Рішення № 137162242, 05.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7830/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стефанова С.О.,

секретаря судового засідання Крилова Я.А.,

представника позивача адвоката Хаджинського Р.М. (за ордером),

представника відповідача - Ращенко Є.М. (на підставі виписки з ЄДРПОУ),

представника відповідача - Уткіна К.С. (на підставі виписки з ЄДРПОУ),

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи - Відділення поліції №1 Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 20 березня 2026 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- наказ Головного управління національної поліції в Одеській області №406 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ВНП №1 та Болградського РВП ГУНП в Одеській області» від 19 лютого 2026 року пунктом 6 сержанта поліції ОСОБА_2 (0182122), поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції визнати протиправним та скасувати, в частині накладення дисциплінарного стягнення саме до ОСОБА_1 ;

- наказ Головного управління національної поліції в Одеській області від 27.02.2026 року «По особовому складу» №3240/с, яким реалізовано дисциплінарне стягнення та звільнено зі служби в поліції сержанта поліції ОСОБА_2 (0182122), поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області з 28 лютого 2026 року визнати протиправним та скасувати, в частині застосування дисциплінарного стягнення саме до ОСОБА_1 ;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення сержанта поліції ОСОБА_2 (0182122), поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області з 28 лютого 2026 року на службі в поліції на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах одного місяця у розмірі 29 879, 35 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) гривень 35 копійок;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції України в Одеській області здійснити виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28.02.2026 року по 20.03.2026 року (дата подання адміністративного позову до суду) включно в сумі 20 240, 85 (двадцять тисяч двісті сорок) гривень 85 копійок;

- стягнути витрати відповідно до квитанцій на друк службового розслідування.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ ГУНП в Одеській області від 19.02.2026 №406 про застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та наказ від 27.02.2026 №324 о/с про звільнення зі служби є протиправними та підлягають скасуванню.

Позивач вважає, що службове розслідування проведено необ`єктивно та упереджено, з численними порушеннями порядку його проведення, а висновки дисциплінарної комісії ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені належними та допустимими доказами. Зокрема, позивач заперечує висновки про його участь в інсценуванні адміністративних правопорушень та вказує, що матеріали службового розслідування не містять доказів вчинення ним дисциплінарного проступку, який би виправдовував застосування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення.

Також позивач зазначає, що складені ним адміністративні матеріали щодо громадянина ОСОБА_3 були предметом судового розгляду, за результатами якого постановою Арцизького районного суду Одеської області від 03.12.2025 особу визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень. На думку позивача, наведене підтверджує правомірність його дій під час оформлення відповідних адміністративних матеріалів та спростовує висновки дисциплінарної комісії.

Посилаючись на незаконність притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, позивач просить скасувати оскаржувані накази в частині, що стосується його, поновити його на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції з 28.02.2026, стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, допустити рішення суду в частині поновлення на службі та виплати грошового забезпечення за один місяць до негайного виконання, а також відшкодувати понесені судові витрати.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач ГУНП в Одеській області заперечує проти задоволення позову та вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в їх задоволенні. За результатами службового розслідування встановлено, що позивач ОСОБА_1 брав участь в умисному інсценуванні адміністративних правопорушень, внесенні недостовірних відомостей до офіційних документів, порушенні порядку відеофіксації та безпідставному притягненні громадянина ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.

На думку відповідача, службове розслідування проведено відповідно до вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Порядку № 893, а його висновки ґрунтуються на сукупності належних доказів: поясненнях учасників подій, відеозаписах з бодікамер і службового транспорту, матеріалах адміністративних справ, даних інформаційних систем МВС та інших документах.

ГУНП зазначає, що дії позивача виразилися у грубому порушенні службової дисципліни, Присяги поліцейського, вимог Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту та відомчих нормативних актів. Зокрема, позивач порушив обов`язок щодо забезпечення достовірності відомостей, які вносяться до адміністративних матеріалів, що прямо передбачено його посадовою інструкцією.

Відповідач наголошує, що дисциплінарна відповідальність настала не лише за порушення окремого пункту посадової інструкції, а за сукупність умисних дій, які дискредитують звання поліцейського та підривають авторитет Національної поліції.

Враховуючи характер проступку, його наслідки, наявність у позивача попередніх дисциплінарних стягнень та дискреційні повноваження керівництва щодо вибору виду дисциплінарного стягнення, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є законним, обґрунтованим та співмірним вчиненому дисциплінарному проступку.

Крім того, відповідач послався на правові висновки Верховного Суду щодо дискреційності повноважень керівника при обранні виду дисциплінарного стягнення та пропорційності застосування звільнення зі служби за вчинення істотного дисциплінарного проступку.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою суду від 25 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Призначено перше судове засідання на 20 квітня 2026 року об 10 год. 00 хв. у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14, у залі судових засідань №30.

Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Відділення поліції №1 Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ ГУНП 41411440, адреса: 68400, Україна, Арцизький р-н, Одеська обл., місто Арциз, вулиця Соборна, будинок 29).

Зазначеною ухвалою також витребувано у Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Єврейська, буд. 12, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 40108740) належним чином засвідчені копії матеріалів службового розслідування, що слугували підставою для прийняття наказу №406 від 19.02.2026 року, зокрема наказ про призначення розслідування, висновок за його результатами з усіма додатками та поясненнями ОСОБА_1 , копію особової справи позивача та його посадової інструкції; довідку про грошове забезпечення позивача за останні два повні календарні місяці служби, що передували звільненню, із зазначенням розміру середньоденного грошового забезпечення для розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, письмову інформацію щодо актуального стану штатної посади, яку обіймав ОСОБА_1 на момент звільнення (поліцейський СРПП ВП № 1 Болградського РВП), а саме чи є зазначена посада вакантною на дату надання відповіді, чи вона була заміщена іншою особою із наданням підтверджуючих документів

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області витребувані докази подати до Одеського окружного адміністративного суду у строк до подання відзиву на позовну заяву, розташованого за адресою: 65062, м. Одеса, Фонтанська дорога, 14.

27 березня 2026 року від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

31 березня 2026 року від відповідача до суду надійшла заява про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - залишено без руху.

Надано позивачу 5-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

В ухвалі зазначено, що виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати причини поважності (у разі їх наявності) пропуску строку звернення до суду та надати належні докази.

На виконання вищезазначеної ухвали суду 03 квітня 2026 року представником позивача подано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду (вхід. № ЕС/36681/26) з доданими доказами.

Ухвалою суду від 09 квітня 2026 року визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Продовжити розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в порядку ст.262 КАС України.

10 квітня 2026 року від відповідача до суду надійшла заява про продовження процесуального строку для надання відзиву.

Ухвалою суду від 13 квітня 2026 року клопотання представника Головного управління Національної поліції в Одеській області про продовження процесуального строку у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку задоволено.

Продовжено Головному управлінню Національної поліції в Одеській області строк для подання відзиву по справі № 420/7830/26 та доказів на 10 (десять) днів з дня отримання копії даної ухвали.

14 квітня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

17 квітня 2026 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

23 квітня 2026 року від відповідача до суду надійшла заява про виклик та допит в якості свідків: інспектора відділу підтримки управління головної інспекції ГУНП в Одеській області підполковника поліції Драчевського Ігоря Володимировича, старшого інспектора ВП управління головної інспекції ГУНП в Одеській старшого лейтенанта поліції Ільїна Владислава Олександровича, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка задоволена судом.

23 квітня 2026 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 11 травня 2026 року в задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Одеській області про розгляд в порядку загального позовного провадження адміністративної справи за ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи - Відділення поліції №1 Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку відмовлено.

13 травня 2026 року від відповідача до суду надійшли додаткові письмові пояснення у справі.

20 травня 2026 року від відповідача до суду надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.

Станом на 05 червня 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, допитавши свідків, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

29.01.2026 року на адресу керівника ГУНП в Одеській області надійшла доповідна записка УГІ ГУНП в Одеській області № 26843-2026 (835880), щодо можливого порушення службової дисципліни окремими посадовими особами ВнП № 1 Болградського РВП ГУНП в області, зокрема ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реагування на адміністративні правопорушення у сфері дотримання Правил дорожнього руху його учасниками, що виразилось у фальсифікації адміністративних матеріалів, умисному створенні штучних показників службової діяльності, що призвело до притягнення невинних осіб до адміністративної відповідальності у виді накладення на останніх адміністративних штрафів, що може свідчити про умисне вчинення поліцейськими грубих порушень вимог законодавства України, а також для вивчення службової діяльності, ефективності проведення відповідної профілактичної роботи безпосередніми та прямими керівниками щодо підлеглих.

З метою перевірки відомостей, викладених у доповідній записці УГІ ГУНП в Одеській області від 29.01.2026 року № 26843-2026 (835880), наказом ГУНП в Одеській області від 29.01.2026 року № 213 призначене дане службове розслідування, у ході якого з`ясоване наступне.

За результатами службового розслідування складено Висновок службового розслідування за відомостями, викладеними у доповідній записці УГІ ГУНП в Одеській області від 29.01.2026 року № 26843-2026 (835880), затверджений 19.02.2026 року начальником ГУНП в Одеській області генерал поліції третього рангу Іваном Жук.

Так, з матеріалів службового розслідування вбачається, що у ході службового розслідування дисциплінарною комісією досліджено значний обсяг доказів, зокрема: адміністративні матеріали, пояснення громадян, пояснення поліцейських, відеозаписи з бодікамер і відеореєстраторів службового транспорту, а також інформацію з інформаційних систем МВС щодо маршруту руху патруля та часу фіксації подій.

Встановлено, що упродовж грудня 2025 року працівниками УГІ ГУНП в Одеській області здійснювались заходи контролю за діяльністю працівників сектору реагування патрульної поліції ВнП № 1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області, під час яких отримано інформацію про можливе системне порушення службової дисципліни, що полягало у фальсифікації адміністративних матеріалів та створенні штучних показників службової діяльності.

У межах службового розслідування дисциплінарною комісією досліджено матеріали щодо низки адміністративних проваджень, у тому числі стосовно громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , за результатами яких судами виносились постанови про притягнення останніх до адміністративної відповідальності.

Водночас, під час опитування зазначених осіб, що фіксувалося на відео, вони повідомили про надання їм працівниками поліції грошових коштів за імітацію вчинення адміністративних правопорушень, зокрема керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння.

Зокрема, щодо епізоду від 16.11.2025 року встановлено, що адміністративні матеріали відносно ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 126 та ч. 2 ст. 130 КУпАП були складені старшим лейтенантом поліції ОСОБА_8 та сержантом поліції О. Безносюком.

У межах перевірки цього факту дисциплінарною комісією були враховані пояснення ОСОБА_3 , згідно з якими він за проханням поліцейських сідав за кермо мопеда, проїжджав декілька метрів, після чого його зупиняли та оформлювали адміністративні матеріали.

За кожний такий факт, зі слів ОСОБА_3 , він отримував грошові кошти.

Окремо у висновку службового розслідування відображено зміст відеофіксованого опитування, відповідно до якого ОСОБА_3 повідомляв, що подібні ситуації мали місце двічі, а після оформлення матеріалів йому надавали гроші.

Крім того, комісією досліджено відеозаписи на цифровому носії (DVD-R), які містили відеофіксацію з бодікамер та службових автомобілів поліцейських.

За результатами їх перегляду зроблено висновок про невідповідність дій працівників поліції вимогам законодавства та відсутність належної фіксації правопорушень.

У сукупності встановлено, що дії ОСОБА_1 не були випадковими або наслідком недбалості. Вони носили узгоджений та умисний характер і полягали у: штучному створенні адміністративних правопорушень, залученні сторонніх осіб до їх інсценування, внесенні недостовірних відомостей до офіційних документів, порушенні порядку відеофіксації, а також невиконанні обов`язків щодо повного, об`єктивного та неупередженого документування подій.

У Висновку зазначено, що Комісія вважає, що за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився в грубому порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 23, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 3, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, пункту 1 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, підпункту 2 пункту 1 розділу VII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, пункту 2.3 розділу ІІ Правил внутрішнього службового (трудового) розпорядку ГУНП в Одеській області, затверджених наказом ГУНП в області від 24.04.2023 № 1000, пункту 27 розділу ІІ посадової інструкції від 22.01.2025 № 64.1/948, до сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, застосовати дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

ГУНП в Одеській області прийнято наказ від 19.02.2026 року № 406 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ВНП № 1 та Болградського РВП ГУНП в Одеській області», відповідно до п. 6 якого за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився в грубому порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 23, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 3, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, пункту 1 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, підпункту 2 пункту 1 розділу VII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, пункту 2.3 розділу ІІ Правил внутрішнього службового (трудового) розпорядку ГУНП в Одеській області, затверджених наказом ГУНП в області від 24.04.2023 № 1000, пункту 27 розділу ІІ посадової інструкції від 22.01.2025 № 64.1/948, до сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, застосовати дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

У зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Головним управлінням національної поліції в Одеській області видано наказ № 324 о/с від 27.09.2026 року, яким звільнено сержанта поліції ОСОБА_1 (0182122), поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області зі служби в поліції з 27 лютого 2026 року за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Вважаючи протиправними спірні накази, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

Частиною першою статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» (тут та надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що поліцейський зобов`язаний, зокрема неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (п.1); професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва (п.2).

За вимогами частини першої та другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з преамбулою Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі -Дисциплінарний статут), цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту закріплено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком у силу статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Суд зазначає, що підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За приписами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється (частина п`ята статті 13 Дисциплінарного статуту).

Як обумовлено частинами першою та другою статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Разом із тим, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

У відповідності до приписів статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина десята статті 14 Дисциплінарного статуту).

Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893).

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 893 визначено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку №893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Вимоги до змісту висновку службового розслідування визначені пунктом 4 розділу VI Порядку №893, що узгоджуються з положеннями статей 15, 19 Дисциплінарного статуту.

У силу пункту 9 розділу VI Порядку №893 висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов`язки керівника. Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією.

Пунктами 1, 3, 4 розділу VІI Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

За обставинами даної справи, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції слугував Висновок службового розслідування за відомостями, викладеними у доповідній записці УГІ ГУНП в Одеській області від 29.01.2026 року № 26843-2026 (835880), затверджений 19.02.2026 року начальником ГУНП в Одеській області генерал поліції третього рангу Іваном Жук.

За висновком службового розслідування дисциплінарна комісія прийшла до висновку про те, що за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився в грубому порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 23, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 3, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, пункту 1 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, підпункту 2 пункту 1 розділу VII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, пункту 2.3 розділу ІІ Правил внутрішнього службового (трудового) розпорядку ГУНП в Одеській області, затверджених наказом ГУНП в області від 24.04.2023 № 1000, пункту 27 розділу ІІ посадової інструкції від 22.01.2025 № 64.1/948, до сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, застосовати дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Так, з матеріалів службового розслідування вбачається, що у ході службового розслідування дисциплінарною комісією досліджено значний обсяг доказів, зокрема: адміністративні матеріали, пояснення громадян, пояснення поліцейських, відеозаписи з бодікамер і відеореєстраторів службового транспорту, а також інформацію з інформаційних систем МВС щодо маршруту руху патруля та часу фіксації подій.

Встановлено, що упродовж грудня 2025 року працівниками УГІ ГУНП в Одеській області здійснювались заходи контролю за діяльністю працівників сектору реагування патрульної поліції ВнП № 1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області, під час яких отримано інформацію про можливе системне порушення службової дисципліни, що полягало у фальсифікації адміністративних матеріалів та створенні штучних показників службової діяльності.

У межах службового розслідування дисциплінарною комісією досліджено матеріали щодо низки адміністративних проваджень, у тому числі стосовно громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , за результатами яких судами виносились постанови про притягнення останніх до адміністративної відповідальності.

Водночас, під час опитування зазначених осіб, що фіксувалося на відео, вони повідомили про надання їм працівниками поліції грошових коштів за імітацію вчинення адміністративних правопорушень, зокрема керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння.

Зокрема, щодо епізоду від 16.11.2025 року встановлено, що адміністративні матеріали відносно ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 126 та ч. 2 ст. 130 КУпАП були складені старшим лейтенантом поліції ОСОБА_8 та сержантом поліції О. Безносюком.

У межах перевірки цього факту дисциплінарною комісією були враховані пояснення ОСОБА_3 , згідно з якими він за проханням поліцейських сідав за кермо мопеда, проїжджав декілька метрів, після чого його зупиняли та оформлювали адміністративні матеріали.

За кожний такий факт, зі слів ОСОБА_3 , він отримував грошові кошти.

Окремо у висновку службового розслідування відображено зміст відеофіксованого опитування, відповідно до якого ОСОБА_3 повідомляв, що подібні ситуації мали місце двічі, а після оформлення матеріалів йому надавали гроші.

Крім того, комісією досліджено відеозаписи на цифровому носії (DVD-R), які містили відеофіксацію з бодікамер та службових автомобілів поліцейських.

За результатами їх перегляду зроблено висновок про невідповідність дій працівників поліції вимогам законодавства та відсутність належної фіксації правопорушень.

Так, судом встановлено, що частина відеозаписів, долучених до матеріалів справи, безпосередньо стосується епізоду за участю громадянина ОСОБА_9 , тоді як інші відеоматеріали стосуються інших фігурантів службового розслідування та долучені відповідачем з метою підтвердження системності виявлених порушень службової дисципліни колишніми працівниками СРПП ВнП № 1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області.

Зокрема, на відеозаписі під назвою «WhatsApp Video 2025-12-08 at 10.07.31» (знаходиться під номером « 42» в підсистемі «Електронний суд» в доданих до відзиву матеріалах) тривалістю 05 хв. 32 сек. зафіксовано спілкування працівників УГІ ГУНП в Одеській області із ОСОБА_10 .

Під час даного спілкування останній повідомляє про обставини, за яких працівники СРПП просили його імітувати вчинення адміністративних правопорушень з метою подальшого оформлення адміністративних матеріалів.

На відеозаписі під назвою « 0002022_00012820251116101013_0018» (знаходиться під номером « 11» в підсистемі «Електронний суд» в доданих до відзиву матеріалах) тривалістю 00 хв. 32 сек. зафіксовано рух мопеда, яким керує П. Кут.

На відеозаписі під назвою « 0002022_00012820251116101129_0020» (знаходиться під номером « 12» Документ сформований в системі «Електронний суд» 12.05.2026 3 в підсистемі «Електронний суд» в доданих до відзиву матеріалах) тривалістю 01 хв. 27 сек. зафіксовано спілкування сержанта поліції ОСОБА_11 із ОСОБА_10 .

При цьому суд звертає окрему увагу на те, що під час вказаного спілкування особа належним чином не встановлювалась, документи на транспортний засіб позивачем не перевірялись та не витребовувались.

Крім того, бодікамера була вимкнута саме у момент оформлення адміністративних матеріалів, тобто у момент, коли мала здійснюватися безперервна та повна відеофіксація процесуальних дій поліцейського.

На відеозаписі під назвою « 0002022_00012820251116105020_0021_IMP» (знаходиться під номером « 13» в підсистемі «Електронний суд» в доданих до відзиву матеріалах) тривалістю 00 хв. 58 сек. зафіксовано, як П. Кут лише ставить підписи у двох протоколах у місцях, на які йому вказує ОСОБА_12 .

Водночас інші долучені до матеріалів справи відеозаписи стосуються інших епізодів та інших фігурантів службового розслідування і надані відповідачем виключно з метою підтвердження системності виявлених порушень, пов`язаних із інсценуванням адміністративних правопорушень та фальсифікацією адміністративних матеріалів колишніми працівниками СРПП ВнП № 1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області.

Також допитаний судом як свідок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтвердив обставини, встановлені під час службового розслідування та викладені у висновку дисциплінарної комісії.

Свідок пояснив, що за пропозицією працівника поліції він брав участь в інсценуванні фактів вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних із нібито керуванням транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, в тому числі без наявності посвідчення водія. За його словами, поліцейський просив його сісти за кермо мопеда, проїхати незначну відстань, після чого здійснювали зупинку транспортного засобу та оформлювали адміністративні матеріали. Після оформлення документів йому надавались грошові кошти.

Під час допиту свідок підтвердив, що фактичних підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності не існувало, а його участь у зазначених подіях була обумовлена попередньою домовленістю з працівниками поліції.

Суд зазначає, що показання свідка ОСОБА_3 є послідовними, логічними та узгоджуються як із його поясненнями, наданими під час службового розслідування, так і з дослідженими судом відеозаписами з бодікамер поліцейських та іншими матеріалами справи.

Зокрема, показання свідка кореспондуються з відеозаписами, на яких зафіксовано керування ним мопедом, подальше спілкування із сержантом поліції ОСОБА_13 , відсутність належної перевірки документів та обставин події, а також підписання адміністративних матеріалів без належного документування всіх процесуальних дій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що показання свідка ОСОБА_3 підтверджують встановлені службовим розслідуванням факти штучного створення адміністративних правопорушень, формального документування обставин події без належної перевірки фактичних даних та порушення встановленого порядку оформлення адміністративних матеріалів, до яких був безпосередньо причетний позивач.

Також допитані судом як свідки інспектор відділу підтримки управління головної інспекції ГУНП в Одеській області підполковник поліції ОСОБА_14 та старший інспектор відділу перевірок управління головної інспекції ГУНП в Одеській області старший лейтенант поліції ОСОБА_15 у своїх показаннях в цілому підтвердили обставини, встановлені під час службового розслідування та викладені у висновку дисциплінарної комісії.

Свідки пояснили, що під час проведення службового розслідування було досліджено адміністративні матеріали, відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів поліцейських та службових транспортних засобів, пояснення громадян і працівників поліції, а також інші матеріали, які у своїй сукупності свідчили про наявність системних порушень службової дисципліни з боку окремих працівників сектору реагування патрульної поліції ВнП № 1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області.

За результатами проведеної перевірки було встановлено факти інсценування адміністративних правопорушень, складання адміністративних матеріалів за відсутності належних правових підстав, внесення до офіційних документів відомостей, достовірність яких викликала обґрунтовані сумніви, а також порушення вимог щодо обов`язкової та безперервної відеофіксації дій поліцейських під час документування адміністративних правопорушень.

Свідки зазначили, що висновки службового розслідування ґрунтувалися не на окремих припущеннях, а на сукупності взаємопов`язаних доказів, які були отримані та перевірені в установленому порядку, а тому підстав для сумнівів у їх достовірності у дисциплінарної комісії не виникло.

Суд враховує показання зазначених свідків як такі, що є послідовними, узгоджуються між собою та кореспондуються з письмовими матеріалами службового розслідування, відеозаписами, дослідженими під час судового розгляду, а також показаннями свідка ОСОБА_3 щодо обставин оформлення відносно нього адміністративних матеріалів.

Оцінюючи доводи позивача про те, що під час спілкування з ОСОБА_10 працівниками поліції не перевірялися його документи, а також про те, що під час опитування останній згадував лише старшого лейтенанта поліції ОСОБА_16 , суд вважає їх такими, що не спростовують висновків службового розслідування.

Так, з досліджених судом матеріалів справи вбачається, що адміністративні матеріали відносно ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 126 та ч. 2 ст. 130 КУпАП були складені саме за участю сержанта поліції ОСОБА_11 та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_16 .

Водночас із відеозапису під назвою « 0002022_00012820251116101129_0020» встановлено, що під час спілкування з ОСОБА_3 позивачем документи останнього не перевірялися та не витребовувалися, а бодікамера була вимкнена у момент оформлення адміністративних матеріалів. За таких обставин посилання позивача на неможливість належної ідентифікації особи фактично підтверджує встановлені службовим розслідуванням порушення порядку документування адміністративного правопорушення, а не спростовує їх.

Крім того, сам факт того, що під час опитування ОСОБА_3 називав прізвище лише одного з працівників поліції, не свідчить про відсутність участі позивача у відповідних подіях. Як убачається з матеріалів службового розслідування, ОСОБА_3 повідомляв про неодноразові випадки оформлення щодо нього адміністративних матеріалів працівниками поліції, а його пояснення оцінювалися дисциплінарною комісією не ізольовано, а в сукупності з іншими доказами, зокрема адміністративними матеріалами, відеозаписами та відомостями щодо складу нарядів поліції.

Суд враховує, що участь позивача у складанні адміністративних матеріалів від 16.11.2025 року підтверджується наявними у справі документами та відеозаписами, а тому відсутність згадки його прізвища під час опитування ОСОБА_3 сама по собі не спростовує встановлених службовим розслідуванням обставин.

Отже, наведені позивачем доводи не спростовують висновків дисциплінарної комісії щодо його участі у відповідному епізоді та не свідчать про недоведеність встановлених під час службового розслідування фактів.

Оцінюючи доводи позивача про те, що член дисциплінарної комісії ОСОБА_17 нібито вводив в оману членів дисциплінарної комісії, а висновки службового розслідування ґрунтуються виключно на відеозаписі сумнівного походження, суд не знаходить підстав для їх прийняття.

Так, відповідно до матеріалів справи службове розслідування проводилося дисциплінарною комісією, яка дослідила сукупність доказів, зокрема адміністративні матеріали, пояснення громадян, пояснення працівників поліції, відеозаписи з бодікамер та службових транспортних засобів, а також відомості з інформаційних систем МВС України. Отже, висновки дисциплінарної комісії не ґрунтувалися виключно на одному відеозаписі, як про це стверджує позивач.

При цьому позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що член дисциплінарної комісії ОСОБА_17 вчиняв будь-які дії, спрямовані на введення в оману інших членів комісії або вплинув на результати службового розслідування всупереч встановленому порядку. Зазначені твердження мають характер припущень та не підтверджуються матеріалами справи.

Щодо доводів позивача про неможливість ідентифікації осіб на відеозаписах, суд зазначає, що під час дослідження відповідних відеоматеріалів встановлено, що особи, які проводили опитування громадян, представлялися працівниками управління головної інспекції ГУНП в Одеській області, повідомляли мету свого прибуття та здійснювали дії, характер яких відповідає їх службовим повноваженням. Будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про недостовірність зазначених відеозаписів або неможливість встановлення осіб, зафіксованих на них, судом не встановлено.

Також суд відхиляє посилання позивача на те, що в межах службового розслідування не були відібрані пояснення від ОСОБА_3 .

Як убачається з матеріалів справи та пояснень свідків, під час проведення службового розслідування існували об`єктивні труднощі щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_3 . Водночас після завершення службового розслідування ГУНП в Одеській області були отримані додаткові пояснення останнього, які узгоджуються з іншими зібраними доказами та підтверджують обставини, покладені в основу висновку дисциплінарної комісії.

Крім того, під час судового розгляду ОСОБА_3 був безпосередньо допитаний як свідок та підтвердив обставини, встановлені службовим розслідуванням щодо оформлення відносно нього адміністративних матеріалів працівниками поліції за попередньою домовленістю.

За таких обставин суд доходить висновку, що відсутність письмових пояснень ОСОБА_3 безпосередньо під час проведення службового розслідування сама по собі не свідчить про неповноту чи необ`єктивність такого розслідування, оскільки відповідні обставини були підтверджені іншими доказами, дослідженими як дисциплінарною комісією, так і судом під час розгляду цієї справи.

Таким чином, наведені позивачем доводи не спростовують встановлених під час службового розслідування обставин та не дають підстав для висновку про порушення процедури проведення службового розслідування або необґрунтованість прийнятих за його результатами рішень.

Оцінюючи доводи позивача про те, що особу ОСОБА_3 було встановлено шляхом перевірки відомостей за наявними інформаційними базами через службовий планшет, суд вважає їх непереконливими з огляду на таке.

Як встановлено під час дослідження відеозаписів та матеріалів службового розслідування, після зупинки транспортного засобу позивачем не здійснювалась перевірка документів, що посвідчують особу водія, а також документів на транспортний засіб. Водночас будь-яких об`єктивних даних, які б підтверджували проведення перевірки особи ОСОБА_3 через інформаційні системи Національної поліції, матеріали справи не містять.

Крім того, позивачем не наведено переконливих пояснень щодо того, на підставі яких саме вихідних даних могла бути здійснена така перевірка, якщо документи особи фактично не перевірялися та не витребовувалися. За відсутності належного встановлення особи відповідні твердження залишаються непідтвердженими.

Також суд критично оцінює доводи позивача щодо неповної відеофіксації події у зв`язку із розрядженням нагрудної бодікамери.

Відповідно до досліджених судом відеозаписів, безпосередньо під час здійснення процесуальних дій, пов`язаних з оформленням адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_3 , безперервна відеофіксація відсутня. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що позивач повідомляв керівництво про технічну несправність бодікамери, вживав заходів щодо її заміни або належним чином документував неможливість подальшого здійснення відеозапису.

Суд враховує, що саме на етапі оформлення адміністративних матеріалів та фіксації найбільш значущих процесуальних дій відеозапис був відсутній, тоді як подальші матеріали містять лише фіксацію підписання ОСОБА_3 вже складених документів. За таких обставин посилання позивача виключно на розрядження бодікамери не підтверджене належними доказами та не спростовує встановлених службовим розслідуванням порушень порядку документування адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що зазначені доводи позивача не підтверджуються належними та допустимими доказами, не узгоджуються з дослідженими матеріалами справи та не спростовують висновків дисциплінарної комісії щодо допущених позивачем порушень службової дисципліни.

Суд також відхиляє доводи позивача про те, що правомірність складання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_3 вже була підтверджена судовими рішеннями у справах про адміністративні правопорушення.

З цього приводу суд зазначає, що предметом розгляду у справах про адміністративні правопорушення є встановлення наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення та вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Натомість у межах даної справи та проведеного службового розслідування перевірялись обставини дотримання поліцейським вимог службової дисципліни, законності його дій під час документування відповідних подій та належності виконання ним службових обов`язків.

Отже, сам по собі факт ухвалення судом постанов у справах про адміністративні правопорушення та набрання ними законної сили не виключає можливості перевірки дій працівника поліції у дисциплінарному провадженні та не свідчить автоматично про відсутність порушень з його боку під час оформлення адміністративних матеріалів.

При цьому дисциплінарною комісією було досліджено не лише адміністративні матеріали, а й пояснення осіб, відносно яких вони складалися, відеозаписи з бодікамер та службових транспортних засобів, а також інші документи, які у своїй сукупності стали підставою для висновку про наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку.

Суд враховує, що під час службового розслідування та судового розгляду були отримані пояснення ОСОБА_3 , який повідомив про обставини оформлення відносно нього адміністративних матеріалів та підтвердив факти, встановлені дисциплінарною комісією. Зазначені пояснення були оцінені не ізольовано, а у взаємозв`язку з іншими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Таким чином, посилання позивача виключно на факт існування судових постанов у справах про адміністративні правопорушення не спростовує встановлених службовим розслідуванням обставин та не впливає на оцінку правомірності застосованого до нього дисциплінарного стягнення.

Також суд критично оцінює доводи позивача про те, що пояснення від ОСОБА_3 фактично відбирав не він, а старший лейтенант поліції М. Дич, а використання бланка із зазначенням прізвища позивача пояснюється відсутністю відповідних бланків у іншого працівника поліції.

Як убачається з матеріалів справи, відповідне пояснення оформлене на бланку із зазначенням прізвища ОСОБА_1 . При цьому будь-яких об`єктивних доказів того, що фактично зазначені процесуальні дії здійснювалися іншою особою, позивачем суду не надано.

Самі лише пояснення позивача за відсутності інших підтверджуючих доказів не можуть бути достатньою підставою для спростування відомостей, які містяться у відповідному документі. Крім того, матеріали справи не містять документів чи інших доказів, які б підтверджували неможливість використання іншим працівником поліції власних бланків або факт оформлення пояснення саме ним.

За таких обставин суд вважає, що наведені позивачем пояснення мають характер припущень та не підтверджені належними і допустимими доказами, а тому не можуть бути покладені в основу висновку про необґрунтованість висновків дисциплінарної комісії.

З огляду на вищевикладене, суд критично оцінює доводи позивача про необ`єктивність службового розслідування, відсутність у його діях складу дисциплінарного проступку та недоведеність порушень посадових обов`язків.

Як убачається з матеріалів службового розслідування, дисциплінарною комісією було проведено всебічне дослідження обставин події, зібрано та проаналізовано пояснення учасників подій, адміністративні матеріали, відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів поліцейських, інформацію з інформаційних систем МВС України, а також інші документи, які стосувалися обставин складання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_9 .

У висновку службового розслідування наведено конкретні фактичні обставини, встановлені під час перевірки, визначено дії позивача, які дисциплінарна комісія визнала такими, що свідчать про неналежне виконання службових обов`язків та порушення службової дисципліни, а також наведено перелік нормативно-правових актів і службових документів, вимоги яких, на думку комісії, були порушені позивачем.

При цьому суд звертає увагу, що оскаржуваний наказ містить не лише загальні посилання на норми законодавства, а й конкретизує обставини дисциплінарного проступку та порушення, які, за висновками дисциплінарної комісії, допустив позивач під час виконання службових обов`язків.

Зокрема, службовим розслідуванням встановлено участь позивача у складанні адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_9 , припинення відеофіксації під час проведення процесуальних дій, неналежне документування обставин події, а також інші дії, які дисциплінарна комісія розцінила як умисне порушення службової дисципліни та вимог нормативно-правових актів, що регулюють діяльність поліцейських.

Суд також враховує, що наведені у висновку службового розслідування обставини знайшли своє підтвердження не лише у письмових матеріалах, а й у досліджених судом відеозаписах та показаннях свідків, зокрема ОСОБА_9 , а також працівників Управління головної інспекції ГУНП в Одеській області ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які в цілому підтвердили факти, встановлені під час службового розслідування.

Водночас позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували встановлені дисциплінарною комісією обставини або свідчили про істотні порушення процедури проведення службового розслідування, що могли б вплинути на його результати.

За таких обставин суд доходить висновку, що доводи позивача про необ`єктивність та упередженість службового розслідування є необґрунтованими та не знаходять свого підтвердження матеріалами справи.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що висновки дисциплінарної комісії знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Матеріалами службового розслідування, дослідженими судом відеозаписами, поясненнями осіб, які були опитані в ході службового розслідування, показаннями свідка ОСОБА_3 , а також показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 підтверджується, що дії ОСОБА_1 не були випадковими, формальними порушеннями чи наслідком недбалого ставлення до виконання службових обов`язків.

Натомість встановлені обставини свідчать про узгоджений та умисний характер його дій, які полягали у штучному створенні адміністративних правопорушень, залученні сторонніх осіб до їх інсценування з метою подальшого оформлення адміністративних матеріалів, внесенні недостовірних відомостей до офіційних документів, порушенні встановленого порядку застосування та використання засобів відеофіксації, а також невиконанні обов`язків щодо повного, об`єктивного та неупередженого документування подій.

Суд враховує, що вказані дії за своїм змістом суперечать основним засадам діяльності Національної поліції України, принципам законності, доброчесності та неупередженості, підривають авторитет поліції в суспільстві та є несумісними зі статусом поліцейського.

За таких обставин суд вважає доведеним факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а висновки службового розслідування щодо наявності в його діях порушень службової дисципліни є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами і такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Разом з тим, слід заначити, що чинним законодавством регламентовано обов`язок осіб, які проходять службу в органах поліції неухильно, сумлінно та відповідально виконувати покладені на них завдання.

Так, проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.

У свою чергу, законодавством регламентовано спеціальний режим роботи органів поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України та в умовах воєнного стану.

Особа, яка заступає на службу до органів поліції, бере на себе зобов`язання виконувати покладені на неї функції та завдання, зокрема, в умовах воєнного стану, та повинна усвідомлювати і розуміти специфіку проходження служби в поліції, яка зумовлює підвищені вимоги до кожного поліцейського, якими він не може нехтувати за жодних обставин.

При цьому, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт вчинення дисциплінарного проступку, під чим слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

У свою чергу, приписами частин першої, третьої статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19 - 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно частини четвертої статті 19 Дисциплінарного статуту обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Відтак, при оцінці співмірності обраного керівником виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації, наявність (відсутність) непогашених дисциплінарних стягнень на момент притягнення його до відповідальності за цим дисциплінарним проступком і, як підсумок, наявність (відсутність) причинного зв`язку із тим чи не сталася ця подія внаслідок особистої безвідповідальності, низьких ділових та моральних якостей позивача та його неналежного ставлення до службових обов`язків.

Суд звертає увагу, що підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Як встановлено судом, службовим розслідуванням підтверджено вчинення позивачем дій, які виразилися в умисному порушенні вимог законодавства та службової дисципліни, внесенні недостовірних відомостей до офіційних документів, порушенні порядку документування адміністративних правопорушень, неналежному застосуванні засобів відеофіксації та участі у діях, наслідком яких стало безпідставне притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Характер установлених порушень, їх умисний характер, спосіб вчинення та наслідки для прав і законних інтересів громадян свідчать про підвищений ступінь суспільної шкідливості таких дій та обґрунтовано були розцінені дисциплінарною комісією як грубе порушення службової дисципліни, несумісне з подальшим проходженням служби в поліції.

Крім того, при вирішенні питання про вид дисциплінарного стягнення відповідачем обґрунтовано враховано дані про проходження служби позивачем та його дисциплінарну історію. Як убачається з матеріалів справи, на момент вчинення дисциплінарного проступку позивач уже притягувався до дисциплінарної відповідальності та мав чинне дисциплінарне стягнення у вигляді догани, що свідчить про відсутність належних висновків з попередніх заходів дисциплінарного впливу.

З огляду на встановлені обставини, характер і наслідки допущених порушень, а також попередню дисциплінарну поведінку позивача, суд дійшов висновку, що застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідає вимогам закону, є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та не свідчить про перевищення відповідачем наданих йому дискреційних повноважень.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 23.11.2023 у справі № 420/14443/22 повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність порушень з боку відповідача щодо порядку застосування дисциплінарного стягнення до позивача у період дії воєнного стану.

Щодо зауважень позивача про недотримання порядку проведення службового розслідування, то суд враховує наступне.

Так у постанові по справі №825/2328/16 від 22 травня 2020 року Верховний Суд висловив наступну правову позицію, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено наявності порушень суб`єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваних рішень, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

Таким чином суд доходить висновку, що оскаржувані накази не підлягають скасуванню, а позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а також відмову у задоволенні позову, суд вирішує розподіл судових витрат у справі не здійснювати.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи - Відділення поліції №1 Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Одеській області (вул. Єврейська, буд. 12, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 40108740).

Третя особа: Відділення поліції №1 Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області (68400, Україна, Арцизький р-н, Одеська обл., місто Арциз, вулиця Соборна, будинок 29, код ЄДРПОУ ГУНП 41411440).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 05 червня 2026 року.

Суддя С.О. Cтефанов

.