Ухвала суду № 137164341, 05.06.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/12731/25

УХВАЛА

05 червня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , в.о. начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області Квятківської Марії Францівни про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в.о. начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області Квятківської Марії Францівни про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 24.07.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Матущака В.В. відкрив провадження у справі та призначив її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 24.11.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд задовольнив заяву про самовідвід судді Матущака В.В., справу передав для здійснення автоматизованого розподілу справи у порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою від 24.11.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Польового О.Л. прийняв до провадження адміністративну справу №560/12731/25, призначив її розгляд за правилами загального позовного провадження.

08.12.2025 позивачка подала заяву про відвід головуючого судді Польового О.Л. у зв`язку з наявністю обставин, які викликають сумніви щодо неупередженості або безсторонності судді.

В обґрунтування заяви остання зазначала, що проаналізувавши рішення судді Польового О.Л. від 20.09.2024 у справі №560/10409/23, а також рішення вищих інстанцій про скасування цього рішення, дійшла висновку, що цей суддя слугує чиновникам Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, нехтуючи імперативами правосуддя, повністю ігнорує вимоги до рішення суду, що встановлені статтями 242-244 Кодексу адміністративного судочинства України. При розгляді зазначеної справи позивачка вважала, що суддя Польовий О.Л. демонстрував відверте свавілля, не розуміючи предмету позову, нищив її права, маючи її за бидло, власне, як й інших громадян, які вимушені потерпати від тотальної упередженості та корупціогенності таких суддів. Тому позивачка висловила категоричну недовіру судді Польовому О.Л., що є, на її думку, підставою для відводу останнього.

Ухвалою від 09.12.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд визнав необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід судді Польовому Олександру Леонідовичу, адміністративну справу №560/12731/25 передав для вирішення питання про відвід судді Польового Олександра Леонідовича в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою від 09.12.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Блонського В.К. відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Польового Олександра Леонідовича.

22.12.2025 позивачка подала заяву про відвід судді Польового О.Л. В обґрунтування заяви позивачка повторно зазначала, що категорично не довіряє судді і переконана в його корумпованості. Докази вчинених злодіянь містять в адміністративній справі №560/10409/23.

Ухвалою від 22.12.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд залишив без розгляду заяву ОСОБА_1 від 22.12.2025 про відвід головуючого судді Польового Олександра Леонідовича на підставі частини третьої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України

31.12.2025 позивачка подала заяву про відвід головуючого судді Польового О.Л. у зв`язку недовірою та з наявністю обставин, які викликають сумніви щодо неупередженості або безсторонності судді. У вказаній заяві позивачка зазначала, що суддя Польовий О.Л. скоїв низку злочинів при вирішенні її позову у справі №560/10409/23.

Ухвалою від 08.01.2026 Хмельницький окружний адміністративний суд визнав необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід судді Польовому Олександру Леонідовичу, адміністративну справу №560/12731/25 передав для вирішення питання про відвід судді Польового Олександра Леонідовича в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою від 09.01.2026 Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Салюка П.І. відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Польового Олександра Леонідовича.

14.01.2026 позивачка подала заяву про відвід головуючого судді Польового О.Л. у зв`язку абсолютної недовірою та з наявністю обставин, які викликають сумніви щодо неупередженості або безсторонності судді. Позивачка зазначала, що докази службових підроблень-злодіянь судді ОСОБА_2 містять у справі №560/10409/23. Також позивачка зазначала, що суддя скоїв злочин - неоголосив резолютивну частину рішення після завершення слухання справи 20.09.2024, її немає в ЄДРСР.

Ухвалою від 19.01.2026 Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Польового О.Л. відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Польового Олександра Леонідовича.

30.01.2026 позивачка подала заяву про відвід головуючого судді Польового О.Л. у зв`язку абсолютної категоричною недовірою судді. Позивачка зазначала, що докази службових підроблень-злодіянь судді ОСОБА_2 містять у справі №560/10409/23. Також позивачка вказувала, що суддя скоїв злочин - неоголосив резолютивну частину рішення після завершення слухання справи 20.09.2024, її немає в ЄДРСР. Крім цього, позивачка додавала, що під час розгляду її четвертої заяви про відвід суддя Польовий О.Л. не передав її на розгляд іншому судді.

Ухвалою від 30.01.2026 Хмельницький окружний адміністративний суд визнав необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід судді Польовому Олександру Леонідовичу, адміністративну справу №560/12731/25 передав для вирішення питання про відвід судді Польового Олександра Леонідовича в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою від 02.02.2026 Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Козачок І.С. відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Польового Олександра Леонідовича.

09.02.2026 позивачка подала заяву про відвід головуючого судді Польового О.Л. у зв`язку абсолютної категоричною недовірою судді з аналогічних підстав.

Ухвалою від 16.02.2026 Хмельницький окружний адміністративний суд визнав необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід судді Польовому Олександру Леонідовичу, адміністративну справу №560/12731/25 передав для вирішення питання про відвід судді Польового Олександра Леонідовича в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою від 16.02.2026 Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Михайлова О.О. відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Польового Олександра Леонідовича.

23.02.2023 позивачка подала заяву про відвід головуючого судді Польового О.Л. у зв`язку абсолютної категоричною недовірою судді. Позивачка зазначала, що докази службових злодіянь судді Польового О.Л. містяться у справі №560/10409/23. Позивачка вказувала, що головна мета мого відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді Польового О.Л. під час розгляду цієї справи, адже в його не просто безсторонності, а у відвертих злодіяннях вона переконалася у справі №560/10409/23.

Ухвалою від 23.02.2026 Хмельницький окружний адміністративний суд визнав необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід судді Польовому Олександру Леонідовичу, адміністративну справу №560/12731/25 передав для вирішення питання про відвід судді Польового Олександра Леонідовича в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою від 23.02.2026 Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Шевчука О.П. відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Польового Олександра Леонідовича.

25.03.2026 позивачка подала заяву про відвід головуючого судді Польового О.Л. у зв`язку абсолютної категоричною недовірою судді. Позивачка зазначала, що злочинне перешкоджання її доступу до правосуддя суддею Польовим О.Л. проявляється у ненаведенні спростування в ухвалах про необґрунтованість її заяв про відвід. Ці ухвали видані суддею Польовим О.Л. шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей, з наявною фальсифікацією дійсних обставин і підстав відводу. У цих ухвалах відсутнє спростування посилань позивачки щодо скоєння цим суддею фальсифікацій/службових підроблень у справі №560/10409/23.

Ухвалою від 25.03.2026 Хмельницький окружний адміністративний суд визнав необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід судді Польовому Олександру Леонідовичу, адміністративну справу №560/12731/25 передав для вирішення питання про відвід судді Польового Олександра Леонідовича в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою від 25.03.2026 Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Фелонюк Д.Л. відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Польового Олександра Леонідовича.

24.04.2026 позивачка подала заяву про відвід головуючого судді Польового О.Л. у зв`язку категоричною недовірою судді. Позивачка зазначала, що подала заяву-повідомлення до НАБУ про скоєння суддею Польовим О.Л. зухвалих безпрецедентних доконаних злочинів проти її прав. Вважала, що вказана заява є доказом максимальної недовіри судді Польовому О.Л.

Ухвалою від 28.04.2026 Хмельницький окружний адміністративний суд визнав необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід судді Польовому Олександру Леонідовичу, адміністративну справу №560/12731/25 передав для вирішення питання про відвід судді Польового Олександра Леонідовича в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою від 29.04.2026 Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Печеного Є.В. відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Польового Олександра Леонідовича.

22.05.2026 позивачка подала заяву про відвід головуючого судді Польового О.Л. у зв`язку категоричною недовірою до судді. Позивачка зазначала, що подала заяву-повідомлення до НАБУ про скоєння суддею ОСОБА_2 кримінальних злочинів. Вважає, що заява про відвід підлягає задоволенню у зв`язку з подання скарги про дисциплінарне провадження до ВРП.

Ухвалою від 22.05.2026 Хмельницький окружний адміністративний суд визнав необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід судді Польовому Олександру Леонідовичу, адміністративну справу №560/12731/25 передав для вирішення питання про відвід судді Польового Олександра Леонідовича в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою від 22.05.2026 Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Печеного Є.В. відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Польового Олександра Леонідовича.

02.06.2026 позивачка подала заяву про відвів судді Польового О.Л. В обґрунтування заяви позивачка в черговий раз зазначала, що категорично не довіряє судді і переконана в його корумпованості.

Ухвалою від 02.06.2026 Хмельницький окружний адміністративний суд залишив без розгляду заяву ОСОБА_1 від 02.06.2026 про відвід головуючого судді Польового Олександра Леонідовича на підставі частини третьої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши процесуальну поведінку позивачки, суд зазначає, що протягом розгляду цієї справи остання систематично подавала заяви про відвід головуючого судді Польового О.Л. При цьому зміст таких заяв свідчить про їх очевидну однотипність, повторюваність та фактичне дублювання раніше наведених доводів.

