Рішення № 137163802, 05.06.2026, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/666/26

Провадження № 2/135/503/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

05.06.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижині Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін

1.1. Виклад позиції позивача

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8291522 у загальному розмірі 27 590,00 грн, а також понесених судових витрат.

Позивач зазначає, що 15 серпня 2025 року між ТОВ «Мілоан» як первісним кредитором та відповідачем як позичальником в електронній формі через особистий кабінет позичальника в інформаційно?телекомунікаційній системі товариства було укладено кредитний договір № 8291522. За умовами цього договору кредитні кошти надаються відповідачу у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку, реквізити якої відповідач повідомив кредитодавцю, а кредит вважається наданим у день перерахування грошових коштів на зазначені реквізити.

Підписуючи кредитний договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідач підтвердив ознайомлення з умовами договору, прийняття запропонованої схеми кредитування, відповідність умов кредитування його потребам і фінансовому стану та належне інформування з боку кредитодавця відповідно до вимог законодавства й Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач посилається на те, що 24 лютого 2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24022026, за яким первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги до низки боржників. Відповідно до акта приймання?передачі реєстру боржників та витягу з реєстру боржників № 1 від 24 лютого 2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 8291522 на суму 27 590,00 грн, з яких 9 450,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 13 140,00 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 5 000,00 грн - заборгованість за неустойкою (штраф, пеня), без заборгованості за процентами та комісією за надання кредиту.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення статей 512, 514, 516, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625 ЦК України та статті 1082 ЦК України, вважаючи, що відступлення права вимоги не впливає на обов`язок відповідача виконати грошове зобов`язання, а неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредитної заборгованості. За твердженням позивача, після переходу до нього права вимоги відповідач не здійснив жодного платежу на погашення боргу ні на користь первісного кредитора, ні на користь позивача, при цьому позивач додаткових штрафних санкцій з 24 лютого 2026 року не нараховував.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь 27 590,00 грн заборгованості за кредитним договором № 8291522 та судові витрати, а справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження як малозначну.

Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, доказів сплати заборгованості чи заперечень проти заявлених позовних вимог не надав.

ІІ. Процесуальні дії у справі

24 квітня 2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

Представник позивача у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Ухвала про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданими до неї матеріалами була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу його зареєстрованого місця проживання, зазначену в позовній заяві та підтверджену відповідними документами.

Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою оператора поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою»; відомостей про іншу адресу місця проживання чи перебування відповідача, а також про наявність іншої поштової або офіційної електронної адреси матеріали справи не містять, повідомлень від відповідача з цього приводу до суду не надходило.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення судової кореспонденції рекомендованим листом на зареєстровану адресу особи є достатнім для визнання такого повідомлення належним, оскільки подальше отримання або неотримання листа адресатом перебуває поза межами контролю суду. Аналогічний підхід висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (провадження № 11-268заі18), наголосивши, що належне повідомлення має місце у разі надсилання судового документа на дійсну (реальну) адресу особи. Окрім того, у постанові від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 Верховний Суд дійшов висновку, що поштові відправлення, повернуті з позначкою «закінчення терміну зберігання» чи подібним формулюванням, вважаються належно врученими за умови їх надсилання на адресу реєстрації фізичної особи.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з частиною першою статті 131 ЦПК України учасники справи зобов`язані інформувати суд про зміну свого місця проживання (перебування, місцезнаходження), а за відсутності такої заяви судові документи надсилаються на останню відому суду адресу і вважаються доставленими, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає чи не перебуває.

За таких обставин суд доходить висновку, що шляхом направлення кореспонденції на зареєстровану адресу відповідача та отримання поштового повідомлення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» суд вчинив усі необхідні та достатні дії для належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та її розгляд, що відповідає вимогам статей 128-131, 274, 280 ЦПК України та узгоджується з наведеними правовими висновками Верховного Суду.

IІІ. Підстави для ухвалення заочного рішення

Частина перша статті 280 ЦПК України передбачає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасної наявності таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду, однак у судове засідання не з`явився, заяв про відкладення розгляду чи повідомлень про поважні причини неявки не подавав, відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень по суті спору не надав, доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором або спростування позовних вимог не подав.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасник судового процесу не з`явився в судове засідання без поважних причин.

