. у справі № 620/16980/24 та довідку про набрання ним законної сили із підсистеми Електронний суд; військово-обліковий документи ОСОБА_1 із Резерв+ від 17.10.2025.

У відповідь на заву позивача від 23.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_9 листом від 30.10.2025 №14/148 зазначив, що під час розгляду документів, для прийняття комісією позитивного рішення, було виявлено, що відсутній документ визначений у переліку згідно з додатком 5 постанови КМУ №560 до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків буде проживати дитина ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та про участь другого з батьків у його виховання. Враховуючи вищевикладене рекомендуємо у тижневий термін надати зазначений документ для прийняття відповідно рішення комісією з надання відстрочок ІНФОРМАЦІЯ_8 .

28.11.2025 засобами поштового зв`язку АТ Укрпошта ОСОБА_1 направив заяву від 27.11.2025, у якій звернув увагу відповідача на неправомірність його вимог щодо надання договору, на існуванні судового рішення, яким вже вирішено зазначений спір. До заяви позивач, на підтвердження утримання сина ОСОБА_7 , також, додатково долучив засвідчену копія рішення суду про стягнення аліментів; Інформацію з Єдиного реєстру боржників (витяг).

Рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 19.11.2025 №91, позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомлено, що він підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причиною відмови зазначено: відсутній один з документів, що підтверджують право на відстрочку, визначений у додатку 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію": свідоцтво про шлюб з матір`ю дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком, що є військовозобов`язаним, або рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей з батьком, що є військовозобов`язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у її вихованні. Повідомлення про прийняте відповідачем рішення було надіслано позивачу листом від 19.11.2025 № 14/410 (а.с. 54).

01.12.2025 через відсутність на момент звернення відповіді відповідача щодо надання відстрочки на підставі заяви від 23.10.2025 ОСОБА_1 через ЦНАП Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області знову звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки. Заява ОСОБА_1 зареєстрована за № 20251201-207299.

У ЦНАПі до заяви додано наступні документи:

В першому блоці документів згідно опису шаблону «Дії» під назвою, «Свідоцтва про народження, рішення суду або інші документи про утримання дитини», завантажені одним файлом скан копії свідоцтв про народження:

- ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_7 , НОМЕР_2 від 26.01.2016;

- ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_3 від 24.10.2024;

- ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_6 , НОМЕР_4 від 15.08.2024.

В другому блоці прийнятих документів «Дані з ЄРБ про відсутність стягнення аліментів»: завантажені одним файлом:

- Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.04.2015 про стягнення аліментів;

- Рішення Деснянського районного м. Чернігова від 07.05.2015;

- Інформація з Єдиного реєстру боржників від 01.12.2025.

В наступному третьому блоці - «Документи, що підтверджують сімейні зв`язки батьків або відсутність осіб, зобов`язаних утримувати дітей» завантажені одним файлом документи:

- Свідоцтво про шлюб НОМЕР_5 від 26.11.2015 р;.

- Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 №620/16980/24

- Рішення Деснянського районного м. Чернігова від 07.05.2015 про розірвання шлюбу;

- Актовий запис про шлюб № 2723 від 17.12.2011.

Додатково завантажено (сканкопію) військового квитка ОСОБА_1 , що підтверджується відповіддю відділу ЦНАПу Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 08.12.2025 р. № 405/06-41 (а.с. 55-56).

Повідомленням № 20251201-207299 від 04.12.2025 ІНФОРМАЦІЯ_9 знову відмовив позивачу у наданні відстрочки. Як причину для відмови зазначено відсутній один з документів, свідоцтво про шлюб з матір`ю дітей або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком. Вказане рішення про відмову оформлено протоколом Комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 від 03.12.2025 р. № 93 (а.с. 57-58).

Рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 03.12.2025 №91, позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомлено, що він підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причиною відмови зазначено: відсутній один з документів, що підтверджують право на відстрочку, визначений у додатку 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію": свідоцтво про шлюб з матір`ю дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком, що є військовозобов`язаним, або рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей з батьком, що є військовозобов`язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у її вихованні. Повідомлення про прийняте відповідачем рішення було надіслано позивачу листом від 19.11.2025 № 14/410 (а.с. 91).

Вважаючи такі рішення протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто, судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

Так, відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан.

В подальшому воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

У свою чергу, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон № 3543-XII.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 3543-XII:

мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у статті 22 Закону № 3543-ХІІ, частиною п`ятою якої передбачено, що порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому, статтею 23 Закону №3543-ХІІ регламентовані правові підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, пунктом 3 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до пунктів 9 та 11 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

З метою реалізації частини п`ятої статті 22 Закону №3543-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», якою затвердив Порядок №560.

Порядок № 560 визначає, зокрема, механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з пунктами 58 та 58-1 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку № 560).

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Отже наведеними нормами визначено, що військовозобов`язаний має право на особисте подання на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви, за встановленою формою, з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та зобов`язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.

Так, згідно із пунктом 3 додатку 5 Порядку №560 (в редакції чинній станом на день подання зави від 01.12.2025) Переліку додатків, що подаються військовозобов`язаними для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», документами, що підтверджують право на відстрочку згідно пункту 3 частини 1 статті 23 Закону є: свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів:

свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше);

рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним;

рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним; письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;

свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим;

вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду;

рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);

інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) "стягнення аліментів" з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.

Водночас, суд зазначає, що жодною нормою чинного законодавства не встановлено, що перелік документів, визначених у додатку 5 до Порядку №560 є вичерпним, а факт утримання не може підтверджуватись іншими документами, якщо вони є належними та допустимими.

