Постанова № 13716399, 07.02.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-209/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2011 року.           

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді                     Іванова Е.А.

секретар                               Чиженко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ»(надалі ВАТ) звернулося до суду з позовом у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0002992301/1 від 25.12.2009р. Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси, мотивуючи це тим, що ДПІ видало оскаржуване рішення за платежем податку на додану вартість на суму 28008 грн. в порушення норм законодавства про оподаткування, так як працівники ДПІ не мали права проводити виїзну позапланову перевірку без рішення суду, та що визнання Завадським районним судом м. Миколаїва установчих документів контрагента ТОВ «Моген» недійсними з дати перереєстрації та скасування його реєстрації не свідчить про відсутність у ВАТ права включати до податкового кредиту суму ПДВ за отриманої від ТОВ «Моген»податкової накладної №32/н від 29.07.2008 року, так як на дату здійснення господарської операції контрагент був зареєстрований платником ПДВ, крім того позивач не повинен нести відповідальність в разі несплати (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) продавцем податку при фактичному здійсненні господарської операції що не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Також вважає, що визнання ДПІ правочину недійсним суперечить положенням ЦК України, так як договір 12/06-08-99 від 12.06.2008 року укладено з дотриманням вимог ст..203 ЦКУ.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, та додатково пояснив, що діафрагми та лопатки для ремонту були перевезені транспортом ВАТ до ТОВ «Моген»у м. Миколаїв де саме й відбувався ремонт.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що в період з 20.10.2009 р. по 26 жовтня 2009 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси було проведено документальну позапланову перевірку ВАТ з питань перевірки відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків –ТОВ «Моген»за серпень 2008 року, та за результатами цієї перевірки було складено акт від 29.10.2009 року №6945\23-1/05471158. Перевіркою було встановлено порушення ВАТ п.п.7.2.3 п.п.7.2.4 п.7.2 та п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»- завищення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту у зменшення податкового боргу у загальній сумі 18672грн. в серпні 2008 року.

На підставі акту перевірки 10.11.2009 року ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0002992301/0, яке було оскаржено позивачем до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси та скарга була залишена без задоволення та 25.12.2009р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0002992301/1, яким донарахована сума податкового зобов’язання за ПДВ 18672грн. та нарахована штрафна санкція 9336грн. Підставою для донарахування податку та штрафу було включення до податкового кредиту у серпні 2008 року суми ПДВ 18671,97грн. за податковою накладною №32/н від 29.07.2008 року виданою ТОВ «Моген»установчі документи якого визнані недійсними та скасована реєстрація рішенням Заводського районного суду м. Миколаїва від 25.03.2009 р.

Свідок ОСОБА_1 показав, що працював заступником головного інженера з експлуатації з 15.01.2007 року, та що в лютому 2007 року технічною радою ВАТ було прийнято рішення через незадовільний стан турбіни провести її ремонт. Ремонт діафрагм турбіни виконувало ТОВ «Моген». Підприємство «Втеріс» зняло їх з турбін, а ремонт ТОВ «Моген»виконувало у себе в Миколаєві, так як для заміни лопаток було потрібне спеціальне обладнання, та він не приймав участі у прийнятті робіт .

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, показання свідка ОСОБА_1 суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, 19.10.2009 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси в зв’язку з виникненням потреби у перевірці відомостей по взаємовідносинам з ТОВ «Моген»та не наданням пояснень та їх документального підтвердження на письмову вимогу протягом 10 днів був виданий наказ №526 про проведення виїзної документальної перевірки ВАТ «Одеська ТЕЦ»з 20.10.2009 року по 26.10.2009 року (а.с.86).

На виконання вказаного наказу та за направленням №1731/23-1 від 20.10.209 року (а.с.880) головним державним податковим ревізором -інспектором ДПІ у Суворовському районі м.Одеси була проведена виїзна позапланова документальна перевірка ВАТ «Одеська ТЕЦ».

Направлення було вручено працівнику ВАТ до початку перевірки про що свідчить розписка (а.с.89) та перевіряюча булла допущена до її проведення.

По результатам перевірки 29.10.2009 року був складений акт №6945/23-1/05471158 яким було встановлено порушення ВАТ п.п.7.2.3 п.п.7.2.4 п.7.2 та п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»- завищення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту у зменшення податкового боргу у загальній сумі 18672грн. в серпні 2008 року. Це сталося через те, що ВАТ в серпні 2008р. було включено до податкового кредиту суму ПДВ за накладною отриманою від ТОВ «Моген».

Як вбачається з акту перевірки він був підписаний керівництвом ВАТ без зауважень (а.с.29).

02.11.2009 року ВАТ подало до ДПІ заперечення до акту.

Розглянувши заперечення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси 10.11.2009 року прийняло податкове повідомлення-рішення №0002992301/0, яким ВАТ донарахована сума податкового зобов’язання з ПДВ 18672грн. та нарахована штрафна санкція 9336грн.

