Ухвала суду № 137164080, 05.06.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/5610/26

Провадження № 1-кс/591/1298/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року м. Суми

Слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність службової особи Сумської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудового розслідування,

в с т а н о в и в:

До слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми зі скаргою на бездіяльність службової особи Сумської обласної прокуратури, яка полягає у не внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань звернувся ОСОБА_4 , яку він мотивував тим, що 19.04.2026 на адресу Генерального прокурора України ним було направлено заяву про вчинення кримінальних правопорушень за стст. 382,366,396 КК України, у якій виклав обставини вчинення слідчими поліції, ДБР, прокурорами злочинів передбачених ч.2 ст. 382, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 396, ст. 357 КК України. Також виклав обставини, які на його думку, свідчать про системний характер протидії розслідуванню загибелі його сина, зокрема, зазначає про навмисне знищення головного речового доказу слідчим ДБР ОСОБА_5 та вбачає в його діях ознаки злочину за ст. 382 КК України, також зазначає про службове підроблення та завідомий обман суду що вчинено прокурором ОСОБА_6 .

28.04.2026 звернення ОСОБА_4 від 19.04.2026 направлено до Сумської обласної прокуратури для належного здійснення досудового розслідування.

05.05.2026 звернення ОСОБА_4 було розглянуто Сумської обласною прокуратурою та відмовлено у внесенні відомостей до ЄДРД з огляду на відсутність об`єктивних даних які вказують на наявність ознак складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 382, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 396, ст. 357 КК України.

Тому у своїй скарзі просить визнати бездіяльність прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР Сумської обласної прокуратури ОСОБА_3 , що полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за моєю заявою про кримінальні правопорушення, незаконною. Зобов`язати уповноваженого прокурора, який не перебуває у відносинах службової підпорядкованості чи колегіальності з ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та слідчим ДБР, що веде пов`язані провадження, внести відомості до ЄРДР за фактами, викладеними у моїй заяві, та розпочати досудове розслідування. 3. Вирішити питання про передачу матеріалів для розгляду до органу, юрисдикція якого не поширюється на Сумську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони та Сумську обласну прокуратуру в порядку ст. 216 КПК України.

У судове засідання заявник не прибув, в системі Електронний суд сформував заяву про розгляд скарги за його відсутності, вимоги підтримує.

Прокурор у судовому засіданні ОСОБА_3 зазначив, що скарга є необґрунтованою, просив залишити без задоволення.

Слідчий суддя, заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали скарги, приходить до наступних висновків.

Із листа Сумської окружної прокуратури від 05.05.2026 слідує, що за результатом розгляду заяви ОСОБА_4 прокурор ОСОБА_3 розглянув звернення ОСОБА_4 та дійшов висновку, що воно за змістом не містить достатніх об`єктивних даних які вказують на наявність ознак кримінального правопорушення, тому відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР відповідно до ст. 214 КПК України.

У заяві висвітлені фактично обставини що стосуються кримінальних проваджень, по яких ведеться досудове розслідування органами ДБР, що по територіальності судовий контроль здійснюється слідчим суддею Ковпаківського районного суду м. Суми. Щодо інших подій, заява не містить доказів, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб тощо), суб`єктивну та об`єктивну сторони кримінального правопорушення.

Відповідно до пункту 5 ч. 1 ст. 3 КПК України, досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» завданням суду є здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності дізнавача, слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.

Згідно з пунктом 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Вищезазначена бездіяльність виникає у зв`язку з невиконанням слідчим, дізнавачем чи прокурором передбаченого ч. 1 ст. 214 КПК України обов`язку внести відомості про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, і таким чином розпочати проведення досудового розслідування за відповідними фактами.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

За змістом пункту 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела. При цьому, об`єктивними даними, які можуть свідчити про наявність ознак злочину є відомості, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення).

Вказані положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв`язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому наявність фактичних даних, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, має бути критерієм внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку досудового розслідування.

З наведених положень вбачається, що слідчий та прокурор хоча і не проводять до моменту внесення відомостей у Єдину реєстрі досудових розслідувань перевірку обставин, викладених у заяві, однак аналізують її зміст, і саме ця інформація дає змогу визначити, чи містить заява достатньо відомостей про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку ч. 1 ст. 214 КПК України підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, котрі містять відомості про кримінальне правопорушення.

Саме такий механізм початку досудового розслідування надає кожній особі право заявляти про їх вчинення та очікувати, що за відповідними фактами буде розпочате розслідування, водночас забезпечує можливість здійснювати досудове розслідування виключно за фактами вчинення кримінальних правопорушень та захищає інших осіб від необґрунтованого кримінального переслідування та процесуального примусу.

Вказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, який у своїх постановах наголошує на такому: 1) «... якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин ...» (постанова Верховного Суду від 16.05.2019 року у справі за єдиним унікальним номером 761/20985/18); 2) «… слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань» (постанова Верховного Суду від 30.09.2021 року у справі за єдиним унікальним номером 556/450/18).

Отже, КПК України передбачена необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення. При цьому, наведена самим заявником у заяві про кримінальне правопорушення правова кваліфікація діяння не є обов`язковою для вказаних суб`єктів. Визначення кваліфікації діяння за відповідною нормою КК України не відносяться ні до компетенції заявника, ні до повноважень слідчого судді (на етапі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань), який не наділений правом перебирати на себе функції сторони обвинувачення та вирішувати питання про попередню кваліфікацію кримінального правопорушення чи впливати на слідчого, прокурора з наданням вказівок про правову кваліфікацію при внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Статтею 11 КК України визначено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність в таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб тощо), суб`єктивна та об`єктивна сторони кримінального правопорушення.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК).

Стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання вказаних завдань і покликана, з одного боку, забезпечити рішуче оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення громадян в орбіту кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів.

Правове регулювання механізму кримінально-процесуальної діяльності не повинно давати можливість окремим особам зловживати своїми правами та використовувати його з метою, що суперечить суспільним потребам, зокрема, перевантажувати правоохоронну систему держави численними повідомленнями, які завідомо не містять відомостей саме про кримінальне правопорушення, задля досягнення власних інтересів та виконання нею невластивих їй функцій. Такими запобіжниками, зокрема, є: встановлення кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення та фільтр повідомлень про кримінальні правопорушення, що підлягають внесенню до ЄРДР, встановлений нормами самого КПК України.

Отже, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Разом з тим, такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК). Вказана інформація необхідна для визначення того, що ставиться питання про вчинення саме кримінального правопорушення, та можливості спрямувати орган досудового розслідування на його розкриття, зібрання відповідних доказів.

Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення: є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу; в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником; існують обставини, в силу яких передбачений законом механізм притягнення до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення, не може бути застосований за відсутності відомостей з інших джерел, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.

Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об`єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; використання інструментів статті 214 КПК не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це є вже іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК), а також унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення. Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в статті 2 КПК.

Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне порушення.

Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об`єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.

Дані висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.09.2021 у справі №556/450/18 (провадження № 51-4229км20).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. Одним із таких обмежень є переслідування особи в кримінально-правовому порядку шляхом внесення повідомлення до ЄРДР щодо конкретної особи за бажаною кримінально-правовою кваліфікацією. Згідно зі ст. 36 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, які не мають на те законних повноважень, забороняється. Статтею 214 КПК України визначено, що кваліфікацію кримінально-караного діяння здійснює слідчий/прокурор при внесенні відомостей до ЄРДР.

З цих підстав, вважаю, що виключне право на кваліфікацію злочину належить слідчому/прокурору, а не заявнику чи слідчому судді, яким здійснюється розгляд скарги. За вказаних обставин, зобов`язати посадову особу внести до ЄРДР відомості про вчинення злочину конкретною особою із попередньою правовою кваліфікацією, не вбачається можливим, тому в цій частині скарги необхідно відмовити.

За таких обставин, враховуючи все вищезазначене, скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 303-309, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність службової особи Сумської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудового розслідування, - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1