Ухвала суду № 137164241, 02.06.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/10120/26

Провадження № 1-кп/761/3436/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Київ

Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 120 251 051 000 007 65 від 15.05.2025, у якому

гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Рівного, громадянин України, українець, з середньою освітою, військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , військове звання - командир, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 , не судимий,

обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України,

у х в а л и в :

Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України .

Рішенням суду від 07.04.2026 строк застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжений по 05.06.2026 включно, однак у зв`язку з тим, що завершити судовий розгляд цього кримінального провадження до зазначеної дати не виявляється за можливе, прокурор просив продовжити строк дії застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу з огляду на актуальність ризиків непроцесуальної поведінки обвинуваченого, оскільки останній може переховуватись від суду, здійснювати незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений вважав доводи прокурора необґрунтованими, зазначені ризики надуманими, тому просив змінити запобіжний захід на більш м`який або зменшити суму застави.

Захисник ОСОБА_4 підтримала позицію підзахисного, просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Суд, заслухавши думки учасників, дослідивши наявні у суду матеріали, дійшов висновку про таке.

Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватись вимог КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та керуватись у своїй діяльності практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Наведене положення узгоджується зі ст. 8 КПК, а також із практикою ЄСПЛ, відповідно до якої ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує основоположне право на свободу та особисту недоторканність, яке є одним із ключових у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції.

Так, відповідно до практики ЄСПЛ, основною метою ст. 5 Конвенції є запобігання свавільному або безпідставному позбавленню волі особи.

З наведеного вбачається, що рішення суду про тримання особи під вартою має бути належним чином обґрунтованим, відповідати вимогам національного законодавства та ухвалюватися з урахуванням положень Конвенції і практики ЄСПЛ.

Відповідно до практики ЄСПЛ позбавлення особи права на свободу та особисту недоторканність є допустимим виключно за умови дотримання вимог п. 1 ст. 5 Конвенції, тобто коли воно здійснюється відповідно до процедури, встановленої законом, та за наявності обґрунтованої необхідності запобігти вчиненню особою правопорушення або її втечі після його вчинення.

Разом з цим у практиці ЄСПЛ наголошується, що продовження тримання особи під вартою може визнаватися виправданим лише за наявності конкретних та належним чином підтверджених обставин, які свідчать про існування реального публічного інтересу, що, попри презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

З наведеного вбачається, що при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді позбавлення особи волі та продовженні строку такого тримання під вартою суд зобов`язаний враховувати особливості конкретної справи, за яких тривале утримання особи під вартою може бути виправдане лише у разі переважання суспільного інтересу та вимог безпеки суспільства над принципом поваги до особистої свободи особи.

Разом з цим у практиці ЄСПЛ наголошується, що тримання під вартою має відповідати вимозі пропорційності.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 19.10.2009 № 26-рп/2009 принцип пропорційності передбачає встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина виключно за умови, що таке обмеження є суспільно необхідним.

На основі вищезазначеного, принцип пропорційності, діючи у сфері застосування дії запобіжного заходу, вимагає, щоб застосований до особи захід забезпечував збалансованість приватних інтересів особи та публічних інтересів, тобто за конкретних обставин справи був необхідним важелем забезпечення належної процесуальної поведінки особи та суспільної безпеки.

Отже, суд, розглядаючи питання щодо доцільності подальшого утримання особи під вартою, має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи, а також, чи виправдовує подальше обмеження прав особи справжній інтерес суспільства.

Таким чином, вирішуючи питання щодо реальності зазначених стороною обвинувачення ризиків непроцесуальної поведінки ОСОБА_5 , суд має визначити, зокрема, ймовірність неприбуття обвинуваченого до суду, тобто прийняття останнім заходів, спрямованих на переховування від суду з метою уникнення покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих дій.

Статтею 178 КПК передбачено, що суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, враховується судом серед інших обставин під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу.

Таким чином, оцінюючи реальність існування ризику переховування обвинуваченого, суд має врахувати суворість покарання, що загрожує обвинуваченому та взяти до уваги складність обставин справи.

Отже, з огляду на викладене, врахуванню підлягають характер обвинуваченого, його моральні принципи та наявність інших чинників, що зможуть стримати останнього від позапроцесуальної поведінки: наявність місця мешкання, роботи, сімейних зв`язків та будь-яких інших зв`язків з країною, у якій ведеться його переслідування.

З огляду на суспільну небезпечність злочинних дій, що інкриміновані обвинуваченому, суд вважає не безпідставним висновок про критичну оцінку моральних якостей обвинуваченого та високу ймовірність вчинення ОСОБА_5 позапроцесуальних дій з метою переховування від суду.

Також суд не може залишити поза увагою актуальність ризиків здійснювати незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні та/або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема, обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, за які законом передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна, що в сукупності з характером інкримінованих діянь свідчить про наявність обґрунтованого ризику вчинення ним дій, спрямованих на ухилення від суду.

Крім того, відомості про особу обвинуваченого не дають підстав вважати, що наявні у нього соціальні зв`язки здатні нівелювати встановлені ризики. Разом з цим наявні відомості про перебування в провадженні іншого суду обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_5 у кримінальному провадженні щодо злочину у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, що у сукупності свідчить про те, що встановлені ризики не зменшилися до такого ступеня, який би виключав можливість їх реалізації.

Отже, відсутність в обвинуваченого стримуючих факторів свідчить про реальне існування наведених вище ризиків позапроцесуальної поведінки.

За результатами встановлених судом обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку про наявність факторів, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК, що дає підстави для визнання доцільним продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, підстав для застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу суд не вбачає.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК.

З огляду на викладене, враховуючи характер та обставини інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про його особу, а також практику ЄСПЛ, відповідно до якої при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має забезпечуватися баланс між правом особи на свободу та необхідністю захисту суспільних інтересів, суд дійшов висновку про необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовольнити.

Продовжити дію застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 01 серпня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_5 заставу у сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн. 00 коп.

Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві (код ЄДРПОУ - 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України в м. Києві, розрахунковий рахунок № UA128201720355259002001012089, призначення платежу - застава за (ПІБ, дата народження особи за яку вноситься застава), згідно з ухвалою (назва суду) від (дата ухвали) по справі №…, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді застави.

У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого місця перебування;

- здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

У разі внесення застави встановити 2-х місячний термін дії покладених судом обов`язків, починаючи з дня внесення застави.

У випадку невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду упродовж п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1