З вказаним рішенням ВАТ не погодилось та оскаржило його 04.12.2009 р. до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси (а.с.45).

За наслідками розгляду скарги 25.12.2009 року ДПІ прийняло рішення про залишення скарги без задоволення.

25.12.2009 року ДПІ у Суворовському районі м.Одеси прийняло податкове повідомлення-рішення №0002992301/1, яким донарахувала ВАТ суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 18672грн. та нарахована штрафна санкція 9336грн. (а.с.56).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір підряду №12\06-08-09 від 12.06.2008 року нібито укладений між ВАТ «Одеська ТЕЦ»та ТОВ «Моген»згідно умов якого ВАТ як замовник доручає ТОВ виконати роботи по ремонту та модернізації діафрагм 2-9 ступенів турбіни ВПТ-25-3 згідно умов договору, локального кошторису та проектної документації. Згідно п.3.1. договору вартість робіт становить 112031,81грн. (а.с.57-63).

Як вбачається з п.4.2., 4.5,4.6, роботи повинні бути виконані на території Замовника. Оплата виконується після прийняття робіт.

Згідно п.4.2 договору виконавець зобов’язується виконати власними силами та засобами з матеріалів замовника усі роботи, та згідно п.14.8 жодна із сторін не має права передавати права та обов’язки по договору третій стороні без письмого дозволу на то другої сторони.

На підтвердження укладення та виконання умов договору суду були надані смета, перелік матеріалів переданих підряднику, графік робіт, та 2-а акти виконанних робіт, що на думку позивача зобов’язувало їх оплати вартість робіт в сумі 112031,8грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 29.07.2008р. №2979 та №2980 (а.с.70).

Підставою для включення до декларації з ПДВ у серпні 2008 року суми 18671,97грн. стала отримана від ТОВ «Моген» 29.07.2009 року податкова накладна №32/н (а.с.73).

Проте суд критично ставиться до аргументації позивача щодо товарності операції –договору підряду з наступних підстав.

Як вбачається з останньої сторінки акту перевірки від 29.10.2009р. (а.с.29) голова правління ВАТ та головний бухгалтер після ознайомлення з актом перевірки підтвердили, що первинні, бухгалтерські та інші документи використані при проведені перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб’єкта господарювання (спростовують викладені в довідці перевірки факти) за період що перевіряється відсутні.

Проте під час перевірки перевіряючому був наданий інший договір №б/н від 25.07.2008 року (а.с.20) та навпаки договір №12/06-08-99 від 12.06.2008 року до перевірки наданий не був (а.с.21,22) що відображено в акті, та не був він наданий позивачем до ДПІ під час подачі заперечень на акт перевірки.

Судом встановлено, що без письмового оформлення змін до Договору підряду на який посилається позивач, його умови щодо місця виконання робіт визначеного Договором –майданчик на території ВАТ було змінено на місце розташування підрядника –м. Миколаїв. На підтвердження чого суду був наданий подорожній лист від 24.07.2008 року (а.с.156) оформлений на автомобіль, що належить ВАТ для поїздки в м. Миколаїв за діафрагмами.

Разом з тим, на пропозицію суду надати первинні документи, що підтверджують перевезення або передачу товарно-матеріальних цінностей –діафрагм, лопаток підряднику ТОВ «Моген», а саме: товарно-транспортні накладні, накладні, довіреність на отримання їх представником ТОВ товарно-матеріальних цінностей, жодного документа суду надано не було, так само не було надано документів на зворотню передачу обладнання після його ремонту до ВАТ. Тобто у позивача відсутні первинні документи на підставі яких відображається рух основних засобів що належать підприємству.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закон України "Про податок на додану вартість" - платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва по справі №2-2634/09 , яке набрало законної сили 05.04.2009 року було задоволений позов ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва та визнано недійсними установчі документи (свідоцтво про державну реєстрацію) ТОВ «Моген»з дати перереєстрації, а саме з 15.05.2008 року, визнано недійсними свідоцтво платника податку на додану вартість з дати реєстрації а саме з 15.05.2008р. визнано недійсними всі первинні бухгалтерські та податкові документи (податкові накладні, договори, товарно-транспортні накладні) з моменту реєстрації ТОВ «Моген».

Заводським районним судом м. Миколаїва встановлено, що ТОВ «Моген»було перереєстровано на підставну особу ОСОБА_2, про що останній дізнався від працівників податкової міліції, та після реєстрації підприємства ОСОБА_2 фінансово-господарською діяльністю не займався, бухгалтерських та податкових документів, а також печатки підприємства у нього не було. Судом встановлено, що ТОВ «Моген»перереєстровано всупереч інтересам держави та з порушенням норм чинного законодавства, з метою ухилення від сплати податків, а власник та керівник не здійснював безпосередньо самостійної діяльності на отримання прибутку, то дану діяльність не можливо вважати підприємницькою. Крім того суд встановив, що невідомі особи, які не були наділені цивільною правоздатністю щодо діяльності підприємства, в порушення вимог чинного законодавства використали право на складення первинних документів.

Відповідно до ч.1. ст..72КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до абз. 10 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України»№ 996 від 16.07.1999 р. первинний документ -документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здіснення, а згідно із ст.. 9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактично підприємницька діяльність ТОВ «Моген»проводилась невідомими особами, статут містить недостовірні дані щодо засновника та місцезнаходження підприємства, чим створені умови для здійснення іншими фізичними особами діяльності поза державним контролем з метою ухилення від сплати податків, а тому установчі документи не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Отже, оскільки рішення Рішенням Заводського районного суду м. Миколаїва від 05.04.2009 року є чинним, то згідно ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 129 Конституції України одним із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Таким чином, установчі документи ТОВ «Моген»визнані недійсними з дати їх перереєстрації, тобто з 15.05.2008 р. та свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Моген»платником податку на додану вартість визнано недійсним від дати перереєстрації, тобто з 15.05.2008 р., а всі податкові накладні вважаються недійсними, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.6.2 «Порядку заповнення податкової накладної»затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. № 233/2037, податкова накладна дає право, особі зареєстрованої як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Але в абзаці 1 п.5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою іншою, ніж вказаною у п.2 даного Порядку. Відповідно п.2 Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Згідно із Наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»№165 від 30.05.1997 р., зареєстрованого у Мін'юсті № 233/2037 від 23.06.1997 р. всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

Крім того, договір підряду №12/06-08-09 від 27.06.2008 р., який укладений між позивачем та ТОВ «Моген»є нікчемним в силу закону, оскільки зазначений правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину Зокрема, відсутнє вільне волевиявлення учасника провочину та його відповідність внутрішній волі.

Згідно ст. 203 Цивільного Кодексу України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину. До зазначених умов відноситься: законність змісту правочину; наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника провочину та його відповідність внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням, наміром особи вчинити правочин, однак для вчинення правочину потрібна не тільки воля, а ще й доведення цієї волі до відома інших осіб. Отже, волевиявлення є способом, яким внутрішня воля особи дістає свій вираз зовні. Для чинності правочину волевиявлення його учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, тобто формування волевиявлення повинно бути вільним від факторів, що могли б викривити уяву особи про зміст правочину (омана, обман) або створити бачення наявності внутрішньої волі за її відсутності.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Окрім того, укладений договір між Позивачем та ТОВ «Моген»об'єктивно призвів до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п.1 ст.2 "Бюджетного кодексу України" від 21.06.2001р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу "Визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі", згідно з ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" №1251-12 від 25.06.91р., "під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування" та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача та ТОВ «Моген»руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно, даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме ч. 1 та 3 ст. 203 Цивільного кодексу України і згідно ст. 215 даного Кодексу є недійсним (нікчемним), оскільки його недійсність встановлена законом визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. І ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи вищевикладене, зазначений договір між позивачем та ТОВ «Моген», є нікчемними, а право Позивача на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виданої на виконання такої угоди, не виникає.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону. України від 21.12.2000 №2181 -III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(із змінами та доповненнями) (далі - Закон України № 218-ІІІ), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, суд погоджується з висновками ДПІ у Суворовському районі м.Одеси щодо порушенням позивачем вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та застосування до ВАТ «Одеська ТЕЦ»штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-ІІІ.

Що стосується посилання позивача відносно того, що позапланова перевірка може бути здійснена лише на підставі рішення суду, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з акту ДПА України, перевірка проводилася щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Моген»за серпень 2008 року, тобто з підстав, визначених п. 5 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до ч. 8 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Рішення керівника податкового органу є альтернативною підставою для проведення позапланової перевірки поруч із рішенням суду, яке як підстава, передбачено цією нормою.

При цьому рішення суду, як виключну підставу для проведення позапланової документальної перевірки, необхідно розглядати лише у випадках виникнення обставин, які прямо не зазначені у ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

А в даному випадку, як зазначалося вище перевірка проводилася з підстави, що прямо передбачена ст. 11-1 вищевказаного Закону, а тому рішення суду в такому випадку не вимагається.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення №0002992301/1 від 25.12.2009р. на загальну суму 28008 грн., з яких 18672 грн. основного платежу та 9336 грн. штрафних (фінансових) санкцій, є правомірними, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись, ст. 71, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення №0002992301/1 від 25.12.2009р. відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова виготовлена в повному обсязі 11 лютого 2011 року.

Суддя                               Е.А.Іванов

Повний текст постанови складений 11 лютого 2011 року .

/