Рішення № 137164594, 05.06.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року Чернігів Справа № 620/3668/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

02.04.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням ухвали судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 04.05.2026 про повернення позивачу його позову в частині позовних вимог за період з 03.07.2025 по 01.10.2025, включно, просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі ГУ ПФУ в Чернігівській області) щодо розгляду його заяви про перерахунок пенсії від 21.08.2025 та неправильного обчислення страхового стажу за періоди військової служби та навчання;

зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області зарахувати до його страхового стажу: період військової служби з 31.03.1988 по 20.11.1989 згідно з військовим квитком; період навчання з 01.09.1982 по 20.02.1988 згідно з дипломом;

зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату йому пенсії у належному розмірі, починаючи з 02.10.2025, з урахуванням фактично виплачених сум, та надалі здійснювати виплату перерахованого розміру пенсії щомісячно..

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує на протиправність оспорюваної бездіяльності відповідача щодо розгляду його заяви про перерахунок пенсії від 21.08.2025 та неправильного обчислення страхового стажу за періоди військової служби та навчання, оскільки відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №№2232-XII) та аналогічних норм законодавства СРСР, чинних у 1988 році, початком служби для офіцерського складу є день відправлення до місця служби, а не присяга на зборах; у військовому квитку офіцера запасу на сторінці 4 міститься чіткий запис: «проходження служби у збройних силах Союзу РСР - з 31 березня 1988 року», попри це, відповідач протиправно вказав як дату початку служби дату складання військової присяги 20.06.1987, яка відбулася під час навчальних зборів за майже дев`ять місяців до фактичного призову. Щодо навчання позивач зазначає, що відповідач всупереч положенням статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-ХІІ невірно вказано термін навчання у Харківському авіаційному інституті, оскільки вказав, що він навчався з 01.09.1982 по 20.06.1987, позаяк згідно із дипломом НОМЕР_1 , термін навчання визначено 01.09.1982 по 20.02.1988. У свою чергу, за твердженням позивача, на його письмове звернення щодо виправлення таких помилок в обрахунку його стажу, відповідач надав формальну відповідь про «необхідність додаткових уточнень», що фактично є відмовою у реалізації його права на належний розмір пенсії.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 04.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти заявлених позовних вимог вказує, на те, що до ГУ ПФУ в Чернігівській області позивач звернувся із зверненням, зареєстрованим 25.02.2026 за № 4510/Х-2500-26, на яке ГУ ПФУ в Чернігівській області надало відповідь від 24.03.2026 №6113-4510/Х-02/8 2500/26; разом з тим, із заявою про перерахунок чи донарахування пенсії позивач, у встановленому законодавством порядку, до ГУ ПФУ в Чернігівській області не звертався; будь яких протиправних рішень щодо відмови позивачу у донарахуванні пенсії ГУ ПФУ в Чернігівській області не приймало. Також відповідач зазначає, що за результатами розгляду заяви позивача від 21.08.2025 за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів рішення про допризначення пенсії приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області; зазначене рішення не було оскаржене позивачем у встановленому КАС України порядку та у визначені строки. При опрацюванні заяви позивача від 21.08.2025 іншими територіальними органами Пенсійного фонду України, позивачу був зарахований період навчання (з 01.09.1982 по 20.06.1987) і зарахований період з 21.06.1987 (прийняв військову присягу - проходив у 1987 році військову підготовку при Харківському авіаційному інституті) по 31.03.1988, як період строкової військової служби.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Позивач перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області, де з 04.07.2025 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).

При призначенні пенсії до страхового стажу позивача, згідно з дипломом, був зарахований період навчання в Харківському авіаційному інституті з 01.09.1982 по 10.02.1988.

21.08.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про допризначення пенсії у зв`язку із наданими додатковими документами, а саме позивачем надано військовий квиток із записом, де вказано, що 31.03.1988 почато проходження військової служби і по 20.11.1989.

Вказану заяву було розглянуто за принципом екстериторіальності територіальними органами Пенсійного фонду України інших регіонів, за наслідками розгляду якої був зменшений період навчання позивача (з 01.09.1982 по 20.06.1987) і зарахований період з 21.06.1987 (прийняв військову присягу - проходив у 1987 році військову підготовку при Харківському авіаційному інституті) по 31.03.1988, як період строкової військової служби, хоча, як зазначалося вище, згідно з військовим квитком початок військової служби 31.03.1988.

Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області із зверненням, зареєстрованим 25.02.2026 за № 4510/Х-2500-26 щодо виправлення помилки при розрахунку стажу позивача, на яке відповідач надав відповідь від 24.03.2026 №6113-4510/Х-02/8 2500/26, у якій з посиланням на положення Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) вказав, що для зарахування до страхового стажу періодів навчання та проходження військової служби необхідно додатково надати уточнюючі документи.