Так, починаючи із грудня 2025 року позивачка неодноразово зверталася із заявами про відвід судді Польового О.Л., обґрунтовуючи їх переважно твердженнями про власну недовіру до судді, його упередженість, корумпованість, вчинення ним злочинів, службових підроблень, фальсифікацій та інших протиправних дій під час розгляду іншої адміністративної справи №560/10409/23.

Водночас, аналіз змісту поданих заяв свідчить, що такі доводи не стосуються жодної із визначених статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для відводу судді, а фактично зводяться до суб`єктивної незгоди позивачки із процесуальною діяльністю судді та результатами розгляду іншої справи за її участю.

У кожній наступній заяві про відвід позивачка фактично повторювала раніше наведені твердження щодо своєї недовіри до судді, його нібито корумпованості, упередженості та вчинення протиправних дій, одночасно доповнюючи їх новими обставинами та доводами, які за своєю суттю не містили нових підстав для відводу, а лише відтворювали та розвивали раніше заявлені твердження в інших формулюваннях.

Більше того, зміст поданих заяв свідчить, що підставою для їх подання ставали не будь-які об`єктивні факти, пов`язані із розглядом цієї справи, а виключно сформоване позивачкою суб`єктивне негативне ставлення до судді, яке виникло у зв`язку з розглядом іншої адміністративної справи.

Фактично всі заяви про відвід були побудовані на одній і тій самій тезі про відсутність довіри до судді ОСОБА_2 , тоді як наведені позивачкою формулювання щодо "корумпованості", "злочинів", "службових підроблень", "фальсифікацій", "злодіянь", "перешкоджання доступу до правосуддя" та інші аналогічні твердження не підтверджувалися жодними належними та допустимими доказами і ґрунтувалися виключно на власних переконаннях позивачки.

Сам по собі факт висловлення стороною недовіри до судді не може бути самостійною підставою для його відводу. Інше тлумачення фактично означало б можливість довільного усунення будь-якого судді від розгляду справи виключно шляхом декларування учасником процесу власної незгоди із його діяльністю або прийнятими ним процесуальними рішеннями.

Суд також враховує, що неодноразово наведені позивачкою доводи були предметом оцінки іншими суддями Хмельницького окружного адміністративного суду, які вирішували питання про відвід у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. За результатами розгляду відповідних заяв судді дійшли висновків про відсутність передбачених законом підстав для відводу судді Польового О.Л., а наведені позивачкою обставини визнали необґрунтованими. Судді, які розглядали заяви позивачки про відвід, вказували, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

В подальшому серед підстав для відводу остання почала зазначати факти подання заяв до правоохоронних органів, повідомлень про кримінальні правопорушення, звернень до НАБУ та дисциплінарних скарг до Вищої ради правосуддя.

Тобто, позивачка спочатку звернулася до правоохоронних органів із заявами щодо неправомірних дій судді, а в подальшому сам факт подання таких заяв почала використовувати як самостійну підставу для обґрунтування його відводу.

Однак подання учасником справи заяв, скарг чи повідомлень щодо судді саме по собі не може свідчити про наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, оскільки в такому випадку підстави для відводу фактично ставилися б у залежність від односторонніх дій самого учасника процесу.

За такої логіки будь-яка особа могла б шляхом подання відповідних звернень самостійно формувати нові підстави для заявлення відводу та надалі посилатися на них як на доказ неможливості участі судді у розгляді справи, що не відповідає правовій природі інституту відводу та його призначенню.

Суд зазначає, що подання заяв до правоохоронних органів або дисциплінарних скарг саме по собі не підтверджує достовірності викладених у них обставин, не свідчить про встановлення будь-яких фактів неправомірної поведінки судді та не може розглядатися як доказ існування підстав для відводу.

Наведене свідчить, що частина підстав, на які згодом почала посилатися позивачка, виникла не внаслідок появи нових об`єктивних обставин, а виключно в результаті вчинення нею самою певних дій, які в подальшому використовувалися як чергове маніпулятивне обґрунтування заяв про відвід.

Суд окремо звертає увагу на неприпустимість характеру висловлювань, які позивачка систематично використовує у поданих нею заявах про відвід.

