Рішення № 137162505, 05.06.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/11932/25Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ясиновського І.Г., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (надалі також - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 15 квітня 2025 року №158, яким ОСОБА_1 був знятий з квартирного обліку, у зв`язку із наявністю нерухомого майна (будинку) у його дружини;

- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, що полягає у не взятті ОСОБА_1 на квартирний облік як особи, яка має право на позачергове отримання житла;

- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, що полягає у не наданні житлового приміщення ОСОБА_1 як особі, яка має право на позачергове отримання житла.

- зобов`язати виконавчий комітет Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області взяти ОСОБА_1 на квартирний облік як особу, яка має право на позачергове отримання житла.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 15.04.2025 р. №158 "Про зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 ", як особи, яка має право на позачергове отримання житла, прийняте та вчинене з порушенням вимог статті 46 Житлового кодексу України, частини 3 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 18 частини 1 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пункту 10 частини 1 статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому є протиправними.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 35-42/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що встановивши фактичні обставини справи, дослідивши наявні у справі матеріали та надавши їм належну оцінку, виконавчий комітет Хорольської міської ради, дійшов висновку, що заявник ОСОБА_1 не є таким, що потребує поліпшення житлових умов, оскільки загальна площа будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , у якому зареєстрований та проживає заявник разом із своєю дружиною ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 , становить 97,6 м2 з них, житловою площею 55,3 м2, а отже на кожного члена сім`ї власника житлового будинку, у тому числі і заявника, припадає по 18,43 м2 житлової площі будинку, що вище за рівень забезпеченості житлом при його наданні, визначений постановою виконавчого комітету Полтавської обласної ради народних депутатів від 25.12.1984 №510 по Полтавській області встановлено у розмірі 6 м2 на кожного члена сім`ї, при цьому враховується площа, що перебуває у власності громадян.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Збройних Сил СРСР.

Наказом заступника Міністра оборони СРСР - начальника тилу Збройних Сил СРСР №0231 від 15.04.1991 підполковник ОСОБА_1 , начальник адміністративно-господарського відділення штабу Південної групи військ звільнений з дійсної військової служби в запас за статтею 59, пункт "г" (за обмеженим станом здоров`я). Вислуга років в ЗС календарна - 23 роки 7 місяців, пільгової не має /а.с. 17/.

10.06.1998 ОСОБА_1 видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (Категорія3) серії НОМЕР_1 , копія якого міститься у матеріалах справи / а.с. 18/.

Рішенням виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 17.10.2006 №398 взято на квартирний облік громадянина ОСОБА_1 як потребуючого поліпшення житлових умов, зараховано громадянина ОСОБА_1 до пільгової черги перебуваючих на квартирному обліку до категорії військовослужбовців, звільнених у запас /а.с. 23/.

Рішенням виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 28.03.2011 №111 поновлено ОСОБА_1 на обліку для першочергового поліпшення житлових умов як звільненого в запас після 25 років служби з лав Радянської Армії /зв. а.с. 23/.

Рішенням виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 21.02.2017 №28 знято з квартирної черги при виконавчому комітеті міської ради ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого АДРЕСА_1 , у зв`язку з письмовою відмовою.

Із 30.03.2020 ОСОБА_1 вперше встановлено другу групу інвалідності безтерміново "захворювання, так, отримане в період проходження в/с", що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААБ №703653 /зв. а.с.19/.

Рішенням виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 14.07.2020 №82 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.05.2020 зараховано на квартирну чергу з внесенням до списку першочергового надання жилих приміщень гр-на ОСОБА_1 1949 р.н., без врахування членів його сім`ї, як особу що належить до осіб з інвалідністю І та ІІ груп внаслідок професійного захворювання з числа військовослужбовців та не забезпечену житлом.

Із 22.09.2021 ОСОБА_1 повторно встановлено другу групу інвалідності безтерміново "захворювання, пов`язані з виконанням обов. в/с при випробуванні ядерної зброї", що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААВ №110453 /а.с. 20/.

