Ухвала суду № 137162112, 04.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14480/24

У Х В А Л А

04 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про заміну сторони виконавчого провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 позов ОСОБА_1 задоволено. Зокрема, зобов`язано Головне управління МВС України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії видати направлення на медичний огляд до М(ВЛ)К ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_1 , для встановлення наявності/відсутності причинного зв`язку інвалідності з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

21.05.2026 року від представника позивача надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження, в якій він просить замінити боржника в адміністративній справі №420/14480/24 Головне управління МВС України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії на правонаступника Головне управління Національної поліції в Одеській області (65080, Україна, Одеська обл., м.Одеса вул. Академіка Філатова, будинок, 15; ЄДРПОУ 40108740).

Заява мотивована тим, що 28.04.2023 за № Л-80.88,89/29/2/04-2023 у листі Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України, який підписаний полковником поліції Мирославом Подорожній, у абзаці №5, було зазначено наступне: «Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 03 січня2017 року № 10 «Про фінансування відповідальних виконавців бюджетних програм» фінансування ліквідаційних комісій, зокрема ГУМВС України в Одеській області та інших установ, щодо яких здійснюється заходи з припинення, у зв`язку із передачею функцій до Національної поліції, здійснюється за рахунок видатків, затверджених для Національної поліції ».

Ухвалою суду від 26.05.2026 року прийнято заяву представника позивача про заміну сторони виконавчого провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Призначено судове засідання для розгляду заяви по суті на 04 червня 2026 року о 12 год. 00 хв.

03.06.2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд заяви без участі.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду заяви, у судове засідання 04.06.2026 не прибув.

Від ГУ Нацполіції в Одеській області, яке було повідомлено про день і час судового засідання, заперечень або пояснень не надійшло.

З огляду на приписи ч.2 ст.379 КАС України, заява позивача розглянута в письмовому провадженні.

Розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про заміну сторони виконавчого провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, суд дійшов наступного.

Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 370, 373 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються на підставі виконавчого листа, виданого судом першої інстанції.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 ст.52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з ч.5 ст.15 Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

У постанові від 11 жовтня 2019 року в справі №812/1408/16 Верховний Суд констатував, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов`язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження.

За правилами частин першої та п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

06 травня 2026 року Одеським окружним адміністративним судом на виконання судового рішення у справі №420/14480/24 видано виконавчий лист щодо зобов`язання Головного управління МВС України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії видати направлення на медичний огляд до М(ВЛ)К ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_1 , для встановлення наявності/відсутності причинного зв`язку інвалідності з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

14 квітня 2015 року МВС України було видано наказ №431 "Про заходи щодо реформування органів внутрішніх справ".

16 вересня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", якою постановив утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, у тому числі ГУПН в Одеській області, та ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи МВС, зокрема УМВС України в Одеській області.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань УМВС України в Одеській області припинено 29.07.2024, про що свідчить запис 1005561110015034669 про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

У постановах від 20 лютого 2019 року в справі №826/16659/15 та від 13 березня 2019 року в справі №524/4478/17 Верховний Суд констатував, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід обов`язку відновити порушені права до правонаступника відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншому/іншим державному/державним органу/органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому, чи внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Відповідну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року в справі №2а-23895/09/1270.

У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року в справі №812/1408/16, особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

Можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (окрім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами)) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників, суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 грудня 2021 року в справі №9901/348/19.

Згідно з пунктом 51 Рішення Європейського суду з прав людини від 13 січня 2011 року в справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) (заява №28924/04) ліквідація державної установи без правонаступництва не може звільнити державу від необхідності виконання рішення щодо ліквідованого органу. У цій справі Суд також зазначив, що "інший висновок дозволить державі використовувати такий підхід, щоб уникати сплати боргів своїх органів, особливо беручи до уваги те, що потреби, які змінюються, змушують державу часто змінювати свою організаційну структуру, включаючи формування нових органів та ліквідацію старих".

Спір у справі №420/14480/24 виник у відносинах публічної служби - у зв`язку з проходженням і припиненням позивачем служби в органах внутрішніх справ.

Нормами статей 1, 2 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-XII Про міліцію передбачалося, що міліція це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Основними завданнями міліції було, з-поміж іншого: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень.

Своєю чергою приписами статей 1, 2 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII Про Національну поліцію визначено, що Національна поліція України це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції є, зокрема, надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності.

Поряд із цим, згідно з Положенням про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №878, МВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах: забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг; захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні; цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

На підставі співставлення завдань та функцій цих трьох органів можна дійти висновку про те, що МВС України є органом влади, який формує державну політику у сфері, зокрема, забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг. Разом із тим, реалізація державної політики у вказаній сфері відноситься до компетенції Національної поліції, а до цього відповідні завдання та функції держави покладалися на міліцію.

Обов`язок, покладений рішенням суду в справі №420/14480/24 щодо зобов`язання ГУ МВС України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії видати направлення на медичний огляд до М(ВЛ)К ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_1 , для встановлення наявності/відсутності причинного зв`язку інвалідності з проходженням служби в органах внутрішніх справ - не стосується реалізації повноважень у сферах забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, проте це не змінює тієї обставини, що правонаступником ліквідованого ГУ МВС України є саме той орган, до якого перейшла адміністративна компетенція суб`єкта владних повноважень, що припинився.

Близька за змістом правова позиція щодо передачі функцій ліквідованих управлінь МВС України до відповідних управлінь Національної поліції неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23 травня 2018 року в справі №П/811/3414/15, від 25 червня 2020 року в справі №420/6852/18, від 06 серпня 2020 року в справі №821/3865/15-а, від 22 жовтня 2020 року в справі №520/5147/19, від 05 листопада 2020 року в справі №752/2391/17 (2а-14/09), від 04 серпня 2022 року в справі №824/3161/14-а, від 17 травня 2023 року в справі №240/11052/20 і правових підстав для відступлення від такої позиції Верховного Суду в цій справі немає.

У справах №752/2391/17 (2а-14/09) та №240/11052/20 Верховний Суд надав правову оцінку питанню заміни боржника у виконавчих провадженнях і дійшов висновку про заміну боржника з територіального органу УМВС України та відповідний територіальний орган Національної поліції.

Згідно із ч.3 ст.379 КАС України ухвалу суду за результатами вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що слід замінити сторону у виконавчому провадженні у справі №420/14480/24 з Головного управління МВС України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії на правонаступника Головне управління Національної поліції в Одеській області (65080, Україна, Одеська обл., м.Одеса вул. Академіка Філатова, будинок, 15; ЄДРПОУ 40108740).

Керуючись ст. ст. 241-243, 248, 250, 256, 379 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про заміну сторони виконавчого провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Замінити сторону у виконавчому провадженні за виконавчим листом №420/14480/24 , а саме боржника, з Головного управління МВС України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії (код ЄДРПОУ 08734546) на правонаступника Головне управління Національної поліції в Одеській області (65080, Україна, Одеська обл., м.Одеса вул. Академіка Філатова, будинок, 15, код ЄДРПОУ 40108740).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку та строки, передбачені ст.ст.294-297 КАС України.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА