Ухвала суду № 137163668, 30.05.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/14167/26

Провадження №: 1-кс/752/4659/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2026 м. Київ

Слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Києві в залі суду клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в АР Крим та м. Севастополі капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - начальником відділу нагляду за додержанням законів Національною поліцією України прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42026010000000014 від 13.03.2026, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України,

в с т а н о в и в:

30.05.2026 до Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в АР Крим та м. Севастополі капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - начальником відділу нагляду за додержанням законів Національною поліцією України прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42026010000000014 від 13.03.2026, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Клопотання обґрунтовується тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026010000000014 від 13.03.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, процесуальне керівництво в якому здійснюється прокуратурою Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Так, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

У відповідності до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Поряд з цим, відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» - організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

В свою чергу статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Згідно ст. 12 Закону України «Про Збройні Сили України» підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров`я особового складу, цивільно-військове співробітництво, забезпечення законності та військової дисципліни у Збройних Силах України здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.

Водночас, статтею 4 Закону України «Про оборону України» визначено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Так, 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», яким в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими продовженнями, у зв`язку із вторгненням російської федерації на територію України.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Також, відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Поряд з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває по даний час.

При цьому, згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.

Згідно п. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.

Разом з тим, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 06.09.2025, у ОСОБА_5 винник незаконний умисел на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, що виразилося у створенні перешкод для підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, а також сприянні в ухиленні військовозобов`язаними призваними на військову службу під час мобілізації від несення військової служби та відповідно виконання конституційного обов`язку громадян України, шляхом організації та забезпечення безперешкодного залишення ними місць дислокації несення військової служби (військових частин та навчальних центрів Збройних Сил України) на території різних регіонів України та подальшому доставленні до обумовленого місця проживання/мешкання за грошову винагороду.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 06 вересня 2025 року, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які достовірно усвідомлювали факт ведення збройної агресії російської федерації проти України та введення на всій території України правового режиму воєнного стану, за невстановлених на даний час досудовим розслідуванням обставин, досягли домовленості із військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходив військову службу за мобілізацією, щодо організації та забезпечення залишення останнім території військової частини та безпечного доставлення його до обумовленого місця, тим самим створюючи умов для ухилення ним від військової служби, за грошову винагороду.

Зокрема, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 06 вересня 2025 року, ОСОБА_5 , за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , шляхом проведення візуального обстеження, попереднього вивчення топографічної місцевості, а також розташування блок-постів на шляху слідування, встановили можливі місця безперешкодного залишення території вищевказаної військової частини та подальшого безпечного виїзду з вказаного регіону.

В подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 06 вересня 2025 року, ОСОБА_9 , використовуючи автомобіль марки «Ford Fiesta», державний номерний знак НОМЕР_2 , спільно із ОСОБА_8 прибули до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 на території АДРЕСА_1 , де реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, діючи умисно, під час дії правового режиму воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом надання вказівок за допомогою мобільного зв`язку, забезпечили непомітне залишення військовослужбовцем ОСОБА_10 території вищевказаної військової частини та переховуючи його як пасажира у транспортному засобі доставили у своєму супроводі до попередньо обумовленого місця - м. Кременчук Полтавської області за грошову винагороду.

В свою чергу, ОСОБА_5 за допомогою телефонного зв`язку контролював та координував дії останніх задля безпечного руху на маршруті слідування та виконання обумовленого плану.

Крім цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 07 вересня 2025 року, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_9 та невстановленими на даний час досудовим розслідуванням іншими особами, які достовірно усвідомлювали факт ведення збройної агресії російської федерації проти України та введення на всій території України правового режиму воєнного стану, за невстановлених на даний час досудовим розслідуванням обставин, досягли домовленості із військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходив військову службу за мобілізацією, щодо організації та забезпечення залишення останнім території військової частини та безпечного доставлення його до обумовленого місця, тим самим створюючи умови для ухилення ним від військової служби, за грошову винагороду.

Зокрема, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 07 вересня 2025 року, ОСОБА_5 , за попередньою змовою з ОСОБА_9 та невстановленими на даний час досудовим розслідуванням іншими особами, шляхом проведення візуального обстеження, попереднього вивчення топографічної місцевості, а також розташування блок-постів на шляху слідування, встановили можливі місця безперешкодного залишення території вищевказаної військової частини та подальшого безпечного виїзду з вказаного регіону.

В подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 07 вересня 2025 року, ОСОБА_9 , використовуючи невстановлений на даний час автомобіль, спільно із невстановленими на даний час досудовим розслідуванням іншими особами, прибули до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 на території АДРЕСА_1 , де реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, діючи умисно, під час дії правового режиму воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом надання вказівок за допомогою мобільного зв`язку, забезпечили непомітне залишення військовослужбовцем ОСОБА_11 території вищевказаної військової частини та переховуючи його як пасажира у транспортному засобі доставили у своєму супроводі до попередньо обумовленого місця - м. Кременчук Полтавської області за грошову винагороду.

В свою чергу, ОСОБА_5 за допомогою телефонного зв`язку контролював та координував дії останніх задля безпечного руху на маршруті слідування та виконання обумовленого плану.

Крім цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16 грудня 2025 року, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_9 та невстановленими на даний час досудовим розслідуванням іншими особами, які достовірно усвідомлювали факт ведення збройної агресії російської федерації проти України та введення на всій території України правового режиму воєнного стану, за невстановлених на даний час досудовим розслідуванням обставин, досягли домовленості із військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проходив військову службу за мобілізацією, щодо організації та забезпечення залишення останнім та його знайомим - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , території військової частини та безпечного доставлення їх до обумовленого місця, тим самим створюючи умови для ухилення ними від військової служби, за грошову винагороду.

Зокрема, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16 грудня 2025 року, ОСОБА_5 , за попередньою змовою з ОСОБА_9 та невстановленими на даний час досудовим розслідуванням іншими особами, шляхом проведення візуального обстеження, попереднього вивчення топографічної місцевості, а також розташування блок-постів на шляху слідування, встановили можливі місця безперешкодного залишення території вищевказаної військової частини та подальшого безпечного виїзду з вказаного регіону.

В подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16 грудня 2025 року, ОСОБА_9 , використовуючи автомобіль марки «Ford Fiesta», державний номерний знак НОМЕР_2 , спільно із невстановленими на даний час досудовим розслідуванням іншими особами, прибули до місця дислокації військової частини НОМЕР_3 на території АДРЕСА_2 , де реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, діючи умисно, під час дії правового режиму воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом надання вказівок за допомогою мобільного зв`язку, забезпечили непомітне залишення військовослужбовцями ОСОБА_12 та ОСОБА_13 території вищевказаної військової частини та переховуючи їх як пасажирів у транспортному засобі доставили у своєму супроводі до попередньо обумовленого місця - м. Кременчук Полтавської області за грошову винагороду.

В свою чергу, ОСОБА_5 за допомогою телефонного зв`язку контролював та координував дії останніх задля безпечного руху на маршруті слідування та виконання обумовленого плану.

Крім цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 27 грудня 2025 року, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , які достовірно усвідомлювали факт ведення збройної агресії російської федерації проти України та введення на всій території України правового режиму воєнного стану, за невстановлених на даний час досудовим розслідуванням обставин, досягли домовленості із військовослужбовцями військової частини НОМЕР_4 - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_16 , які проходили військову службу за мобілізацією, щодо організації та забезпечення залишення останніми території військової частини та безпечного доставлення їх до обумовленого місця, тим самим створюючи умови для ухилення ними від військової служби, за грошову винагороду.

Зокрема, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 27 грудня 2025 року, ОСОБА_5 , за попередньою змовою з ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , шляхом проведення візуального обстеження, попереднього вивчення топографічної місцевості, а також розташування блок-постів на шляху слідування, встановили можливі місця безперешкодного залишення території вищевказаної військової частини та подальшого безпечного виїзду з вказаного регіону.

В подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 27 грудня 2025 року, ОСОБА_9 , використовуючи автомобіль марки «MAZDA 3», державний номерний знак НОМЕР_5 , спільно із ОСОБА_14 , прибули до місця дислокації військової частини НОМЕР_3 на території Краматорської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області, де реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, діючи умисно, під час дії правового режиму воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом надання вказівок за допомогою мобільного зв`язку, забезпечили непомітне залишення військовослужбовцями ОСОБА_15 та ОСОБА_16 території вищевказаної військової частини та переховуючи їх як пасажирів у транспортному засобі доставили у своєму супроводі до попередньо обумовленого місця - м. Кременчук Полтавської області за грошову винагороду.

В свою чергу, ОСОБА_5 за допомогою телефонного зв`язку контролював та координував дії останніх задля безпечного руху на маршруті слідування та виконання обумовленого плану.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянин України, уродженець м. Львів Львівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимий.