Представник позивача у позовній заяві просила розглянути справу за її відсутності та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення, чим виконано умову пункту 4 частини першої статті 280 ЦПК України щодо згоди позивача на заочний розгляд.

За сукупності наведених обставин суд констатує наявність усіх передбачених частиною першою статті 280 ЦПК України умов для ухвалення заочного рішення: відповідача належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання; він у засідання не з`явився без поважних причин; відзив на позовну заяву не подав; позивач не заперечує проти заочного вирішення спору. У зв`язку з цим справа підлягає розгляду в заочному порядку за правилами статей 280, 281 ЦПК України на підставі наявних у матеріалах доказів.

Водночас суд звертає увагу, що заочний розгляд не позбавляє відповідача права на судовий захист, оскільки ЦПК України передбачає спеціальну процедуру перегляду заочного рішення судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача у визначені законом строки, а також подальше апеляційне оскарження заочного рішення після вирішення питання про його перегляд.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Судом установлено, що 15 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан», первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі - відповідач) в електронній формі через особистий кабінет позичальника, доступний на вебсайті miloan.ua та/або відповідному мобільному додатку чи іншому засобі інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «Мілоан», укладено договір про споживчий кредит № 8291522 (далі - кредитний договір).

Кредитний договір підписано у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджується даними інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію та верифікацію позичальника під час оформлення договору.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 10 000,00 грн строком на 360 днів, починаючи з дати надання кредиту 15 серпня 2025 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом у строки та в порядку, визначених договором і графіком платежів (додаток № 1) (пп. 1.2, 1.3, 1.4 кредитного договору).

Умовами кредитного договору визначено такий фінансовий механізм кредитування: комісія за надання кредиту: 2 700,00 грн, нарахована одноразово за ставкою 27,00 відсотків від суми кредиту в момент його видачі (п. 1.5.1 договору); комісія за обслуговування кредиту за весь строк: 32 120,00 грн, нараховується за ставкою 14,60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, крім останнього (п. 1.5.2 договору); проценти за користування кредитом - 0,0010 відсотків річних на фактичну суму заборгованості за кредитом протягом усього строку кредитування (пп. 1.5.3, 1.5.4 договору); загальна сума всіх платежів за договором - 44 820,00 грн; реальна процентна ставка - 0,97 відсотків на день (п. 1.5 договору).

Остаточний строк повернення кредиту та здійснення всіх розрахунків за договором - 10 серпня 2026 року (п. 1.4 договору).

Графіком платежів (додаток № 1 до кредитного договору) передбачено 24 розрахункові платіжні події: у розрахунковий день 0 (15 серпня 2025 року) - видача кредиту в розмірі 10 000,00 грн; у платіжний період 1 (14 вересня 2025 року, тривалість - 30 днів) - сплата комісії за надання кредиту в розмірі 2 700,00 грн; у платіжні періоди 2-22 (з 29 вересня 2025 року по 26 липня 2026 року, тривалість кожного - 15 днів) - щоплатіжна сума 1 470,00 грн, з яких 10,00 грн - проценти за користування кредитом та 1 460,00 грн - комісія за обслуговування кредиту; у платіжний період 23 (10 серпня 2026 року, тривалість - 15 днів) - остаточний платіж у розмірі 11 250,00 грн, що включає 9 790,00 грн погашення тіла кредиту та 1 460,00 грн комісії за обслуговування кредиту.

На підтвердження факту виконання кредитодавцем зобов`язання з надання кредитних коштів до матеріалів справи долучено платіжне доручення та відомості інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «Мілоан», згідно з якими 15 серпня 2025 року о 19:57-20:01 кредитні кошти у розмірі 10 000,00 грн перераховано на платіжну картку відповідача VISA DEBIT CLASSIC з номером НОМЕР_1 . Факт зарахування коштів за кредитним договором № 8291522 зафіксовано в анкеті-заяві позичальника та підтверджено електронними відомостями про транзакцію, підписаними кваліфікованим електронним підписом (формат ASiC-E / XAdES-B-LT) з відповідними часовими мітками.