ОСОБА_1 , вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду його заяви про перерахунок пенсії від 21.08.2025 та неправильного обчислення страхового стажу за періоди військової служби та навчання, звернувся до суду з цим позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У цій справі спір виник щодо розрахунку відповідачем стажу позивача за періоди його військової служби та навчання у Харківському авіаційному інституті.

Відповідно де статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004). зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, із зазначеного вище вбачається, що страховий стаж, отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону №1058-IV.

Згідно із частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, із зазначеного вище вбачається, що страховий стаж, отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону №1058-IV.

Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію визначені у статті 56 Закону №1788-XII.

Зокрема, до стажу роботи зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби пункт «в» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (пункт «д» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII).

Окрім того за правилами абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи.

Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затверджено Порядок №637.

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (зі змінами), та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 № 1566/11846 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком № 637.

Пунктом 6 Порядку № 637 визначено, що для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, розвідувальних органів, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.

Отже, для цілей зарахування військової служби до страхового стажу документом, що підтверджує такий період, може бути військовий квиток позивача, у якому зазначено, що період військової служби розпочався з 31.03.1988 та тривав до 20.11.1989.

Положеннями статті 24 Закону № 2232-XII регламентовано, зокрема початок, призупинення, продовження і закінчення проходження військової служби. Час та місце виконання обов`язків військової служби.

За загальним правилом початок проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу осіб офіцерського складу, вважається день відправлення до місця служби у відповідну військову частину.

У свою чергу пунктом 8 Порядку № 637 визначено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Тобто, диплом є належним доказом підтвердження періоду навчання позивача, у якому наявна інформація, що період навчання позивача тривав з 01.09.1982 по 20.02.1988.

Суд враховує те, що Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі-Порядок №22-1, у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 та від 16.12.2020 №25-1), передбачає можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.

Так, згідно із пунктом 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

У справі, яка розглядається судом встановлено, що при опрацюванні заяви позивача від 21.08.2025 за принципом екстериторіальності територіальним органом Пенсійного фонду Україну іншого регіону, яким був зарахований до стразового стажу позивача у зменшеному вигляді період навчання (з 01.09.1982 по 20.06.1987) і зарахований період з 21.06.1987 (прийняв військову присягу - проходив у 1987 році військову підготовку при Харківському авіаційному інституті) по 31.03.1988, як період строкової військової служби, хоча, як зазначалося вище, згідно з військовим квитком початок військової служби є 31.03.1988.

Тобто відповідач (ГУ ПФУ в Чернігівській області) не приймало рішень, не вчиняло будь-яких дій чи бездіяльності за заявою позивача від 21.08.2025.

Водночас, судом встановлено, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області із зверненням, зареєстрованим 25.02.2026 за № 4510/Х-2500-26 щодо виправлення помилки при розрахунку стажу позивача, на яке відповідач надав відповідь від 24.03.2026 №6113-4510/Х-02/8 2500/26, у якій з посиланням на положення Порядку №637 вказав, що для зарахування до страхового стажу періодів навчання та проходження військової служби необхідно додатково надати уточнюючі документи.

Суд звертає увагу на те, що, зокрема положення пункту 4.2 Порядку №22-1 зобов`язують відповідача як територіальний орган Пенсійного фонду України діяти в інтересах громадянина та вчиняти активні дії для належного захисту громадянина, який реалізує право, зокрема на перерахунок пенсії у зв`язку із невірним обрахунком суб`єктом владних повноважень страхового стаду при призначення пенсії, та не має права просто відмовити в такому перерахунку, якщо документи оформлені неправильно або їх не вистачає.

Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-IV в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України. Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

У пункті 54 Рішення у справі Пічкур проти України ЄСПЛ також зазначив про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що в цьому випадку є порушення конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення, оскільки правильність розрахунку страхового стажу безпосередньо впливає на розмір пенсійного забезпечення.

Так, частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу наведених норм вбачається, що у зв`язку із зверненням особи за перерахунком пенсії у зв`язку із невірним обрахунком суб`єктом владних повноважень страхового стаду при призначення пенсії територіальний пенсійний орган зобов`язаний перевірити правильність його обрахунку на підставі належних документів. У разі прийняття рішення про відмову у перерахунку пенсії, такий орган повідомляє про це заявника із зазначає причини відмови.

У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв пенсійний орган обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Тож суд вважає, що у цій справі відповідач діяв необґрунтовано, оскільки у повідомленні про відмову у перерахунку пенсії позивача не зазначено, які уточнюючи документи необхідно надати позивачу для зарахування до страхового стажу періодів навчання та проходження військової служби за наявності копії військового квитка та трудової книжки.

У цьому контексті підлягають урахуванню також приписи Закону України від 17.02.2022 №2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі Закон №2073-IX), який установлює загальні стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень під час здійснення адміністративної процедури. Цей Закон визначає основоположні принципи адміністративного провадження - зокрема, верховенства права, офіційності, пропорційності, обґрунтованості та розумності строків - і покладає на адміністративний орган обов`язок забезпечити всебічний, повний та неупереджений розгляд заяви особи.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 2 Закону №2073-IX, відповідач є адміністративним органом, а заява позивача від 24.03.2026 за № 6113-4510/Х-02/8-2500/26 про виправлення помилки при розрахунку його стажу, є адміністративною справою, що підлягає вирішенню в порядку адміністративної процедури.

Згідно зі статтями 4, 6, 8, 13 та 16 Закону №2073-IX адміністративний орган зобов`язаний:

діяти з дотриманням принципу верховенства права та забезпечувати справедливий баланс між публічними інтересами та правами особи;

офіційно з`ясувати всі обставини справи, у тому числі шляхом витребування необхідних документів;

прийняти мотивоване рішення у розумний строк;

забезпечити належне інформування особи про результати розгляду заяви та про її права.

У контексті Закону №2073-IX відповідач, розглядаючи заяву позивача був зобов`язаний, зокрема, офіційно з`ясувати всі обставини справи, включно з визначенням які уточнюючи документи необхідно надати позивачу для зарахування до страхового стажу періодів навчання та проходження військової служби за наявності копії військового квитка та трудової книжки для ухвалення мотивованого та оформленого рішення, яке може бути оскаржене.

Самоусунення від цих дій, у тому числі неприйняття рішення суб`єктом владних повноважень, суперечить принципам Закону №2073-IX та свідчить про протиправну бездіяльність.

Тому в контексті спірних відносин, суд приходить до висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви позивача від 24.03.2026 за № 6113-4510/Х-02/8-2500/26 про виправлення помилки при розрахунку його стажу за періоди військової служби з 31.03.1998 по 20.11.1989 та навчання з 01.09.1982 по 20.02.1988.

При цьому, вирішуючи позов в зобов`язальній частині суд наголошує, що адміністративний суд не підміняє суб`єкта владних повноважень і не перебирає на себе компетенцію щодо здійснення технічних та процедурних дій, прямо віднесених до повноважень відповідача.

За умов, коли відповідач не виконав обов`язку ухвалити рішення за результатами поданої заяви, належним та ефективним способом захисту, який відповідає вимогам статті 245 КАС України та забезпечує реальне відновлення прав позивача, є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 24.03.2026 за № 6113-4510/Х-02/8-2500/26 про виправлення помилки при розрахунку його стажу за періоди військової служби з 31.03.1998 по 20.11.1989 та навчання з 01.09.1982 по 20.02.1988 та ухвалити мотивоване рішення з урахуванням правових висновків суду, зокрема щодо недопустимості пасивної поведінки та необхідності активного виконання покладених законом обов`язків.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково у визначений судом спосіб.

Відповідно до частин першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як видно з наявної у матеріалах справи квитанції від 02.04.2026 № 5539-8237-5997-3254 позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1331, 20 грн.

За наслідками розгляду справи судом задоволено всі заявлені позовні вимоги, хоча і частково, що носить кількісний показник.

Таким чином, суд вважає, що правильним буде визначення розміру компенсації позивачу судових витрат зі сплати судового збору виходячи з кількості, а не розміру задоволених / не задоволених позовних вимог, а саме, повернення позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судові витрати у розмірі 1331, 20 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково у визначений судом спосіб.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.03.2026 за № 6113-4510/Х-02/8-2500/26 про виправлення помилки при розрахунку його стажу за періоди військової служби з 31.03.1998 по 20.11.1989 та навчання з 01.09.1982 по 20.02.1988.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.03.2026 за № 6113-4510/Х-02/8-2500/26 про виправлення помилки при розрахунку його стажу за періоди військової служби з 31.03.1998 по 20.11.1989 та навчання з 01.09.1982 по 20.02.1988 та ухвалити мотивоване рішення з урахуванням правових висновків суду, зокрема щодо недопустимості пасивної поведінки та необхідності активного виконання покладених законом обов`язків.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 1331, 20 грн, сплаченого згідно із квитанцією від 02.04.2026 № 5539-8237-5997-3254.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (місцезнаходження юридичної особи: 14005, Чернігівська обл., місто Чернігів, вул. П`ятницька, будинок 83-А; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21390940).

Суддя Марія ДУБІНА