29.05.2026 ОСОБА_5 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

29.05.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

З метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, приймаючи до уваги що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, беручи до уваги особу підозрюваного, обставини вчинення злочину, доцільним є застосування відносно підозрюваного запобіжного західу у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор вимоги даного клопотання підтримала, вказуючи на те, що стосовно підозрюваного існують ризики, що передбачені ст.177 КПК України, а саме: ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення тому просив обрати стосовно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Підозрюваний та його захисник проти задоволення клопотання заперечували, просили обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Захисник вказував на те що затримання відбулося через 5 місяців після вчинення ймовірного злочину, законної підстави для затримання не було, ризики недоведені. Крім того, наголошував що у ОСОБА_5 на утриманні є неповнолітні діти. Надав суду характеризуючі матеріали.

Дослідивши матеріали клопотання слідчого, заслухавши думку прокурора, підозрюваного та захисника, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026010000000014 від 13.03.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, процесуальне керівництво в якому здійснюється прокуратурою Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

У вчиненні даного правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , якого 29.05.2026 затримано в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України та 29.05.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними в кримінальному проваджені доказами, а саме:

- протоколами допиту свідка ОСОБА_17 ;

- протоколами допиту свідка ОСОБА_18 ;

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину;

- протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

- та іншими доказами у їх сукупності.

Також встановлено, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні дані є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України. Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри.

Доводи сторони захисту щодо незаконності затримання підозрюваного є безпідставними, оскільки затримання здійснювалося відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, а не на підставах, визначених ст. 208 КПК України.

Підставою для затримання підозрюваного став не лише факт викриття інших учасників злочинної діяльності, а й отримані під час досудового розслідування відомості, які у своїй сукупності підтверджують обґрунтовану підозру щодо причетності останнього до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

Разом із тим, після затримання співучасників та проведення невідкладних слідчих (розшукових) дій органом досудового розслідування отримано додаткові докази ролі та участі підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення.

Враховуючи характер інкримінованого злочину, тяжкість передбаченого покарання, наявність співучасників, обізнаність підозрюваного про проведення досудового розслідування та викриття інших учасників злочинної діяльності, існували обґрунтовані підстави вважати, що останній може вжити заходів для переховування від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

За таких обставин, в умовах дії воєнного стану, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, уповноважена службова особа мала право затримати підозрюваного без ухвали слідчого судді, оскільки були наявні обґрунтовані обставини, які в своїй сукупності давали підстави вважати можливою його втечу з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

В судовому засіданні прокурором доведено, що існують ризики передбачені п.1 ч. 1, п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 1, п. 4 ч. 1 п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Враховуючи характер правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , його особу, вбачається за необхідне застосування до нього запобіжного заходу.

Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, і визначений вичерпний перелік випадків можливості застосування такого заходу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути обраний, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених законом.

Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Зі змісту вищевказаних положень вбачається, що визначення розміру застави, за наявності випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, є правом, а не обов`язком слідчого судді, суду.

Отже, слідчий суддя, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, виходячи із того, що положення ч. 8 ст. 176 КПК України носять імперативний характер у той же час положення ч. 4 ст. 183 КПК України носять диспозитивний характер, що дає підстави дійти висновку, що застосування альтернативного запобіжного заходу до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення визначеного ст. 114-1 КК України є допустимим, вважає, за можливе визначити у даному кримінальному провадженні альтернативний запобіжний захід у вигляді застави при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою.

За таких обставин, на підставі ч. 3 ст. 183, п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, суд визначає розмір застави, яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків - 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень.

Такий розмір застави, на думку слідчого судді, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, а також належну процесуальну поведінку підозрюваного, не порушуючи при цьому його прав.

У разі внесення застави у визначеному цією ухвалою розмірі, вважається, що до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді застави та в такому випадку, необхідно покласти на останнього обов`язки визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 183, 176-178, 186, 191, 193-196, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-

п о с т а н о в и в:

Клопотання задовольнити частково.

Обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 59 днів до 17 години 30 хвилин 27.07.2026 включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 розмір застави у межах вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень у національній грошовій одиниці, та надати можливість йому або іншій особі внести зазначену суму на депозитний рахунок Голосіївського районного суду м. Києва за реквізитами для внесення застави (отримувач: ТУ ДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р №UA128201720355259002001012089), та надати документ, що підтверджує сплату слідчому, прокурору, суду.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного у разі внесення застави наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

- не відлучатися з міста проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМС паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в?їзд в Україну.

Визначити 2-х місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному в цій ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Голосіївського районного суду міста Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваної з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в цій ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави, а до нього для забезпечення виконання визначених законом обов`язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.

Для утримання підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , підлягає направленню до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала підлягає негайному виконанню, але може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде проголошено 03.06.2026 о 14 год. 15 хв.

Слідчий суддя: ОСОБА_1