Відповідач прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором не виконував: платежі на погашення тіла кредиту, сплату комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредиту відповідно до графіку платежів не здійснював. Це підтверджується відомостями про щоденні нарахування за кредитним договором № 8291522 станом на 24 лютого 2026 року, згідно з якими непогашена заборгованість відповідача перед первісним кредитором становила: за тілом кредиту - 9 450,00 грн; за комісією за обслуговування - 11 680,00 грн; за неустойкою (штрафом, пенею), нарахованою відповідно до п. 4.1 договору, - 5 000,00 грн.

24 лютого 2026 року між ТОВ «Мілоан» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор, далі - позивач) укладено договір факторингу № 24022026 (далі - договір факторингу), за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило позивачу за плату належні йому права грошової вимоги до боржників, перелічених у реєстрі боржників, а позивач прийняв відповідні права вимоги (п. 1.1 договору факторингу).

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу права вимоги перейшли від клієнта до фактора в момент підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор набуває статусу кредитора щодо відповідних заборгованостей боржників. Сторони договору факторингу підписали акт приймання-передачі реєстру боржників № 1 та витяг з реєстру боржників 24 лютого 2026 року, що підтверджується кваліфікованими електронними підписами обох сторін (час підписання 17:17-17:25 за даними електронного документообігу).

Згідно з реєстром боржників № 1 від 24 лютого 2026 року до договору факторингу № 24022026 позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 8291522, укладеним 15 серпня 2025 року, строком до 10 серпня 2026 року, на загальну суму 27 590,00 грн, з яких: 9 450,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 13 140,00 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; 5 000,00 грн - заборгованість за неустойкою (штрафом, пенею); заборгованість за процентами за користування кредитом та за комісією за надання кредиту - 0,00 грн.

З дати переходу права вимоги, тобто з 24 лютого 2026 року, позивач додаткових штрафних санкцій до відповідача не нараховував. Після відступлення права вимоги відповідач жодного платежу на погашення заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки первісного кредитора не здійснив.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування

5.1. Щодо факту укладення кредитного договору та видачі кредиту

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно?телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, яка полягає в тому, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок його укладення, підлягають виконанню.

Судом установлено, що 15 серпня 2025 року ОСОБА_1 , використовуючи інформаційно?телекомунікаційну систему ТОВ «МІЛОАН» (через сайт miloan.ua), заповнив анкету?заяву на отримання кредиту № 8291522, у якій, зокрема, зазначив свої анкетні дані (ПІБ, дату народження, РНОКПП НОМЕР_2 , дані паспорта, адресу реєстрації та проживання, номер мобільного телефону НОМЕР_3 ), суму бажаного кредиту 10 000,00 грн, строк користування кредитом 30 днів, а також погодився з умовами надання кредиту, відображеними в паспорті споживчого кредиту.

Із наданої анкети?заяви та протоколу обробки заяви № 8291522 убачається, що заяву сформовано 15.08.2025 в особистому кабінеті позичальника на сайті miloan.ua, після проходження автоматичної перевірки, скорингу, верифікації банківської картки та перевірки у Бюро кредитних історій, після чого було сформовано паспорт споживчого кредиту та Кредитний договір для підписання. Часові мітки у відповідному протоколі свідчать про послідовність цих дій позичальника та кредитодавця в межах єдиного технологічного процесу укладення договору в електронній формі.

З наданого ТОВ «МІЛОАН» протоколу створення та перевірки електронного підпису (контейнер .asice) убачається, що файл, який містить, зокрема, Кредитний договір та супровідні документи (паспорт споживчого кредиту, графік платежів тощо), підписаний удосконаленим/кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи ТОВ «МІЛОАН» з використанням алгоритму ДСТУ 4145, у форматі ASiC?E / XAdES?B?LT, із накладенням кваліфікованої позначки часу. Результат перевірки підпису містить висновок про успішне створення та перевірку підпису та підтвердження цілісності даних, що свідчить про відсутність змін у змісті документів після їх підписання.