У справі, яка розглядається судом встановлено, позивач є батьком 3 (трьох) дітей, які не досягли 18 років, запис щодо чого наявний в свідоцтвах про народження усіх трьох дітей.

З матір`ю двох дітей позивач перебуває в шлюбі. З матір`ю сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , шлюб розірвано.

Разом з цим судом встановлено, що за рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 03.04.2015 у справі № 750/1971/15-ц, яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.03.2015 та до досягнення дитиною повноліття.

При цьому, згідно із довідкою від 22.10.2025 № 47290291, виданою Новозаводським відділом державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про те, що станом на 30.09.2025 відсутня заборгованість зі сплати аліментів згідно із виконавчого листа № 2/750/1157/15, виданого 03.04.2015 Деснянським районним судом м. Чернігова у справі № 750/1971/15-ц.

Так, причиною прийняття відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідачем визначена відсутність свідоцтва про шлюб з матір`ю дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком, що є військовозобов`язаним, або рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей з батьком, що є військовозобов`язаним, або письмового договору між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у її вихованні (стосовно сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), які серед інших документів визначені в додатку 5 до Порядку № 560.

Перевіряючи оспорюване рішення відповідача на відповідність критеріям, визначеним статтею 19 Конституції України та статті 2 КАС України, а також надаючи оцінку доводам позивача, якими він обґрунтовує позовні вимоги, докази на підтвердження яких також було надано разом із заявою про надання відстрочки від призову, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частин другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Суд наголошує, що дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Згідно із частиною першою статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

В силу вимог частини першої статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частинами першою та другою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (частина перша статті 183 СК України.

Частиною п`ятою статті 183 СК України встановлено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що батьки в силу закону зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей незалежно від того чи проживають вони разом з ними чи не проживають разом.

З матеріалів справи слідує, що на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивачем сплачуються аліменти, відповідно до рішення суду, при цьому, своєчасність сплати аліментів та відсутність заборгованості по їх сплаті підтверджується довідкою від 22.10.2025 № 47290291, виданою Новозаводським відділом державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка надавалася відповідачу.

Тобто, вищевказані документи у повному обсязі свідчать про утримання позивачем сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від попереднього шлюбу.

З аналізу вищенаведеного, суд приходить до переконання, що позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ надано належні документи, які можуть підтверджувати факт утримання дітей.

При цьому, відсутність договору між батьками про те, з ким буде проживати дитина та участь другого з батьків у її вихованні (стосовно сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), про що вказано у оскаржуваних рішеннях відповідача, не дає підстави для висновку, що неповнолітній син ОСОБА_2 , з яким позивач не проживає разом, не знаходиться на його утриманні.

До того ж, суд зауважує, що Комісія не використала своїх повноважень, визначених Порядком №560, щодо здійснення запитів до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку.

Суд також звертає увагу на те, що пункт 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не передбачає для підтвердження перебування на утриманні військовозобов`язаного трьох і більше дітей віком до 18 років надання письмового договору між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні.

Таким чином відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не спростував заяви позивача про те, що неповнолітній син позивача ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходиться на його утриманні, та не довів правомірності оскаржуваного рішення про відмову в наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

З аналізу вищенаведеного, суд приходить до переконання, що позивачем до заяв від 23.10.2025 та від 01.12.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII надано належні та в повному обсязі документи, відповідно до вимог Додатку 5 Порядку № 560, проте комісія не надала належної оцінки наданим позивачем документам.

Отже суд дійшов висновку, що відповідач заяви позивача від 23.10.2025 та від 01.12.2025 належним чином не розглянув та не здійснив перевірку наявності (відсутності) підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII за доданими документами.

Крім того, суд враховує, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Отже, таке рішення прийнято суб`єктом владних повноважень передчасно та воно не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 01.12.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи із обставин цієї справи, суд погоджується та вважає обґрунтованою позицію позивача в необхідності зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву останнього про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково шляхом визнання протиправним та скасування рішень Комісії з розгляду питань надання відстрочки військовозобов`язаним від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_10 , оформлені протоколами № 91 від 19.11.2025 та №53 від 03.12.2026, в частині відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; зобов`язати Комісію з розгляду питань надання відстрочки військовозобов`язаним від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_10 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.12.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та ухвалити рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Комісію з розгляду питань надання відстрочки військовозобов`язаним від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_10 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», то суд зазначає, що в цій частині слід відмовити, оскільки Комісією з розгляду питань надання відстрочки військовозобов`язаним від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_10 ще не було надано належної правової оцінки вказаній заяві від 01.12.2025 та доданим до неї документам із урахування приписів Порядку №560, зокрема, на виконання рішення суду.

Крім того, суд враховує на користь позивача рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 у справі № 620/16980/24, що набрало законної сили 10.03.2025, яким позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 11.12.2024 №53.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.12.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні (а.с. 19-24).

Вказане рішення суд виконане з наданням ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу по мобілізації терміном до 05.11.2025, що підтверджується військово-обліковим документом, сформованим 17.10.2025 в застосунку «Резерв+» (а.с. 24 зворот).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог та наявність підставі для їх задоволення частково.

Відповідно до частин першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з наявної у матеріалах справи квитанції від 11.12.2025 № Y7S2-DYFY-T4RE позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211, 20грн, у зв`язку із чим відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають судові витрати у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 19.11.2025 №91.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 03.12.2025 №53.

Зобов`язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.12.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн, сплаченого згідно із квитанцією від 11.12.2025 № Y7S2-DYFY-T4RE.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 05 червня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_11 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).

Суддя Ольга ТКАЧЕНКО