Ухвала суду № 137162435, 05.06.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

05 червня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/2836/25Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Ясиновський І.Г., розглянувши в письмовому провадженні звіт представника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про результати виконання судового рішення від 23 квітня 2025 року у справі № 440/2836/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду (у складі Довгопол М.В.) від 23.04.2025 у справі №440/2836/25 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не проведення ОСОБА_1 з 04 вересня 2024 року індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (5337,90 грн) у розмірі 1,0796 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,17, 1,11, 1,11, 1,14 та 1,197). Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 04 вересня 2024 року індексацію пенсії ОСОБА_1 з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (5337,90 грн) у розмірі 1,0796 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,17, 1,11, 1,11, 1,14 та 1,197), у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 04 вересня 2024 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Ухвалою суду від 30.10.2025 заяву представника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виправлення описки в судовому рішенні задоволено; виправлено описку в рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 у справі №440/2836/25 шляхом зазначення в абзацах 18, 25 розділу "ІV. ВИСНОВКИ СУДУ" мотивувальної частини та в абзацах 2, 3 резолютивної частини рішення суду показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії - "5377,90 грн." замість "5337,90 грн.".

10.12.2025 судом зареєстровано заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, сформовану у системі "Електронний суд" 10.12.2025, в якій позивач просить: - встановити судовий контроль за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 у справі №440/2836/25; - зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області надати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 у справі №440/2836/25; - за наслідками розгляду звіту відповідача про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою суду від 29.12.2025 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати протягом трьох місяців з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 у справі №440/2836/25.

20 березня 2026 року до суду надійшов звіт представника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про результати виконання судового рішення у справі № 440/2836/25 разом з доказами направлення представнику позивача.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву передано судді Ясиновському І.Г. 20 березня 2026 року.

Ухвалою суду від 20 березня 2026 року такий звіт призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Також, до суду надійшли заперечення представника позивача на звіт про виконання рішення суду /а.с. 149-154, 155-160/.

Крім того, до суду надійшли доповнення до звіту про виконання рішення суду від представника відповідача /а.с. 161-164/.

Ознайомившись із поданим звітом та доданими до нього матеріалами, суд дійшов такого висновку.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 382-1 КАС України (у редакції станом на дату надходження звіту) суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Статтею 382-2 КАС України передбачено, що суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. ч. 1-6 ст. 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Суд на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, накладеного на керівника суб`єкта владних повноважень, на суму штрафу, який було накладено за такі самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.

Таким чином, головною метою судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах є реалізація завдання адміністративного судочинства, оскільки ефективний захист прав осіб завершується виконанням судового рішення.

Розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити чи досягнуто мети, задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.

Дослідивши наданий звіт представника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про результати виконання судового рішення у справі № 440/2836/25, суд зазначає, що відповідачем вжиті наступні заходи з метою виконання судового рішення.

Як зазначено у звіті, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/2836/25 ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії за віком з 04.09.2024. Розмір пенсії після проведеного перерахунку з 04.09.2024 склав 16940,16 грн, а саме: 5906,63 грн основний розмір пенсії; 306,93 грн доплата за понаднормовий стаж (за 13 років); 1948,50 грн підвищення згідно ч.3 ст.29 (17,5%); 1221,90 грн обмеження в індексації з 01.03.2023. Додатково зазначено, що рішення суду не містить зобов`язань щодо перегляду складових пенсійних виплат, зокрема підвищення згідно ч. 3 ст. 29 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Судове рішення виконано межах зобов`язань, покладених на управління. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2025.2025 по справі № 440/2836/25, ОСОБА_1 проведено нарахування пенсійних виплат за період з 04.09.2024 по 31.03.2026 в сумі 53699,62 грн. Зазначена заборгованість облікована в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області для здійснення виплати на умовах Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821. Вказану заборгованість обліковано в Головному управлінні за номером справи та датою набрання рішення законної сили за порядковим №821-61517. В межах бюджетних асигнувань, ОСОБА_1 проведено виплату частини облікованих коштів в листопаді 2025 року в розмірі 46768,41 грн, та в лютому 2026 року в розмірі 2544,86 грн, шляхом перерахування на рахунок пенсіонерки, відкритих в ПАТ КБ «Приватбанк». Залишок не виплачених коштів становить 4386,35 грн (53699,62 грн. 49313,27 грн).

Відповідно до доповнення до звіту відповідачем зазначено, що в межах бюджетних асигнувань, виплату нарахованих пенсійних коштів проведено наступним чином: у листопаді 2025 року 46768,41 грн; у лютому 2026 2544,86 грн; у березні 2026 2050,47 грн; у квітні 2026 2050,47 грн; у травні 2026 року 285,41 грн. Станом на 01.06.2026 залишок заборгованості становить 856,23 грн (за період з 01.04.2026 по 30.06.2026) /а.с. 161-164/.

Тобто, з наведеного вбачається, що станом на теперішній час відповідачем рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 у справі №440/2836/25 у повному обсязі не виконано.

В свою чергу, суд критично оцінює заперечення представника позивача стосовно безпідставності обмеження розміру індексації її максимальним розміром та неналежністю нарахованої суми такого перевищення, а також невірним здійсненням обрахунку суми підвищення відповідно до ч.3 ст.29, оскільки відповідні дії пенсійного органу не були предметом судового розгляду у даній справі, а відтак не можуть бути предметом судового контролю у такій справі.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні приписи містить стаття 14 КАС України.

Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

В абз. 3 п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 N 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Також, у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява N 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 N 2-р (II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту, а відтак, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок. Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Судом встановлено, що ухвалене на користь позивача рішення у даній справі станом на дату подання відповідачем даного звіту про виконання судового рішення, у повному обсязі не виконано, адже позивачеві лише здійснено перерахунок пенсії, однак не виплачено такі кошти позивачу у повному обсязі.

При цьому, відповідач вище окреслене не заперечує, однак, наголошує на неможливості виконання судового рішення в цій частині, зважаючи на те, що суми виплат, нараховані на виконання рішення суду, можуть бути виплачені лише в межах затверджених бюджетних призначень, а на даний час необхідні для цього кошти, відсутні. В той же час, зазначає, що вживалися всі необхідні заходи для встановлення таких бюджетних асигнувань, зокрема у вигляді відповідних звернень для виділення додаткових коштів для погашення заборгованості у тому числі за вказаним рішенням суду.

Водночас відповідач, як орган державної влади, стосовно якого ухвалено судове рішення, не є розпорядником бюджетних коштів у розумінні, який дозволяє йому здійснювати виплати за межами встановленого бюджетного призначення.

Згідно статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності в зазначеному державному органі відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Суд зазначає, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача-суб`єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій.

При цьому, визначальним фактором є те, чи існують достатні підстави вважати, що відповідач може ухилятися від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати.

Суд враховує постанову Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі N 160/13013/19, у якій, з посиланням на постанову від 31.10.2018 у справі N 704/1547/17, ВС вказано про те, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту, тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту.

Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи, що дана справа стосується питання щодо обчислення та перерахунку виплат із бюджету, з огляду на наведені вимоги ст. ст. 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, в редакції Закону України N 4094-IX від 21.11.2024, які набули чинності 19.12.2024, суд приходить до висновку, що слід відмовити у прийнятті звіту ІНФОРМАЦІЯ_1 про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 440/2836/25, а також встановити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 440/2836/25, зобов`язавши відповідача надати у строк впродовж трьох місяців з дня отримання цієї ухвали звіт про виконання у повному обсязі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 440/2836/25 із дотриманням вимог 382-2, 382-3 КАС України, в редакції Закону України N 4094-IX від 21.11.2024.

На підставі викладеного, керуючись статтею 382-2, 382-3 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у прийнятті звіту представника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення суду від 23 квітня 2025 року у справі № 440/2836/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 440/2836/25, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області надати у строк впродовж трьох місяців з дня отримання цієї ухвали звіт про виконання у повному обсязі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 440/2836/25 із дотриманням вимог 382-2, 382-3 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України.

Суддя І.Г. Ясиновський