Згідно з паспортом споживчого кредиту та текстом Кредитного договору № 8291522 від 15.08.2025, ОСОБА_1 як позичальник погодився на отримання кредиту в сумі 10 000,00 грн на строк 360 днів із кінцевою датою повернення 10.08.2026 та загальною вартістю кредиту 44 820,00 грн. У зазначених документах містяться персональні дані позичальника, що співпадають з даними, які зазначено в позовній заяві та матеріалах справи (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , номер телефону НОМЕР_3 ), а також реквізити його платіжної картки VISA DEBIT CLASSIC № НОМЕР_1 , на яку підлягали перерахуванню кредитні кошти.

Наведені обставини свідчать про те, що укладення Кредитного договору № 8291522 відбулося шляхом вчинення сукупності узгоджених дій сторін в електронній формі з використанням інформаційно?телекомунікаційної системи ТОВ «МІЛОАН», у тому числі застосуванням одноразових ідентифікаторів (OTP) та кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи кредитодавця, що відповідає вимогам статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та статті 7 Закону України «Про електронні довірчі послуги». Відповідач не подав до суду жодних доказів на спростування факту укладення Кредитного договору в зазначений спосіб, не заявив про підроблення підпису, використання його персональних даних третіми особами чи інші обставини, які б ставили під сумнів реальність волевиявлення.

Щодо факту видачі кредиту, то він підтверджується платіжним дорученням (платіжною інструкцією) № 160008624 від 15.08.2025, згідно з яким ТОВ «МІЛОАН» (код ЄДРПОУ 40484607) перерахувало на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти в сумі 10 000,00 грн на картковий рахунок VISA № НОМЕР_1 із призначенням платежу: «Кошти згідно договору 8291522». Зведена відомість щоденних нарахувань та погашень за Кредитним договором № 8291522 також містить запис про операцію видачі кредиту 15.08.2025 на суму 10 000,00 грн, що кореспондується із зазначеним платіжним документом.

Отже, позивач довів належними та допустимими доказами факт укладення між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 кредитного договору № 8291522 в електронній формі та належного виконання первісним кредитором свого обов`язку з надання кредитних коштів у розмірі 10 000,00 грн на платіжну картку відповідача. Відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо факту укладення договору чи отримання коштів, а також неподання ним доказів протилежного означає, що презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 ЦК України, у цій справі не спростована і підлягає застосуванню.

5.2. Щодо заміни кредитора (договір факторингу)

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Відповідно до статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Із наданого суду Договору факторингу № 24022026 від 24 лютого 2026 року вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» як Фактор, в особі Генерального директора Ревунова Романа Олеговича, та Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» як Клієнт, в особі Генерального директора Вініченка Олексія Віталійовича, уклали договір, за яким Клієнт відступає Фактору права грошової вимоги до низки боржників за укладеними ним договорами про споживчий кредит, у тому числі й права вимоги за Кредитним договором № 8291522, укладеним з ОСОБА_1 .

На виконання умов Договору факторингу № 24022026 між сторонами складено та підписано Акт прийому?передачі Реєстру Боржників № 1 від 24 лютого 2026 року. З пункту 1 цього Акта вбачається, що Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників № 1 кількістю 3225 боржників, після чого від Клієнта до Фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників, і Фактор стає кредитором щодо таких боржників. Загальна сума заборгованості, право вимоги якої відступлено Фактору за цим Реєстром, становить 54 375 786,73 грн.

Витяг із Реєстру боржників № 1 від 24.02.2026 року містить відомості, зокрема, про ОСОБА_1 як боржника за Кредитним договором № 8291522 від 15.08.2025 року: сума наданого кредиту - 10 000,00 грн, сума заборгованості за тілом кредиту (прострочена) - 9 450,00 грн, сума нарахованої комісії за увесь строк кредитування - 13 140,00 грн, сума штрафу - 5 000,00 грн, загальна сума заборгованості - 27 590,00 грн, кількість днів прострочення - 118. Ці дані кореспондуються з відомостями про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором № 8291522, наданими первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН».

Акт прийому?передачі Реєстру боржників № 1 від 24.02.2026 підписано уповноваженими представниками обох сторін - Генеральним директором ТОВ «ФК «ЄАПБ» Ревуновим Р.О. та Генеральним директором ТОВ «МІЛОАН» Вініченком О.В., посвідчено діючими кваліфікованими електронними підписами та електронними печатками сторін у сервісі «Вчасно», що підтверджується протоколом перевірки КЕП/ЕЦП. Будь?яких зауважень до зазначеного Реєстру у тексті Акта не зафіксовано, що свідчить про належне прийняття Фактором прав вимоги за визначеними в Реєстрі заборгованостями.

Отже, суд вважає доведеним факт відступлення ТОВ «МІЛОАН» на підставі Договору факторингу № 24022026 права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 8291522 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» у тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги. Водночас згода боржника на таку заміну кредитора законом не вимагається (стаття 516 ЦК України), а положення статті 1080 ЦК України виключають можливість визнавати договір факторингу недійсним лише з підстав заборони відступлення, яка могла міститися в кредитному договорі.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, в якому визначено грошову вимогу, що підлягає виконанню, а також названо фактора, якому має бути здійснений платіж. Матеріали справи містять позовну заяву ТОВ «ФК «ЄАПБ» із доданими до неї копіями Договору факторингу, Акта прийому?передачі Реєстру боржників та витягу з Реєстру стосовно ОСОБА_1 , які були надіслані відповідачу разом з копією позову, у зв`язку із чим ОСОБА_1 був належним чином поінформований про заміну кредитора і не оспорив ані сам факт відступлення права вимоги, ані особу нового кредитора.

За таких обставин суд доходить висновку, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» є належним правонаступником первісного кредитора - ТОВ «МІЛОАН» - у зобов`язанні за Кредитним договором № 8291522, а тому саме на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» ОСОБА_1 повинен здійснити виконання грошових зобов`язань за цим договором.

5.3. Щодо заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 9 450,00 грн

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було встановлено судом вище, ТОВ «МІЛОАН» належним чином виконало свій обов`язок з надання кредиту ОСОБА_1 у сумі 10 000,00 грн, перерахувавши ці кошти на платіжну картку позичальника VISA DEBIT CLASSIC № НОМЕР_1 згідно з платіжним дорученням № 160008624 від 15.08.2025 із призначенням платежу «Кошти згідно договору 8291522». З цього моменту у відповідача виник обов`язок повернути суму основного боргу у строки та в порядку, визначені умовами Кредитного договору № 8291522 та графіком платежів.

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором № 8291522, наданою первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН», протягом строку дії договору ОСОБА_1 частково виконував свої зобов`язання, здійснюючи окремі платежі, однак у повному обсязі основну суму кредиту не повернув. Станом на дату відступлення права вимоги за Договором факторингу № 24022026 - 24.02.2026 - у відомості зафіксовано залишок заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9 450,00 грн. Цей показник відображений також у витягу з Реєстру боржників № 1 від 24.02.2026, де по боржнику ОСОБА_1 зазначена прострочена заборгованість за тілом кредиту 9 450,00 грн.

Отже, сукупний аналіз наданих документів - кредитного договору та додатків до нього, відомостей про щоденні нарахування і погашення, витягу з Реєстру боржників свідчить про те, що на момент переходу права вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ» у ОСОБА_1 існувало дійсне, не погашене грошове зобов`язання по поверненню частини основної суми кредиту в розмірі 9 450,00 грн.

Розрахунок заборгованості за основним зобов`язанням, поданий позивачем та підтверджений первісним кредитором, містить деталізовані відомості щодо дат, сум та структури здійснених на користь кредитодавця платежів та залишку тіла кредиту, узгоджується з умовами Кредитного договору № 8291522 та не спростований жодними контрдоказами з боку відповідача. Суд визнає цей розрахунок належним та допустимим доказом у розумінні статей 76, 77, 78 ЦПК України та покладає його в основу висновку про розмір заборгованості за тілом кредиту.

Враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10 000,00 грн у добровільному порядку повернуті не були, а станом на дату відступлення права вимоги непогашеним залишився основний борг у розмірі 9 450,00 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача зазначеної суми основного боргу як такої, що випливає з дійсного та не виконаного належним чином грошового зобов`язання.

5.4. Щодо заборгованості за комісією за обслуговування кредиту - 13 140,00 грн

Позивач просить стягнути з відповідача 13 140,00 грн як заборгованість за комісією за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за Кредитним договором № 8291522. Необхідність внесення плати за обслуговування кредитної заборгованості передбачена пунктом 1.5.2 Кредитного договору та паспортом споживчого кредиту № 8291522 від 15 серпня 2025 року, згідно з якими комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування становить 32 120,00 грн і нараховується за ставкою 14,60 відсотків від суми кредиту за кожний розрахунковий період (крім останнього), визначений Графіком платежів. Відповідно до Графіка платежів у кожному розрахунковому періоді 2-22 кожний черговий платіж у розмірі 1 470,00 грн включає 1 460,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості та лише 10,00 грн процентів за користування кредитом.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості цієї вимоги, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» формально надає кредитодавцю право передбачати у договорі споживчого кредиту комісію за обслуговування кредиту, однак реалізація такого права має здійснюватися в суворій відповідності до вимог закону, принципів добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами статей 3, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, однак така свобода договірних відносин обмежена необхідністю додержання вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а також засад добросовісності, розумності та справедливості. З огляду на це сама по собі наявність у договорі умови про сплату комісії за обслуговування кредиту не є достатньою підставою для її стягнення.

Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22 (провадження № 61-15120св23) сформулював правову позицію, відповідно до якої умови договору про споживчий кредит у частині щомісячних (поточних) комісій за управління та обслуговування кредиту є нікчемними в силу частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», якщо у кредитному договорі не визначено конкретний, деталізований перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, і якщо відсутні докази фактичного надання таких послуг позичальникові. У зазначеній справі ВС констатував, що встановлення на користь кредитодавця щомісячних платежів, які за своєю природою не відповідають жодній реальній самостійній послузі, призводить до фактичного прихованого збільшення ціни кредиту та порушує баланс прав і обов`язків сторін.

У цьому контексті суд зазначає, що для покладення на споживача обов`язку сплачувати комісію за обслуговування кредиту кредитодавець має довести: (1) наявність конкретного, чітко визначеного переліку послуг, пов`язаних з «обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості)», які є самостійними за своєю правовою та економічною природою і спрямовані на задоволення інтересів позичальника, а не виконання власних зобов`язань кредитодавця; (2) фактичне надання таких послуг позичальникові протягом строку кредитування; (3) співмірність розміру комісії обсягу та характеру реально наданих послуг - відсутність ознак перетворення комісії на приховану плату за користування кредитом.

Щодо першого критерію. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформульованої, зокрема, у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15, надання кредиту є обов`язком банку (фінансової установи) за кредитним договором, і виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою додатковою оплатою з боку позичальника. Дії кредитодавця, пов`язані з наданням фінансового інструменту, веденням (обліком) кредитної заборгованості, моніторингом стану заборгованості за кредитом, здійснюються в межах виконання ним власних зобов`язань за кредитним договором, переслідують передусім його господарський інтерес і не є самостійними послугами, що замовляються та отримуються позичальником. Встановлення плати за такі дії суперечить змісту правовідносин споживчого кредитування та законодавству про захист прав споживачів.

Аналізуючи умови Кредитного договору № 8291522 та паспорт споживчого кредиту, суд встановив, що в них відсутній конкретний, деталізований перелік послуг, які охоплюються поняттям «комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості)». Використане у договорі узагальнене формулювання «обслуговування кредитної заборгованості» не розкриває змісту конкретних дій кредитодавця, які могли б розглядатися як самостійна послуга на користь позичальника, відмінна від базового виконання кредитодавцем обов`язку з надання та супроводу кредиту. Ця обставина повністю кореспондує висновку Верховного Суду у справі № 582/202/22, де прямо зазначено: відсутність у договорі переліку додаткових та супутніх послуг за відповідною комісією унеможливлює покладення такого обов`язку на позичальника.

Щодо другого критерію. Позивач не надав жодних доказів фактичного надання відповідачу будь-яких конкретних сервісних послуг у межах обслуговування кредиту: матеріали справи не містять відомостей (логів, звітів, актів, виписок) про додаткові інформаційні, консультаційні чи інші послуги, які б системно надавалися ОСОБА_1 та були б охоплені спірною комісією. Також відсутні докази звернень відповідача за такими послугами і їх задоволення кредитодавцем. Верховний Суд у справі № 582/202/22 підкреслив, що відсутність доказів фактичного надання послуг унеможливлює стягнення комісії незалежно від наявності відповідного формального положення у тексті договору.

Щодо третього критерію. Суд звертає особливу увагу на структуру платежів за Графіком до Кредитного договору № 8291522. Загальна комісія за обслуговування кредиту за весь строк кредитування становить 32 120,00 грн при сумі кредиту 10 000,00 грн, тобто у 3,2 рази перевищує суму наданого кредиту. У кожному розрахунковому платежі 2-22 частка комісії за обслуговування кредиту становить 1 460,00 грн проти 10,00 грн процентів за користування кредитом, а в паспорті споживчого кредиту зазначена реальна річна процентна ставка 2 418,52%. За таких умов суд доходить висновку, що «комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості)» у спірному договорі виконує фактично функцію основного елемента ціни кредиту, є домінуючою складовою загальної вартості кредиту для споживача і не кореспондує жодним самостійним сервісним послугам, що надавалися б позичальникові понад виконання кредитодавцем власного обов`язку з видачі та супроводу кредиту. За своєю економічною суттю ця комісія виступає прихованою платою за користування кредитом, а не оплатою реальних додаткових послуг. У постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22 Верховний Суд послідовно виходив з того, що саме такий спосіб конструювання платежів - коли щомісячні комісії за «управління» чи «обслуговування» кредиту багаторазово перевищують номінальний відсоток і складають основну частину ціни кредиту - є ознакою прихованого ціноутворення, несумісного з принципами справедливості та захисту прав споживачів.

Такий спосіб формування ціни кредиту не відповідає вимогам добросовісності, розумності та справедливості, закріпленим у статті 3 ЦК України, і призводить до фактичного обмеження прав споживача порівняно з гарантіями, встановленими Законом України «Про споживче кредитування». Відповідно до частини п`ятої статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законом, є нікчемними. Нікчемність таких умов має місце в силу прямої вказівки закону і не потребує спеціального визнання судом. Верховний Суд у справі № 582/202/22 прямо підтвердив, що аналогічні умови договорів є нікчемними (абсолютно недійсними) ab initio, тобто з моменту їх включення до договору - ipso iure, незалежно від рішення суду, erga omnes щодо будь-яких осіб; суд не визнає, а лише констатує таку нікчемність.

Беручи до уваги, що: у кредитному договорі № 8291522 та паспорті споживчого кредиту відсутній конкретний, чітко визначений перелік послуг, які б обґрунтовували сплату комісії за обслуговування кредиту; позивач не довів фактичного надання відповідачу будь-яких окремих сервісних послуг, охоплених цією комісією; за своєю економічною суттю спірна комісія є прихованою платою за користування кредитом і не відповідає стандартам справедливого балансу прав та обов`язків сторін у споживчому кредитуванні; умова договору в частині спірної комісії є нікчемною в силу частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», що підтверджено правовою позицією Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22, - суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту в сумі 13 140,00 грн.

5.5. Щодо неустойки (штрафу) - 5 000,00 грн

Позивач просить стягнути з відповідача неустойку (штраф) у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалась і триває до теперішнього часу.

У постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 зазначено, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання певних грошових зобов`язань у період дії воєнного стану. Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) на користь кредитодавця.

Оскільки Кредитний договір № 8291522 укладено 15 серпня 2025 року, а прострочення відповідача виникло та тривало в умовах воєнного стану в Україні, ОСОБА_1 у силу прямої норми закону звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу). Стягнення з відповідача неустойки (штрафу) у розмірі 5 000,00 грн суперечить вимогам пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а отже, ця вимога задоволенню не підлягає.

VI. Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем заявлено позов на суму 27 590,00 грн. Судом задоволено позовні вимоги на суму 9 450,00 грн, що становить 34,25 % від загальної суми позовних вимог (9 450,00 / 27 590,00 ? 100 = 34,25 %).

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Відповідно до пропорції задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі: 2 662,40 ? 34,25 % = 911,87 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, будинок 2; код ЄДРПОУ: 35625014; IBAN № НОМЕР_4 в АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитним договором № 8291522 від 15 серпня 2025 року в розмірі 9 450 (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 911 (дев`ятсот одинадцять) гривень 87 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Вінницького апеляційного суду.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 35625014;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя