Рішення № 137163875, 21.05.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/6762/26

Провадження 2/127/1920/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/6762/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

позов зареєстрований судом 02.03.2026 року і мотивований тим, що 16.11.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 згідно вимог Закону України «Про електронну комерцію» був укладений кредитний договір № 16.11.2023-100002782, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 11 000 грн. на строк 28 днів, з датою повернення 13.12.2023 року, періодом користування кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (черговий період), з відсутністю права продовжити строк кредитування або строк виплати кредиту, процентною ставкою фіксованою, незмінною в розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який подається кредит (розмір процентної ставки не може бути збільшений в односторонньому порядку). Сторонами договору погоджено сплату позичальником комісії, яка пов`язана з наданням кредиту 15% від суми кредиту, що дорівнює 1 650 грн., яка нарахована та облікована в день видачі кредиту. Сторонами погоджено графік платежів.

Кредит був наданий у формі електронного переказу на реквізити, вказані у заявці на видачу кредиту 5375 41ХХ ХХХХ 5200, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. Відповідач отримав та використав кредитні кошти, але не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання і не погасив борг.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед ТОВ «Споживчий центр» за кредитним договором № 16.11.2023-100002782 від 16.11.2023 року становить 15 729, 97 грн.

Зазначена сума складається із заборгованості по тілу кредиту 11 000 грн., заборгованості по процентам 3 079, 97 грн., комісії, пов`язаної з наданням кредиту 1 650 грн.

На підставі ст.ст. 526, 530, 610, 612, 1049, 1054 ЦК України ТОВ «Споживчий центр» просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 16.11.2023-100002782 від 16.11.2023 року в загальній сумі 15 729, 97 грн. та судовий збір 2 662,40 грн.

12.03.2026 року відкрите спрощене провадження у справі.

Представник позивача Балюх Є.О. в судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи у його відсутності. Проти ухвалення судом заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи був повідомлений завчасно за адресою, вказаною в позовній заяві, відзиву на позов, заяви із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження чи про відкладення розгляду справи суду не надавав.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З урахуванням вимог статей 223, 280 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що після ідентифікації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 ) через систему ВаnkID, 16.11.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 згідно вимог Закону України «Про електронну комерцію» був укладений кредитний договір № 16.11.2023-100002782, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 11 000 грн. на строк 28 днів, з датою повернення 13.12.2023 року, періодом користування кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (черговий період), з відсутністю права продовжити строк кредитування або строк виплати кредиту, процентною ставкою фіксованою, незмінною в розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який подається кредит (розмір процентної ставки не може бути збільшений в односторонньому порядку). Сторонами договору погоджено сплату позичальником комісії, яка пов`язана з наданням кредиту 15% від суми кредиту, дорівнює 1 650 грн., нарахована та облікована в день видачі кредиту. Сторонами погоджено графік платежів.

Кредит був наданий у формі електронного переказу на реквізити, вказані у заявці на видачу кредиту 5375 41ХХ ХХХХ 5200, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. Відповідач отримав та використав кредитні кошти, але не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання і не погасив борг.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед ТОВ «Споживчий центр» за кредитним договором № 16.11.2023-100002782 від 16.11.2023 року становить 15 729, 97 грн.

Зазначена сума складається із заборгованості по тілу кредиту 11 000 грн., заборгованості по процентам 3 079, 97 грн., комісії, пов`язаної з наданням кредиту 1 650 грн.

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує у вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, судом було встановлено, що позивач надав належні і допустимі докази укладення з ОСОБА_1 кредитного договору № 16.11.2023-100002782 від 16.11.2023 року та отримання позичальником кредитних коштів в загальній сумі 11 000 грн.

В зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 16.11.2023 року, права позивача порушені і підлягають захисту.

Відповідач не сплатив кредитну заборгованість, проценти та погоджену в договорі комісію за надання кредиту 1 650 грн. згідно графіка платежів, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, який відповідач не оспорив, станом на дату подання позову заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Споживчий центр» за кредитним договором № 16.11.2023-100002782 від 16.11.2023 року становить 15 729, 97 грн.

Зазначена сума складається із заборгованості по тілу кредиту 11 000 грн., заборгованості по процентам 3 079, 97 грн., комісії, пов`язаної з наданням кредиту 1 650 грн.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісією в сумі 1 650 грн. суд бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включається, зокрема, комісія кредитодавця, пов`язана з наданням кредиту.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Комісія в сумі 1 650 грн. пов`язана з наданням кредиту, була погоджена з відповідачем при укладенні договору від 16.11.2023 року, нарахована кредитором та облікована в день видачі кредиту, вказана у кредитному договорі, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

Станом на день розгляду справи заборгованість за кредитним договором відповідачем не погашена, тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір сплата якого (із застосуванням коеф. 0, 8) в розмірі 2 662, 40 грн. підтверджена платіжною інструкцією від 23.02.2026 року.

Керуючись ст.ст. 526, 625, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 223, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором № 16.11.2023-100002782 від 16.11.2023 року в розмірі 15 729 (п`ятнадцять тисяч сімсот двадцять дев`ять) грн. 97 коп. та судові витрати судовий збір в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене 21 травня 2026 року.

Суддя: