Рішення № 137163043, 05.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

05 червня 2026 року справа №520/28076/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лариси Мар`єнко, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у судове засідання адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_1 з 12.03.2022 по 31.12.2022 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022;

2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити з 12.03.2022 по 31.12.2022 перерахунок, а Військову частину НОМЕР_2 виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, із урахуванням раніше виплачених сум;

3) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_1 з 01.01.2023 по 20.05.2023 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023;

4) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити з 01.01.2023 по 20.05.2023 перерахунок, а Військову частину НОМЕР_2 виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, із урахуванням раніше виплачених сум;

5) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 та 01.01.2023;

6) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, а Військову частину НОМЕР_2 виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 та 01.01.2023, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, із урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проходження військової служби відповідачами не здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 12.03.2022 по 20.05.2023, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Вважаючи таку бездіяльність відповідачів протиправною та такою, що порушує його права на грошове забезпечення, позивач звернувся до суду за їх захистом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін у судове засідання.

Представник відповідача - Військової частини НОМЕР_2 , надіслав суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується із заявленими позовними вимогами, посилаючись на те, що Військова частина НОМЕР_1 з 12.03.2022 перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 та не має статусу юридичної особи, а з 01.08.2025 ліквідована з визначенням Військової частини НОМЕР_2 правонаступником. По суті спору відповідач наполягає, що з прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 зміни та доповнення до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 не вносилися, попередня редакція цього пункту не відновлювалася, у зв`язку з чим положення пункту 4 у жодній редакції не діяли і підстав для визначення позивачу грошового забезпечення за 2022-2023 роки немає. Окрім того, відповідач посилається на пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 Кодексу законів про працю України, та просить відмовити в задоволенні позову.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 , з 12.03.2022 по 28.05.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.05.2023 №150 позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та з усіх видів забезпечення.

На підставі спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.06.2025 №Д-321/78/дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році" та директиви командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 10.10.2025 №Д-41/ДСК Військова частина НОМЕР_1 з 01.08.2025 ліквідована, її код ЄДРПОУ анульовано, а правонаступником визначено Військову частину НОМЕР_2 .

Як свідчать матеріали справи, відповідачами не здійснено перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення за спірний період з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон №2011-ХІІ).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року (далі Постанова №704), затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Згідно пункту 2 цієї постанови грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року, визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, до пункту 4 постанови №704 були внесені зміни. Отже, зміни до пункту 4 постанови №704, внесені пунктом 6 постанови №103, з 29.01.2020 не підлягають застосуванню.

Згідно з частинами 1-3 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, з огляду на визначені в частині 3 статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, пункт 4 Постанови №704 у редакції, внесеній пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, у частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік, не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19 та від 10 січня 2023 року у справі №340/507/22).

Таким чином, пункт 4 Постанови №704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин.

Законом України від 05.10.2000 №2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі Закон №2017-III) визначено правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Згідно зі статтею 6 Закону №2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Верховним Судом у постанові від 12.09.2022 у справі №500/1813/21 вказано, що законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Аналогічні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 15.09.2022 у справі №500/1886/21, від 10.01.2023 у справі №120/8682/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №240/4946/18.

Так, станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений у статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", становить 2481 грн.

Станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений у статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", становить 2684 грн.

Таким чином, суд вважає, що у період з 12.03.2022 по 20.05.2023 грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року за Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".

З метою належного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення, в тому числі грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки) за період з 12.03.2022 по 20.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, та зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 , як правонаступника Військової частини НОМЕР_1 , здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача за вказаний період з визначенням посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо доводів Військової частини НОМЕР_2 про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

На підставі ч.5 ст.242 КАС України суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.

Верховний Суд у справі №460/21394/23 зазначив, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову у частині вимог за період, що передує звільненню, слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду. Водночас слід наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, суд вважає, що початок обчислення строку звернення до суду з цим позовом обчислюється з дня вручення позивачу грошового атестата як документа, що надає достовірну та повну інформацію про нараховані та виплачені суми при звільненні.

Як вбачається з матеріалів справи, при виключенні позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 наказом від 28.05.2023 №150 грошового атестата чи будь-яких інших відомостей про нараховане та виплачене йому грошове забезпечення позивачу вручено не було. На запит позивача до Військової частини НОМЕР_1 відповідь не надано. Копію грошового атестата позивача подано до суду лише представником Військової частини НОМЕР_2 разом із відзивом 07.11.2025 на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2025.

Доказів зворотного відповідачами до суду не надано.

З урахуванням наведеного, відповідачами не доведено, що при звільненні позивача було ознайомлено з грошовим атестатом та належним чином ознайомлено з відповідним розрахунком виплаченого йому грошового забезпечення, в тому числі його складових. Відповідних доказів до суду не подано.

За викладених обставин, суд вважає, що відповідачами не зазначено обґрунтованих підстав щодо пропуску позивачем строку звернення до суду. Під час розгляду справи судом таких обставин не встановлено. Інших підстав для залишення позову без розгляду відповідачами не наведено. Отже, клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.

Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають, так як позивач звільнений від його сплати на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 247, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 12.03.2022 по 31.12.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року (2481 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), як правонаступника військової частини НОМЕР_1 , здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, за період з 12.03.2022 по 31.12.2022, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 20.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року (2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), як правонаступника військової частини НОМЕР_1 , здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, за період з 01.01.2023 по 20.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), як правонаступника військової частини НОМЕР_1 , здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481 грн) та на 01 січня 2023 року (2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 05 червня 2026 року.

Суддя Лариса МАР`ЄНКО