Так, позивачка називає суддю "злочинцем", стверджує про вчинення ним "злодіянь", "службових підроблень", "фальсифікацій", "корупційних діянь" та інших протиправних дій.

Суд наголошує, що учасники справи мають право висловлювати незгоду з процесуальними рішеннями суду, оскаржувати їх у встановленому законом порядку, заявляти відводи та реалізовувати інші процесуальні права. Водночас реалізація таких прав повинна здійснюватися з дотриманням засад судочинства, принципів добросовісності та взаємної поваги до суду й інших учасників процесу.

Використання образливих, принизливих та бездоказових тверджень щодо судді, а також звинувачень у вчиненні злочинів за відсутності відповідних встановлених законом фактів не належить до допустимих способів реалізації процесуальних прав. Такі висловлювання не є правовими аргументами, не можуть вважатися належним обґрунтуванням заявленого відводу та не сприяють встановленню обставин, які мають значення для вирішення відповідного процесуального питання.

Суд вважає неприпустимим використання учасником справи висловлення образливих характеристик судді, безпідставних звинувачень у злочинній діяльності чи дискредитації суду.

Фактично наведені позивачкою висловлювання свідчать не про існування об`єктивних підстав для відводу судді, а про використання заяв про відвід як засобу висловлення особистого негативного ставлення до судді та неприйняття ухвалених ним процесуальних рішень.

Суд зазначає, що право на заявлення відводу є однією з процесуальних гарантій права особи на розгляд справи незалежним та безстороннім судом. Водночас реалізація такого права повинна здійснюватися добросовісно, відповідно до його мети та завдань адміністративного судочинства.

Характер наведених позивачкою доводів, їх повторюваність, систематичність та фактична незмінність упродовж тривалого часу свідчать про те, що інститут відводу використовується не для досягнення його законної мети, а як засіб постійного оспорювання участі конкретного судді у розгляді справи.

Суд бере до уваги, що багаторазове подання заяв про відвід за відсутності нових обставин, після неодноразового надання іншими суддями Хмельницького окружного адміністративного суду оцінки аналогічним доводам, об`єктивно виходить за межі звичайної реалізації процесуального права та набуває ознак процесуальної поведінки, спрямованої на недопущення розгляду справи визначеним автоматизованою системою суддею.

При цьому, механізм відводу не призначений для формування бажаного складу суду або усунення від розгляду справи суддів, правова позиція чи процесуальні дії яких не збігаються з очікуваннями позивачки.

Суд також враховує, що наведені позивачкою твердження не обмежуються критикою окремих процесуальних дій судді Польового О.Л., а фактично зводяться до заперечення можливості здійснення ним правосуддя як такого. При цьому подані заяви містять численні твердження про корумпованість судді, вчинення ним злочинів, службових підроблень, фальсифікацій та інших протиправних дій, які не підтверджені жодними судовими рішеннями чи іншими належними доказами.

Систематичне відтворення таких тверджень у кожній наступній заяві про відвід незалежно від результатів їх попереднього розгляду свідчить про те, що позивачка фактично не визнає можливості розгляду своїх справ суддями, щодо яких у неї сформовано негативне особисте ставлення.

Більше того, подібні підходи застосовуються позивачкою не лише щодо головуючого судді у цій справі, а й щодо інших суддів, які здійснювали розгляд її справ або вирішували окремі процесуальні питання. Зокрема, у цій ж справі позивачка подала шість заяв про відвід попередньо визначеному головуючому судді Матущаку В.В.

Така поведінка свідчить про наявність у позивачки стійкої практики оспорювання участі у розгляді справ тих суддів, процесуальні рішення яких не відповідають її очікуванням щодо результату судового розгляду.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, слід зазначити, що процесуальна поведінка позивачки у цій справі виходить за межі добросовісної реалізації права на заявлення відводу та свідчить про використання відповідного процесуального механізму не за його прямим призначенням.

Багаторазове заявлення відводів суд розцінює як спосіб впливу на перебіг судового розгляду і склад суду, уповноважений здійснювати правосуддя у справі.

Суд зазначає, що право на відвід не може використовуватися як інструмент впливу на визначений законом склад суду. Гарантія безсторонності суду не може перетворюватися на інструмент довільного усунення суддів від здійснення правосуддя лише з підстав незгоди сторони із прийнятими ними рішеннями або сформованої стороною суб`єктивної недовіри. Інакше сама сутність принципу незалежності суду втратила б своє практичне значення, а право на відвід перетворилося б на механізм вибіркового визначення учасником процесу бажаного складу суду.

У протилежному випадку будь-який учасник процесу отримував би можливість шляхом послідовного використання таких механізмів фактично впливати на визначення складу суду, що є несумісним із принципами незалежності судової влади, автоматизованого розподілу справ та верховенства права.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що численні заяви про відвід, подані позивачкою у цій справі, у своїй сукупності свідчать про наявність ознак зловживання процесуальними правами, містять прямі ознаки втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя та використання інституту відводу не відповідно до його призначення та намагання поставити можливість подальшої участі судді у розгляді справи у залежність від суб`єктивного сприйняття його особи позивачкою, а не від існування об`єктивних та підтверджених обставин, передбачених процесуальним законом.

Наведені висновки щодо необґрунтованості заявлених відводів, наявності ознак зловживання процесуальними правами та недобросовісного використання інституту відводу не означають, що суд може залишити поза увагою загальний контекст взаємовідносин, який склався між позивачкою та головуючим суддею під час розгляду цієї справи.

Такі обставини вказують про наявність підстав для подачі суддею заяви про самовідвід на підставі пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів (схваленими резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 №2006/23) об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього розсудливого спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Усталена практика Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Делькур проти Бельгії", "П`єрсак проти Бельгії", "Микаллеф проти Мальти") розрізняє два критерії безсторонності суду: суб`єктивний (особисте переконання та поведінка судді) та об`єктивний (наявність достатніх гарантій, які виключають будь-який законний сумнів у цьому). ЄСПЛ неодноразово наголошував: правосуддя має не лише здійснюватися, повинно бути видно, що воно здійснюється.

Суд окремо наголошує, що підставою для заявлення самовідводу не є твердження позивачки про упередженість судді, його корумпованість, вчинення злочинів, службових підроблень чи інші аналогічні обставини, які неодноразово були предметом судової оцінки та визнавалися необґрунтованими.

Так само самовідвід не є наслідком будь-якого впливу на суд, реакцією на подані позивачкою заяви, скарги чи звернення до правоохоронних органів, а також не може розцінюватися як підтвердження обґрунтованості висунутих нею звинувачень.

Незалежність суду передбачає його здатність здійснювати правосуддя незважаючи на зміст критики, процесуальну поведінку учасників справи чи їхнє ставлення до суду.

Водночас суд враховує, що внаслідок тривалого та систематичного оспорювання позивачкою участі головуючого судді у справі, багаторазового заявлення відводів, висловлення категоричної недовіри до суду та послідовного заперечення можливості здійснення ним справедливого розгляду спору між судом та учасником процесу сформувалася об`єктивна ситуація стійкого конфлікту щодо сприйняття безсторонності суду.

За обставин, що склалися у цій справі, подальша участь головуючого судді у її розгляді об`єктивно створює ризик виникнення у стороннього спостерігача сумнівів щодо безсторонності судового розгляду. Будь-яке майбутнє рішення суду по суті спору, незалежно від його змісту, може бути сприйняте як таке, що ухвалене під впливом обставин, які виникли внаслідок зазначених вище дій позивачки.

Зокрема, у разі ухвалення рішення не на користь позивачки можуть виникати припущення про те, що таке рішення стало наслідком негативного ставлення судді до учасника справи у зв`язку з її попередніми діями, тоді як у разі задоволення позову може виникнути думка про те, що рішення ухвалене з огляду на необхідність уникнення виникнення конфлікту з позивачкою, а не об`єктивно, неупереджено та на підставі закону.

Тому суд вважає, що в цьому випадку самовідвід є не засобом реагування на дії позивачки, а процесуальним механізмом забезпечення максимальної довіри до судового розгляду, усунення будь-яких потенційних сумнівів щодо дотримання принципу безсторонності суду та гарантування реалізації права сторін на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Такий крок відповідає засаді, що "правосуддя має здійснюватись таким чином, щоб ні в кого не виникало обґрунтованих підозр у його упередженості". У кінцевому рахунку, самовідвід слугує запобіганню можливим сумнівам у майбутньому рішенні суду.

З огляду на викладене, з метою забезпечення умов для прийняття рішення, яке не викликатиме жодних сумнівів у безсторонності та неупередженості судді, заяву про самовідвід судді Польового О.Л. належить задовольнити.

Керуючись статтями 39, 40, 41, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву про самовідвід судді Польового Олександра Леонідовича задовольнити.

Передати справу №560/12731/25 для здійснення автоматизованого розподілу справи у порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуючий суддя О.Л. Польовий