Постанова № 1371631, 29.10.2007, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2007 № 25/425

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Капацин Н.В.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Кулачок О.А.

За участю представників:

від позивача -Попов А. С. – представник за довіреністю від 10.01.2007р.

від відповідача -Короленко В. В. – представник за довіреністю від 01.10.2007 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.09.2007

у справі № 25/425 (Морозов С.М.)

за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі Товариства зобмеженою відповідальністю "Каіс"

до Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь"

про визнання вексельних угод недійсними

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2007 року, повнийтекст якого підписаний 19.09.2007 року, у справі № 25/425 позовні вимоги Українсько – американського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “КАІС” задоволено повністю, а саме, визнано недійсними п. 6.1 Договору купівлі–продажу № 13/06–РА від 12.06.2005 року, укладеного між позивачем та відповідачем, та п. 3 Угоди про порядок виконання зобов’язань (проведення остаточних розрахунків), від 14.06.2005 р., укладеної між позивачем та відповідачем.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що спірні пункти договорів суперечать вимогам Закону України “Про обіг векселів в Україні”.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Закрите акціонерне товариство “Виробничо – торгова фірма “Радосинь” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2007 р. у справі № 25/425.

В апеляційні скарзі відповідач посилається на те, що п. 6.1 договору купівлі–продажу № 13/06-РА від 13.06.2005 р. та п. 3 угоди про порядок виконання зобов’язань (проведення остаточних розрахунків) від 14.06.2005 р. не стосуються видачі простого векселя і тому на момент передачі векселя відповідач не повинен мати попередньої заборгованості за отримані товари, роботи послуги, а отже, спірні пункти не суперечать вимогам чинного законодавства.

Ухвалою від 03.10.2007 р., колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Капацин Н. В., судді Калатай Н. Ф., Пашкіної С. А. відновлено строк для подачі апеляційної скарги, апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушене апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 17.10.2007 р.

16.10.2007 р. до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційний скаргу від позивача.

В судове засідання 17.10.2007 р. представники Закритого акціонерного товариства “Виробничо – торгова фірма “Радосинь” не з’явилися.

Ухвалою від 17.10.2007 р. розгляд апеляційної скарги відкладений до 29.10.2007 р.

В судовому засіданні 29.10.2007 р. представник відповідача надав пояснення по суті апеляційної скарги, в яких просив Київський апеляційний господарський суд скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2007 р. у справі № 25/425.

В судовому засіданні 29.10.2007 р. представник позивача надав пояснення по суті апеляційної скарги, в яких просив Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2007 р. у справі № 25/425 без змін.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали позовної заяви, судова колегія Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

13.06.2005 р. позивач та відповідач уклали договір купівлі – продажу № 13/06–РА (далі Договір 1), відповідно до умов якого відповідач зобов’язується передати у власність позивача, а позивач прийняти та оплатити товар, найменуванням, в кількості та на умовах Договору 1.

Відповідно до п. 6.1 Договору 1 в забезпечення Договору 1 відповідач зобов’язується надати (предоставить – мовою оригіналу) позивачу простий вексель на суму 227500 грн. зі строком платежу 30.10.2005 року.

17.03.2005 року позивач та відповідач уклали договору купівлі–продажу № 17/03–Р (далі Договір 2), відповідно до умов якого відповідач зобов’язується передати у власність позивача, а позивач прийняти та оплатити товар, найменуванням, в кількості та на умовах Договору 2.

14.06.2005 року позивач та відповідач підписали угоду про порядок виконання зобов’язань (проведення остаточних розрахунків) до Договору 2 (далі Угода).

Відповідно до п. 3 Угоди в забезпечення зобов’язання, вказаного в п. 2 Угоди, відповідач на протязі дня підписання Угоди передає в залог позивачу простий вексель на суму 424010,90 грн. зі строком платежу 29.06.2005 року та відсотковою ставкою 36 % річних.

Згідно п. 2 Угоди відповідач як Продавець зобов’язується повернути грошові кошти в сумі 424010,90 грн., сплачені позивачем як Покупцем на виконання Договору 2, шляхом перерахування вказаної суми на поточний рахунок позивача до 24 червня 2005 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьої, п’ятою, шостою ст. 230 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 2 постанови від 28.04.1978 року № 3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, угода може бути визнана недійсною з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Позивач вважає, що п. 6.1 Договору 1 та п. 3 Угоди не відповідають вимогам законодавства, а саме, ст. 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні”.

Проте, у п. 1 ст. 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні” йдеться про те, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, в той час як у спірних пунктах йдеться про надання векселя в забезпечення Договору 1 (у п. 6.1 Договору 1) та про передачу векселя в залог (у п. 3 Угоди), що не може вважатися видачею векселя в розумінні ст. 4 ЗУ „Про обіг векселів в Україні”, і, відповідно, цією нормою закону не можуть регулюватися правовідносини сторін, що виникають з зазначених пунктів.

Посилання на невідповідність п. 6.1 Договору 1 та п. 3 Угоди будь-яким іншим вимогам чинного законодавства відсутні.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про визнання п. 6.1 Договору 1 та п. 3 Угоди недійсними з підстав невідповідності їх вимогам ст. 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні” задоволенню не підлягають як необґрунтовані, рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2007р. у справі № 25/425 підлягає скасуванню в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати відповідача за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Виробничо–торгова фірма “Радосинь задовольнити.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2007 року у справі № 25/425 скасувати.

3. В позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Українсько – американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “КАІС” (61022, м. Харків, вул.. Іванівська, 1, ідентифікаційний код 20023279 з будь – якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Закритого акціонерного товариства “Виробничо – торгова фірма “Радосинь” (02217, м. Київ, пр. Маяковського, 6, ідентифікаційний код 21538933) витрати на подачу апеляційної скарги в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп.

5. Повернути Закритому акціонерному товариству “Виробничо – торгова фірма “Радосинь” (02217, м. Київ, пр. Маяковського, 6, ідентифікаційний код 21538933) з Державного бюджету зайво сплачене державне мито в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп., перераховані квитанцією № 69 від 20.09.2007 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 25/425 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Капацин Н.В.

Судді Калатай Н.Ф.

Пашкіна С.А.

06.11.07 (відправлено)