Рішенням виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 19.12.2023 №366 відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в перенесенні з першочергової на позачергову чергу квартирного обліку у зв`язку з правомірною підставою перебування на першочерговій квартирній черзі квартирного обліку, як особу, що належить до осіб з інвалідністю І та ІІ груп внаслідок професійного захворювання з числа військовослужбовців та не забезпечених житлом /зв. а.с. 24/.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 у справі № 440/18094/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 19 грудня 2023 року №366, яким відмовлено ОСОБА_1 в перенесенні з першочергової на позачергову чергу квартирного обліку. Визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, що полягає у не взятті ОСОБА_1 на квартирний облік як особи, яка має право на позачергове отримання житла. Зобов`язано виконавчий комітет Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області взяти ОСОБА_1 на квартирний облік як особу, яка має право на позачергове отримання житла.

На виконання вищезазначеного рішення суду, рішенням виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 17.09.2024 №383 взято на квартирний облік при виконавчому комітеті міської ради на позачергову чергу квартирного обліку ветерана війни-особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15.04.2025 рішенням виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області №158 знято з квартирного обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з наявністю нерухомого майна (будинку) у дружини (свідоцтво про право власності, НОМЕР_2 , 18.09.2007). Вважати таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Хорольської міської ради від 10.10.2024 № 413 «Про ОСОБА_1 ».

Позивач не погодився із рішенням виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області №158 від 15.04.2025, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до частини 1 статті 11 цього Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку визначені статтею 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

За приписами підпункту 2 пункту "а" частини 1 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.

Житлові відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом та іншими актами законодавства України (частина 1 статті 3 Житлового кодексу України).

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 15 Житлового кодексу України (чинний станом на час прийняття оскарженого рішення) виконавчі комітети районних, міських, районних у містах рад у межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, на території району, міста, району в місті: здійснюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов (частина перша статті 36), а також контроль за станом цього обліку на підприємствах, в установах, організаціях (стаття 41), затверджують рішення про взяття громадян за місцем роботи на облік потребуючих поліпшення житлових умов (стаття 39).

Статтею 36 Житлового кодексу України передбачено, що облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради. Відповідно до законодавства України у випадках і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, громадян може бути взято на облік і не за місцем їх проживання.

За приписами частини 1 статті 39 Житлового кодексу України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов, зокрема, за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті.

Статтею 43 Житлового кодексу України передбачено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Законодавством України окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.

Відповідно до статті 45 Житлового кодексу України у першу чергу жилі приміщення надаються потребуючим поліпшення житлових умов:

сім`ям воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняним до них у встановленому порядку особам;

Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, а також особам, нагородженим орденами Слави, Трудової Слави, "За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР" усіх трьох ступенів;

особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;

особам, яким надано статус постраждалого учасника Революції Гідності відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

особам, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, перелічених у списку захворювань, затверджуваному в установленому законодавством України порядку;

особам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання медичних маніпуляцій;

медичним працівникам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання службових обов`язків;

особам, які перебували в складі діючої армії в період громадянської і Великої Вітчизняної воєн та під час інших бойових операцій по захисту, партизанам громадянської і Другої світової воєн, а також іншим особам, які брали участь у бойових операціях по захисту;

особам з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання I і II груп та особам з інвалідністю I і II груп з числа військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України;

сім`ям осіб, які загинули при виконанні державних або громадських обов`язків, виконанні обов`язку громадянина по рятуванню життя людини, по охороні соціалістичної власності і правопорядку або загинули на виробництві внаслідок нещасного випадку;

робітникам і службовцям, які тривалий час сумлінно пропрацювали у сфері виробництва;

матерям, яким присвоєно звання "Мати-героїня", багатодітним сім`ям, сім`ям, що виховують дітей з інвалідністю, і одиноким матерям (батькам);

сім`ям при народженні близнят;

вчителям та іншим педагогічним працівникам закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти.

Законодавством України право першочергового одержання жилого приміщення може бути надано й іншим категоріям громадян.

Статтею 46 Житлового кодексу України встановлено, що поза чергою жиле приміщення надається:

особам з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них особам з інвалідністю першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків;

особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу та яким встановлено інвалідність;

громадянам, житло яких внаслідок стихійного лиха стало непридатним для проживання;

особам, направленим у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість;

дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після завершення терміну перебування у сім`ї опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також особам з їх числа у разі відсутності житла або неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

громадянам, незаконно засудженим і згодом реабілітованим, у разі неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення;

дітям з інвалідністю з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають у сім`ях піклувальників, прийомних сім`ях, дитячих будинках сімейного типу, державних або інших соціальних установах, після досягнення повноліття, у разі якщо за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя;

сім`ям, які мають п`ятьох і більше дітей, та у разі народження у однієї жінки одночасно трьох і більше дітей;

особам, обраним на виборну посаду, коли це зв`язано з переїздом в іншу місцевість;

членам сім`ї народного депутата України у разі його смерті в період виконання депутатських обов`язків у Верховній Раді України на постійній основі;

працівникам протитуберкульозних закладів у разі виникнення професійного захворювання на туберкульоз.

Поза чергою жиле приміщення може надаватися також в інших випадках, передбачених законодавством України.

Громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.

Особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, після досягнення 23 років не втрачають право на позачергове отримання жилого приміщення, за умови їх перебування у встановленому порядку на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на момент досягнення 23-річного віку.

Отже, перелік позачергового надання жилих приміщень у статті 46 Житлового кодексу України не є вичерпним та поза чергою жиле приміщення може надаватися також в інших випадках, передбачених законодавством України.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 12 цього Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що особам, звільненим з військової служби і визнаним особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання обов`язків військової служби, або захворювання, одержаного під час проходження військової служби, жилі приміщення в населених пунктах, обраних ними для проживання з урахуванням встановленого порядку, надаються позачергово за рахунок військових формувань або органів виконавчої влади, в яких вони перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Як встановлено судом, наказом заступника Міністра оборони СРСР - начальника тилу Збройних Сил СРСР №0231 від 15.04.1991 підполковник ОСОБА_1 , начальник адміністративно-господарського відділення штабу Південної групи військ звільнений з дійсної військової служби в запас за статтею 59, пункт "г" (за обмеженим станом здоров`я). Вислуга років в ЗС календарна - 23 роки 7 місяців, пільгової не має /зворот а.с. 99, а.с. 134/.

Із 30.03.2020 ОСОБА_1 вперше встановлено другу групу інвалідності безтерміново "захворювання, так, отримане в період проходження в/с", що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААБ №703653 /зворот а.с. 92/, а з 22.09.2021 ОСОБА_1 повторно встановлено другу групу інвалідності безтерміново "захворювання, пов`язані з виконанням обов. в/с при випробуванні ядерної зброї", що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААВ №110453 /а.с. 74/.

Отже, ОСОБА_1 є особою, звільненою з військової служби і визнаний особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання отриманого в період проходження військової служби, тому в силу частини 3 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивач має право позачергове отримання жилого приміщення, що відповідно до статті 4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" має бути забезпечено органом місцевого самоврядування - виконавчим комітетом Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням, виданим 12.10.2021 Управлінням соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області серії НОМЕР_3 /зворот а.с. 75/.

Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.

При цьому, за приписами частини 3 статті 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

З огляду на викладене вище, ОСОБА_1 , який має статус особи з інвалідністю внаслідок війни має право на пільгу на позачергове забезпечення житлом відповідно до пункту 18 частини 1 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

За приписами пункту 1 частини 1 статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації ядерних аварій (Категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 , виданим Полтавською ОДА 11.11.2021, копія якого наявна у матеріалах справи.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов (включаючи сім`ї загиблих або померлих громадян). Особи, зазначені в цьому пункті, забезпечуються жилою площею протягом року з дня подання заяви, для чого місцеві ради щорічно виділяють 15 відсотків усього збудованого житла (в тому числі підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності). Кабінет Міністрів України щорічно виділяє обласним державним адміністраціям цільовим призначенням капітальні вкладення відповідно до кількості сімей, що потребують поліпшення житлових умов. Фінансування будівництва здійснюється з Державного бюджету України.

Зважаючи на наведене вище, ОСОБА_1 як особі, віднесеній до категорії 1, в силу пункту 10 частини 1 статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" гарантовано державою таку пільгу як позачергове забезпечення жилою площею.

З приводу твердження відповідача що позивач не потребує поліпшення житлових умов у зв`язку з наявністю нерухомого майна у дружини (свідоцтво про право власності, НОМЕР_2 , 18.09.2007), суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 40 ЖК громадяни знімаються із обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках:

1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;

1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку;

2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;

3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України;

4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання;

5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

З матеріалів справи вбачається, що за весь час перебування на квартирному обліку позивачем жодним чином не поліпшував своїх житлових умов.

Будинок його дружини, яку вона отримала у власність до їх шлюбу, жодного правового відношення до позивача не має. На час укладання шлюбу 31.01.2014 вже була власницею будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 18.09.2007.

ОСОБА_2 набула право власності на зазначений будинок до шлюбу з позивачем, а отже в силу пункту 1 частини 1 статті 57 СК України квартира є особистою власністю його дружини, якою остання має право розпоряджатися на власний розсуд.

Статтею 57 Сімейного кодексу України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 405 Цивільного кодексу України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Враховуючи наведені правові норми, після укладення шлюбу позивач має право тільки користуватися житлом своєї дружини в порядку, визначеному нею.

Зважаючи на ці обставини, у суду відсутні підстави для висновку, що житлові умови ОСОБА_1 , які у такому складі були взяті та перебували на квартирному обліку, поліпшилися і відпали підстави для надання їм іншого жилого приміщення.

Також позивачем не було використано право на безоплатну приватизацію житла, він не має власного житла, земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку йому не надавалось, і за весь час перебування на квартирному обліку у нього не з`являлось жодних підстав, які б свідчили про поліпшення його житлових умов внаслідок чого зникла потреба в наданні житлового приміщення.

Як вже було зазначено, факт отримання у 2007 році його дружиною будинку не може вважатися поліпшенням житлових умов позивача, оскільки дана квартира належить їй на праві особистої приватної власності. Ці обставини впливають виключно на її право перебування на квартирному обліку. Проте з матеріалів справи вбачається, що дружина позивача разом з ним на такому обліку не перебувала.

Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що рішення виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 15.04.2025 № 158 яким знято з квартирного обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Згідно з частинами першою, другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Отже право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачу, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов`язком суду, який має приймати рішення в межах позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги можливість у той чи інший спосіб захистити порушене право (за наявності підстав для цього).

Суд зауважує, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, що пов`язано з публічно-правовим характером спірних відносин та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може і зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів, порушення яких встановлено судом.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З огляду на викладене вище, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 15.04.2025 № 158 яким знято з квартирного обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язати виконавчий комітет Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області взяти ОСОБА_1 на квартирний облік як особу, яка має право на позачергове отримання житла.

Суд зауважує, що позивачем заявлено вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 15.04.2025 № 158 яким знято з квартирного обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є взаємовиключними із вимогами в частині визнання протиправною бездіяльність виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, що полягає у не взятті ОСОБА_1 на квартирний облік як особи, яка має право на позачергове отримання житла та не наданні житлового приміщення ОСОБА_1 як особі, яка має право на позачергове отримання житла.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач від сплати судового збору звільнений. Інші судові витрати у справі відсутні. Тож підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) до виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (ідентифікаційний код 04057534, вул. 1 Травня, 4, м. Хорол, Полтавська область, 37800) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 15.04.2025 № 158 яким знято з квартирного обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати виконавчий комітет Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області взяти ОСОБА_1 на квартирний облік як особу, яка має право на позачергове отримання житла.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на дане рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г. Ясиновський